Постанова № 26383089, 02.10.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 жовтня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/400/11

14 год. 55 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Григорійчуку Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Припрутська пересувна механізована колона №152"

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень

за участю:

позивача Присакаря А.М.,

представника позивача Лютікової Н.О.,

представника відповідача Бишки М.Є.,-

встановив:

ВАТ "Припрутська пересувна механізована колона №152" звернулось до суду із позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції від 13.01.2010р. №0000012300 про донарахування податку на прибуток у сумі 208422 грн. і штрафних санкцій з цього виду податку у сумі 52102,50 грн. та №0000011700 про донарахування податку з доходів найманих працівників у сумі 84255,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 21063,81 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач стверджує, що працівники податкової інспекції дійшли невірного висновку щодо заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток у зв'язку із безпідставним віднесенням до складу валових витрат непідтверджених первинними бухгалтерськими документами витрат, пов'язаних із виплатами за виконані роботи та придбані матеріали в приватних підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Вказані твердження службових осіб податкового органу, на думку позивача, суперечать змісту ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки всі виплати на користь зазначених СПД підтверджено наявними на підприємстві первинними бухгалтерськими документами, що були надані вказаними приватними підприємцями, а саме: накладними, актами виконаних робіт, касовими ордерами, які мають всі необхідні інформативні дані про суть господарської операції, дату складання, суму, обсяг виконаних робіт чи придбаних товарів, особистий підпис СПД.

Позивач не згідний із позицією відповідача щодо поширення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" на первинні бухгалтерські документи, що видані фізичними особами-підприємцями, посилаючись на ст.2 вказаного закону, яка передбачає, що сфера застосування цього нормативного акту не розповсюджується на суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

Також позивач вважає безпідставними твердження перевіряючих про те, що підприємством порушено порядок ведення обліку витрат, оскільки ч.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації.

Щодо висновку працівників Новоселицької МДПІ про недоотримання бюджетом податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платника податку в сумі 84255,25 грн., позивач вважає хибним міркування відповідача про фіктивний характер цивільно-правових відносин між ВАТ "Припрутська ПМК №152" та приватним підприємцем ОСОБА_4 у зв'язку із тим, що останній, крім здійснення підприємницької діяльності, знаходиться в трудових відносинах з підприємством. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що перебування ОСОБА_4 на посаді заступника директора ВАТ "Припрутська ПМК №152" позбавляє його можливості виконувати роботи в обсягах, зазначених договорами про надання послуг та придбання товарів, що укладені між ними.

Позивач звертає увагу на те, що вказані твердження працівників податкової інспекції є порушенням п.2.3.4 Наказу ДПА України від 10.08.2005р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок", яким заборонено відображення необ'єктивних даних, суб'єктивних припущень, які не мають підтверджуючих доказів та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єктів господарювання. Всі обсяги робіт, виконаних за умовами договорів між ВАТ "Припрутська ПМК №152" та ПП ОСОБА_4, підтверджено актами виконаних робіт, товарними накладними та іншими первинними документами, реальним існуванням будівельних матеріалів, придбаних в підприємця та фактичним використанням їх в конкретних об'єктах будівництва.

Таким чином, на думку позивача, намагання відповідача включити виплати, здійснені позивачем на користь ПП ОСОБА_4 за цивільно-правовими угодами до складу доходу, отриманого ним як фізичною особою, штатним працівником підприємства, та звинуватити підприємство у протиправному неутриманні з цих виплат прибуткового податку є прямим порушенням вимог ст.ст.8, 19 Конституції України, ст.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування", ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст.2 Закону України "Про систему оподаткування в Україні".

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав суду заперечення на позовну заяву, яке обгрунтовував наступним.

В ході проведеної перевірки встановлено, що основним видом діяльності підприємства є проведення будівельно-монтажних робіт в основному за рахунок бюджетних коштів.

