Постанова № 2637447, 02.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02.12.2008 р.                                                                                                     № 9/524

18:13

За позовомДержавної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва

доУкраїнської державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд»

про стягнення 424147,36 грн. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники :

Від позивача Шевченко Т.М.

Від відповідачаЛитовченко Ю.П. Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд»про стягнення 424147,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено штрафні санкції, застосовані за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивач звернувся із пропущенням строку для стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990 р. зі змінами та доповненнями та інших законодавчих актів ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було проведено комплексу планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства УДКТБ «Укртрансбуд», за результатами якої складено акт перевірки № 093/23-0111/00034861 від 02.07.2004 р.

Перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 185/94-ВР), в зв’язку з чим нарахована пеня у сумі 1333,49 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000672306/0 від 02.07.2004 р., яким визначено штрафні санкції на загальну суму 426126,95 грн. (424793,46 грн. штрафні санкції; 1333,49 грн. - пеня у сфері ЗЕД).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000672306/0 від 02.07.2004 р., відповідач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України. За результатами адміністративного оскарження були винесені наступні податкові-повідомлення рішення:

за результатами розгляду скарги відповідача № 624 від 09.07.2004р. ДПІ Солом'янського району прийнято рішення № 18833/10/25-010 від 06.09.2004р. про результати розгляду скарги, яким скаргу відповідача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2004 р. № 0000672306/1 (сума штрафних санкцій - 424793,46 грн., пеня у сфері ЗЕД -1333,49 грн.);

ДПА у місті Києві розглянувши скаргу відповідача № 814 від 16.09.04р., прийнято рішення № 10747/7/25-011 від 12.11.2004 р. про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення, а суму зобов'язання відповідача без змін. Винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2004 р. № 0000672306/2 (сума штрафних санкцій - 424793,46 грн., пеня у сфері ЗЕД - 1333,49 грн.);

ДПА України своїм рішенням № 753/7/25-2215 від 17.01.2005р. залишила скарги Відповідача № 1000 від 23.11.2004 р. та № 1008 від 25.11.2004 р. без задоволення, а податкове-повідомлення рішення без змін. Винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2005 р. № 0000672306/3 (сума штрафних санкцій - 424793,46 грн., пеня у сфері ЗЕД - 1333,49 грн.).

Не погоджуючи із винесеними рішеннями відповідач звернувся з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. Постановою Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 р. по справі № 29/93 позов задоволено частково. Доказів на підтвердження позовних вимог про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 02.07.2004 р. № 0000672306/0, /1/2/3 УДКТБ „Укртрансбуд" не надано, в цій частині позовних вимог відмовлено.

УДКТБ „Укртрансбуд" та ДПІ Солом'янського району звернулись з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 р. по справі № 29/93 апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а апеляційну скаргу підприємства задоволено частково. Проте, доказів на підтвердження позовних вимог про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 02.07.2004р. № 0000672306/0, /1/2/3 УДКТБ „Укртрансбуд" не надано. В цій частині постанову Господарського суду міста Києва від 26.05.2006 р. по справі № 29/93 залишено без змін.

В касаційному порядку такі рішення не оскаржувались.

На підставі акта позапланової перевірки Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд" від 20.05.2008 р. № 6345/22-2/00034861 встановлено порушення законодавства та винесено рішення:

податкове повідомлення-рішення № 0000532202/0 від 23.05.2008р., яким відповідачу нарахована пеня в розмірі 129.846,59 грн. за порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.94 р. із змінами та доповненнями;

податкове повідомлення-рішення № 0000542202/0 від 23.05.2008 р., яким до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 680,00 грн. за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" №15-93 від 19.02.93 р.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, визначені рішеннями від 20.05.2008 р. № 6345/22-2/00034861 та № 0000542202/0 від 23.05.2008 р., відповідачем погашено, про що надано відповідні платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач не сплатив суму штрафу у відповідності до податкових повідомлень рішень від 02.07.2007 року №0000672306/0, від 06.09.2004 №0000672306/1, від 12.11.2004 №0000672306/2, від 17.01.2005 №0000672306/3.

Крім того, у преамбулі Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування. Тобто цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

У статті 1 цього Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2), а податкове повідомлення - як письмове повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування".

Крім того, у зазначених нормах пеня, застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому обов'язок позивача зі сплати пені за порушення норм Закону не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, штрафні санкції за порушення у сфері ЗЕД не є податковими зобов’язаннями або боргом платника податку і, у зв’язку з цим, не можуть погашатися в порядку встановленому законом 2181, а погашаються в кожному конкретному випадку окремо: добровільно, або за рішенням суду.

Отже, штрафні санкції погашені відповідачем згідно відповідних платіжних доручень є такими, що погашені належним чином та в повному обсязі.

З 01.01.2004 р. набув чинності Господарський кодекс України, яким було передбачено положення щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Статтею 19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання в тому числі у сфері фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

Пунктом 4 ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Статтею 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Виручка резидентів в іноземній валюті за експорт продукції підприємств суднобудівної галузі, визначених відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні", та фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва (кодиТН ЗЕД 30.01 - 30.06) підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) фармацевтичної продукції, що експортується. Перевищення зазначеного строку потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

За порушення статей 1, 2 вказаного Закону передбачено нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми митної вартості недопоставленої продукції (товару) в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст. 4 цього Закону).

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 ГК України, а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” термін нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не встановлений.

Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема зазначеною статтею встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням вищевикладених обставин справи та пояснень представників сторін в судовому засіданні, суд встановив, що хоча позивачем рішення про застосування штрафних санкцій прийнято в межах повноважень, у порядку встановленому законодавством та за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», проте позивач звернувся до з суду з порушенням строку стягнення штрафних санкцій. Адже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 424147,36 грн., які були застосовані податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2004 р., 06.09.2004 р., 12.11.2004 р., 17.01.2005 р. за порушення, які мали місце у 2001 та 2002 роках, що зазначено у відповідному акті перевірки від 30.06.2004 року. В зв’язку з такими обставинами, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.

При цьому, суд визнає обґрунтованим застосування до спірних правовідносин положень ст. 250 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в п. 1 цього розділу строку.

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Враховуючи те, що Законом України " Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " не були передбачені строки застосування фінансових санкцій (пені), передбачених ст. 4 цього Закону, нормами ст. 250 Господарського кодексу України було обмежено термін застосування цих фінансових санкцій, тобто пом'якшено відповідальність, тому положення цієї статті відповідно до п. 5 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України застосовуються до відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ДПІ у Солом'янському районі м. Києва до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд»про стягнення штрафних санкцій в розмірі 424147.36 грн.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                       О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –25.12.2008.