Ухвала суду № 26379549, 03.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-0270/3850/12

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об`єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міськжитлотепло" до Вінницької об`єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Міськжитлотепло» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Міськжитлотепло» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р. складено акт №1063/23/20094144 від 16 березня 2012 року, на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000532310 від 05.04.2012 року та № 0000542310 від 04.05.2012 року. За наслідками їх адміністративного оскарження Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001012310 від 04.07.2012 року, яким збільшено товариству грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємства. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а також направив до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 17.02.2012 року по 07.03.2012 року державними податковими ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Міськжитлотепло» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 16.03.2012 року № 1063/23/20094144 (т.1 а.с. 7-32). В ході проведення перевірки було виявлено порушення ТОВ «Міськжитлотепло» п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 , п.п. 5.2.1 та п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 205068,00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності на суму 206166,00 грн.; п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 38574,00 грн.

05 квітня 2012 р. на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000532310, яким збільшено ТОВ «Міськжитлотепло» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 205068,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 44923,00 грн.; № 0000542310, яким збільшено ТОВ «Міськжитлотепло» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 38574,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 9644,00 грн. (т.1 а.с. 33-34)

За наслідками адміністративного оскарження, згідно рішення від 20.06.2012р. №9800/10/10-009 (т.1 а.с. 39-42) про результати розгляду первинної скарги Державною податковою службою у Вінницькій області, скаргу позивача було задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000542310 від 05.04.2012 року та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000532310 від 05.04.2012 року в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 25377 грн., в іншій ж частині залишено дане податкове повідомлення-рішення без змін. На цій підставі 04.07.2012р. Вінницькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення № 0001012310 від 04.07.2012 року (т.1 а.с. 35), згідно якого, позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 179691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 44923,00 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Згідно п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Також, згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 цього Закону, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як вбачається із акту перевірки, висновки податкового органу обґрунтовані тим, що позивачем не зменшено валові витрати та до складу валових доходів не включені суми безповоротної фінансової допомоги, тобто сум, що залишились нестягнутими після закінчення строку позовної давності, по його контрагентах. Такий висновок зроблений відповідачем виключно на підставі того, що такі конртагенти поставили товар або надали послуги більше трьох років тому. Висновок податкового органу в цій частині мотивовано наявністю на визначену дату залишку кредиторської заборгованості по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що, з огляду на приписи ст. ст. 257, 261 ЦК України, по жодному із зазначених контрагентів на момент проведення перевірки не сплив термін позовної давності, а тому відсутні підстави вважати ці суми безнадійною заборгованістю та безповоротною фінансовою допомогою, оскільки перебіг строку позовної давності починається від моменту, коли фактично закінчився строк розрахунків за договором. Позивачем на підтвердження відсутності факту спливу строку позовної давності були надані суду копії договорів, угод, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1. а.с. 49-77).

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що у товариства відсутні підтверджуючі документи на здійснення даних операцій, відсутні ліцензії для таких робіт та спеціалізовані бригади. Разом із тим, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки відповідачу були надані усі підтверджуючі документи, а недоліки, допущені при їх оформленні, не дають підстав для висновку про порушення при цьому норм законодавства позивачем.

Судом першої інстанції було також встановлено, що будівельні роботи, витрати по яким було внесено до рядка 04.10 Декларації з податку на прибуток, проводились власними силами трудового колективу підприємства (т. 1 а.с. 149), і жодних ліцензій на їх виконання законодавством не передбачено. А тому включення витрат на поліпшення основних фондів до складу валових витрат за IV квартал 2010 року є правомірним.

Щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38574 грн. за грудень 2010 року, судом першої інстанції було встановлено, в ході перевірки податковому органу були надані оригінали податкових накладних (т.1 а.с. 78-114), відповідно до яких суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту за першою подією. Факт придбання будівельних матеріалів і використаннях їх у своїй господарській діяльності, підтверджується видатковими накладними, актами списання, платіжними дорученнями, звітами про використання коштів (т.1 а.с. 149-250, т.2 а.с. 1-12).

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об`єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Залімський І. Г.