Ухвала суду № 26378235, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7825/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Макролоджик»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Макролоджик»(далі -Позивач, ТОВ «Макролоджик») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2012 року № 0001822250 та від 31 травня 2012 року №0001832250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2012 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 4 799 430,00 грн. податку на додану вартість, а тому позовні вимоги в цій частині є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Позивачем правомірно включено до складу валових витрат 3 985 403,00 грн., що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження ТОВ «Макролоджик»сум податку на прибуток підприємств. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ТОВ «Комп плюс» договорів, на підставі яких ТОВ «Макролоджик»було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що контрагент Позивача мав взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, які мали ознаки фіктивності, а тому сформований ТОВ «Макролоджик»на підставі виписаних ТОВ «Комп плюс»податкових накладних податковий кредит є незаконним. Крім того, звертає увагу суду на відсутність у контрагента Позивача виробничих можливостей на виконання господарських зобов'язань, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

У судовому засіданні представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у травні 2012 року посадовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Макролоджик»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Комп плюс»за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результатів чого ТОВ «Макролоджик»занижено податок на прибуток в розмірі 3 985 403,00 грн.; пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 799 430,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 21 травня 2012 року №167/22-511/35876881. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 31 травня 2012 року №0001822250, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4 981 754,00 грн. (у тому числі за основним платежем -3 985 403,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 996 351,00 грн.), та №0001832250, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 999 299,00 грн. (у тому числі за основним платежем -4 799 430,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 199 860,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «Комп плюс»договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що між ТОВ «Макролоджик»та ТОВ «Комп плюс» було укладені: Договір поставки №КП-10-07-09 від 10.07.2009 року, Договір поставки №КП-11-01-10 від 11.01.2010 року, за якими ТОВ «Комп плюс»поставило Позивачу комп'ютерне та периферійне обладнання, програмне забезпечення, витратні матеріали на загальну суму 28 747 572,60 грн. з ПДВ.

При цьому суд вірно зауважив, що реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних (т. ІІ), видаткових накладних , гарантійних талонів, технічної документації (т. ІІІ а.с. 1 - 217), карток складського обліку товарів, придбаних у ТОВ «Комп плюс»(т. ІІІ а.с. 218 -249, т. ІV а.с. 1 -18), рахунків-фактур (т. І а.с. 68-246), довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виписок по рахунку тощо.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, отриману за результатами виконання договорів з ТОВ «Комп плюс»продукцію, Позивач продав різним контрагентам по всій Україні, що підтверджується відповідними договорами поставки, наказ-накладними, рахунками-фактурами, виписками по рахунку, довіреностями, транспортними договорами тощо.

Крім того, які вірно зауважив суд, за операціями з продажу комп'ютерного та периферійного обладнання, програмного забезпечення, витратних матеріалів позивачем сплачено податок на додану вартість та податок на прибуток, що підтверджується копіями податкових декларацій, наявних в матеріалах справи.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 204, 215, 228, 627 ЦК України дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ТОВ «Комп плюс»договорів немає. Крім того, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на висновках актів перевірок господарських операцій контрагентів ТОВ «Компанія Дефанс»та його постачальників. При цьому, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

При цьому суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що доказом наявності вини у формі умислу може бути виключно вирок по кримінальній справі щодо посадових осіб товариства, який набрав законної сили. Однак, податковим органом як суб'єктом владних повноважень не було надано доказів вини посадових осіб контрагента Позивача. Крім того, Позивачем було надано до матеріалів справи копію постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України майора податкової міліції Борисенко В.М. від 06 вересня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «Макролоджик»за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України у зв'язку з відсутністю складу злочину.

За таких обставин повністю обґрунтованим, на думку колегії суддів, є заснований на положеннях пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позиції Відповідача щодо заниження Позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Оскільки, як вірно зауважив суд, наявні у матеріалах справи податкові накладні, виписані Позивачу ТОВ «Комп плюс»податкові накладні відповідали всім визначеним положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вимогам, тобто в останніх містилися всі необхідні реквізити, а також вони були виписані платником ПДВ.

Також, враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з обґрунтованим приписами п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»твердженням суду першої інстанції про правомірність включення до складу валових витрат грошових коштів, сплачених на виконання укладених з ТОВ «Комп плюс»договорів поставки.

Окрім іншого, судова колегія критично оцінює позицію Апелянта щодо того, що встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Копм плюс», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Макролоджик»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.