Ухвала суду № 263837, 18.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“18” серпня 2006 р. Справа №К-11999/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Маринчак Н.Є.

Гордійчук М.П.

Костенка М.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: Ігнатовський С.Ю. (дов. від 16.11.2004 р. №809);

відповідача : 1.Пашкова І.В. (дов. від 09.03.2005 р. №967/9/10-107);

2.Мишковець О.В. (дов. від 03.04.2006 р. №1995/9/10-015)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р.

у справі №33/97

та касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київцемент”

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р.

у справі №33/97

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київцемент”

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Київцемент” (далі по тексту позивач, ВАТ “Київцемент”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.09.2004 р. №0000412311/0, від 18.11.2004 р. №0000412311/0, від 01.02.2005 р. №0000412311/2 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2 587 166,00 грн. та 1836852,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

28.03.2005 р. позивачем продано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ВАТ “Київцемент” просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення рішень від 07.09.2004 р. №0000412311/0, від 18.11.2004 р. №0000412311/1, від 01.02.2005 р. №0000412311/2 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2 587 166,00 грн. та 1836852,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. у справі №33/97 (суддя Лосєв А.М.) визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.09.2004 р. №000412311/0 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2587 166,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1836 852,50 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.11.2004 р. №0000412311/1 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2587 166,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1836 852,50 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01.02.2005 р. №0000412311/3 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2587 166,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1836 852,50 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. (головуючий суддя Шипко В.В., судді Сотніков С.В., Нечитайло О.М.) скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. у справі №33/97 в частині: 1) визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.09.2004 р. № 0000412311/0 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2557 645,56 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 511 529, 10 грн.; 2) визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.11.2004 р. №0000412311/1 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2557 645,56 грн. та штрафних санкцій у розмірі 511529, 10 грн.; 3) визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01.02.2005 р. №0000412311/2 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2557 645,56 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 511 529 грн. 10 коп.; прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ “Київцемент” відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. у справі №33/97 залишено без змін.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. у справі №33/97 подала касаційну скаргу в якій просить: скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. у справі №33/97 повністю; скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. у справі №33/97 в частині задоволених позовних вимог ВАТ “Київцемент” у розмірі 1354843,84 грн.; прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ “Київцемент” відмовити повністю.

ВАТ “Київцемент” не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. у справі №33/97 подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. у справі №33/97 в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Київцемент” підлягає задоволенню, а касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.09.2004 р. ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412311/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4 445 888,20 грн., в т.ч. 2 601 746,00 грн. основного платежу та 1 844 142,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 18.11.2004 р. №8480/10/23-1102 “Про результати розгляду скарги” податкове повідомлення-рішення від 07.09.2004 р. №0000412311/0 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення, внаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 р. №0000412311/1.

Рішенням Державної податкової адміністрації в м. Києві від 24.01.2005 р. №204/10/25-014 “Про результати розгляду скарги” податкове повідомлення-рішення ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 07.09.2004 р. №0000412311/0 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення, внаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2005 р. №0000412311/2.

Податкові повідомлення рішення від 07.09.2004 р. №0000412311/0, від 18.11.2004 р. №0000412311/1 та від 01.02.2005 р. №0000412311/2 прийнято ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято на підставі акту “Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Київцемент” (код ЄДРПОУ 04880386) за період з 01.07.2002 р. по 01.04.2004 р.” (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем в 3 кварталі 2003 р. не включено до складу валового доходу безоплатно отриманий товар від фірми “СЕLL ОST” Sp.z.o.o (Польща) в розмірі 23,8 тис. грн. Так, згідно контракту від 17.09.1997 р. №550465902/97/0048/ЕХ позивачем отримано від фірми “СЕLL ОST” Sp.z.o.o (Польща) товар (мішки паперові) на загальну суму 9 400 дол. США. Згідно листа від 12.02.2002 р. фірма “СЕLL ОST” Sp.z.o.o (Польща) просить перерахувати частину заборгованості в розмірі 4 925 дол. США. Позивач сплачує частину боргу 07.08.2003 р. в розмірі 4 925 дол. США. В п. 2 листа зазначено, що після отримання грошей жодна зі сторін не має претензій одна до одної, тобто товар на суму 4 475 дол. США отриманий безоплатно. На підставі цього, відповідачем зроблено висновок про невиконання позивачем вимог, передбачених п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження валового доходу за 2003 р. на 23,8 тис. грн.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контрактом від 17.09.1997 р. №550465902/97/0048/ЕХ передбачена грошова компенсація за товар, що продається, і відповідно даний товар не може вважатись безоплатно отриманим. Крім того, у позивача наявна непогашена заборгованість перед фірмою “СЕLL ОST” Sp.z.o.o.

