Постанова № 26382082, 21.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року о 17 год. 55 хв. Справа № 0870/3123/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., при секретарі Тєтєрєві В.В., розглянувши у м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі – позивач або ПАТ «ЗФЗ») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі – відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000860808/0 від 26.03.2012, яким ПАТ «ЗФЗ» зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 7 665 663 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що складові виробничих витрат платника податку та фінансові результати його господарської діяльності в окремих періодах не впливають на питання правильності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та правильності декларування сум ПДВ до бюджетного відшкодування, оскільки Податковий кодекс України не ставить зазначені питання в залежності від фінансового результату продажу продукції в окремому періоді. Крім того, позивач зазначає, що в силу приписів ст. ст. 187, 188, 198 Податкового кодексу України він мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість які були сплачені в зв’язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у грудні 2011 року.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що до складу податкового кредиту звітного періоду можуть бути віднесені суми податків нараховані (сплачені) у зв’язку із виготовленням товарів з метою подальшого використання в межах господарської діяльності, яка повинна бути спрямована на отримання доходу. Відповідач вказує, що формування податкового кредиту безпосередньо пов’язано із фінансовим результатом, а саме із отриманням доходу. Тобто, платник податків здійснюючи діяльність повинен спрямовувати її на отримання доходу. Разом з тим, в результаті реалізації готової продукції витрати на виготовлення продукції значно перевищують доходи від її реалізації, а тому відповідач дійшов висновку, що така діяльність позивача не підпадає під законодавче визначення господарської діяльності, а відтак і відсутні підстави для формування податкового кредиту.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №029344 Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» зареєстроване як юридична особа за адресою: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100335740.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби з 13.02.2012 по 29.02.2012 було проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми від’ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2011 року яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у листопаді 2011 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки №150/08-08/00186542 від 06.03.2012.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, ст. 200 Податкового кодексу України ПАТ «Запорізький завод феросплавів» завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 7 665 663 грн. 00 коп.

26 березня 2012 року на підставі акту перевірки №150/08-08/00186542 від 06.03.2012, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000860808, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 7 665 663 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

В акті перевірки №150/08/-08/00186542 від 06.03.2012 зазначено, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» в грудні 2011 року було реалізовано продукції на загальну суму 117 956 272 грн. 29 коп. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 162 245 982 грн. 76 коп. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого ПАТ «ЗФЗ» отримано збиток від реалізації продукції у сумі 44 289 710 грн. 47 коп.

Вказані висновки контролюючим органом було зроблено на підставі наступних розрахунків.

За даними розділу ІІ «Елементи операційних витрат», складеного ПАТ «Запорізький завод феросплавів» Звіту про фінансові результати за 4 квартал 2011 року, при загальному розмірі операційних витрат у звітному кварталі у сумі 554 418 тис. грн., матеріальні затрати складають 479 808 грн. 00 коп., що становить 86,54 % від загальної суми. Таким чином, доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за грудень 2011 року становить 38 328 315 грн. 44 коп., без ПДВ (44 289 710, 47 *86,54%/100%).

Отже, за висновком податкового органу, податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартості, у грудні 2011 року становить 7 665 663 грн. 09 коп. (38 328 315,44 *20%/100);

Таким чином, в ході перевірки визначено суму податку на додану вартість по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України в подальшому не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

У зв’язку із цим податковий орган прийшов до висновку, що позивач в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, завищив суму дозволеного податкового кредиту за грудень 2011 року по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі – Закон України №996-ХІV) встановлено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 1 Закону України № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець) та ПАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (продавець) було укладено Договір №Т 1160/05 від 31.08.2011 за умовами якого покупець придбаває марганецьмістку продукцію в асортименті, за якістю, цінами які є звичайними, та в кількості відповідно до Специфікацій які є невід’ємною частиною цього договору;

Крім того, відповідно до Договіру поставки №115 від 27.12.2010, укладеного між ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат (постачальник) та ВАТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець), постачальник зобов’язується поставити, а покупець оплатити та прийняти концентрати марганцеворудні в асортименті продукцію в асортименті, за якістю відповідно до специфікацій додатків які є невід’ємною частиною цього договору;

За умовами Договору №3/552 від 01.04.1999 на використання електричної енергії, укладеного між «ГАЕК Запоріжжяобленерго» (електропостачальна організація) та ОАО «Запорізький завод феросплавів» (споживач)» електропостачальна організація зобов’язується відпускати електричну енергію, а споживач своєчасно сплачувати за використану електричну енергію та виконувати інші умови передбачені цим договором.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується належним чином оформленими документами, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, рахунки-фактури: №1310 від 02.12.2011 на загальну суму з ПДВ 348 104 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ 58 017 грн. 41 коп.; №1311 від 02.12.2011 на загальну суму з ПДВ 348 104 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ 58 017 грн. 41 коп.; №1319 від 04.12.2011 на загальну суму з ПДВ 704 694 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ 117449 грн. 04 коп.; №1326 від 07.12.2011 на загальну суму з ПДВ 681 702 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ 113617 грн. 06 коп.; №1331 від 08.12.2011 на загальну суму з ПДВ 696 738 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ 116123 грн. 14 коп.; №1338 від 10.12.2011 на загальну суму з ПДВ 751 357 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ 125 226 грн. 18 коп.; №1354 від 16.12.2011 на загальну суму з ПДВ 848 989 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 141 498 грн. 30 коп.; №1363 від 1912.2011 на загальну суму з ПДВ 858 656 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 143 109 грн. 43 коп.; №1372 від 22.12.2011 на загальну суму з ПДВ 949 722 грн. 46 коп., у тому числі ПДВ 158 287 грн. 08 коп.; №1378 від 23.12.2011 на загальну суму з ПДВ 436 293 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ 72 715 грн. 65 коп.; №1382 від 25.12.2011 на загальну суму з ПДВ 956 895 грн. 59 коп., у тому числі ПДВ 159 482 грн. 60 коп.; №1388 від 27.12.2011 на загальну суму з ПДВ 861 546 грн. 76 коп., у тому числі ПДВ 143 591 грн. 13 коп.; №1392 від 29.12.2011 на загальну суму з ПДВ 972 843 грн. 70 коп., у тому числі ПДВ 162 140 грн. 62 коп.; №1310 від 02.12.2011 на загальну суму з ПДВ 348 104 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ 58 017 грн. 41 коп.; залізничними товаротранспортними накладними за грудень 2011 року, актами прийому-передачі.

