Постанова № 2636822, 15.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.12.2008 р. № 6/598

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання податкових повідомлень-рішень та рішення нечинними

за участю представників

позивача : Громницький Ю.П. (довіреність від 10.01.2008 р. №14-32 );

відповідача : Філімоненко А.С. (довіреність від 19.03.08 р. № 457/9/10-210), Шевчук О.М. (довіреність від15.04.08р. №579/9/10-110)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень рішень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення щодо порушення позивачем п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток, які є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач вважає, що НАК «Нафтогаз Україна»в повному обсязі та своєчасно здійснила сплату податкових зобовязань з податку на прибуток за 2005 рік платіжним дорученням №1025 від 15.02.2006р. в сумі 31380600,00 грн. з призначенням платежу «сплата податку на прибуток за 2005 рік», які зараховані до загального фонду Державного бюджету України.

Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне. Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» порушила терміни сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток до 90 календарних днів. Тому, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

В ході судового розгляду справи позивачем було надано заяву від 15.09.2008р. про збільшення позовних вимог та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень:

від 07.11.2007р. № 0001994120/0, від 29.12.2007р. №0001994120/1, від 14.03.2008р. №0001994120/2 та від 20.05.2008р. №0001994120/3 прийняті СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП; визнати нечинним рішення СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП від 28.12ю.2007р. №14810/10/25-019 про результат розгляду первинної скарги; стягнути за рахунок державного бюджету судові витрати НАК «Нафтогаз України».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну документальну перевірку Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі-позивач), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати податку на прибуток за 2005 рік.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 24.10.2007р. №893/41-20/20077720 про результати перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі Закону № 2181-ІІІ) та позивачем було несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобовязання в сумі 31380600,00 грн. (зобовязання визначено у самостійно поданій до СПДІ декларації) по податку на прибуток за 2005 рік.

На підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07.11.2007р. №0001994120/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 % в сумі 15690300,00 грн. за затримку на 583 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток.

Позивач не погодився з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження відповідно до п. 5.2 ст. 5 № 2181-ІІІ., за результатами оскарження, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України винесені рішення про результати розгляду скарг, якими залишено без змін податкові повідомлення рішення, а скарги без задоволення. За наслідками розгляду скарг були винесені податкові повідомлення рішення від 29.12.2007р. №0001994120/1, від 14.03.2008р. №0001994120/2 та від 20.05.2008р. №0001994120/3.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті на підставі акту від 24.10.2007р. №893/41-20/20077720 «Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати податку на прибуток НАК «Нафтогаз України»за 2005 рік».

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ, згідно якої платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено перевіркою, НАК «Нафтогаз України»несвоєчасно сплатив узгоджене податкове зобовязання з податку на прибуток за 2005 рік в сумі 31380600,00 грн. по декларації з податку на прибуток за 2005 рік з затримкою платежу на строк більше 90 календарних днів.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, який. дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

09.02.2006р. НАК «Нафтогаз України»подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків декларацію з податку на прибуток за 2005 рік. Сума податку до сплати за 2005 рік склала 31380600,00грн.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

НАК «Нафтогаз України»виконала вказані вимоги та здійснила перерахування податку на прибуток в сумі 31 380 600,0 грн. платіжним дорученням №1025 від 15.02.2006р. з визначенням призначення платежу «сплата податку на прибуток за 2005 рік». Списання коштів банківською установою за даним платіжним дорученням відбулось 15.02.2006 р.

Таким чином, податкові зобов'язання НАК «Нафтогаз України»з податку на прибуток за 2005 рік внесені до бюджету своєчасно та в повному обсязі.

Згідно акту перевірки, відповідачем змінено призначення грошових коштів, сплачених НАК «Нафтогаз України» згідно з платіжними дорученнями від 06.06.2007 р. №2933, від 20.07.2007 р. №3744, від 20.08.2007 р. №4443, від 20.09.2007 р. №5437 та від 27.09.2007 р. №5741. Зокрема, вказані суми зараховано в погашення узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначених в декларації з податку на прибуток від 09.02.2006 р. №23270.

Вказані дії податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Пункт 7.7 ст. 7 Закону №2181 передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зміст зазначених норм та всього Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачає заборону платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу.

Підпункт 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Таким чином, наявність податкового боргу за інші податкові періоди не може бути підставою для позбавлення платника податків права та обов'язку щодо сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У платіжному дорученні №1025 від 15.02.2006р. в призначені платежу вказується, що платник податків сплачує податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2005 рік.

Так і відповідно до призначення платежу, визначеному у платіжних дорученнях від 06.06.2007 р. №2933, від 20.07.2007 р. №3744, від 20.08.2007 р. №4443, від 20.09.2006р. №5437 та від 27.09.2007 р. №5741 сплачувались розстрочені податкові зобов'язання згідно з відповідними договорами про розстрочення податкових зобов'язань.

При цьому слід враховувати, що розстрочені зобов'язання з податку на прибуток не можуть розглядатись як податкові зобов'язання.

Так, згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. При цьому порядок та строки сплати розстрочених податкових зобов'язань з податку на прибуток (сплачених згідно з платіжними дорученнями від 06.06.2007 р. №2933, від 20.07.2007 р. №3744, від 20.08.2007 р. №4443, від 20.09.2007 р. №5437 та від 27.09.2007 р. №5741) встановлюються згідно з умовами договорів про розстрочення податкових зобов'язань від 28.02.2007 р. №1 та від 07.09.2007 р. №10, а не законом №2181 чи іншим законом України.

Крім того, згідно з пп. 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону. А відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Отже, порядок погашення розстрочених податкових зобов'язань не регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пункт 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Тобто вказана норма встановлює черговість погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, однак не визначає черговість погашення податкового боргу по відношенню до розстрочених податкових зобов'язань.

Враховуючи, що зобов'язання стосовно сплати розстрочених податкових зобов'язань не може розглядатись як податкове, дія норми, визначеної п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не поширюється на відносини щодо сплати розстрочених податкових зобов'язань з податку на прибуток.

За таких обставин, висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даного Закону.

В частині визнання нечинним рішення про результати розгляду первинної скарги від 28.12.2007 р. №14810/10/25-019 суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги з огляду на наступне.

Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 р. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 238/5429.

Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього….

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з п.п. 5.2.4 цієї статті, процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення рішення, які є підставою для сплати податкового зобовязання.

Тобто, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане нечинним, як цього вимагає позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 181 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07.11.2007р. №0001994120/0, від 29.12.2007р. №0001994120/1, від 14.03.2008р. №0001994120/2 та від 20.05.2008р. №0001994120/3.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Присудити на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»судові витрати в сумі 13,60 грн. судового збору з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.