Постанова № 26384611, 09.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 5023/2947/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 рокуу справі№5023/2947/11 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВІД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" провиконання договірних зобов'язань та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2В.1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВІД" В.2: Харківської міської ради Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській областіпровизнання права власності За участю представників сторін:

ТОВ "Будівельна компанія "ВІД" : не з'явився,

ТОВ "Техноком" : Волкова Т.В.,

Харківської міської ради: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Будівельна компанія "ВІД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - приймального пункту, літ. "В-1", по пр. Московському, 199-А у м. Харкові, загальною площею 256,6кв.м., який було укладено між ТОВ "Техноком" та ТОВ "Будівельна компанія "ВІД".

ТОВ "Техноком" подало зустрічний позов до відповідача та до Харківської міської ради про визнання за права власності на нежитлову будівлю - приймальний пункт, літ. "В-1", по пр. Московському, 199-А у м. Харкові, загальною площею 265,6кв.м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2011 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічну позовну заяву задоволено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. вищевказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення зустрічної позовної заяви, в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Техноком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм, безпідставність відмови у задоволенні зустрічного позову, просить постанову апеляційного господарського суду у зазначеній частині скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення та постанова попередніх судових інстанцій в частині зустрічного позову підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в цій частині з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - приймального пункту літ. "В-1", по пр. Московському, 199-А у м. Харкові, загальною площею 265,6 кв.м., нібито укладеного між позивачем та відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування позовних вимог, тому підстав для задоволення позову нема.

Колегія суддів з висновками судів попередніх інстанцій погоджується, оскільки дійсно не доведено, що між сторонами укладався договір купівлі-продажу спірного майна або ж була досягнута домовленість щодо укладання такого договору , а відповідач ухиляється від виконання цих домовленостей.

У вказаній частині рішення та постанова не суперечать вимогам норм діючого законодавства, тому підстав для їх скасування чи зміни нема.

Що стосується зустрічних позовних вимог, судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального закону, а саме ст. 376 ЦК України, та порушено норми господарсько-процесуального закону щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, нежитлова будівля - приймальний пункт літ. "В-1", по пр. Московському, 1 99-А у м. Харкові, загальною площею 265,6 кв.м., була побудована ТОВ "Техноком".

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлової будівлі, відповідачем було замовлено відповідний технічний висновок про стан будівельних конструкцій самовільно реконструйованих нежитлової будівлі, згідно якого стан будівельних конструкцій, на момент огляду, забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівлі, експлуатація не суперечить будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам. При цьому, будівництво спірного об'єкту було виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт.

В зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом , у якому , посилаючись на ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", "Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", ст.ст. 11, 16, 316, 317, 319, 321, 376, 386 ЦК України, просив визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд вважав їх обґрунтованими, не навівши при цьому ніяких мотивів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд послався на те, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про наявність достатніх правових підставі для задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій в зазначеній частині передчасними з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову , апеляційний господарський суд вказав, що позивачем не надано до суду жодних доказів затвердження акту державної приймальної комісії органом місцевого самоврядування, яким є Харківська міська рада, та його реєстрації в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова, а також звернення до Харківської міської ради про прийняття об'єктів до експлуатації. Крім того, будівництво було виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт.

Одночасно апеляційний господарський суд застосовує до спірних правовідносин, як на підставу для відмови у позові, ст. 376 ЦК України -самочинне будівництво, однак застосовує її неправильно, бо не враховує, що ця норма є спеціальною нормою закону щодо регулювання правового статусу об'єктів нерухомого майна, збудованих самочинно, тобто без розробки проекту, відповідних дозволів, особливостей прийняття такого майна до експлуатації, реєстрації тощо. Отже, вказана норма закону регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі -самочинному будівництві були порушені.

Згідно з частинами першою та другою цієї статті кодексу, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

За змістом частини п'ятої ст.376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При цьому, дотримання прав інших осіб пов'язане із встановленням факту дотримання будівельних норм і правил, що, як правило, підтверджується висновками експертів, спеціалістів будівельників та уповноважених органів.

В порушення вимог зазначеного закону ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не встановили чи збудоване спірне майно самочинно, коли воно було збудоване, чи була відведена для цієї мети (будівництва) земельна ділянка, чи була відведена земельна ділянка під уже збудоване майно, чи не було порушено будівництвом права інших осіб, чи були дотримані під час будівництва будівельні норми та правила тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи , є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в зазначеній частині скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства та на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119,11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" частково задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 року по справі №5023/2947/11 в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВІД" та Харківської міської ради про визнання права власності скасувати та направити на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова