Постанова № 26381070, 20.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/11598/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участю представників сторін:

позивача Бурі Ю.А.

відповідача Димарьової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМ ПЛЮС»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602305/7339 від 31.03.2011 р., -

в с т а н о в и в :

15 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМ ПЛЮС»(далі - ТОВ «ЮМ ПЛЮС») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) № 0000602305/7339 від 31.03.2011 р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮМ ПЛЮС»податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 833 грн. 34 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС», ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська складено акт № 634/23-307/31158199 від 04.03.2011 р., на підставі якого в подальшому винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602305/7339 від 31.03.2011 року про донарахування ТОВ «ЮМ ПЛЮС»податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 833 грн. 34 коп., в тому числі, 666 грн. 67 коп. -за основним платежем, 166 грн. 67 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення-рішення, посилаючись на те, що воно винесено на підставі необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки від 04.03.2011 р., які не відповідають дійсності. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «ЮМ ПЛЮС»(замовник) та ТОВ «Пайн»(виконавець) на отримання послуг з мийки п'яти легкових автомобілів, посилаючись на підтвердження виконання зазначеного правочину належним чином складеними актом виконаних робіт, та податковою накладною. Також, позивач посилається на недоведеність твердження податкового органу щодо факту відсутності у ТОВ «Пайн»відповідних трудових ресурсів, основних фондів та обладнання для виконання своїх обов'язків за угодою, укладеною з ТОВ «ЮМ ПЛЮС», а також на те, що потреба у залученні значних трудових ресурсів та наявності спеціалізованого обладнання для надання замовлених послуг з мийки автомобілів згідно зазначеної угоди, відсутня. При цьому, позивач зазначив, що на момент укладення та виконання угоди, ТОВ «Пайн»мало дійсне свідоцтво платника податку на додану вартість, а отже, сума податку на додану вартість, сплачена ТОВ «ЮМ ПЛЮС»у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ «Пайн», правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року. Крім цього, позивач посилається також на порушення податковим органом порядку проведення перевірки, а саме, порушення норм п.п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, яке полягає у ненаданні ТОВ «ЮМ ПЛЮС»перед початком проведення перевірки наказу про проведення позапланової виїзної перевірки.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Буря Ю.А. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність висновків, викладених у акті перевірки від 04.03.2011 р. Зокрема, відповідач зазначив, що з наданих ТОВ «ЮМ ПЛЮС»на запит податкового органу документів, а саме, договору № 57-10 від 30.06.2010 р., протоколу погодження договірної ціни, акту № 1 здачі-прийому виконаних робіт за серпень 2010 року, податкової накладної № 31081 від 31.08.2010 р., податковим органом встановлено, що між ТОВ «ЮМ ПЛЮС»(замовник) та ТОВ «Пайн»(виконавець) укладено договір № 57-10 від 30.06.2010 р. про надання послуг з мийки п'яти автомобілів. Водночас, у ТОВ «Пайн»відсутні відповідні виробничі та трудові ресурси для виконання умов зазначеного договору, а саме, відсутні відповідні приміщення для виконання умов договору від 30.06.2010 р. Також, згідно податкової звітності ТОВ «Пайн», а саме, звіту за формою 1-ДФ, загальна кількість працюючих на підприємстві становить 4 особи. Таким чином, податковим органом зроблено висновок щодо відсутності господарської діяльності ТОВ «Пайн». З огляду на це, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «ЮМ ПЛЮС»ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 901, 902 Цивільного кодексу України, а саме, вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, стосовно угоди, укладеної з ТОВ «Пайн», внаслідок чого, фінансові результати, відображені платником податків за наслідками укладення такого правочину підлягають корегуванню, зокрема, в частині зменшення суми податку на додану вартість, яка була неправомірно віднесена платником податків до складу податкового кредиту серпня 2010 року як така, що сплачена у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ «Пайн». Що стосується правомірності проведення перевірки, відповідач зазначив, що перевірка ТОВ «ЮМ ПЛЮС»була проведена на підставі п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, яка передбачає прийняття відповідного рішення керівником органу державної податкової служби, та наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Кодексу. Отже, на думку податкового органу, в даному випадку надання платнику податків перед проведенням перевірки наказу на її проведення законодавством України не передбачено. Посилаючись на зазначені обставини, представник відповідача за довіреністю Димарьова В.В. просила відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми податкового законодавства України (враховуючи, що порушення, виявлені під час перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС», мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), суд розглядає справу також з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час періоду, що перевірявся), судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМ ПЛЮС»перебуває на податковому обліку в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.