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість висновків ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, оскільки паперові мішки, отримані ВАТ “Київцемент” за контрактом від 17.09.1997 р. №550465902/97/0048/ЕХ від фірми “СЕLL ОST” Sp.z.o.o. на суму 4475,00 доларів США, не можуть вважатись товаром, отриманим безоплатно, а отже визначення позивачу суми податкового зобовязання в цій частині у розмірі 5 950,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4165,00 грн. є неправомірним та необґрунтованим.

Актом перевірки також встановлено, що ВАТ “Київцемент” завищено скориговані валові витрати в 3 кварталі 2002 р., внаслідок невірного розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції за 3 квартал 2002р. в сумі 78,8 тис. грн., чим, на думку відповідача, порушено п. 5.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно договору купівлі-продажу від 02.09.1998 р. №37/2-к та акту прийому-передачі житлової площі від 11.03.2001 р. позивач отримав від фірми “РТК-Україна” квартиру у м. Львові по вул. Хуторівка, 4а, кв. 10 загальною площею 70,0 кв. м на суму 78 750,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 15 750,00 грн. Згідно п.п. 3.1. п. 3. та п.п. 4.1. п.4 договору купівлі-продажу від 02.09.1998 р. №37/2-к право власності на квартиру переходить до покупця (позивача) після передачі йому квартири та документів: державний акт вводу в експлуатацію, технічний паспорт, акт прийому-передачі. На підставі того, що позивач має лише акт прийому-передачі, відповідачем зроблено висновок про те, що зазначена квартира не є товаром, оскільки підприємство не має державного акту вводу в експлуатацію та технічного паспорту, а отже не повинна обліковуватись на рахунку 28.1. “Товари на складі” та враховуватись при обліку приросту (убутку) балансової вартості товару. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивачем не виконано вимоги, передбачені п. 5.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до завищення валових витрат в 3 кварталі 2002 р. на 78,8 тис. грн.

В цій частині судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно договору купівлі-продажу №37/2-К від 02.09.1998р. та на підставі акту прийому-передачі житлової площі від 11.03.2001 р. позивач отримав від Приватної фірми “РТК-Україна” квартиру площею 70 кв.м. вартістю 94 500,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 15 750,00 грн.

Відповідно до довідки Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 14.08.2001 р. №4103 позивач не здійснював реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у м. Львові.

ВАТ “Київцемент” оприбутковано отриману квартиру вартістю 78 750,00 грн. на балансовий рахунок 28.1. “Товари на складі”. При цьому, квартира обліковувалась на балансі позивача як на початок 3 кварталу 2002 року, так і на кінець 3 кварталу 2002 року в одній і тій же сумі (78 750,00 грн.).

Таким чином, на думку Вищого адміністративного суду України, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено, що врахування облікованої ВАТ “Київцемент” квартири вартістю 78750,00 грн. у визначенні приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції вплинуло на суму валових витрат чи доходів позивача, а отже визначення позивачу суми податкового зобовязання в цій частині у розмірі 23640,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 30732,00 грн. є неправомірним та необґрунтованим.

Крім того, Актом перевірки встановлено, що позивач отримав від нерезидентів поворотну безпроцентну фінансову допомогу згідно контракту від 11.10.1999 р. №86 з фірмою “Kirkwood Development Company LLC”, контракту від 22.02.2000 р. №94 з фірмою “Golden Gate Business LLC”, контракту від 31.03.2000 р. №95 з фірмою “Golden Gate Business LLC”, контракту від 31.05.2000 р. №96 з фірмою “Golden Gate Business LLC”. Відповідно до п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід підприємства включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками податку на прибуток (у тому числі нерезидентів). Також, відповідач посилається на п. 6.1. “Узагальнюючих податкових розяснень щодо застосування п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики)”, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 24.01.2003р. №26, у відповідності до якого платники податку, які згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включили суми такої допомоги до валових доходів, не включають її при поверненні до складу валових витрат. При цьому, згідно з п. 1 Перехідних положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо платник податку-позичальник не включав до валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, зазначене не вважається порушенням податкового законодавства. Однак, відповідно до з п. 1. Перехідних положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” це правило дійсне до 01.01.2004 р. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивач повинен був включити до складу валового доходу за 1 квартал 2004 р. суми поворотної безпроцентної фінансової допомоги, отриманої від нерезидентів у розмірі 2 000000,00 дол. США або 10 230 582,57 грн. (відповідно до даних позивача - оборотно-сальдової відомості за рахунком 50.6.).

