Рішення № 2638182, 27.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 6/388

27.11.08

За первісним позовом Закритого акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"

До відповідача Антимонопольного комітету України

Про визнання недійсним рішення

За зустрічним позовом Антимонопольного комітету України

До відповідача Закритого акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"

Про стягнення 500000 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом Тереза Ю.О.(за дов.)

Від позивача за зустрічним позовом Федосієнко М.М.(за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом закрите акціонерне товариство "Лисичанська нафтова компанія" (далі –ЗАТ "ЛИНІК") до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 403-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 26.06.2008 р..

Ухвалою суду від 08.09.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/388.

16.10.2008 р. представниками сторін було подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок відповідача про визнання позивача таким, що займав у 2007 році монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку бензинів моторних є необґрунтованим, оскільки відсутні умови, необхідність виконання яких стосовно суб’єкта господарювання в силу законодавства є обов’язковою для визнання останнього таким, що займає монопольне (домінуюче) становище. Зокрема, за твердженням позивача, є необґрунтованими наступні висновки відповідача: відсутність змагання між позивачем та АТ "Укртатнафта"; відсутність у позивача конкурентів та значної конкуренції на ринку товарів і послуг; наявність бар’єрів для вступу на ринок.

Обґрунтовуючи доводи щодо неправомірності висновку про відсутність змагання між позивачем та АТ "Укртатнафта" позивач посилається на: збільшення у листопаді, грудні 2007 року, тобто у періоді, що досліджувався відповідачем, обсягів виробництва, у той час, як обсяги виробництва АТ "Укртатнафта" у даний період зменшились; здійснення інвестицій у модернізацію виробничих потужностей; початок виготовлення дизельного пального з низьким вмістом сірки; здійснення переробки нафти на давальницьких умовах з метою поліпшення рентабельності.

Висновки відповідача про відсутність у позивача конкуренції та значної конкуренції на ринку, на думку останнього, спростовуються самим оскаржуваним рішенням, у якому зазначено, що на загальнодержавному ринку моторних бензинів України у 2007 році діяли, крім позивача, інші великі нафто- та газопереробні заводи, а також імпортери моторних бензинів. Крім того, про наявність конкуренції свідчать офіційні дані Міністерства палива та енергетики України, відповідно до яких в листопаді-грудні 2007 року частка імпортних бензинів склала 46,0%, у той час, як частка позивача та АТ "Укртатнафта", відповідно до оскаржуваного рішення –46,35%. Також не відповідають законодавству висновки про наявність бар’єрів для вступу на ринок, оскільки на ринку купівлі-продажу нафтопродуктів відсутні будь-які бар’єри чи обмеження, які могли чи можуть вплинути на появу нових учасників ринку.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Відповідач посилається на те, що матеріалами справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції встановлено, що частка інших учасників ринку (крім ЗАТ "ЛИНІК" та АТ "Укртатнафта") є такою, що не дозволяє їм суттєво впливати на стан конкуренції на загальнодержавному ринку моторних бензинів. Крім того, ЗАТ "ЛИНІК" не зазнавало значної конкуренції з боку суб’єктів господарювання, які здійснювали імпорт моторних бензинів в Україну, протягом січня-грудня 2007 року, про що свідчить відсутність зменшення частки ЗАТ "ЛИНІК" протягом двох останніх місяців 2007 року в умовах зростання обсягу імпорту нафтопродуктів. При цьому, частки кожного з суб’єктів господарювання, які здійснювали імпорт моторних бензинів, не перевищували 10 відсотків обсягу ринку. За твердженнями відповідача, про відсутність конкуренції між ЗАТ "ЛИНІК" та АТ "Укртатнафта" свідчить зростання протягом 2007 року середньозважених цін на моторні бензини даних суб’єктів господарювання у порівняні з їх розміром у січні 2007 року, яке відбувалося однаковими темпами. Наведені позивачем докази конкуренції з АТ "Укртатнафта", на думку відповідача, свідчать про звичайне здійснення позивачем своєї господарської діяльності.

