Ухвала суду № 26376437, 30.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 р.Справа № 2а-3454/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Піскун Н.В.

представника позивача Загребельного Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-3454/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоарт» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0002192305 від 27.02.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби № 0002192305 від 27.02.2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року-без змн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Автоарт» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 33410369, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Автоарт" (код ЄДРПОУ 33410369) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Пластум" (код ЄДРПОУ 36076522) їх реальності та повноти відображень в обліку за лютий та квітень 2011 року, із ТОВ „Нудвін" (код ЄДРПОУ 36076556) їх реальності та повноти відображень в обліку за квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт невиїзної перевірки від 06.01.2012 р. за №37/2305/33410369.

Відповідно до висновків акту невиїзної перевірки було встановлено порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI зі змінами та доповненнями, ТОВ "Автоарт" занижено ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет на суму 630562 гривні, в тому числі у лютому 2011 р. на 180352 гривні та квітні 2011 р. на 450211 гривень.

За результатами проведеної перевірки та на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення за №0002192305 від 27.02.2012 р. на загальну суму 630 564 гривні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за лютий та квітень 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказані періоди в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "Пластум", ТОВ "Нудвін" які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Пластум", ТОВ "Нудвін" грунтувалися на висновках актів перевірок, проведених відносно контрагентів позивача в яких зазначено про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем договорів з ТОВ "Пластум", ТОВ "Нудвін" без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Між ТОВ «Пластум» та ТОВ «Автоарт» було укладено договір підряду № 4/1/11 від 04.01.2011 р.

Відповідно до п.1.1 Договору, визначається, що "Замовник" доручає, а "Підрядник" бере на себе зобов'язання по виконанню ремонтно-будівельних робіт у будинку дилерського центру, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334.

Факт виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, кошторисною документацією, податковою накладною, довідкою вартості виконаних будівельних робіт, договірною ціною, дефектним актом. Оплата по договору підтверджуються погашеними векселями.

Будівля, яка стала об'єктом ремонтно-будівельних робіт, належить на праві власності ТОВ «Автоарт», що підтверджується залученим до матеріалів справи свідоцтвом на право власності.

Також, між ТОВ «Пластум» та ТОВ «Автоарт» було укладено договір підряду № 1/3/11 від 01.03.2011 р.

Відповідно до п.1.1 Договору "Замовник" доручає, а "Підрядник" бере на себе зобов'язання по виконанню ремонтних робіт будівлі дилерського центру за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334.

Факт виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, кошторисною документацією, дефектним актом, податковою накладною. Оплата по договору підтверджуються погашеними векселями.

Будівля, яка стала об'єктом ремонтно-будівельних робіт, належить на праві власності ТОВ «Автоарт», що підтверджується залученим до матеріалів справи свідоцтвом на право власності.

Також, між ТОВ «Пластум» та ТОВ «Автоарт» було укладено договір підряду № 1/4/11 від 01.04.2011 р.

Відповідно до п.1.1 Договору, визначається, що "Замовник" доручає, а "Підрядник" бере на себе зобов'язання по виконанню ремонтних робіт будівлі дилерського центру за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334.

Факт виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою вартості виконаних будівельних робіт, договірною ціною, кошторисною документацією, податковою накладною. Оплата по договору підтверджуються погашеними векселями.

Будівля, яка стала об'єктом ремонтно-будівельних робіт, належить на праві власності ТОВ «Автоарт», що підтверджується залученим до матеріалів справи свідоцтвом на право власності.

Також, між ТОВ «Нудвин» та ТОВ «Автоарт» було укладено договір поставки поліграфічної продукції № 9/03-1 від 09.03.2011 р.

Факт, виконання умов договору підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, виписками з банківського рахунку.

Транспортування придбаних ТМЦ підтверджуються залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

В подальшому, придбані ТМЦ були використані для розповсюдження у автосалоні ТОВ «Автоарт», що підтверджено наданими до матеріалів справи актами списання ТМЦ.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність спірних господарських операцій за вказаними вище договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність спірного правочину слугував акт перевірки контрагента позивача за висновками якого відповідач прийшов до висновку про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ "Пластум", ТОВ "Нудвін". Враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Пластум", ТОВ "Нудвін" податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Пластум", ТОВ "Нудвін" за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-3454/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 04.09.2012 р.