Вирок № 26373711, 08.10.2012, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 708/18/2012 Провадження № 1/708/18/2012 В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

при секретарі - Данилевич Н.І.,

з участю прокурорів - Логойди С.О., Варгулича В.М.,

захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Гребля Іршавського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1, одруженого (має на утриманні одну неповнолітню дитину), пенсіонера МВС України, українця, громадянина України, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

12 березня 2007 року підсудний ОСОБА_3, будучи старшим інспектором дозвільної системи ОГП Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області, в порушення наказу Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, умисно, з корисливих мотивів, в своїх інтересах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, без відома власника, перереєстрував на себе мисливську рушницю «ЇЖ-12», кал. 12, НОМЕР_1, що належала потерпілому ОСОБА_2, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на суму 3 000 (три тисячі) грн.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився давати покази.

Хоча підсудний не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, така стверджується дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні показав, що проживає в АДРЕСА_2 разом з дружиною, донькою та онуком. Його старший син ОСОБА_4 проживає окремо у власній квартирі, і чи є прописаний в його квартирі точно сказати не може. Дійсно у нього у квартирі 28 грудня 2004 року було проведено обшук на підставі постанови суду, у якій було вказано прізвище сина. Оскільки син проживає окремо від нього у своїй квартирі, тому вважає, що обшук за його адресою було проведено незаконно. Про це він повідомляв слідчого ОСОБА_5, але той, не дивлячись на це, розпочав обшук його одягу, тобто особистий обшук, де в кишені знайшов ключі від сейфа, з якого вилучив, зброю, яка була в розібраному виді, боєприпаси і всі приналежності до зброї, зокрема, чохол, імпортний мисливський ніж та все інше, що вказане в додатку до протоколу обшуку. Через чотири місяці, він звернувся до слідчого ОСОБА_5 і запитав, що яка доля вилучених у нього під час обшуку речей. Той відповів, що справа ще не закінчена і він повідомить його, коли розслідування справи завершиться. Так він чекав до кінця 2005 року. Після цього декілька разів звертався до прокуратури з питання вилучених у нього під час обшуку речей. Однак пройшло майже півтора року, а це питання не вирішувалось. Тоді він звернувся до прокурора області і той сказав йому написати скаргу та додати до неї всі документи, що він і зробив. Він особисто не писав будь-яких заяв про перереєстрацію рушниці і не давав нікому дозволу на право розпоряджатися своєю зброєю. Пред'явлена йому в судовому засіданні мисливська рушниця НОМЕР_1, кал. 12 є його рушницею, оскільки залізні частини такої повністю відповідають номеру його рушниці, однак приклад та цивйо замінені, так як його були інкрустовані, а на прикладі була прикріплена металева ромбоподібна бляшка. Вважає, що вказані частини рушниці хтось замінив. Підтримав заявлений під час досудового слідства цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди на суму 20 000 грн., які просить стягнути на його користь. В обґрунтування його доповнив, що вищевказана рушниця має для нього особливу цінність, тобто не як засіб для полювання, а як предмет нагороди за активну участь у зборі доказів по особливо резонансній кримінальній справі, оскільки нею був нагороджений на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ СССР. Позов в частині матеріальної шкоди просив залишити без розгляду;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні показав, що з 2005 року приблизно протягом року він виконував обов'язки інспектора дозвільної системи Великоберезнянського РВ. Так, згідно супровідного листа № 1768 від 31 березня 2005 року він отримав з Ужгородського РВ УМВС мисливську рушницю калібру 12 мм, НОМЕР_1, мисливські набої в кількості 53 шт., постанову про проведення обшуку, протокол обшуку, та привіз все це в АДРЕСА_2, де закрив у сейф дозвільної системи. На прийняту зброю він виписав квитанцію та зареєстрував у журналі. Через деякий час все це було ним передано старшому інспектору дозвільної системи ОСОБА_3. Під час досудового слідства по даній справі він впізнавав вказану рушницю, це була та сама рушниця, яку він привіз з Ужгородського РВ;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні показав, що в 2009 році він був призначений на посаду старшого інспектора дозвільної системи Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області. ОСОБА_2 як власник зброї у нього на обліку не перебував. Однак, згідно бази даних власників зброї АІС «Арсенал», йому відомо, що зброя, яка належала ОСОБА_2 перереєстрована на ОСОБА_3 Якихось документів, що були підставою для перереєстрації зброї в нього в документах та книгах обліку немає, і у райвідділі справи ОСОБА_2, як власника зброї, також немає. Однак, згідно книги обліку власників мисливської вогнепальної зброї