До прийняття рішення по справі Антимонопольний комітет України звернувся з зустрічним позовом про стягнення з ЗАТ "ЛИНІК" штрафу у розмірі 500000 грн., який було прийнято для спільного розгляду з первісним на підставі ст. 60 ГПК України.

Позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення з позивача за зустрічним позовом штрафу в розмірі 500000 грн. обґрунтовані тим, що ЗАТ "ЛИНІК" не сплатив у двомісячний строк штраф, накладений на нього рішенням № 403-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 26.06.2008 р..

Розглянувши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

26/06/2008 Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду матеріалів справи № 28-26.13/42-08 про порушення закритим акціонерним товариством "ЛИНІК" законодавства про захист економічної конкуренції, було прийнято рішення № 403-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким визнано, що закрите акціонерне товариство "ЛИНІК" займало в 2007 році монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку бензинів моторних, а також те, що дії закритого акціонерного товариства "ЛИНІК" щодо встановлення у період з листопад –грудень 2007 року завищених цін на загальнодержавному ринку бензинів моторних є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку бензинів моторних, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Також Рішенням на позивача за первісним позовом було накладено штраф у розмірі 500000 грн.

Рішення було отримано позивачем за первісним позовом 03.08.2008 р.

Відповідно до вказаного Рішення, ЗАТ "ЛИНІК", частка якого на загальнодержавному ринку бензинів моторних протягом 2007 року становила 32,28 відсотки, та АТ "Укртатнафта", частка якого на загальнодержавному ринку бензинів моторних протягом 2007 року становила 21,37 відсотки, не зазнавали у 2007 році значної конкуренції з боку інших учасників ринку у зв’язку з тим, що частка останніх була такою, що не дозволяла їм суттєво впливати на стан ринку. Даний висновок, відповідно до Рішення, ґрунтується на відсутності конкуренції у ЗАТ "ЛИНІК" з боку суб’єктів господарювання, які здійснювали імпорт моторних бензинів в Україні протягом 2007 року, та відсутності цінової конкуренції на ринку моторних бензинів між ЗАТ "ЛИНІК" та АТ "Укртатнафта". У зв’язку з цим, відповідач зробив висновок про те, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ЗАТ "ЛИНІК" та АТ "Укртатнафта" займали монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку бензинів моторних України протягом 2007 року з сукупною часткою, що перевищує 50 відсотків обсягів ринку.

Підставою для накладення штрафу, згідно з Рішенням, стало зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку бензинів моторних шляхом встановлення таких цін реалізації бензинів, які неможливо б було встановити за умови існування значної конкуренції на ринку (п. 1 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ч.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Виходячи з вагомості та необхідності забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту державною усіх суб’єктів господарювання, що є одним з принципів господарювання в Україні (ст. 6 Господарського кодексу України (далі –ГК України)), національним законодавством України передбачена підтримка конкуренції як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку (ч. 1 ст. 25 ГК України).

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначає Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

В розумінні даного Закону економічною конкуренцією є змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції має наслідком застосування санкцій, передбачених Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ. Одним з порушень, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ, є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Підстави визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище, передбачені ст. 12 Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ.

Як зазначено вище, правовою підставою Рішення про визнання позивача таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку бензинів моторних, є ч. 5 ст. 13 Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ.

Відповідно до вказаної норми, монопольним (домінуючим) вважається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків –і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

В силу частини 4 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ вважається, що кожен з двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Даними умовами, згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ, є:

відсутність на ринку товару жодного конкурента;

суб’єкт господарської діяльності не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Отже, виходячи в вимог ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210-ІІІ, розмір сукупної частки не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, не є єдиним критерієм для визначення суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище. Крім даної обставини необхідними є:

- відсутність між даними суб’єктами конкуренції або наявність незначної конкуренції;

- відсутність на ринку товару жодного конкурента

або

суб’єкт господарської діяльності не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Як зазначено вище, рішення відповідача про відсутність цінової конкуренції між позивачем та АТ "Укртатнафта" ґрунтується на аналізі їх цінової поведінки на ринку протягом 2007 року, яка полягала у зростанні середньозважених цін на моторні бензини однаковими темпами.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлює Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика), яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р, прийнятого відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Виходячи з підпункту 10.1.6 пункту 10.1 розділу 10 Методики установлення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта (суб’єктів) господарювання у випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище кількох суб’єктів, включає встановлення ознак того, що:

між зазначеними суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція;

зазначені суб'єкти господарювання разом узяті не зазнають значної конкуренції або не мають жодного конкурента.

