Ухвала суду № 26375616, 25.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року справа №2а/0570/7144/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Василенко Л.А., Гімон М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі № 2-а-0570/7144/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька про стягнення примусового сплаченого збору,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року задоволено позов ОСОБА_2, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1. АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3), сплачений ОСОБА_3 згідно з дублікатом банківської квитанції №117 від 16.05.12р. на розрахунковий рахунок 31215224700007, отримувач місцевий бюджет Кіровського р-ну м. Донецька банк отримувача ГУ ДКСУ у Д/о. код отримувача 34687153, код банку отримувача 834016, призначення платежу «101, 3174103421. 3% от стоимости ТС» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп..

Відповідач не погодившись з вказаним судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що управління не може погодитись з постановою суду. Апелянт посилається на п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 12, 14 Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ст. 655 Цивільного кодексу України та вказує, що зазначений Порядок не суперечить, а уточнює та конкретизує норму п. 7 ст. 1 Закону. Вважає висновок суду першої інстанції що передбачена Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата збору лише при відчуженні автомобілів, а не при його купівлі (придбанні) таким, що не відповідає обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 15.05.2012 року на підставі Договору № 12.05.427 від 15.05.2012 року між ТОВ «Алекс-авто» (Продавець) та позивачем була здійснена купівля-продаж автомобіля КІА Sportage 2.0D, кузов № НОМЕР_2, вартістю 280000,00 грн. (арк.. спр. 9-11)

Згідно з дублікатом банківської квитанції №117 від 16.05.12р. було сплачено на розрахунковий рахунок 31215224700007, отримувач місцевий бюджет Кіровського р-ну м. Донецька банк отримувача ГУ ДКСУ у Д/о, код отримувача 34687153, код банку отримувача 834016, призначення платежу «101, 3174103421, 3% от стоимости ТС» у розмірі 7000,00грн.(арк.. спр. 14)

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 400) передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до Закону № 400 обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб, які відчужують автомобіль. Відчуження - перехід прав власності від однієї особи, до іншої. Відчуження проводиться головним чином за волевиявленням первинного власника на основі договору з набувачем майна.

Натомість, відповідно до пункту 12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до п. 15 цього ж Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Зважаючи на зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному регулюють одне й те саме питання, суд звернув на це увагу, дав належну оцінку та зробив висновки, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України .

Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачена сплата збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні). За таких обставин, пункт 12 вказаного Порядку не відповідає нормативно-правовому акту вищої сили - Закону, а сплачені позивачем кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягають поверненню.

Вищезазначена правова позиція також узгоджується із постановою Верховного Суду України від 17 червня 2008 року у справі до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Подальше внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» Законом України від 07.06.2012 № 4911-VІ на спірні правовідносини розповсюджуватись не можуть, оскільки за загальним правилом Закон зворотної дії не має.

Оскільки судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі № 2-а-0570/7144/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі № 2-а-0570/7144/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Колегія суддів В.П. Юрченко

Л.А. Василенко

М.М. Гімон