У період з 17.02.2011 р. по 04.03.2011 р., на підставі службового посвідчення серії УДН № 031851 від 10.04.2008 р., службовою особою ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЮМ ПЛЮС»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Пайн»за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт № 634/23-307/31158199 від 04.03.2011 р. (а.с. 8-26).

Перевіркою встановлено порушення платником податків ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 901, 902 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочину, укладеному з ТОВ «Пайн, у зв'язку з чим, податковим органом зроблено висновок про порушення платником податків п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), яке полягає у завищенні податкового кредиту по податку на додану вартість у серпні 2010 року на 666 грн. 67 коп.

Зазначені висновки зроблені на підставі аналізу документів, наданих ТОВ «ЮМ ПЛЮС»на запит ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 28.01.2011 р. за вих. № 2123/10/23-316 щодо надання документів для проведення перевірки (а.с. 91).

Так, на зазначений запит ТОВ «ЮМ ПЛЮС»разом із супровідним листом від 08.02.2011 р. за вих. № 16 (а.с. 92) надало документи по взаємовідносинам з ТОВ «Пайн»у серпні 2010 року, а саме: договір № 57-10 від 30.06.2010 р., протокол погодження договірної ціни, акт № 2 здачі-прийому виконаних робіт за серпень 2010 року, податкову накладну № 31081 від 31.08.2010 р.

З наданих до перевірки документів вбачається, що 30.06.2010 р. між ТОВ «ЮМ ПЛЮС»(замовник) та ТОВ «Пайн»(виконавець) укладено договір № 57-10 про виконання робіт по комплексній мийці легкових автомобілів «Тойота Камрі», д/н АЕ 14-98 СК, АЕ 14-99 СК, АЕ 14-89 СК, АЕ 70-91 СК, АЕ 001-42) у кількості 5 одиниць за ціною 3 333 грн. 33 коп., крім того, ПДВ 20 відсотків на суму 666 грн. 67 коп., щомісяця, відповідно до протоколу погодження договірної ціни (а.с. 79-80, 81). Отримання послуг за даним договором у серпні 2010 року підтверджено наданим позивачем актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 31.08.2010 р. (а.с. 83) та податковою накладною № 31081 від 31.08.2010 р. на загальну суму 4 000 грн., в тому числі ПДВ 666 грн. 67 коп. (а.с. 84). Сума податку на додану вартість за накладною № 31081 від 31.08.2010 р. включена до податкового кредиту відповідного періоду, та відповідає даним декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року та додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Разом з тим, крім зазначених вище документів, під час проведення перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС»ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було враховано лист Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 2745/7/23-321 від 25.01.2011 р., а також акт № 60/233/34589096 від 25.01.2011 р. про результати позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Пайн»з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Ельфа Дисплей»за серпень 2010 року (а.с. 100-132). Вказаний акт перевірки містить висновки про те, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «Пайн»та ТОВ «Ельфа Дісплей»- ТОВ «Пайн»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, та не спричиняють реального настання правових наслідків, внаслідок чого, порушують ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Крім того, враховуючи встановлення факту відсутності поставок товарів по ланцюгам ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «Пайн»та ТОВ «Ельфа Дісплей»- ТОВ «Пайн», ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська дійшла висновку про те, що ТОВ «Пайн»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, та про не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок чого у ТОВ «Пайн»відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. За результатами перевірки ТОВ «Пайн», ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про порушення ТОВ «Пайн»ч. 1 ст. 203, ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України), зокрема, по правочину, укладеному з ТОВ «ЮМ ПЛЮС».

Враховуючи зазначені висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, при проведенні перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС»ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська також зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Пайн»трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення ним господарської діяльності, і, як наслідок, про недійсність правочину, укладеного 30.06.2010 р. між ТОВ «ЮМ ПЛЮС»та ТОВ «Пайн», оскіьки, враховуючи норми п.п. 1. 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зазначений договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З урахуванням зазначеного, податковим органом у акті перевірки зроблено висновок про те, що, в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, сплачена ТОВ «ЮМ ПЛЮС»в ціні послуг, отриманих згідно договору № 57-10 від 30.06.2010 р., віднесена підприємством до податкового кредиту серпня 2010 року неправомірно.

Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС» було повідомлено листом № 2963/10/23-316 від 08.02.2011 р., яким підприємству, зокрема, було запропоновано додатково до наданих документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Пайн»у серпні 2010 року, надати інші бухгалтерські документи по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом, а також запропоновано з'явитись 15.02.2011 р. о 12 год. 00 хв. до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська для отримання, ознайомлення та підписання акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС»з питань взаємовідносин з ТОВ «Пайн»за серпень 2010 року (а.с. 6).

