Ухвала суду № 26374748, 15.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 р.Справа № 2-а-1896/11/1470

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Романішина В.Л..,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Флора Юга»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 року по справі за позовом селянського (фермерського) господарства «Флора Юга»до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 12.01.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

14.03.2011 року селянське (фермерське) господарство «Флора Юга» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області (правонаступником якої є Очаківська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 12.01.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 24784 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6196,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 24.05.2011 року селянське (фермерське) господарством «Флора Юга»подано апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято необґрунтовано, оскільки суми ПДВ віднесені до податкового кредиту можуть бути підтверджені товариством шляхом надання податкових накладних, оскільки останні після проведення перевірки були знайдені після втрати.

У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 року та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області була проведена планову виїзну перевірку фермерського господарства

«Флора Юга»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 954/2300/20866144 від 24.11.2010 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області видано податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000162301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 24784 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6196 грн.

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення фермерським господарством «Флора Юга»Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість.

В акті про результати планової виїзної перевірки податковим органом зазначено, що фермерським господарством «Флора Юга»було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені відповідними податковими накладними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ФГ «Флора-Юга», зважаючи на наступне:

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки ФГ «Флора Юга»у період з листопада 2008 року по вересень 2009 року було задекларовано податковий кредит та віднесено до його складу податок на додану вартість, сплачений у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

В ході проведено перевірки державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області було виявлено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ, які не підтверджені належними первинними документами, а саме -податковими накладними.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту позовної заяви, Фермерське господарство «Флора Юга»не заперечує факт відсутності у господарства відповідних первинних документів, які підтверджують суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів.

В свою чергу, звертаючись з позовом до суду першої інстанції, голова Фермерського господарства «Флора Юга»посилався на те, що на момент проведення перевірки ним було втрачено податкові накладні, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, однак, в подальшому, вони були знайдені та надані до суду в якості доказів, а тому в даному випадку відсутні підстави для збільшення господарству податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно правомірності нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Так, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, підставою для відповідальності платника податку є відсутність підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Виходячи з норм пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»слідує, що податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

З наведених законодавчих положень випливає, що відсутність на момент здійснення перевірки контролюючим органом податкових накладних, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, є підставою для висновку про неправомірність віднесення платником понесених витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту та, відповідно, про обґрунтованість рішення податкової інспекції про притягнення платника до відповідальності за порушення правил оподаткування.

При цьому подальше подання податкових накладних під час розгляду справи у суді не може вважатися підставою для спростування такого висновку, а відтак не може братися до уваги судом.

Таким чином, посилання позивача на те, що в подальшому ним надано необхідні податкові накладні є необґрунтованим, оскільки зазначене відбулося вже після проведення перевірки та прийняття податкового-повідомлення-рішення, а отже позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені необхідними первинними документами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області правомірно було визначено фермерському господарству «Флора Юга»податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24784 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6196 грн., у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000162301/0 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Флора Юга»залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Романішин В.Л.

Яковлєв О.В.