Господарський суд м. Києва дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача та задовольнив позовні вимоги ВАТ “Київцемент” в цій частині посилаючись на те, що позивачем отримано фінансову безпроцентну позику до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. №349-ІV, а тому ВАТ “Київцемент” повинно керуватися правилами, які діяли на момент надання такої позики (1999-2000 р. р.), тобто коли поворотна безпроцентна фінансова допомога не підлягала включенню до валового доходу.

Київський апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо зобовязання ВАТ “Київцемент” включити до складу валового доходу за 1 квартал 2004 р. суму поворотної безпроцентної допомоги, отриманої від нерезидентів у розмірі 2000000,00 дол. США або 10230582,57 грн. відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки правила щодо оподаткування поворотної безпроцентної фінансової допомоги, визначені п. 1 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. №349-ІVбули дійсні до 01.01.2004 р. Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки зміни до угод від 16.12.2003 р. зареєстровані в Національному банку України лише 22.11.2004 р., то правового статусу фінансового кредиту одержана ВАТ “Київцемент” від нерезидентів безпроцентна фінансова допомога набула з моменту її реєстрації Національним банком України, а не з моменту укладення відповідних змін до зазначених угод.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції на момент отримання поворотної безпроцентної фінансової допомоги) до валового доходу включались лише суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. №349-ІV (який відповідно до п. 1 “Прикінцевих положень” цього закону набрав чинності з 01.01.2003 р.) внесено зміни до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідно до яких до валового доходу включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів).

Пунктом 1 розділу ІІ “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. №349-ІV встановлено, що поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, що діяли на момент її надання. При цьому, якщо платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів відповідно до розяснень контролюючих органів, такий платник податку має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення. Це правило діє до 1 січня 2004 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ “Київцемент” укладено з нерезидентами контракти про отримання поворотної безпроцентної фінансової допомоги, зокрема, контракт від 11.10.1999 р. №86 з фірмою “Kirkwood Development Company LLC” на суму 400000,00 дол. США, контракт від 22.02.2004 р. №94 з фірмою Golden Gate Business LLC” на суму 500000,00 дол. США, контракт від 31.03.2000 р. №95 з фірмою “Golden Gate Business LLC” на суму 500000,00 дол. США, контракт від 31.05.2000 р. №96 з фірмою “Golden Gate Business LLC” на суму 600000,00 дол. США.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що поворотна безпроцентна фінансова допомога отримувалась позивачем протягом 1999-2000 р. р., а саме згідно контракту від 11.10.1999 р. №86 в жовтнілистопаді 1999 р., згідно контракту від 22.02.2000 р. №94 в березні 2000 р., згідно контракту від 31.03.2000 р. №95 в квітні та червні 2000 р., згідно контракту від 31.05.2000 р. №96 в червні 2000 р.

Судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що оскільки ВАТ “Київцемент” отримано поворотну безпроцентну фінансову допомогу до 01.01.2003 р., тобто до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. №349-ІV, то позивач при отриманні такої допомоги мав керуватися правилами, які діяли на момент її надання, а отже не повинен був включати її до складу валового доходу.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. у справі №33/97 в цій частині ухвалено відповідно до вимог законодавства і скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ Голосіївському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, касаційна скарга ВАТ “Київцемент” задоволенню у повному обсязі, постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. у справі №33/97 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ВАТ “Київцемент” підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. у справі №33/97 залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. у справі №33/97 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київцемент” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. у справі №33/97 задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. у справі №33/97 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Київцемент”.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. у справі №33/97 залишити без змін.

Рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 р. у справі №33/97 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Н.Є. Маринчак(підпис)М.П. Гордійчук(підпис)М.І. Костенко(підпис)Т.М. ШипулінаЗ оригіналом згідно

Помічник судді В.А. Кузьменко