Однак, в порушення пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.23.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством до складу валових витрат віднесено витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач звертає увагу на те, що правила визначення вартості будівництва встановлені Державними будівельними нормами України ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженими наказом Держбуду України від 27.09.2000р. №174 і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

В порушення вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291 та п.12-16 Положення бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" бухгалтерією ВАТ "Припрутська ПМК №152" бухгалтерські регістри з накопичення витрат в розрізі об'єктів будівництва не велися. Акти виконаних робіт у будівництві оформлялись довільної форми (назва, вартість виконаних робіт), без зазначення об'єктів витрачання матеріалів, виконаних робіт та їх кошторисних нормативів витрачання.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88. Також п.2.4 вказаного положення та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних докуметів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, як стверджує відповідач, ВАТ "Припрутська ПМК №152" занижено об'єкт оподаткування по податку на прибуток в сумі 208422,00 грн. в результаті віднесення до складу валових витрат, непідтвердженими первинними бухгалтерськими документами витрати, пов'язані із виплатами за виконані роботи та придбані матеріали в приватних підприємців.

Щодо податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб, відповідач зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що протягом 2009 року позивачем нараховувався дохід найманому працівнику ОСОБА_4 під ознакою "01" (доходи від заробітної плати), дана особа працювала на суб'єкта господарювання - ВАТ "Припрутська ПМК №152" як по основному місцю роботи. Крім того, перевіркою встановлено нарахування позивачем та виплата ОСОБА_4 доходу за "42" ознакою (дохід у межах підприємницької діяльності).

Як встановлено перевіркою, позивачем виплачено найманому працівнику за "01" ознакою доходу у вигляді заробітної плати в 2009 році 65829,48 грн., з них утримано 9351,03 грн. податку з доходів фізичних осіб. В той же час, фактично з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. загальна сума грошових коштів, яка була виплачена ВАТ "Припрутська ПМК №152" приватному підприємцю ОСОБА_4 за надані послуги та придбані товари, становить - 561701,68 грн.

При цьому зазначений підприємець кожного дня перебував на своєму робочому місці та виконував свої функціональні обов'язки заступника директора, про що свідчать "вісімки" в табелях обліку відпрацьованого часу та поданих в Новоселицьку МДПІ звітах форми №1-ДФ.

ПП ОСОБА_4, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, сплачував єдиний податок за ставкою 200 грн. на місяць, найманих працівників не використовував, довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку в Новоселицькій МДПІ відсутні, транспортні засоби та механізми для проведення будівельних робіт за приватним підприємцем не рахуються. Таким чином, у приватного підприємця була відсутня фізична можливість, виконуючи свої функціональні обов'язки як заступника директора ВАТ "Припрутська ПМК №152", надавати послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідач зазначає, що підприємством використано схему ухилення від сплати податків, а саме: приватному підприємцю виплачувались кошти за надання неіснуючих "фіктивних" послуг, в результаті чого до бюджету не поступив податок з доходів фізичних осіб в сумі 84255,25 грн.

Результати перевірки свідчать про відсутність у приватного підприємця адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у приватного підприємця створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер. Таким чином, діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди у вигляді несплати податку з доходів фізичних осіб в бюджет.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити адміністративний позов на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст.167 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2010 року та на підставі п.1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" працівниками Новоселицької МДПІ проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Припрутська пересувна механізована колона №152" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. За результатами перевірки складено акт №1287/23/01037608 від 29.12.2010р., в якому зафіксовано порушення позивачем законодавства України.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, ВАТ "Припрутська ПМК №152" надала письмові заперечення на акт від 29.12.2010р. За результатами розгляду заперечення з акту виключено висновки про безпідставне списання грошових коштів в загальній сумі 277 868 грн. та про завищення ліміту готівки в касі в сумі 275 868 грн., що зазначалося як порушення п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України. Заперечення щодо висновків про порушення позивачем пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.8.1.1, 8.1.2 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" залишено без задоволення.

Із врахуванням розгляду заперечення до акту перевірки Новоселицькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2011р. №0000012300 про донарахування податку на прибуток у сумі 208422 грн. та штрафних санкцій з цього виду податків у сумі 52105,50 грн. і податкове повідомлення-рішення №0000011700 про донарахування податку з доходів найманих працівників у сумі 84255,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 21063,81 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 29.12.2010р. підставами для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000012300 були висновки працівників податкової інспекції про заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток у зв'язку із безпідставним віднесенням до складу валових витрат непідтверджених первинними бухгалтерськими документами витрат, пов'язаних із виплатами за виконані роботи та придбані матеріали в приватних підприємців ОСОБА_4 на суму 155289,55 грн., ОСОБА_5 на суму 462300 грн., ОСОБА_6 на суму 31200 грн., ОСОБА_7 на суму 155650 грн., ОСОБА_8 на суму 146269 грн., ОСОБА_9 на суму 171570 грн.