а також холодної зброї, рушниця ЇЖ-12, 2/12, НОМЕР_1 рахується за ОСОБА_2 Будь-яких документів, які б свідчили про здачу справи ОСОБА_2. як власника зброї у архів або її знищення, у нього немає;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні показав, що з 2005 по 2008 роки працював на посаді начальника Великоберезнянського райвідділу міліції в АДРЕСА_2. За період його роботи у райвідділі міліції старшим інспектором дозвільної системи працював ОСОБА_3 Він дійсно підписував пред'явлений йому дублікат дозволу на придбання гладкоцівкової мисливської зброї ОСОБА_3, однак не вникав в дане питання, оскільки це входить в обов'язки дозвільної служби. Кому належить зброя він також не цікавився;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні показав, що є начальником сектору служби дозвільної системи. Так, в липні-серпні 2010 року з прокуратури Закарпатської області надійшов лист про проведення перевірки по скарзі ОСОБА_10, виконання якої було доручено йому. У процесі перевірки було встановлено, що ОСОБА_10. діючи за усною згодою свого батька - ОСОБА_2 написав скаргу на ОСОБА_3., який не розрахувався з ним за придбану рушницю. З цього приводу він зв'язався з ОСОБА_3, оскільки на нього була перереєстрована мисливська рушниця, яка належала ОСОБА_2 ОСОБА_3 з'явився до нього і він ознайомив його з листом та сказав, що треба знайти ОСОБА_10. Через декілька днів ОСОБА_3 прийшов до нього разом з ОСОБА_10. В той день, 29 липня 2010 року, він відібрав від ОСОБА_10 пояснення і зрозумів, що ОСОБА_3 не повністю розрахувався з ОСОБА_10 за вказану рушницю. Крім того, перед тим як ОСОБА_10. зайшов до нього в кабінет, він бачив як на коридорі при розмові з ОСОБА_3 останній дав йому гроші. Після того як ОСОБА_3 розрахувався з ОСОБА_10, останній дав пояснення про відсутність будь-яких претензій. Тільки приблизно у вересні 2010 року йому стало відомо, що вказана рушниця, яку ОСОБА_3 переоформив на себе належала не ОСОБА_10., а його батьку - ОСОБА_2 Будь-якої довіреності від ОСОБА_2. на перереєстрацію рушниці він не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_5, який у судовому засіданні показав, що в грудні 2004 року в його провадженні перебувала кримінальна справа, порушена за фактом хуліганських дій групою осіб, що мало місце о 18.30 хв. під час проведення голосування другого туру виборів Президента України на виборчій дільниці № 86, територіального виборчого округу № 70 в с. Минай, вул. Борканюка, 12 Ужгородського району, що супроводжувалися опором представнику влади, який виконував обов'язки по охороні громадського порядку за ст. 296 ч. 3 КК України. В ході досудового слідства було отримано дозвіл на проведення обшуку по місцю проживання підозрюваного ОСОБА_11 та ще п'яти осіб, з якими він підтримував стосунки, в тому числі і ОСОБА_10. за адресою АДРЕСА_1 Обшук по місцю проживання ОСОБА_10 проводився ним особисто. Під час обшуку у вказаній квартирі ОСОБА_10. присутній не був. Обшук проводився у присутності його батька ОСОБА_2 під час якого була вилучена двох цівкова мисливська рушниця 12 калібру НОМЕР_1, яка зберігалася у розібраному вигляді та 53 набої до неї. Інші речі та предмети в ході обшуку не вилучались. Дана рушниця була вилучена, оскільки ОСОБА_2 або не надав дозвіл на право зберігання рушниці, або вказаний дозвіл не був продовжений. Після вилучення зброї вона була передана у дозвільну систему Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, а далі до Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області. Рішення про повернення зброї він не приймав і жодних змін до неї він не вносив. 20 грудня 2005 року справа була направлена до прокуратури області для подальшого скерування по підслідності. Яка подальша доля вказаної рушниці та набоїв до неї йому невідомо, лише згодом він дізнався, що її привласнив інспектор дозвільної системи, прізвища якого він не знає;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який у судовому засіданні показав, що у 2004 році, точної дати він не пам'ятає, у них вдома в АДРЕСА_1 де він проживає разом з батьками, було проведено обшук слідчим Ужгородської міжрайонної прокуратури ОСОБА_5 Зі слів батька, оскільки на той час його вдома не було, в ході обшуку було вилучено батькову мисливську рушницю, яка зберігалася у них вдома на законних підставах, оскільки батько мав відповідний дозвіл на її зберігання. До теперішнього часу ніхто батьку зброю не повернув. Він точно не пам'ятає коли - влітку 2005 року чи 2006 року, працівник дозвільної системи ОСОБА_3 підходив до нього та просив забрати рушницю, оскільки її повернули з м. Ужгорода. Він казав, що не може її забрати, оскільки вона належить його батьку, а не йому. Щодо його пояснень про те, що рушниця його і він продав її ОСОБА_3 та отримав гроші, то він давав їх підполковнику міліції ОСОБА_9. на прохання ОСОБА_3, який приїздив до нього та просив його, щоб він дав такі пояснення, бо у нього можуть бути проблеми, хоча будь-яких заяв про перереєстрацію рушниці він не писав і ніяких коштів від ОСОБА_3 він не отримував. Батько на продаж рушниці його не уповноважував;

