Ухвала суду № 26383696, 27.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/26168/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012

у справі № 2а/0570/22488/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Армлит-Донбас"

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області,

Головного управління державного казначейства

про стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Армлит-Донбас" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області, Головного управління державного казначейства про стягнення бюджетної заборгованості та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку надати органу Державного казначейства висновки із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на суму 801488, 25 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2012 позовні вимоги задоволено, зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку надати органу Державного казначейства висновки із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на суму 801488, 25 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Армлит-Донбасс" та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Армлит-Донбасс" суму 801488, 25 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за деклараціями за липень-серпень 2011 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами проведених перевірок, що відображені в актах перевірок № 2301/23-3/31649644 від 19.10.2011 та № 2725/23-3/31649644 від 09.11.2011, підтверджено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу у розмірі 346501 грн. та 455782 грн.

За результатами перевірок відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0000132330 від 19.10.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму штрафної санкції у розмірі 794,75 грн.

На підставі викладеного загальна сума бюджетного відшкодування у загальному розмірі складає 801488, 25 грн. за деклараціями за липень 2011 року та за серпень 2011 року.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Станом на момент винесення рішення, органом державного казначейства, сума відшкодування податку на додану вартість за висновками Державної податкової інспекції у м. Харцизьку не сплачена.

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Харцизьку надати органу Державного казначейства висновки із зазначенням суми податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дана справа в цій частині є справою адміністративної юрисдикції, а зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням змісту наведених правових положень та приписів п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення у цій частині із закриттям провадження у справі.

У той же час, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судові рішення у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, зважаючи на що у цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 157, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 у справі № 2а/0570/22488/11 скасувати в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Харцизьку надати органу Державного казначейства висновки із зазначенням суми податку на додану вартість скасувати із закриттям провадження у справі у цій частині.

У решті Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 року у справі №2-а-3839/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко