Постанова № 2637423, 24.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.12.2008 р. № 6/683

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Приватне підприємство "Атланта-стор"

до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень

Представники:

від позивача : Злобін В.С. (довіреність від 10.11.2008р. №б/н)

від відповідача: Сметанюк І.М. (довіреність від 26.11.2008р. №8871/9/10-008), Мамочкін С.М. (довіреність від 19.12.2008р. №9585/9/10-008), Ярмак М.М. (довіреність від 15.01.2008р. №133/9/10-008), Костюк В.А. (довіреність від 08.12.2008р. № 9117/9/10-008).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Атланта Стор»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач при проведенні перевірки зробив помилковий висновок щодо порушення позивачем пп.4.1.1.п..4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР), п.4.1. ст..4, пп.7.3.1, п.7.3., пп.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, пп.8.1.1. п.8.1. ст. 8 Закону України «Про податок. з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ. Тому, на думку позивача прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає, що позивач порушив вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 432 414,00 грн., а також порушив вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за листопад 2006 року. Тому, на думку відповідача, прийняті податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м Києва (надалі - відповідач) була проведена виїзна планова перевірка Приватного підприємства «Атланта-Стор»(надалі-позивач) з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р. За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 27.11.2007р. № 871-23-6-33300488.

Відповідачем було встановлено порушення позивачем пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого, занижено податок на прибуток на суму 432414,0 грн., а саме:

1 півріччя 2006р. 172937,0 грн.,

3 квартал 2006 р. 147674,0 грн.

11 місяців 2006р. 96233,00 грн.

2006 р. 15580,0 грн.

п.4.1. ст..4. пп.7.3.1. п.7.3. пп.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено зобовязання з податку на додану вартість на суму 485 942,0 грн., а саме:

04.2006р. 29 406,0 грн.

05.2006р. 59 279,0 грн.

06.2006р. 56 101,0 грн.

07.2006р. 37 658,0 грн.

08.2006р. 26 252,0 грн.

09.2006р. 95 253,0 грн.

11.2006р. 151 594,0 грн.

02.2007р. 30 399,0 грн.

п.7.3.1. п.7.3. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких встановлено заниження позивачем податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 13635,0 грн., а саме:

12.2006р. 8 959,0 грн.

03.2007р. 4 676,0 грн.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями рішеннями та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його в апеляційному порядку.

За результатами апеляційного оскарження, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.07.2008 р. № 0001062306/3 про донарахування податку на прибуток на суму 648621,00 грн., з яких 432414,00 грн. за основним платежем та 216207,00 грн. штрафна (фінансова) санкція та податкове повідомлення рішення №0001072306/3 від 08.07.2008 р. про донарахування податку на додану вартість на суму 705550,80 грн., з яких за основним платежем 465 822,20 грн. та 239728,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приватного підприємства „Атланата - Стор" вказує, що «однією з суттєвих неточностей у викладенні „порушення" є хибне розуміння ДПІ умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів №19/01-05 від 19.01.05р. укладеного з ТОВ "Атланта-Ойл"», оскільки договір №19/01-05 від 19.01.05р. встановлює граничні строки розрахунків по договору, що відповідає вимогам визначеним цивільним законодавством України для договорів купівлі продажу і не є відстрочкою у розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідач - ДПІ у Оболонському районі м. Києва не погоджується та вказує, що відповідно до п.5.1 зазначеного вище договору купівлі-продажу нафтопродуктів, право власності на товари переходить від позивача до ТОВ „Атланта - Ойл" з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі товару, додатковою угодою від 31.12.05р. №2 зазначений договір було доповненоп.6.6, відповідно до якого право власності на товар переходить в момент передачі товару ТОВ „Атланта-Ойл" на станції призначення, а додатковою угодою від 01.04.06р. №5 первинний договір було доповнено п.4.3, який надає право Покупцю здійснити оплату товару протягом 60 днів з дати прибуття вагоно-цистерн на станцію призначення покупця. Позивачем за період з 01.04.2006р. по 31.12.06р. було безоплатно надано ТОВ „Атланта-Ойл" послугу по відстроченню кінцевого розрахунку за товар (у вигляді товарного кредиту) на суму 1539485 грн.50 коп.

Відповідно до п.1.11 п.п.1.11.2 п.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями, передання товарів у власність юридичним особам на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін підпадає під визначення товарного кредиту: товарний кредит-товари, які передаються резидентом, або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Отже, умова по відстроченню кінцевого розрахунку за надані у власність товари підпадає під визначення комерційного кредиту (ст..1057 Цивільного Кодексу України від 06.01.03р. № 435-ІУ), якщо з договору слідує, що момент оплати не співпадає з моментом передачі товару (виконання роботи, надання послуги).

Відповідач вважає, що позивачем за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р. було безоплатно надано ТОВ „Атланта-Ойл" послугу по відстроченню кінцевого розрахунку за товар (у вигляді товарного кредиту) на суму 1 539 485 грн.50 коп.

Тобто, підприємством було занижено валовий доход декларацій з податку на прибуток підприємств за 2006 рік на суму 1 539 485,50 грн., чим порушено п.п..4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Також, позивач вказує на те, що ним в листопаді 2006 р. не здійснювались будь-які господарські операції з ПП ОСОБА_6, в тому числі не відбувалось на його користь відвантаження бензину А-95 на суму 190 169,61 грн.

Відповідач заперечує проти викладеного та стверджує, що відповідно до ж/д накладної від 28.11.06р. №35832842, цистерна № 73923823, було відвантажено бензин А-95 у кількості 62,7 т. на суму 190169,61 грн. (ПДВ 38 033.92 грн.) на адресу ПП ОСОБА_6 (залізничний номер 1043), імпортований СП ЗАО „Славнефть-Старт" (Республіка Бєларусь) на підставі ВМД від 28.11.06 р. 3135664.

У наданій ПП „Атланта-Стор" до перевірки відомості по бухгалтерському рахунку №28 „товари на складі" за листопад 2006 року вказано, що Позивачем був отриманий бензин А-95 у кількості 62,7 т. та завантажений у цистерну за №53923823 (Д-т рахунку № 28). який потім був переданий ТОВ „Атланта-Ойл" відповідно до акту приймання - передачі від 29.11.06р.

На підставі інших актів приймання-передачі за листопад 2006 року, які були надані ПП „Атланта-Стор" в ході проведення перевірки, було встановлено, що бензин А-95 у кількості 62,7 т. який завантажений у цистерну № 73923823 не відвантажувався (не передавався) ТОВ „Атланта-Ойл". Відомість по рахунку №28 „товари на складі" за листопад 2006 року була сформована підприємством в ході проведення перевірки 07.11.07р., після проведення підприємствами відповідних коригувань. Станом на 01.12.2006р. залишки товарно-матеріальних цінностей (по зазначених операціях) не обліковувались.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України № 283/97-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Відповідач зазначає, що підприємством занижено валовий доход декларації з податку на прибуток підприємств за 2006 рік на суму 190 170, грн., чим порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Окрім того, в позовній заяві Приватного підприємства „Атланата - Стор" зазначено, що „донарахування податкових зобов'язань з ПДВ пов'язане з невірним розумінням ДШ положень п.п.7.3.1 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки комплексний аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість вказує на те, що під відвантаженням товару необхідно розуміти саме факт передачі права власності на товар (результати робіт, послуг)".

ДПІ у Оболонському районі м. Києва з таким висновком не погоджується, оскільки відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: „або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку". Додатковою угодою від 31.12.05р. №2 до договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 19.01.05р. 319/01-05 між ПП „Атланта-Стор" та ТОВ „Атланта-Ойл" визначено:

П.6.5 - зобов'язання Продавця (ПП „Атланта-Стор") з поставки вважається виконаними в момент передачі товару перевізнику на станції відвантаження.

Тобто датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг)є дата відвантаження товарів перевізнику, а не в момент переходу права власності на товар.

Тому, що донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, на думку відповідача є цілком правомірними.

Розглянувши подані сторонами матеріали суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи між позивачем (продавець) та ТОВ «Атланта - Ойл»(покупець) був укладений договір купівлі продажу нафтопродуктів №19/01-05 від 19.01.2005 р. Предметом вказаного договору є продаж нафтопродуктів. В подальшому між цими сторонами була укладена додаткові угоди до Договору № 19/01-05: № 2 від 31.12.2005 р.; № 3 від 01.03.2006 р.; № 4 від 01.04.2006 р. та № 5 від 01.04.2006 р.

Відповідно до ст. 1057 Цивільного кодексу України, договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. другим ч. 5 ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу товару в кредит може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. При цьому ч. 1 ст. 695 ЦК України визначає в якості істотних умов договору про продаж товару в кредит умови щодо ціни товару, порядку, строків і розмірів платежів.

Однак, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути згоди.

Суд зазначає, що договір купівлі-продажу нафтопродуктів №19/01-05, укладений між позивачем та ТОВ «Атланта Ойл»від 19.01.2005 р., не містить істотних умов договору про продаж товару в встановлених ч.1 ст. 695 ЦК України, оскільки підприємствами взагалі не розглядалися питання щодо продажу товару в кредит. Тому, твердження відповідача, що поряд з продажем товару в межах договору купівлі-продажу, підприємством також надавались послуги з розстроченням платежу, є безпідставним.

Крім того, відповідно до внесеного п.4.3 до додаткової угоди № 5 до договору №19/01-05 від 19.01.2005 р., покупець зобов'язаний розраховуватись з продавцем протягом 60 днів з дати прибуття вагоно-цистерн з товаром на станцію призначення покупця.

Також, відповідно до п.п. 1.11.2 п.1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування підприємств», під товарним кредитом розуміються товари, які передаються або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент .

Угода між позивачем та ТОВ "Атланта-Ойл" встановлює граничні строки розрахунків по договору, що відповідає вимогам визначеним цивільним законодавством для договорів купівлі-продажу, і не є відстрочкою в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не може вважатися товарним кредитом, оскільки умов, щодо нарахування та сплати процентів, тобто послуги по відстроченню розрахунку за товар ТОВ "Атланта-Ойл" не надавалися.

Враховуючи вимоги до складання договорів купівлі-продажу, які наведені в Цивільному кодексі України, поняття товарного кредиту наведеного в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємства»та саму сутність здійснених правочинів, договір №19/01-05 від 19.01.2005 р. між позивачем та ТОВ "Атланта-Ойл" є договором купівлі-продажу, який зазначає надання товарного кредиту покупцю.

Тому, суд вважає, що донарахування валових доходів за 2006 р. на суму 1539485,00 грн. та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 307897,0 грн. є неправомірними.

Відповідно пункту 2 пункту 3.1.1 Акту документальної перевірки відповідачем зазначено, що «до складу валового доходу позивачем не включено операцію з відвантаження бензину А-95 у кількості 62,7 т. на суму 190169,61 грн. (крім того ПДВ 38033,92 грн.), який був отриманий до зовнішньоекономічного контракту позивача з СП ЗАО «Славнефть-старт»на підставі вантажно-митної декларації № 135664 від 28.11.2006 р. та відвантажений на адресу ПП ОСОБА_7 відповідно до ж/д накладної №35832842 від 28.11.2006р. цистерна №73923823.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем занижено валовий доход декларації на прибуток підприємств за 2006р. на суму 190 170,0 грн. Однак, в підпункті 3 пункту 3.1.5 акту перевірки зазначено, що «..підприємством було занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2006 р. на суму 38034,00 грн.»чим порушено п.4.1 ст.4, п.п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, в листопаді 2006 р., як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснював господарських операцій з ПП ОСОБА_7, в тому числі не здійснював на його користь відвантаження бензину А-95 на суму 190 169,61 грн. Відповідачем не надано належно допустимих доказів, а саме первинних документів, що засвідчують перехід права власності. А тому, відповідач зробив хибний висновок щодо реалізації палива на користь ПП ОСОБА_7

А також, на підставі яких документів зроблено висновок щодо придбання товарно-матеріальних цінностей в цистерні № 53923823. Бензин А-95 придбаний у СП ЗАО «Славнефть-старт»на підставі вантажно-митної декларації №135664 від 28.11.2006р. на суму 190 555,75 грн. (крім того ПДВ 38111,15 грн.) та завантажений у цистерну №73923823, було реалізовано на користь ТОВ «Атланта-Ойл»відповідно до акту приймання-передачі від 29.11.2006 р. Валовий дохід від цієї операції відображено в складі валових доходів в декларації з податку на прибуток за 2006 р.