Відповідно до п. 10.3 розділу 10 Методики суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи ущемлювати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Ринковою владою, у розумінні Методики, є здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.

Ознаками ринкової влади, згідно з абзацом 2 п. 10.3 розділу 10 Методики, є:

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання, який (які) не є єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови;

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок;

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів (товарних груп), при укладанні договорів і угод про постачання товарів (товарних груп), а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів (товарних груп);

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання підвищувати ціни на товари (товарні групи) і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Вважається, що суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає (зазнають) значної конкуренції, зокрема, коли:

у нього (у них) на ринку немає жодного конкурента;

частки на ринку, які належать конкурентам, порівняно невеликого розміру;

можливості доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів (товарних груп) суттєво обмежені;

бар'єри доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявні пільги чи інші обставини суттєво обмежують вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.

Також пунктом 10.4 розділу 10 Методики передбачено, що як додаткові ознаки наявності ринкової влади також розглядаються:

високий рівень концентрації ринку;

високі бар'єри вступу на ринок потенційних конкурентів;

тривалий період закритості ринку для вступу нових суб'єктів господарювання;

суттєва кількісна перевага частки суб'єкта (суб'єктів) господарювання над частками інших конкурентів за умови стабільності структури ринку протягом тривалого періоду;

значні частки суб'єкта (суб'єктів) господарювання на вертикально суміжних ринках (ресурсів, транспортних послуг, торговельних послуг, рекламних послуг тощо) та територіально суміжних ринках;

наявність у об'єкта аналізу особливих прав, повноважень, пільг, зокрема наданих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю чи інших суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.

Отже, необхідною умовою визначення монопольного (домінуючого) становище є наявність ознак ринкової влади.

У той же час, оскаржуване Рішення не містить висновку про здатність позивача чи позивача спільно з АТ "Укртатнафта" визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції. Жодного висновку та аналізу наявності ознак ринкової влади у Рішенні не наведено.

За таких обставин, відповідачем прийнято Рішення без виконання вимог підпункту 10.1.6 пункту 10.1 розділу 10 Методики, що свідчить про необґрунтованість висновку відсутність конкуренції між ЗАТ "ЛИНІК" та АТ "Укртатнафта".

Крім того, відсутні й інші умови, необхідні для визнання позивача таким, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Зокрема, відповідно до пункту 9.2 розділу 9 Методики бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є:

обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців;

адміністративні обмеження;

економічні та організаційні обмеження;

екологічні обмеження;

нерозвиненість ринкової інфраструктури;

інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

Наявність вказаних бар’єрів на ринку бензинів моторних у 2007 році при прийнятті Рішення не досліджувалась і висновок щодо них останнє (Рішення) не містить, рівно, як і висновок про наявність пільг чи інших обставин.

Отже, Рішення про визнання позивача таким, що займав у 2007 році монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку бензинів моторних є необґрунтованим та прийнято з порушенням вимог ст. 12 Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

За таких обставин, оскільки позивач не є таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку бензинів моторних у 2007 році, відсутні правові підстави для висновку про те, що дії закритого акціонерного товариства "ЛИНІК" щодо встановлення у період з листопад - грудень 2007 року завищених цін на загальнодержавному ринку бензинів моторних є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку бензинів моторних, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а також для накладення штрафу у розмірі 500000 грн.

З огляду на викладене, первісний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки недійсне Рішення не є підставою для виникнення правових наслідків, у тому числі й сплати штрафу, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, МСП-655, код 00032767) № 403-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 26.06.2008 р.

Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, МСП-655, код 00032767) на користь закритого акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, код 32292929) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя С.А.Ковтун

Рішення підписано 03.12.2008 р.