Постанова № 26383487, 08.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2012 року 15:55 № 2а-10005/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Аблова Є.В., Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД Інвесттрейд ЛТД»,доДержавної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби,провизнання неправомірними дій при проведенні перевірки та складанні акту від 22.03.2011,

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Інвесттрейд ЛТД»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням останніх уточнень позовних вимог, просило суд:

- визнати противоправними дії відповідача при проведенні перевірки та складанні акту №633/23-0302/37109587 від 22.03.2011 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування правомірності податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року;

- визнати противоправними висновки акту перевірки №633/23-0302/37109587 від 22.03.2011 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування правомірності податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товару (послуг) від ТОВ «АВС-Ресурси»на суму податкового кредиту 2875 689,10 грн. та щодо продажу товарів (послуг) на адресу покупців: ТОВ «Асоціація ТАІР», ТОВ «Березівкаагрошляхбуд», ТОВ «Вест ТД», ТОВ Глассрайз», ТОВ «Далгакиран компресор Україна», ПП «Імперія», ПП «Поліграфмайстер Південь», ПП «Стройіндустрія», ПП «Техно Сервіс Контроль», ТОВ «Флора-Експорт», ПП «Корпус-7», ТОВ «Юг-Пакинг Групп»;

- зобов'язати відновити в обліковій картці платника, - товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвесттрейд Лтд», - особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі у системі «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»зняті суми податку на додану вартість у розмірі 2961574,73 грн. податкових зобов'язань та 2875689,10 грн. податкового кредиту за грудень 2010 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем порушено порядок, механізм, процедуру перевірки та результатів її оформлення, що є підставою для визнання дій відповідача протиправними. Так, наказ на перевірку та повідомлення про її проведення були вручені саме у момент перевірки, а не перед початком її проведення. Позивач не був присутній під час проведення перевірки. Факти встановлені в ході перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам, а саме: висновок про відсутність за місцезнаходженням контрагента -ТОВ «АВС Ресурси»16.03.2011 вказує на його відсутність лише 16.03.2011, і ніяк не може бути пов'язаний з подіями, які відбувались в грудні 2010 року, тобто в період наявності господарських відносин з позивачем. В акті перевірки, згідно вимог п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України, повинні були бути визначені як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника, однак такі факти відповідачем не зазначено. Усі господарські операції підтверджуються наявними первинними документами, що підтверджує їх реальність та фактичність здійснення. У діючому законодавстві України не міститься вимог про обов'язок позивача перевіряти чисельність працюючих працівників у контрагента.

Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, так як на його думку оскаржувані дії вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки, по-перше, наказ на перевірку був вручений особисто директору позивача до проведення перевірки, в порядку встановленому п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України разом з повідомленням про проведення перевірки. Наказ не оскаржувався позивачем.

По-друге, в ході проведення перевірки директор позивача підтвердив факт відсутності первинних документів, які свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за перевіряємий період, що підтверджується сторінкою 6 акту.

По-третє, враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, затвердженого Наказом ДПА України №985 від 22.12.2010, ст. 58 Податкового кодексу України та виявлених обставин в ході перевірки відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.

По-четверте, відповідно п. 41 розділу 4 Інструкції про порядок обліку ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 №276 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за №843/11123 від 02.08.2005 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, у зв'язку з чим податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість позивача не підлягають нарахуванню в його особових рахунках платника (обліковій картці).

По-п'яте, відображення результатів перевірки щодо зменшення податкових зобов'язань на суму 2875689,10 грн. та податкового кредиту на суму 2875689,10 грн. в електронних базах даних відповідає з вимогам ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 1.10 Наказу ДПА України №355 від 27.05.2008 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», п. 1.3 Наказу ДПА України №266 від 18.04.2008 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» та ст. 19 Конституції України.

Також, на думку відповідача, подані позивачем в процесі розгляду справи первинні документи не можна вважати первинними, через відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В судове засідання сторони не з'явилися. Про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується їх поданими до канцелярії клопотаннями від 19.09.2012. При цьому, позивач просив суд розглянути справу в письмовому провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом в.о. начальника Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області №214 від 16.03.2011 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період грудень 2010 року.

Повідомлення №6 від 16.03.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 17.03.2011 до 18.03.2011 вручено 17.03.2011 директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Інвесттрейд ЛТД» Захарченко Н.В.

З 17.03.2011 до 18.03.2011 відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правомірності нарахування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту за період грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №633/23-0302/37109587 від 22.03.2011 (далі -акт).

Згідно висновків акту, складеного за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержанні вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Згідно пп.1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 203, ст.ст. 216, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини: позивача при придбанні товарів від ТОВ «АВС Ресурси»на суму податкового кредиту 2875689,10 грн.; позивача при продажу товарів на адресу покупців на суму податкових зобов'язань 2875689,10 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: в ході відпрацювання підприємств - «податкових ям»в межах розпорядження ДПА України від 24.02.2011 № 48-р по деклараціям за грудень 2010 року, Кіровоградською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «АВС Ресурси»з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, яке є «податковою»ямою», акт від 17.03.2011 № 15/23-6/37231724. Згідно з даними інформаційної бази АІС «Реєстр платників податків»Кіровоградською ОДПІ, підрозділом ГВПМ Кіровоградської ОДПІ складена довідка від 15.03.2011 № 309 про те, що місцезнаходження підприємства ТОВ «АВС Ресурси»не встановлено, стан ТОВ «АВС ресурси»на 16.03.2011 - 23 «місцезнаходження не встановлено». Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань підприємством. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «АВС Ресурси»згідно розрахунку комунального податку - 0 осіб. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.12.2010 по 31.12.2010, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «АВС Ресурси»та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, підприємствами-покупцями ТОВ «АВС Ресурси»безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «АВС Ресурси».

Враховуючи встановлений актом перевірки факт здійснення діяльності ТОВ «АВС Ресурси», спрямованої на отримання податкової вигоди третіми особами, податковий орган дійшов висновку, що угоди між ТОВ «АВС Ресурси» та позивачем, укладені без мети настання реальних наслідків.

Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось, проте, інформація на підставі висновків акту була введена до бази даних АС «Аудит», з якої інформація автоматично надходить до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.02 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 надано офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України і зазначено наступне.

Стаття 55 Конституції України, встановлюючи судовий захист прав і свобод людини і громадянина, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правосуддя здійснюється виключно судами у відповідних формах.

Судовий захист прав і свобод необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно з частинами другою, третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Це означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, також вирішення питань, які мають правовий характер.

Проблема тлумачення норм щодо повноважень судів неодноразово досліджувалася Конституційним Судом України. Розкриваючи конституційний зміст права на судовий захист, Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 зазначив, що Конституцією України кожному гарантовано і забезпечено право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням від 01.10.1998 по справі № 13-рп/98 Конституційний Суд України констатував, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання згідно з частиною другою статті 124 Конституції України поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Конституційний Суд вирішив і у пункті 1.1 рішення від 07.05.2002 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 вказав, що положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер.

Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що він дійсно не уповноважений вирішувати питання про скасування акту перевірки суб'єкта владних повноважень, яке зокрема не ставилось позивачем у позові, але при вирішенні спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень має право і повинен з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, а також внесення відомостей податковим органом про результати перевірки до інформаційних баз, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки тощо.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових невиїзних перевірок визначено положеннями ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до п. 79.3 ст.79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Статтями 77 та 78 Податкового кодексу України передбачено ряд вимог до порядку проведення документальних перевірок органами, в тому числі визначені обставини, за наявності яких може бути проведена перевірка, однією з яких, відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, є виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

За п.п. 78.4, 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

При цьому, на невиїзні перевірки не поширюються і положення ст. 81 Податкового кодексу України, де йде мова про умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення тільки документальних виїзних та фактичних перевірок, оскільки невиїзна перевірка не передбачає надання платником фізичного доступу до нього посадовим особам органу податкової служби, що обов'язково передує початку перевірки.