Крім того, судом встановлено, що податковий кредит з ПДВ у грудні 2011 року було сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників товарів, робіт, послуг (включених до реєстру отриманих та виданих податкових накладних з 01.12.2011 по 31.12.2011) в розмірі 21 891 187грн. (рядок 10.1 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року), з яких у грудні 2011 року позивачем сплачено суму ПДВ на користь постачальників товарів (робіт, послуг) в розмірі 16 873 000грн., в тому числі при постачанні енергоносіїв в сумі 10 574 297,59 грн.; на підставі вантажних митних декларацій, оформлених при ввезенні товарів на митну територію України (імпорті), які підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України в сумі 5 720 946грн., що підтверджується копіями ВМД з відміткою «сплачено» Запорізької митниці.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ПАТ «Запорізький завод феросплавів» мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв’язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у листопаді та грудні 2011 року.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що норма закріплена в п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України делегує необхідність наявності у платника податків «мети» подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що оскільки позивачем при придбанні сировини було сплачено коштів більше, ніж отримано від реалізації готової продукції, на підставі математичних розрахунків, податковий орган дійшов висновку, що ПАТ «ЗФЗ» в ціну товару було включено лише частину витрат, а тому останній втрачає право на формування податкового кредиту. На думку податкового органу, собівартість товару має дорівнювати сумі реалізації товару, в протилежному випадку реалізація товару призводить до збитків, що свідчить про не здійснення підприємством господарської діяльності.

Разом з тим, суд зважає на те, що, за приписами статті третьої Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов’язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв’язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Суд критично оцінює твердження відповідача про правомірність здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак і продаж позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Крім того, пункт 198.5 ст. 198 ПК України закріплює можливість суб’єкта господарювання в подальшій господарській діяльності відкоригувати раніше заявлений податковий кредит.

В свою чергу обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

В акті перевірки жодних доказів щодо реалізації продукції Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» за цінами які не відповідають звичайним контролюючим органом не зазначено та протилежного в судовому засіданні не доведено. При цьому представниками СДПІ не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної сировини та подальшої реалізації готової продукції.

При визначенні податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з поставки товарів ПАТ «Запорізький завод феросплавів» виходило з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін, що податковим органом спростовано не було.

Як визначено у п. 2 ст. 3 Закону України №996-ХІV бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Судом встановлено, що при виробництві феросплавної продукції в грудні 2011 року позивачем використано, як сировину, що була придбана у 2010 році, так і сировину, що була придбана у грудні 2011 року. При цьому не всі товари і сировина, по яким позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2011 року увійшли до собівартості реалізованої продукції, оскільки частина товарів та сировини залишилася на складі та спрямована на використання її позивачем в господарській діяльності у майбутніх періодах. Зокрема, відповідно до витягу з оборотної відомості по сировині за грудень 2011 року станом на 01.12.2011 року залишок сировини складав 154 006,186 тон на суму 146 884 246,43грн.; у грудні 2011 року отримано 47 211,979 тон сировини на суму 89082445,80 грн.; станом на 01.01.2012 року залишок сировини складав 143 009,245 тони на суму 145 902 683,66. Крім того, на виготовлення феросплавної продукції у грудні 2011 року була використана сировина отримана до грудня 2011 року на суму 70 048 013,53 грн. (44 332,437 тони), а сировини отриманої у грудні 2011 року використано 13 876,483 тон на суму 20 015 995,04грн.

Щодо наявності залишків та реалізації готової продукції, судом встановлено, що станом на початок грудня 2011 року у позивача обліковувалися залишки готової феросплавної продукції на суму 112 774 462,44грн., на кінець грудня 2011 року – 116 650 920,71грн. Вказані обставини підтверджуються звітом про рух готової продукції за грудень 2011 року б/с 260 (а.с. 230) та відповідачем не спростовані.

Разом з тим, відповідачем неаргументовано порівняно показники фінансової звітності з показниками податкової звітності з податку на додану вартість, оскільки у фінансовій звітності відображаються всі операції, які здійснює суб’єкт господарювання, водночас положення ПК України дають право відображати в декларації з ПДВ податковий кредит з ПДВ в разі, якщо операції пов’язані з господарською діяльність та підтверджуються відповідними документами. Крім того, для фінансової звітності встановлені звітні періоди 1-й квартал, півріччя, 9 місяці, рік, в той час, як для декларації з ПДВ встановлений базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю.

Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Тобто, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

Обставини ж, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми від’ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 2, 71, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби №0000860808/0 від 26 березня 2012 року, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмірі від’ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 7 665 663,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» 2 178,19грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України

Суддя Я.В. Горобцова