Постанова № 2637547, 09.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09.12.2008 р.                                                   16:35                                                  № 7/461

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНГО-ШИНИ"

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва

провизнання недійсним рішення №0002622202/1 від 24.01.2008р.

Представники:

від позивачаШейко О.О., за довіреністю

від відповідачаФесюнов О.В., за довіреністю Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕНГО-ШИНИ” (надалі ТОВ “ТЕНГО-ШИНИ”) звернувся до суду з позовною заявою: про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) № 0002622202/1 від 24.01.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 24.01.2008р. –дату прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, набрали чинності зміни до статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94-ВР, згідно якої імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому, на думку позивача, прийняття 24.01.2008р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002622202/1 на суму 278 979,00 грн. суперечить вимогам ст. 58 Конституції України, Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94-ВР.

Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, надав заперечення на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що надходження імпортного товару (обладнання для переробки (подрібнювання) гумових шин) за контрактом від 12.10.2006р. №ТЕВ-10/06 відбулось із порушенням законодавчо встановленого терміну, що є порушенням термінів розрахунків, закріплених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», і відповідно до ст. 4 даного Закону позивачу правомірно донараховано штрафні санкції у розмірі 278 979,00 грн.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекціє у Шевченківському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002622202/1 від 24.01.2008р., яким у зв’язку з порушенням ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, на підставі п.11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно зі ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” застосовано до позивача пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 278 979,00 грн.

Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено податковим органом на підставі акту документальної перевірки № 197/22 02/34620591 від 14.12.2007р.

Як вбачається з акту перевірки, підставою визначення позивачу суми пені за порушення вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” стало те, що позивач отримав від нерезидента “MTB-Recycling Company” (Франція) товар (обладнання для переробки (подрібнювання) гумових шин, код товару 8477809000) у загальній суми 502 000,00 доларів США, а саме по ВМД: № 767 від 23.05.2007р. у сумі 456000,00 грн., № 4064 від 24.09.2007р. Крім того, у зв’язку з неможливістю поставки товаром нерезидентом “MTB-Recycling Company” (Франція) було повернуто авансовий платіж на рахунок ТОВ “ТЕНГО-ШИНИ”, відкритий в ВАТ “Державний експортно-імпортний банк” № 26007014034404 у загальній сумі 146 000,00 євро з порушенням вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Розглядаючи спір по суті суд відзначає наступне.

12.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕНГО-ШИНИ” та компанією “MTB-Recycling Company” (Франція) було укладено контракт №ТЕВ-10/06 за умовами якого продавець (“MTB-Recycling Company”) повинен продати, а покупець (ТОВ “ТЕНГО-ШИНИ”) повинен придбати обладнання для переробки (подрібнювання) гумових шин. Загальна сума контракту складає 857 500,00 євро (п.п.1.1, 2.2 вказаного контракту).

На виконання укладеного контракту було ТОВ “ТЕНГО-ШИНИ” сплачено на користь компанії “MTB-Recycling Company” грошові кошти у сумі 648 000,00 євро (платіжні доручення: від 10.11.2006р. на суму 100 000,00 євро; від 21.12.2006р. на суму 200 125,00 євро; від 14.02.2007р. на суму 100 000,00 євро; від 27.04.2007р. на суму 201 875,00 євро; від 17.09.2007р. на суму 46 000,00 євро), що також встановлено в акті перевірки.

Викладені обставини сторонами не заперечуються.

Суд не погоджується з висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Законом України від 31.05.2007р. № 1108-V були внесені зміни до Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” шляхом викладення частині 1статті 2 в такій редакції: “Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики”.

За загальновизнаним принципом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Нарахування позивачу пені та обов’язок сплатити її за порушення строків розрахунків з бюджетом є формою відповідальності.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач не зверну увагу на те, що на день його прийняття норма права про відповідальність не діяла у зв’язку з закінченням її дії у часі. Тобто рішення органу владних повноважень побудовано на недіючій нормі права.

До того ж з 01.01.2004 р. набув чинності Господарський кодекс України. Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Статтею 19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання у тому числі у сфері фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

Пунктом 4 ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Статтею 4 Закону “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 Господарського кодексу України, а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” термін нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не встановлений.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема, зазначеною статтею встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Спірне рішення відповідачем прийнято 24.01.2008р. Укладення та виконання позивачем контракту з компанією “MTB-Recycling Company” відбулось 12.10.2006р. та 23.05.2007р. відповідно.

Таким чином, від дати правопорушення, яке, з точки зору відповідача мало місце під час проведення розрахунків за цим контракту, до дати нарахування пені за спірним рішенням один рік вже минув, тобто відповідач застосував адміністративно-господарську санкцію з порушенням вимог ст. 250 ГК України.

За таких обставин, спірне рішення відповідача про стягнення з позивача пені є неправомірним.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність своїх дій щодо визначення позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Суд відзначає, що згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕНГО-ШИНИ” задовольнити повністю.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕНГО-ШИНИ” задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002622202/1 від 24.01.2008р. на суму 278 979,00 грн.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕНГО-ШИНИ” за рахунок державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 19.12.08

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.