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, судом не приймаються до уваги твердження позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки у зв'язку з врученням йому наказу на перевірку та повідомлення про її проведення в день проведення перевірки, оскільки вимоги п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України не встановлюють обов'язку повідомлення платника податку в певний термін чи строк. З таких же підстав не приймаються доводи щодо порушення прав та інтересів позивача через його відсутність під час проведення перевірки, оскільки п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України прямо та чітко регламентує не обов'язковість присутності.

Разом з тим, з приводу дотримання відповідачем проведення перевірки, її порядку та особливостей оформлення її результатів, слід відзначити про наступне.

В ході судового розгляду та в запереченнях відповідач наполягає на тому, що в ході проведення перевірки директор позивача підтвердив факт відсутності первинних документів, які свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за перевіряємий період, що підтверджується сторінкою 6 акту.

Проте, підпис директора позивача під написом на стор. 6 акту про підтвердження, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують, викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні, жодним чином не вказує на підтвердження факту відсутності первинних документів, оскільки перша частина напису свідчить про використання при проведення перевірки, наданих первинних і бухгалтерських документів, водночас суперечить змісту акту, а друга частина -про відсутність інших, додаткових документів.

За таких обставин, доводи відповідача спростовуються змістом напису, вчиненого на стор. 6 акту.

Окрім того, виходячи зі змісту наказу та акту перевірки, обставиною, що стала підставою для проведення перевірки є виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, у зв'язку з чим, враховуючи приписи норми якою визначена така обставина (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України), документальна позапланова виїзна чи невиїзна перевірка повинна ініціюватись з обов'язковим дотриманням умови щодо неподання позивачем у встановлений строк документів на письмовий запит податкового органу.

Втім, як встановлено судом, запит податковим органом позивачу не надсилався, документи не витребовувались, що, в свою чергу, зумовило неможливість вчинити дії позивачу, спрямовані на надання необхідних документів.

До вищенаведеного, також слід додати, що згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Аналогічні положення містяться у Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом ДПА №984 від 22.12.2010 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за N34/18772 від 12.01.2011 (далі -Порядок №984).

А отже, ініціюється перевірка з обов'язковим дотриманням вимог, встановлених пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України щодо необхідності її проведення саме на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, тобто з урахуванням усіх перелічених документів в їх сукупності, а не лише на підставі даних податкових декларацій.

Натомість, відповідач здійснюючи перевірку без первинних документів та лише за результатами аналізу даних аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»фактично здійснив камеральну перевірку, змістом якої є арифметична перевірка заповнення даних, внесених платником податків у декларацію й правильності застосування коефіцієнтів, назвавши її, при цьому, позаплановою невиїзною документальною перевіркою.

На думку суду, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання.

Крім того, згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

А з огляду на положення ст. 86 ПК України випливає висновок, що у разі вручення платнику податків акта перевірки приймається податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків акту була введена до бази даних АС «Аудит», з якої інформація автоматично надійшла до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Отже відповідач, використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв, а ні рішення, а ні довідку.

На думку суду, поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Також, з приводу зазначеного, слід звернути увагу на те, що податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 179.5 ст. 179 ПК України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України).

Окрім того, судом наголошується, що чинна форма "Р" податкового повідомлення-рішення згідно з додатком 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА №985 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 1440/18735 від 30.12.2010, передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов'язання.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Також варто відзначити, що у відповідності до п.п. 3, 6 Порядку №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За змістом, викладених норм акт перевірки повинен містити виключно висновки про порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, тому зазначення в ньому порушень будь-якого іншого, ніж передбачено Порядком №984, законодавства є перевищенням повноважень і суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно даних перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержанні вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Згідно пп.1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 203, ст.ст. 216, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини: позивача при придбанні товарів від ТОВ «АВС Ресурси»на суму податкового кредиту 2875689,10 грн.; позивача при продажу товарів на адресу покупців на суму податкових зобов'язань 2875689,10 грн.

