Ухвала суду № 2637338, 19.11.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"19" листопада 2008 р.

Справа № 20-3/59-03-1663

За позовом: Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України

до відповідачів: 1.Одеської залізниці

2.Затоківської селищної ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Міністерство транспорту та зв'язку України

За участю Одеської транспортної прокуратури

про спонукання передачі об'єкту нерухомого майна та визнання права власності

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від прокуратури: не з'явились.

Від позивача: Ракович Н.В., діюча за дов. № 287-04 від 12.05.2008 року.

Від Одеської залізниці: Зінченко В.М., діюча за дов. № 340 від 20.02.2008 року.

Від Затоківської селищної ради: не з'явились.

Від третьої особи-Міністерства транспорту та зв'язку України: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить визнати право власності на дитячий оздоровчий табір ім. Л. Шевцової, розташований за адресою: Одеська область, с.м.т. Затока, за трудовим колективом Одеської залізниці в особі Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників, а також зобов’язати Одеську залізницю передати вищезазначений об’єкт на баланс Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2003р. по справі № 3/59-03-1663 за позовом Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України до відповідача Одеської залізниці про спонукання передачі об'єкту нерухомого майна та визнання права власності було позов задоволено повністю, визнано за Одеським дорожнім комітетом професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України право власності на дитячий оздоровчий табір ім. Л. Шевцової, розташований за адресою: Одеська область, с.м.т. Затока; зобов’язано Одеську залізницю передати дитячий оздоровчий табір ім. Л. Шевцової, розташований за адресою: Одеська область, с.м.т. Затока, на баланс Одеському дорожньому комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України та стягнуто судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України 11.06.2008р. рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2003р. у справі № 3/59-03-1663 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

У своїй постанові Вищий господарський суд України зазначає, що рішення суду від 21.04.2003р. не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки у числі іншого судом не встановлено чи міг бути трудовий колектив на час вирішення спору суб’єктом права власності відповідно до вимог чинного законодавства, не перевірено та не досліджено на підставі яких правовстановлюючих документів позивач у справі має право на пред’явлення позову в даній справі в інтересах фізичних осіб чи трудового колективу. Таким чином судом не правильно визначено власника майна та не залучено його до участі у справі, тобто в результаті розгляду даного спору прийнято рішення, яке стосується не залучених до участі у справі осіб.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2008р. (суддя Щавинська Ю.М.) прийнято справу до свого провадження та присвоєно № 20-3/59-03-1663.

13.08.2008р. ухвалою господарського суду Одеської області залучено до участі у справі Затоківську селищну раду в якості іншого відповідача та Міністерство транспорту та зв’язку України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2008р. було зобов’язано позивача надати пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2008р.; докази в підтвердження наявності у позивача повноважень на пред'явлення позову в інтересах фізичних осіб чи трудового колективу; докази будівництва дитячого оздоровчого табору ім. Л. Шевцової за рахунок прибутку; надіслати Затоківській селищній раді та третій особі-Міністерству транспорту та зв'язку України копію позовної заяви із наданням відповідних доказів до суду; докази в підтвердження того, за які саме кошти, з яких саме джерел будувалося спірне майно; оригінал технічного паспорту спірного об'єкту для огляду суду та належним чином завірену копію для залучення до матеріалів справи.

При новому розгляді справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог позивач надав письмові пояснення по справі №20-3/59-03-1663, в яких зазначає, що вимога про передачу оздоровчих закладів у власність трудового колективу Одеської залізниці заявлена на підставі прийнятої 29 червня 2000 року на конференції трудового колективу Одеської залізниці постанови „Про збереження лікувальних і оздоровчих установ Одеської залізниці”, згідно з якою Дорпрофсож уповноважено від імені трудового колективу вирішувати питання визнання і закріплення права власності трудового колективу у державних і судових органах.