- показаннями свідка ОСОБА_12, який на досудовому слідстві показав, що у грудні 2004 року, він був запрошений понятим при проведенні обшуку в ОСОБА_2 оскільки в той час проводив там ремонт. Людей, які проводили обшук він не знає, тільки пам'ятає, що один із них назвався слідчим. Він точно не пам'ятає, але здається, що під час обшуку була вилучена рушниця, ніж та мисливські патрони. В протоколі обшуку від 28 грудня 2004 року в графі поняті стоїть його підпис, але у додатку до протоколу обшуку від 28 грудня 2004 року в графі поняті стоїть не його підпис;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який на досудовому слідстві показав, що у 2004 році брав участь у проведенні обшуку в квартирі ОСОБА_2 який очолював слідчий міжрайонної прокуратури ОСОБА_5 Під час обшуку в дерев'яній шафі було виявлено рушницю, якихось її особливих прикмет він не пам'ятає. Також вони виявили і патронташ, але чи були в ньому патрони чи ні - не пам'ятає. Рушницю вони вилучили тому, що, по-перше, вона зберігалася не в металевій шафі, спеціально призначеній для зберігання мисливської зброї, а по-друге, ОСОБА_2 не пред'явив їм посвідчення на право зберігання зброї або продовження строку зберігання зброї;

- показаннями свідка ОСОБА_14, який на досудовому слідстві показав, що з осені 2001 року по лютий місяць 2002 року він перебував на посаді старшого інспектора дозвільної системи Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області. Коли вводився єдиний облік зброї АІО «Арсенал», то він, як особа, яка мала навики роботи на комп'ютері, допомагав (неофіційно) вводити дані власників зброї, що перебували на обліку у Великоберезнянському РВ УМВС. Пам'ятає як вносив дані на власника зброї ОСОБА_2 - дані власника та марку зброї, яка за ним рахується. У графі «Знято з обліку» він на той час не вказував нічого, дана графа могла бути заповнена іншими співробітниками, оскільки, станом на 20 березня 2007 року така корегувалась.

Також вина підсудного підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі при провадженні досудового слідства, які досліджені та перевірені судом, зокрема:

- протоколом виїмки від 25 листопада 2010 року, з якого вбачається, що в процесі проведення виїмки вилучено справу без номера на власника мисливської гладко ствольної, газової зброї на прізвище ОСОБА_3, який проживає в м. Ужгород, вул. Декабристів, 39/212; мисливську рушницю марки ИЖ-12, кал. 12, НОМЕР_1 з ременем та чохлом до неї; дозвіл на право носіння та зберігання зброї № 16/07 від 12 березня 2007 року на прізвище ОСОБА_3 (Т. 1, а.с. 111 - 112);

- висновком спеціаліста № 2403 від 10 листопада 2010 року, з якого вбачається, що зброя, надана на дослідження є вогнепальною зброєю двоствольною гладкоствольною мисливською рушницею «ИЖ» моделі «12», 12-го калібру, придатна до стрільби, номерні позначення на якій відповідають заводу виробника (Т. 1, а.с. 116-119);

- протоколом виїмки від 17 грудня 2010 року, з якого вбачається, що в процесі проведення виїмки вилучено журнал реєстрації заяв дозвільної системи інв. № 3783/273, прошитий та скріплений печаткою для пакетів № 2 Великоберезнянського РВ, пронумерований та містить 40 арк. (Т. 1, а.с. 127-128);

- протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_10. від 11 січня 2011 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_10. дав аналогічні покази, як і в судовому засіданні (Т. 2, а.с. 21-23);

- протоколом очної ставки між свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10. від 11 січня 2011 року, з якого вбачається, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10. дали аналогічні покази, як і в судовому засіданні (Т. 1, а.с. 24-25);

- протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_6. від 11 січня 2011 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_6. дав аналогічні покази, як і в судовому засіданні (Т. 2, а.с. 26-27);

- протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_2 від 11 січня 2011 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 дав аналогічні покази, як і у судовому засіданні, а обвинувачений ОСОБА_3 показав, що дійсно переоформив на себе належну ОСОБА_2 мисливську рушницю, на підставі письмової заяви, яку йому приніс ОСОБА_10. Про достовірність цієї заяви він зателефонував ОСОБА_2, на що останній підтвердив, що дозволяє продати свою рушницю, однак з'явитися не може через похилий вік. Перевіривши паспортні дані ОСОБА_10, він зрозумів, що такий є сином ОСОБА_2 а тому, не міг йому не повірити. Після цього, заплатив йому за рушницю 1 000 грн., а згодом в м.Ужгороді, додав ще 500 грн. (Т. 2, а.с. 28-30);

- висновком експерта № 2769 від 29 грудня 2010 року, з якого вбачається, що зброя, надана на дослідження є вогнепальною зброєю двоствольною гладкоствольною мисливською рушницею «ИЖ» моделі «12», 12-го калібру, справна та придатна до стрільби, номерні позначення на якій змінам не піддавалися, приклад рушниці виготовлений у саморобний спосіб та піддавався заміні (Т. 2, а.с. 61-66).

- журналом реєстрації заяв дозвільної системи Великоберезнянського відділу внутрішніх справ інв. № 3783/273, з якого вбачається, що в такому відсутній запис про реєстрацію заяви від ОСОБА_2. щодо перереєстрації його рушниці;

- книгою обліку власників мисливської вогнепальної зброї, а також холодної зброї Великоберезнянського РВ УМВС, інв. № 929, з якого вбачається, що ОСОБА_2 є власником зброї ЇЖ-12 2/12, НОМЕР_1, номер дозволу на зберігання зброї - 166, будь-яких відомостей про зняття з обліку або вилучення зброї немає (Т. 3, а.с. 131-133);

- дозволом № 166, виданим 22 вересня 1976 року Великоберезнянським РВ ОСОБА_2 на право зберігання та носіння мисливської рушниці ЇЖ-12, 2 ств., 12 кал., НОМЕР_1, а також мисливським членським квитком серії НОМЕР_2, виданим 10 вересня 1975 року, в якому зазначено, що за ОСОБА_2 зареєстрована мисливська рушниця ЇЖ-12, 2 ств., НОМЕР_1 (Т. 2, а.с. 232-233);

- дозволом № 16/07, виданим 12 березня 2007 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 на право зберігання, носіння гладкоцівкової рушниці ЇЖ-12, 2?12 К НОМЕР_1.

Посилання захисника підсудного на те, що рушниця, яку нібито привласнив підсудний, не належала потерпілому, оскільки, згідно перевірки, проведеної працівниками ВВБ в Закарпатській області, потерпілому належала рушниця з серійним номером ЇЖ-58, калібру 12, НОМЕР_1, в його дозволі на право зберігання та носіння мисливської рушниці також немає перед номером літери «К» і в матеріалах справи наявні два протоколи обшуку від 28 грудня 2004 року, в яких також зазначена не та серія рушниці, яка зареєстрована за підсудним, суд до уваги не приймає, оскільки таке повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- вищезазначеним дозволом № 166 на право зберігання та носіння мисливської рушниці та мисливським членським квитком серії НОМЕР_2, в яких чітко зазначено, що за ОСОБА_2 зареєстрована мисливська рушниця моделі - ЇЖ-12;

- протоколом обшуку від 28 грудня 2004 року, в якому чітко зазначено номер рушниці, яку було вилучено у потерпілого - НОМЕР_1;

- супровідним листом, згідно якого по кримінальній справі № 6207304 за ст. 296 ч. 3 КК України, мисливську рушницю 12-го калібру НОМЕР_1 та мисливські набої - 53 штуки, вилучені під час обшуку в ОСОБА_10 в АДРЕСА_2, старшим слідчим Ужгородської міжрайонної прокуратури ОСОБА_5, було направлено начальнику Ужгородського РВ на зберігання (Т. 1, а.с. 33);

- - супровідним листом, згідно якого по кримінальній справі № 6207304 за ст. 296 ч. 3 КК України, мисливську рушницю 12-го калібру НОМЕР_1 та мисливські набої - 53 штуки, вилучені під час обшуку в ОСОБА_10 в АДРЕСА_2, начальником Ужгородського РВ було направлено начальнику В.Березянського РВ на зберігання (Т. 1, а.с. 34);

