Ухвала суду № 26376433, 19.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р.Справа № 2а-5010/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Скоркіної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Маре" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі № 2а-5010/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Маре"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон Маре", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати незаконними (протиправними) дії Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова, щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012р. форми "Р" №0000022210; скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012р. форми "Р" № 0000022210.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Маре" відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 198.2. ст. 198, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 27.03.2012р. по 29.03.2012 р. Індустріальною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН МАРЕ" з питань дотримання даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" (код платника 37093546) за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.

За результатами перевірки складено Акт від 29.03.2012 року № 113/23-212/36816795, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6, ст. 198, Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 35000,0 грн., у тому числі за травень 2011 року в сумі 35000,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012р. форми "Р" № 0000022210, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 35001,0 грн., з яких за основним платежем 35000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з нереальності та фіктивності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС податкового повідомлення - рішення від 12.04.2012 р. форми "Р" № 0000022210 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35001,0 грн., з яких за основним платежем 35000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 04.04.2011 року між ТОВ "Дон Маре" (Замовник) та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 04/04-01, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати маркетингові послуги по замовленню Замовника, а саме: аналіз ефективності рекламної кампанії яка проводилась позивачем в 2009-2010рр.; розробка стратегії просування товару Замовника на ринку рибопродуктів м. Харкова з використанням легенди бренду "ДОН МАРЕ"; маркетингове дослідження можливостей ринку реклами по розповсюдженню інформації про продукцію Замовника: маркетингові дослідження особливості ринку зовнішньої реклами, вибір ескізу макету зовнішньої реклами, маркетингове дослідження можливостей реклами та ТВ каналах, маркетингове дослідження інших видів реклами; розподіл рекламного бюджету Замовника в рамках маркетингової стратегії на 2011 рік; прогнозовані економічні вигоди від впровадження проекту. Також, договором встановлено що результат виконаних робіт передається Виконавцем Замовнику на паперовому носії.

Згідно пп. 2.1. вказаного договору від 04.04.2011 року № 04/04-01 вартість послуг визначається сторонами в Протоколі узгодження договірної вартості на маркетингові послуги.

Згідно наданого до матеріалів справи протоколу узгодження договірної вартості на виконання маркетингових послуг від 04.04.2011 (додаток до договору від 04.04.2011 №04/04-01) загальна вартість робіт (послуг) складає 210000,0 грн., в т.ч. ПДВ на суму 35000,0 грн.

ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" було виписано ТОВ "Дон Маре" податкову накладну від 31.05.2011р. № 152, суми податку на додану вартість за вказаною накладною включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2011р.

На підтвердження виконання умов договору та відповідно до п. 2.4 умов договору, позивачем надано до матеріалів справи акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.05.2011року (а.с. 25-26), який має дефекти форми, змісту та походження, а саме не вказано місце складання акту, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, в зазначеному акті не визначено вартість виконаних робіт з розрахунку яких нарахована винагорода, не доведено економічну вигоду у зв'язку з їх отриманням та факт використання зазначених послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Матеріали справи взагалі не містять документів, які б підтверджували пов'язаність зазначених витрат з реалізацією товарів, стимулюванням збуту продукції, політики цін, організації та управлінні руху продукції до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків, як того потребує ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 р.

Згідно п. 1.2 договору від 04.04.2011 року № 04/04-01 визначено, що результат виконаних робіт передається "Виконавцем" "Замовнику" на паперовому носії. Між тим, матеріали справи не містять належним чином оформлених документів про результат виконаних робіт.

Позивачем до матеріалів справи надано незавірену належним чином копію «Звіту за результатами маркетингового дослідження можливості ринку реклами по розповсюдженню інформації про продукцію рибного маркету «Дон Маре» в місті Харкові».

Вказаний Звіт не має дати і місця складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення вказаної роботи і правильності її оформлення, підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості встановити реального походження вказаного звіту, доказів, які б підтверджували те, що загаданий звіт виготовлений та складений на виконання положень договору від 04.04.2011 року № 04/04-01, матеріали справи не містять.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що аркуші 64-69 зазначеного звіту містять посилання на сайти інтернету www.mfm.ua та www.perec.fm, що спростовує твердження позивача про належне походження даного звіту в рамках виконання договору про надання послуг від 04.04.2011 року № 04/04-01.

Також позивачем не надано доказів, яким саме чином відбувалось надання позивачем Виконавцю не пізніше, ніж за п'ять календарних днів до бажаної дати початку виконання робіт/наданих послуг всієї інформації та документації, необхідної для виконання робіт/наданих послуг Виконавцем, як це передбачено п. 3.1 договору про надання послуг.

Отже, матеріали справи не містять доказів придбання ТОВ "Дон Маре" послуг від ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", оскільки надані позивачем документи не мають переліку отриманих послуг та їх фактичного використання ТОВ "Дон Маре" у своїй фінансово-господарській діяльності.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, як вбачається з акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 07.11.2011р. №214/23-03-05/37093546, основний вид діяльності ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" є інші види оптової торгівлі, що не узгоджується з наданими послугами на адресу підприємства позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладеного правочину, а надані позивачем документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 року форми "Р" № 0000022210, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого рішення протиправним є не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Маре" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі № 2а-5010/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2012 р.