17.02.2011 р. податковим органом було виписано нове повідомлення за № 3805, яким позивача запрошено до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська для ознайомлення та підписання акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС»з питань взаємовідносин з ТОВ «Пайн»за серпень 2010 року на іншу дату - на 04.03.2011 р. о 15 год. 00 хв. (а.с. 86). Зазначене повідомлення було направлено на адресу платника податків засобами поштового зв'язку 25.02.2011 р., та, згідно поштового повідомлення про вручення кореспонденції, 01.03.2011 р. отримано платником податків.

На запрошення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 17.02.2011 р. посадові особи ТОВ «ЮМ ПЛЮС»у визначений в повідомленні № 3805 час не з'явились, внаслідок чого податковим органом було складено акт відмови від підписання акту перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС»від 04.03.2011 р. № 634/23-307/31158199 (а.с. 90), а акт перевірки від 04.03.2011 р. направлено за місцезнаходженням платника податків поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Отримавши акт перевірки від 04.03.2011 р., ТОВ «ЮМ ПЛЮС»23.03.2011 р. подало до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська письмові заперечення на зазначений акт перевірки (а.с. 27-28), за результатами розгляду яких висновки, викладені у акті перевірки від 04.03.2011 р., залишені без змін, про що підприємство повідомлено листом за вих. № 7078/10/23-316 від 30.03.2011 р. (а.с. 29-34).

Враховуючи висновки, викладені у акті перевірки № 634/23-307/31158199 від 04.03.2011 р., ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602305/7339 від 31.03.2011 р. про донарахування ТОВ «ЮМ ПЛЮС»податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 833 грн. 34 коп., в тому числі 666 грн. 67 коп. -за основним платежем, 166 грн. 67 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 35).

При цьому, штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішення № 0000602305/7339 від 31.03.2011 р. застосовані до позивача у розмірі 25 відсотків від суми заниження податкового зобов'язання (а.с. 125), на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого, самостійне визначення податковим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (а.с. 36).

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, ТОВ «ЮМ ПЛЮС», відповідно до п. 56.1 Податкового кодексу України, оскаржило його в адміністративному порядку, звернувшись до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області із скаргою № 55 від 15.04.2011 р. (а.с. 37-39), та до Державної податкової адміністрації України із скаргою № 82 від 09.06.2011 р. (а.с. 48-50).

За результатами адміністративного оскарження, рішеннями ДПА у Дніпропетровській області № 15942/10/25-008 від 26.05.2011 р. (а.с. 41-47), ДПА України № 14647/25-0115 від 12.08.2011 р. (а.с. 52-53) скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями органів державної податкової служби України, ТОВ «ЮМ ПЛЮС»звернулось до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000602305/7339 від 31.03.2011 р.

Встановивши обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступні обставини.

Посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, за результатами розгляду справи суд вважає обґрунтованими, виходячи з аналізу норм чинного податкового законодавства України, що визначає порядок та підстави проведення перевірок.

Так, як вже зазначалося вище, документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЮМ ПЛЮС»було проведено посадовими особами відповідача на підставі службового посвідчення, про що прямо зазначено в акті перевірки (а.с. 8). Інших підстав для її проведення, передбачених Податковим кодексом України, у акті перевірки не наведено.

В судовому засіданні, обґрунтовуючи правомірність проведення перевірки позивача без рішення керівника податкового органу, оформленого наказом, представник відповідача посилався на п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, до яких відсилає п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, визначено порядок проведення планових та позапланових документальних перевірок.

Зокрема, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (підпунктами 78.1.1-78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України). Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що документальні невиїзні перевірки, проведення яких передбачено п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, поділяються на планові, які проводяться відповідно до плану-графіку проведення перевірок, та позапланові, підставою для проведення яких є рішення керівника податкового органу, оформлене виключно наказом.

Оскільки документальна невиїзна перевірка ТОВ «ЮМ ПЛЮС»не була передбачена у плані-графіку проведення перевірок ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, що не заперечується відповідачем, вона мала позаплановий характер, а тому мала бути проведена на підставі наказу керівника податкового органу. Крім того, у наказі про проведення такої перевірки мало бути зазначено, наявність якої саме з обставин для проведення документальної перевірки, визначених підпунктами 78.1.1-78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, стала підставою для її проведення.