В акті перевірки від 29.12.2010р. зазначено, що вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлено ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Стаття 1 цього ж закону передбачає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.15 Положення передбачає, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Згідно п.2.16 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000011700 від 13.01.2011р. прийняте на підставі висновку працівників Новоселицької МДПІ щодо фіктивного характеру угод, що були укладені між позивачем та ПП ОСОБА_4, який в той же час виконував повноваження заступника директора ВАТ "Припрутська ПМК №152".

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 29.12.2010р., у ПП ОСОБА_4 відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним договорам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином, діяльність ВАТ "Припрутська ПМК №152" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди у вигляді несплати податку з доходів фізичних осіб в бюджет. В результаті порушення позивачем своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, що були укладені між ним та приватним підприємцем ОСОБА_4, мають протиправний характер. Такі правочини по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічять інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, є нікчемними. Враховуючи те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то суми, виплачені приватному підприємцю за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 05.10.2011р. була призначена судово-економічна експертиза. Суд 15.05.2012р. отримав Висновок судового експерта Перепелюк С.М. №15 з наступними відповідями на питання, визначені ухвалою:

по першому питанню - дослідженням наданих документів, висновку Акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., від 29.12.2010р. №128/23/01037608, щодо:

- порушення підприємством п.п.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п.2 висновків) шляхом заниження податку на прибуток на суму 208 422 грн., у тому числі за І кв. 2009р. - 5 125 грн., за ІІ кв. 2009р. - 13 125 грн., за ІІІ кв. 2009р. - 76 671 грн., за ІV кв. 2009р.- 21596грн., за ІІІ кв. 2010р. - 91 905 грн.;

- порушення підприємством п.п.8.1.1, 8.1.2 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.12 висновків) шляхом ненарахування та неутримання до бюджету податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платників податку в сумі 84 255,25 грн.

нормативно та документально не підтверджуються.

По другому питанню - дослідженням наданих документів, нормативно та документально не підтверджується донарахування ВАТ "Припрутська ПМК №152" податку з доходів найманих працівників у сумі 84 255,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 211 063,81 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000011700 від 13.01.2011р. та донарахування податку на прибуток у сумі 208 422 грн. та штрафних санкцій з цього виду податку у сумі 52 102,50 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000012300 від 13.01.2011р.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та робить наступні висновки по суті спору.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. (далі - Закон №283/97).

Відповідно до п.5.1 ст.5 вказаного закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №283/97 валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ч.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97).

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду акти виконаних робіт та накладні в повному обсязі містять відомості про господарські операції та мають необхідні реквізити відповідно до вищезазначених вимог законодавства.

Суд звертає увагу на неправомірність дій відповідача щодо поширення вимог статтей Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" на первинні бухгалтерські документи, що видані фізичними особами-підприємцями, оскільки стаття 2 вказаного закону передбачає, що сфера застосування цього нормативного акту не розповсюджується на суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, укладені договори між позивачем та його контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Даний факт також підтверджується висновком судового експерта Перепелюк С.М. №15, відповідно до якого донарахування до сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету по податку на прибуток та по податку з доходів фізичних осіб нормативно та документально не підтверджується.

Суд не бере до уваги надані відповідачем акти опитування та пояснення працівників, які виконували різні роботи від імені ВАТ "Припрутська ПМК №152". Вказані пояснення стосуються робіт, які виконувались поза межами періоду, який перевірявся, а саме: 01.01.2009р. по 30.09.2010р., а тому обставини, викладені у актах опитування, не мають значення для вирішення справи.

