Ухвала суду № 26376994, 04.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р. Справа № 22542/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу комунального підприємства "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства м. Ужгорода" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 року у справі за позовом комунального підприємства "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства м. Ужгорода" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2009 року № 0003611540/0/1287/15-1/03344326/9988, податкового рішення від 22.05.2009 року № 0003611540/1/1746/15-1/03344326/14456 та податкового повідомлення - рішення від 17.07.2009 року №0003611540/2/2368/15 1/03344326/17927.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що даними податковими повідомленнями-рішеннями до підприємства неправомірно застосовано штраф за затримку на 51 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 24311,00 грн. у розмірі 4862,20 грн., що становить 20 % від суми податкового зобовязання, мотивуючи неправомірністю таких, оскільки відповідач не вправі вважати погашення податкового боргу за певним видом платежу як зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» подало апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову та задовольнити позовні вимоги.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема, зазначає, що згідно Акту перевірки № 779/15-1 від 30.03.2009 року, назва підприємства значиться як комунальне підприємство «Водоканал», яка не відповідає зазначеному в цьому ж акті коду ЄДРПОУ 03344326, в той же час спірні податкові повідомлення-рішення прийняті стосовно комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода», скорочено КП «Водоканал м. Ужгорода».

Також в податковому повідомленні-рішенні від 15.04.2009 року № 0003611540/0/1287/15-1/03344326/9988, щодо нарахування штрафної санкції в розмірі 4862,20 грн. зазначено посилання на акт перевірки від 30.04.2009 року № 779/15-1, в той же час як такий датовано 30.03.2009 року.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з таких мотивів. Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Працівниками ДПІ в м. Ужгороді проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати позивачем податку на прибуток до бюджету.

За результатами перевірки 30.03.2009 року складено акт № 779/15-1 за яким встановлено, що позивач в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року, сплачено із затримкою в 51 календарний день 24311 грн. узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток згідно декларації від 22.12.2008 року № 113523 за 11 місяців 2008 року, а саме строк сплати - 30.12.2008 року, погашено 19.02.2009 року.

На цій підставі податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.04.2009 року № 0003611540/0/1287/15-1/03344326/9988, якими до позивача застосовано штраф за затримку на 51 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 24311 грн. у розмірі 4862,20 грн., що становить 20 % від суми податкового зобовязання.

За наслідками адміністративного оскарження зазначене рішення було залишено без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2009 року № 0003611540/1/1746/15-1/03344326/14456 та від 17.07.2009 року №0003611540/2/2368/15-1/03344326/17927.

Суд першої інстанції встановив і цього жодними доказами не спростовує сторона позивача, що підприємство 22.12.2008 року подало податкову декларацію з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року, якою самостійно визначило податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 24311 грн..

29.01.2009 року позивачем подано до ДПІ у м. Ужгороді декларацію з податку на прибуток підприємства за 2008 рік.( а. с. 10), згідно якої позивачем зменшено податковий борг з податку на прибуток в сумі 24311 грн., оскільки згідно із Узагальнюючим податковим розясненням положень Закону України 2181-III від 21.12.2000 року в частині визначення терміну «погашення податкового боргу», затвердженого наказом ДПА України від 16.07.2003 року № 354 погашення податкового боргу за певним видом платежу до бюджету слід розуміти як зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, підтверджене відповідним документом.

Аналізуючи наведені обставини та приписи п.п.5.3.1 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України 2181-III від 21.12.2000 року, суд першої вірно зазначив, що строк сплати позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток, з врахуванням того, що податкова декларація подана ним 22.12.2008 року № 113523 настав 30.12.2008 року, а таким погашено лише 19.02.2009 року, що становить термін 51 день прострочення сплати вказаної заборгованості.

Також аналізуючи положення ст.1 та п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України 2181-III від 21.12.2000 року суд підставно визначив, що нараховані штрафні санкції є податковим зобов'язанням, після здійснення процедури узгодження, останнє набуває статусу податкового боргу.

Згідно з пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України 2181-III від 21.12.2000 року, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Норми ст.250 Господарського кодексу України не розповсюджуються на випадки, коли контролюючий орган застосовує фінансові санкції згідно Закону України від 21.12.2000 року №2181-111.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого рішення.

Не можна погодитись з вимогою апелянта, що підставою для задоволення позовних вимог є і невідповідність в акті перевірки назви підприємства та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення дати акту перевірки, оскільки такі, як встановлено у судовому засіданні є технічними помилками та не впливають на правомірність оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства м. Ужгорода"- залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 року у справі №2а-4055/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор