Постанова № 2638104, 01.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01.12.2008 Справа № 22а-251/08

Попередній № справи 2-16/2609-2008А                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Горошко Н.П. , Іщенко Г.М. секретар судового засідання          Шелемет'єва О.В.                               за участю представників сторін:

представник позивача Відкритого акціонерного товариства "Завод "Фіолент"- Сьомкін Аркадій Геннадійович довіреність № 26/7521 від 01.12.08 ; представник позивача Відкритого акціонерного товариства "Завод "Фіолент"- Бойко Сергій Анатолійович довіреність № 26/7522 від 01.12.08 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у м.Сімферополі в АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А. ) від 21.07.08 у справі №2-16/2609-2008А за позовом           ВАТ "Завод "Фіолент" (вул. Київська, 34/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до           ДПІ у м.Сімферополі в АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним акту та податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Омельченко В.А.) від 21 липня 2008 року у справі № 2-16/2609-2008А (№ 22-а-251/08) позов Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним акту перевірки та податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 00017170/0 від 14 лютого 2008 року, № 00011181701/0 від 14 лютого 2008 року та № 0001191701/0 від 14 лютого 2008 року. В інший частині позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі звернулася з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 21 липня 2008 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що платник податку несе відповідальність за своєчасне та повне перерахування відповідної суми податку до бюджету. Відповідач також вважає, що акт документальної перевірки оформлений у відповідності з діючим законодавством і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства.

У судове засідання 01 грудня 2008 року представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі не з’явився. Відповідач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У судовому засіданні 01 грудня 2008 року представники позивача проти апеляційної скарги заперечували та надалі суду письмові заперечення. Позивачі посилаються на Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», Бюджетний Кодекс України та Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що 31 січня 2008 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі була проведена невиїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» з питання своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб на дивіденди до бюджету за період з 01 травня 2007 року по 12 грудня 2007 року.

У результаті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виразилося у несвоєчасній сплаті податку з доходів фізичних осіб на дивіденди за квітень 2007 року у сумі 4,80 грн., за травень 2007 року у сумі 49413,94 грн., за серпень 2007 року у сумі 76,05 грн., за вересень 2007 року у сумі 57,00 грн. та за жовтень 2007 року у сумі 4,80 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі складений акт за № 640/174/14309586 (№ 5193/10/17-4) від 31 січня 2008 року, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2008 року № 0001171701/0 про застосування штрафу у розмірі 50% за затримку на 177 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 49418,74 грн. у сумі 24709,37 грн.; від 14 лютого 2008 року № 0001181701/0 про застосування штрафу у розмірі 20% за затримку на 59 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 76,30 грн. у сумі 15,26 грн.; від 14 лютого 2008 року № 0001191701/0 про застосування штрафу у розмірі 10% за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 61,60 грн. у сумі 6,16 грн.

При визначені розмірів штрафу відповідач керувався вимогами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями, відповідно до яких штраф сплачується у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цім Законом.

Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на дивіденди на загальну суму 51612,98 грн. були позивачем узгоджені і з цього приводу між сторонами спір не існує.

Порушення податкового законодавства сталося у зв’язку з висновками відповідача про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб на дивіденди.

Відповідно до підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІУ із змінами та доповненнями юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач своєчасно скерував відповідні суми податку з доходів фізичних осіб на дивіденди за 2007 рік до місцевого бюджету Київського району, про що свідчать платіжні доручення (а.с.9-17), де вказаний одержувач «місцевий бюджет Київського району», а призначення платежу вказано «податок з доходів фізичних осіб на дивіденди». Сутність порушення виразилося у тому, що у платіжних дорученнях позивачем був вказаний код бюджетної класифікації 11010100, розрахунковий рахунок 33210800700004 місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя куди зараховується податок з доходів найманих працівників, а треба було вказати код бюджетної класифікації 11010300, розрахунковий рахунок місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя № 33218802700004 «Податок з доходів фізичних осіб на дивіденди». Однак, одержувач і податку з доходів найманих працівників і податку з доходів фізичних осіб на дивіденди єдиний –це місцевий бюджет Київського району м. Сімферополя.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Згідно зі статтею 50 Бюджетного кодексу України податки зараховуються безпосередньо до єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України та з цього моменту вважаються зарахованими до прибутку державного бюджету відповідного рівня.

Таким чином, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо своєчасного перерахування позивачем своїх податкових зобов’язань до відповідного бюджету –місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя. Грошові кошти перераховані у відповідний бюджет, своєчасно і у повному обсязі, тому несприятливі наслідки для бюджету не виникли і його інтереси ніяким чином не зачеплені.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняти (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що на суму 49556,59 грн. податку з доходу фізичних осіб на дивіденди відповідачем були нараховані штрафні санкції на суму 24730,79 грн., що свідчить про невідповідність рішень податкової інспекції критеріям (принципам) розсудливості та пропорційності, тому що місцевий бюджет Київського району м. Сімферополя ніяким чином не постраждав, а несприятливі наслідки для позивача у вигляді штрафних санкцій дуже важкі.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають суттєве значення для справи, висновки суду, викладені у судовому рішенні, відповідають обставинам справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у позові у частині визнання недійсним акту перевірки від 31 січня 2008 року, тому що правові наслідки для позивача несуть саме спірні податкові повідомлення-рішення, а не акт перевірки. Акт перевірки податкової інспекції у даному випадку є доказом у розумінні статей 69,70 Кодексу адміністративного судочинства України, на якому ґрунтуються заперечення відповідача.

Однак, судова колегія відмічає, що у відповідності з вимогами статей 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, акти індивідуальної дії, якими є податкові повідомлення-рішення податкової інспекції, визнаються судом протиправними і скасовуються. Тобто належним способом захисту права позивача є саме визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. Проте суд першої інстанції визнав їх недійсними.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Господарського суду АР Крим від 21 липня 2008 року підлягає зміні, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сімферополі – задоволенню не підлягає.

          Керуючись статтями 195, 198, п.1 ч.1 ст.201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 21 липня 2008 року у справі № 2-16/2609-2008А (№ 22-а-251/08) змінити.

Викласти пункт 2 резолютивної частини постанови у наступній редакції:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 000171701/0 від 12 лютого 2008 року, № 00011181701/0 від 14 лютого 2008 року, № 0001191701/0 від 14 лютого 2008 року.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         Н.П.Горошко                               Г.М. Іщенко