Поряд з цим, в матеріалах справи знаходиться довідка МКРВ у Новоселицькому та Герцаївському районах від 25.11.2010р., складена за результатами зустрічної звірки, яка проводилась з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між Мамалигівською сільською радою та ВАТ "Припрутська ПМК №152", для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за виконані ремонтно-відновлювальні роботи з ліквідації стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року в Дитячому навчальному закладі №1 с.Мамалига за період з 01.07.2008 по 31.10.2010 року.

Згідно вказаної довідки перевіркою правильності включення до актів приймання виконаних підрядних робіт витрат на основну заробітну плату встановлено, що ремонтні роботи виконувались приватними підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно до укладених договорів. Оплата ВАТ "Припрутська ПМК №152" здійснювалась згідно із актами виконаних робіт. Таким чином, працівниками МКРВ у Новоселицькому та Герцаївському районах жодних порушень щодо невідповідності актів приймання виконаних підрядних робіт вимогам законодавства України не встановлено. Вказані акти є тотожними тим, що були предметом перевірки Новоселицькою МДПІ, а тому суд вважає їх належними доказами витрат, пов'язаних із виплатами, що були здійснені позивачем, за виконані роботи та придбані матеріали в приватних підприємців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 208422 грн. та штрафних санкцій з цього виду податку у сумі 52105,50 грн.

Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003р. (далі - Закон №889) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно п.1.6 вказаного закону загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Стаття 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. передбачає, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

В матеріалах справи знаходяться копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, договорів купівлі-продажу, укладених між ВАТ "Припрутська ПМК №152" та ПП ОСОБА_4, акти виконаних робіт, накладні. Дані документи підтверджують безпідставність висновків працівників Новоселицької МДПІ про фіктивний характер цивільно-правових угод між вказаними контрагентами.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що у приватного підприємця була відсутня можливість виконувати укладені договори через у зв'язку із зайнятістю виконанням своїх функціональних обов'язків на посаді заступника ВАТ "Припрутська ПМК №152", оскільки законодавство України не пов'язує межі здійснення приватної підприємницької діяльності виключно робочим часом. Під час виконання умов договорів, діяльність приватного підприємця ОСОБА_4 не була пов'язана із його функціональними обов'язками як заступника ВАТ "Припрутська ПМК №152", а отже порушення в діях ПП ОСОБА_4 відсутні.

Вказане вище підтверджується роз'ясненнями, наданими листом від 03.02.2011р. №999 Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Згідно даного листа державний комітет дійшов висновку, що фізична особа-підприємець, що є платником єдиного податку, може бути найманим працівником, за умови, якщо її підприємницька діяльність не пов'язана з виконанням посадових обов'язків, як працівника підприємства та здійснюється у вільний від таких обов'язків час.

Суд також звертає увагу на те, що 17.12.2010р. головним державним податковим інспектором проведена зустрічна перевірка ПП ОСОБА_4 з питань взаємовідносин з ВАТ "Припрутська ПМК №152" за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. За результатами перевірки жодних порушень з боку ПП ОСОБА_4 не встановлено.

Таким чином, відповідачем в порушення вимог закону безпідставно донараховано позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2011р. податку з доходів найманих працівників у сумі 84255,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 21063,81 грн.

Щодо висновків працівників Новоселицької МДПІ про нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП ОСОБА_4, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що Державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з тим, положення статті 207 та статті 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи Державної податкової служби (абзац 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні") можуть на підставі пункту 11 цієї статті подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів і такий висновок має міститись у мотивувальній частині судового рішення - відповідно Новоселицька МДПІ неправомірно зазначила в акті перевірки те, що правочини укладені позивачем з ПП ОСОБА_4 порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою отримання економічної вигоди, а тому суд не погоджується в цій частині із запереченнями відповідача.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу матеріалів справи слідує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод ВАТ "Припрутська ПМК №152" з ПП ОСОБА_4 не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Згідно положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час судового розгляду відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору по суті, суд керується вимогами ст.2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженнями позивача, що Новоселицька МДПІ неправомірно дійшла висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, і що податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції №0000011700 від 13.01.2010р. про донарахування податку з доходів найманих працівників та №0000012300 від 13.01.2010р. про донарахування податку на прибуток.

3. Присудити на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 08 жовтня 2012 р.

Суддя А.П.Огородник