- квитанцією на прийняту зброю № 10/05, згідно якої інспектор ОСОБА_6. отримав з Ужгородського РВ мисливську рушницю ЇЖ-12, калібру 12, К номер НОМЕР_1 та 53 патрони (Т. 1, а.с. 35);

- інформацією, наданою начальником УІТ УМВС України в Закарпатській області від 15 жовтня 2010 року № 14/1050, з якої вбачається, що рушниця, яка зареєстрована за ОСОБА_3 раніше належала ОСОБА_2 (Т. 1, а.с. 46-47);

- постановою про визнання однією й тією ж рушницею від 05 січня 2011 року, згідно якої мисливську рушницю, вилучену згідно протоколу обшуку від 28 грудня 2004 року в помешканні ОСОБА_2. в АДРЕСА_2 вважати мисливською рушницею моделі ЇЖ-12 і вказані помилково в деяких документах кримінальної справи ЇЖ-58 та ЇЖ-27ЕМ вважати як модель ИЖ-12, тобто однією ж і тією ж рушницею (Т. 1, а.с. 181-182);

- показаннями свідка ОСОБА_6, згідно яких він привіз з Ужгородського РВ у Великоберезнянський РВ саме мисливську рушницю калібру 12 мм, НОМЕР_1

Дослідивши зібрані у справі докази, в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як особа ОСОБА_3 за місцем свого проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання підсудному, суд визнає наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудному, суд не знаходить.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підсудному ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади.

Однак, судом встановлено, що з часу вчинення підсудним злочину (12 березня 2007 року), передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України минуло більше п'яти років, і в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про його ухилення від слідства або суду, вчинення ним нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину, а тому підсудний на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України підлягає звільненню від покарання за цей злочин у зв'язку із закінченням строків давності.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілим ОСОБА_2. цивільний позов, суд приходить до наступного.

Статтею 55 Конституції України закріплене право на судовий захист від протиправних посягань. Згідно ч. 1 ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Пунктом 4 ст. 64 КПК України передбачено, що характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Як роз'яснено в п. 5 та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Відповідно до ст. 207 ч. 1 п. 5 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки потерпілий позов в частині відшкодування матеріальної шкоди просив залишити без розгляду, суд вважає, що такий слід залишити без розгляду.

Крім цього, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданні у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, заподіяних протиправною поведінкою щодо самої особи, члена її сім'ї або близьких родичів, у душевних стражданнях у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна фізичної особи, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка завдала цю шкоду за наявності її вини.

Враховуючи, що у зв'язку з неправомірними діями підсудного потерпілий зазнав моральні страждання, почувався приниженим, що відбилося на його самопочутті, створювало нервозність, змушувало докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя, привласнена ОСОБА_3 рушниця має для нього особливу цінність не як засіб для полювання, а як предмет нагороди за активну участь у зборі доказів по особливо резонансній кримінальній справі, оскільки нею був нагороджений на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ СССР, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2. необхідно стягнути 10000,00 грн. заподіяної моральної шкоди.

Питання речових доказів та судових витрат вирішуватиметься в порядку ст. ст. 81, 93 КПК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили підсудному ОСОБА_3 підтвердити раніш обраний - підписку про невиїзд.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, с у д, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 (два) роки.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В решті позову - відмовити.

Речові докази, а саме:

- мисливську рушницю ЇЖ-12, кал. 12, НОМЕР_1 та чохол, які знаходяться на зберіганні у Перечинському РВ (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) УМВС України в Закарпатській області - повернути потерпілому ОСОБА_2;

- журнал реєстрації заяв дозвільної системи, вилучений у Великоберезнянському РВ УМВС в АДРЕСА_2 - повернути до Перечинського РВ (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) УМВС України в Закарпатській області;

- справу власника мисливської зброї ОСОБА_3, вилучену в Ужгородському МВ УМВС в м.Ужгород - зберігати при справі.

Судові витрати по справі за проведення судово-балістичної експертизи у розмірі 412 (чотириста дванадцять) гривень 80 копійок стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області, р/р 31256272210434, код ЄДРПОУ 25575144, банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО 812016, свідоцтво платника ПДВ 100347784, ІПН 255751407015, призначення платежу: «За виконання балістичної експертизи №2769 від 29 грудня 2010 року», КЕКД 25010100.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили підтвердити раніш обраний - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: Ганько І. І.