Позивач вважає, що оскільки дитячий оздоровчий табір ім. Л. Шевцової будувався й утримувався за рахунок нецентралізованих джерел, тобто спеціалізованих фондів, які формувалися за рахунок чистого прибутку залізниці, а кошти виділялися виключно на підставі спільних постанов керівництва Одеської залізниці та Дорожнього комітету профспілки, право власності на зазначений об’єкт має бути визнано за позивачем.

Однак, на вимогу суду позивач не надав доказів в підтвердження наявності у позивача повноважень на пред'явлення позову в інтересах фізичних осіб чи трудового колективу.

10.09.2008р. у судовому засіданні представник відповідача –Одеської залізниці надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Одеська залізниця визнає право власності трудового колективу в особі Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України на дитячий оздоровчий табір ім. Л. Шевцової, розташований у с.м.т. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, але Одеська залізниця не уповноважена вирішувати питання визнання права власності на майно, у зв’язку з тим, що відповідно до цивільного законодавства України захист права власності в Україні здійснюється в судовому порядку.

Від Одеської транспортної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення (від 10.09.2008р. вх. № 18298), в яких прокурор проти позову заперечує та зазначає, що вимоги позивача про визнання права власності фактично направлені на безоплатну передачу збудованого за рахунок прибутку державного підприємства нерухомого майна до приватної власності, оскільки відповідно до довідки ЄДРПОУ дорожній комітет професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України має приватну форму власності.

Вимоги про визнання права власності на дитячий оздоровчий табір ім. Л. Шевцової за трудовим колективом Одеської залізниці в особі Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України прокурор вважає незаконними та такими, що порушують основні принципи державної політики щодо захисту державної власності та позбавляють державу в особі органа управління –Міністерства транспорту та зв’язку України –права управляти, розпоряджатися та контролювати фінансово-господарську діяльність даного державного об’єкту соціальної сфери.

Відповідач Затоківська селищна рада та третя особа Міністерство транспорту та зв’язку України відзив на позов та пояснення, витребувані судом, не надали, правом надіслання до суду представника для участі у судових засіданнях не скористалися, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до Статуту професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України (в редакції від 28.02.2002р.) професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України –це добровільна неприбуткова організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної, трудової діяльності та навчання.

Згідно із п.6.10.1. Статуту профспілка, її організації набувають права юридичної особи з моменту затвердження Статуту.

Відповідно до п.6.1.1 Статуту профспілка має у своєму складі: первинні профспілкові організації, об’єднані профспілкові організації, територіальні профспілкові організації, дорожні профспілкові організації, які, у відповідності із п. 6.10.3. Статуту, набувають статусу юридичної особи на підставі Статуту профспілки.

Тоді як у відповідності до п. 6.1.2. комітети профспілки є виборними органами в первинних профспілкових організаціях і їх структурних підрозділах.

Згідно із п.6.10.4. Статуту права та зобов’язання організацій профспілки як юридичних осіб реалізуються загальними зборами, конференцією, профспілковим комітетом, президією профспілкового комітету, головою профспілкового комітету, профорганізатором відповідних організацій в межах прав і повноважень, наданих їм Статутом.

Таким чином Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України є виборним органом, через який реалізуються права та зобов’язання організацій профспілки як юридичних осіб, тобто він сам не являється юридичною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Разом з тим, як свідчить наявна у справі довідка з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (Серія АА №037837 (а.с 130-132), юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, є саме Одеська дорожня організація професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України (65023, м. Одеса, Приморський район, вул. Пантелеймонівська, 19, код 02659507).

Відповідно до п. 1 ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, належить підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам (у тому числі іноземним), а також громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами та відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права.

Оскільки у матеріалах справи не має доказів того, що позивач –Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, а господарським процесуальним кодексом не передбачено право суду за своєю ініціативою змінювати позивача по справі, то провадження у справі слід припинити, оскільки зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в порядку господарського судочинства.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч.1, 2 ст. 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним(старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

З урахуванням викладеного, відповідачу слід роз’яснити, що поворот виконання рішення провадиться господарським судом за заявою боржника, відповідно до ст.122 ГПК України.

Керуючись п.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

Суддя Щавинська Ю.М.