З викладеного вбачається, що податковий орган, склавши акт перевірки, а не довідку, не лише не зафіксував, ані завищення, ані заниження сум податкових зобов'язань, хоча дані про відхилення сум ПДВ вніс до інформаційної бази, а й не вказав жодної норми податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зокрема, визнаючи договори позивача нікчемними, а також, визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях за перевіряємий період, відповідач зобов'язаний був зняти з підприємства податкові зобов'язання, отримані ним у зв'язку з виконанням таких договорів, та прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз. А інакше з вчинених відповідачем дій (невинесення ППР) можна зробити висновок, що він фактично, визначаючи суми податкових зобов'язань позивачу, порушив та втрутився в його особисте право на самостійне їх декларування.

Суд звертає увагу, що визнання податковим органом недійсним задекларованого податкового кредиту чи податкових зобов'язань як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені.

Суть висновків акту перевірки від 09.09.2011 №2002/23-04/31515812 полягає у тому, що позивач порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України щодо реальності та дійсності правочинів з контрагентом, а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит та податкові зобов'язання з покупцями відповідач вважає недійсними.

Позивач надав суду копії документів -договори купівлі-продажу, поставки, приймання, розвантаження та відповідального зберігання, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару, копії банківських виписок щодо оплати товарів, реєстр отриманих та виданих накладних за грудень 2010 року, - які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з контрагентами, як продавцями, так і покупцями.

Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ «АВС Ресурси».

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «АВС Ресурси», які були предметом перевірки.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ «АВС Ресурси»було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ «АВС Ресурси»є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Недійсність податкового кредиту, сформованого по операціями з ТОВ «АВС Ресурси»для відповідача стала підставою і для визнання недійсними податкових зобов'язань позивача, які сформовані за фактом реалізації товару з іншими контрагентами (покупцями), які перелічені в додатку до акту.

Аналізуючи в рамках невиїзної документальної перевірки лише декларації позивача та данні «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», відповідач дійшов висновку, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «АВС Ресурси»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Проте, окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно вказаної статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з контрагентами законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки податкового органу про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними.

На додаток суд звертає увагу, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2011, яка набрала законної сили 21.11.2011, у справі №1170/2а-3223/11 за позовом ТОВ «АВС Ресурси»до Кіровоградської ОДПІ визнано протиправним та скасовано наказ про проведення перевірки, дії з її проведення та визнано протиправними висновки щодо безпідставності формування підприємцями-покупцями податкового кредиту зокрема за грудень 2010 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинення ним оспорюваних дій.

Відтак, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем законності вчинених дій при проведенні перевірки та складанні акту, у зв'язку з чим, у суду наявні законні підстави для визнання таких дій протиправними, та зобов'язання відповідача розглянути питання відновлення неправомірно внесеної інформації.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Інвесттрейд ЛТД»задовольнити повністю.

2. Визнати противоправними дії відповідача при проведенні перевірки та складанні акту №633/23-0302/37109587 від 22.03.2011 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування правомірності податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року.

3. Визнати противоправними висновки акту перевірки №633/23-0302/37109587 від 22.03.2011 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування правомірності податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товару (послуг) від ТОВ «АВС-Ресурси»на суму податкового кредиту 2875 689,10 грн. та щодо продажу товарів (послуг) на адресу покупців: ТОВ «Асоціація ТАІР», ТОВ «Березівкаагрошляхбуд», ТОВ «Вест ТД», ТОВ Глассрайз», ТОВ «Далгакиран компресор Україна», ПП «Імперія», ПП «Поліграфмайстер Південь», ПП «Стройіндустрія», ПП «Техно Сервіс Контроль», ТОВ «Флора-Експорт», ПП «Корпус-7», ТОВ «Юг-Пакинг Групп».

4. Зобов'язати відновити в обліковій картці платника, - товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвесттрейд Лтд», - особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі у системі «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»зняті суми податку на додану вартість у розмірі 2961574,73 грн. податкових зобов'язань та 2875689,10 грн. податкового кредиту за грудень 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 08.10.2012р.

Головуючий суддя - В.В. Амельохін

Судді:

Є.В. Аблов

А.Б. Федорчук