Натомість, перевірка позивача проведена без рішення керівника податкового органу, оформленого наказом. З огляду на наведені вище норми законодавства, доводи позивача про відсутність необхідності прийняття керівником податкового органу рішення у формі наказу, з посиланням на те, що таке рішення може бути прийнято у будь-якій іншій формі, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що проведення документальної невиїзної перевірки платника податків на підставі службового посвідчення службової особи органу державної податкової служби, чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС», за результатами якої складено акт № 634/23-307/31158199 від 04.03.2011 р.

Що стосується порушень, виявлених ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська під час проведення перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС», суд зазначає наступне.

Нормою ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені оригінали наданих позивачем первинних документів, які надавалися податковому органу під час перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС», а саме, договір № 57-10 від 30.07.2010 р., протокол погодження ціни до нього, акт № 2 здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2010 р. до договору, а також податкова накладна № 31081 від 31.08.2010 р. на суму 4 000 грн., в тому числі ПДВ -666 грн. 67 коп. (а.с. 79-81, 83-84).

Зазначені первинні документи містять усі необхідні реквізити, зокрема, назву замовника та виконавця, їх реквізити, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками, зміст наданих послуг та їх вартість.

Податкова накладна № 31081 від 31.08.2010 р. також відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час її складання, в частині додержання обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, а тому, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, є підставою для нарахування платником податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, суд зазначає, що факт надання послуг ТОВ «Пайн»на адресу ТОВ «ЮМ ПЛЮС»актом перевірки від 04.03.2011 р. не спростовано. Навпаки, посилаючись на надані платником податків для проведення перевірки первинні документи, податковий орган зазначив, що згідно умов договору від 30.06.2010 р., ТОВ «ЮМ ПЛЮС»отримало послуги на підставі акту прийому виконаних робіт № 2 від 31.08.2010 р., та податкової накладної № 31081 від 31.08.2010 р. (сторінка 4 акту перевірки (а.с. 11). Дослідження самого факту надання ТОВ «Пайн»послуг на адресу ТОВ «ЮМ ПЛЮС»в акті перевірки не відображено, що ставить під сумнів проведення такого дослідження взагалі. Водночас, з акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «ЮМ ПЛЮС»та ТОВ «Пайн»обґрунтовані лише посиланням на акт перевірки ТОВ «Пайн», який, в свою чергу, складений з урахуванням висновків, викладених у актах перевірки постачальників ТОВ «Пайн», зокрема, ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дісплей». Отже, висновки акту перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС»зроблені податковим органом без дослідження фактичних обставин виконання сторонами умов договору № 57-10 від 30.06.2010 р.

З огляду на сукупність викладених обставин, а також враховуючи відсутність судових рішень про визнання недійсним договору № 21-10 від 30.06.2010 р., укладеного між ТОВ «ЮМ ПЛЮС»та ТОВ «Пайн», суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність висновку податкового органу щодо недійсності зазначеного правочину.

Ознаки нікчемності, визначені законом, за наявності яких угода є нікчемною в силу закону, в даному випадку також відсутні, оскільки сам по собі договір від 30.06.2010 р. не порушує публічний порядок та не суперечить ні моральним засадам суспільства, ні інтересам держави. Крім того, податковим органом не встановлювався, а тому не доведений, умисел сторін при укладенні цієї угоди на ухилення від сплати податків.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини в їх сукупності, суд вважає, що висновки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про недодержання ТОВ «ЮМ ПЛЮС»в момент вчинення правочину з ТОВ «Пайн»вимог ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 901, 902 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим правочин є нікчемним та недійсним, є такими, що не відповідають дійсності.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено ставку податку на рівні 20 відсотків.

Враховуючи зазначені норми Закону, а також висновок суду про підтвердження наданими позивачем доказами факту отримання послуг згідно умов договору № 57-10 від 30.06.2010 р. (що не спростовано висновками акту перевірки), суд дійшов висновку про безпідставність висновків ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про неправомірність віднесення ТОВ «ЮМ ПЛЮС»до складу податкового кредиту серпня 2010 року сум податку на додану вартість в розмірі 666 грн. 67 коп., сплачених ним в ціні послуг, отриманих від ТОВ «Пайн»згідно договору № 57-10 від 30.06.2010 р.

Відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, прийняте за результатами перевірки ТОВ «ЮМ ПЛЮС», підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМ ПЛЮС» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000602305/7339 від 31.03.2011 р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮМ ПЛЮС» податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 833 грн. 34 коп., в тому числі, 666 грн. 67 коп. - за основним платежем, 166 грн. 67 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 20.03.2012 р.

Суддя В.В.Чорна