Податкові зобов'язання з ПДВ по цій операції нараховані відповідно до податкової накладної № 289 від 29.11.2006 р. та відповідно відображені в декларації з ПДВ за листопад 2006р.

При складанні акту приймання-передачі бензину від 29.11.2006 р. позивачем було допущено технічну помилку, а саме в р.9 акту прийому передачі помилково було вказано невірний номер цистерни. Допущена помилка не вплинула на базу оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. З метою виправлення описки на адресу ТОВ «Атланта-Ойл»листом №30/11-1 від 30.11.2006р. направлено акт приймання-передачі від 29.11.2006р., а попередній акт анульовано. До перевірки було надано обидва примірники акту прийому-передачі та листування між «Атланта-Ойл»та позивачем з цього приводу.

Враховуючи той факт, що позивач в листопаді 2006р. не здійснював жодних господарських операцій з ПП ОСОБА_7, фактично не отримував та не реалізовував жодних товарно-матеріальних цінностей у цистерні № 53923823, відобразив в складі валового доходу декларації з податку на прибуток за 2006р. дохід від реалізації на користь ТОВ «Атланта-Ойл» бензину А-95 завантаженого у цистерну № 73923823 та відобразив в складі податкових зобов'язань з ПДВ зобов'язання від реалізації такого товару.

Тому, суд вважає неправомірним донарахування валового доходу за 2006р. на суму 190170 грн. та на додану вартість за листопад 2006р. в сумі 38 034 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Атланта-Ойл»слід зазначити наступне. Як вже зазначалося вище, 19.01.2005 р. було укладено договір №19/01-05 між позивачем та ТОВ «Атланта-Ойл". Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Атланта-Ойл»починає використовувати у власній господарській діяльності (поставка іншим суб'єктам) отримані від позивача нафтопродукти з моменту завантаження їх на залізничний транспорт позивача.

Так, на підставі наданих копій ж/д накладних було встановлено, що у момент виписки ж/д накладної, одержувачем товару, який позивач поставив ТОВ «Атланта-Ойл», зазначається третя особа».

На підставі такого висновку, та розбіжностей в даті оформлення ж/д накладної (дати відправлення цистерни) з датою складання акту прийому-передачі товару, відповідач вважає, що зобов'язання по операціях купівлі-продажу товару здійснюваних на умовах оплати, виникає в момент завантаження товару на залізничний транспорт, а отже існує на думку відповідача, порушення вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану», в результаті якого позивачем було занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 531 476 грн., в тому числі у наступних періодах:

серпень 2006р. 39 409,77 грн.; (зобов'язання враховані в вересні 2006р.)

вересень 2006р. 41 024,0 грн.; (зобов'язання враховані в жовтні 2006р.)

жовтень 2006р. - 33 101,54 грн.; (зобов'язання враховані в листопаді 2006р.)

листопад 2006р. - 115 591,01 грн.; (зобов'язання враховані в грудні 2006р.)

грудень 2006р. - 36 076,05 грн.; (зобов'язання враховані в січні 2007р.)

червень 2007р . - 61 423,48 грн.; (зобов'язання враховані в лютому 2007р.)

лютий 2007р. - 130 951,04 грн.; (зобов'язання враховані в березні 2007р.)

березень 2007р. - 73 899,34 грн.

Суд не погоджується з висновком відповідача п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступне.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1. ст. 3 цього Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч.6 ст. 267 Господарського кодексу України визначено що договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Під поставкою товарів, згідно визначення, наведеного у п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість", розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Таким чином, основною умовою визнання операції платників податків в якості об'єкту оподаткування податку на додану вартість, Закон визначає - наявність факту передачі на товари (роботи, послуги) від продавця набувачу.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання з ПДВ по здійснювались на умовах поставки з відстрочкою платежу, виникали саме в момент переходу права власності на товар, а донарахування податку на додану варті в сумі 531476 грн. є неправомірним.

Таким чином, висновки викладені в Акті перевірки не відповідають чинному законодавству України.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень довів правомірності прийнятого ним рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.71, 94, 97, ст.ст. 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001062306/3 від 08.07.2008р. про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 648621,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001072306/3 від 08.07.2008р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 705550,80 грн., винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м Києва.

3. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Атланта Стор»(р/р № 26001010031010 у ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.