Ухвала суду № 26368156, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/6390/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря судового засіданняТитенко М.П.,за участю представників: позивача:Чайки М.О., відповідача:Копиці С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р.

у справі № 2-а-1570/495/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вітус»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вітус» (надалі -позивач, ТОВ «ВКФ «Вітус») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі -відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. (суддя -Н.В. Бжассо), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.В. Яковлєв, судді: А.В. Бойко, В.Л. Романішин) позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 10.01.2011 р. № 0000062310/0, № 0000052310/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої 24.12.2010 р. акт № 7388/23-1/23993529 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток, за період, що перевірявся, на загальну суму 148 642,00 грн.; пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість, за період, що перевірявся, на загальну суму 7 450,00 грн.; пункту 2.1 статті 2, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 16.1, підпункту 16.3.2, 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі -Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб») підприємством не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 375,00 грн. за вересень 2008 р.; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, що призвело до несвоєчасного оприбуткування готівки на суму 9 483,27 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.01.2011 р. № 0000062310/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 222 963,00 грн., у т.ч. 148 642,00 грн. основного платежу та 74 321,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій); від 10.01.2011 р. № 0000062310/0, яким визначено товариству суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 175,00 грн., у т.ч. 7 450,00 грн. за основним платежем та 3 725,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що ТОВ ВКФ «Вітус»здійснило списання товарно-матеріальних цінностей, факт реалізації яких не підтверджено первинними документами, а саме відсутні довіреності одержувача товарно-матеріальних цінностей та у накладних на відвантаження товару відсутня печатка контрагента, якому відвантажений товар.

Відповідно до статті 9 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортна накладна та інше.

Форми накладних є типовими формами первинного обліку, затвердженими нормативно-правовими актами Держкомстату.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що досліджені під час судового розгляду накладні від 16.10.2007 р. № 630 на суму 6 772,80 грн.; від 09.11.2007 р. № 693 на суму 2 050,00 грн.; від 24.12.2007 р. № 840 на суму 4 100,00 грн. містять як печатки контрагента МПП «Вікторія К», так і підписи уповноваженої особи. Тобто первинні документи, які засвідчують реалізацію та відвантаження товару МПП «Вікторія К», складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Таким чином, вказані доводи податкового органу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовані наявними у справі первинними документами.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», яке виразилося у завищенні валових витрат на вартість послуг з перевезення товарів та пасажирів в сумі 583 000,00 грн. без підтвердження пов'язаності цих витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Однак, під час розгляду справи позивач надав документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат вартості послуг з перевезення товару та пасажирів, а саме: договори на перевезення, укладені з СПД ОСОБА_8 та СПД ОСОБА_9; ліцензія СПД ОСОБА_8 на внутрішні перевезення вантажів; підписані сторонами щомісячні акти приймання-передачі виконаних робіт, з додатками до них; докази оплати перевізникам за надані послуги, згідно яких оплата здійснювалась у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунки перевізників у банках; договори купівлі-продажу товарів, укладені позивачем з контрагентами, згідно яких поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом на склад покупця за рахунок ТОВ ВКФ «Вітус»; підписані сторонами товарні накладні, які підтверджують поставку товару контрагентам, товарно-транспортні накладні на перевезення товарів тощо.

Відповідно до пункту 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивач є підприємством, яке здійснює роздрібну та оптову (гуртову) торгівлю лікарськими засобами. У зв'язку з цим, позивач був постійним замовником транспортних послуг у СПД ОСОБА_8 та СПД ОСОБА_9, які здійснювали доставку продукції фірмам-контрагентам позивача та перевезення працівників ТОВ ВКФ «Вітус».

Даний факт підтверджено поясненнями СПД ОСОБА_8, допитаного як свідка у суді першої інстанції, який у судовому засіданні підтвердив надання транспортних послуг ТОВ ВКФ «Вітус»за договорами перевезення.

Згідно з приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом другим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи викладені норми суди дійшли правильного висновку, що приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дозволяють включати витрати підприємства до валових лише у випадку, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом, а ні розрахунковим, а ні платіжним, а ні іншим документом.

Судами встановлено, що ТОВ ВКФ «Вітус»виписувалися як товарні накладні на вантаж, так і товарно-транспортні накладні, які були надані судам як письмові докази та досліджені під час розгляду справи.

Більш того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Таким чином, твердження відповідача про необхідність виключно товарно-транспортних накладних для визначення валових витрат, встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства.

Що стосується порушення приписів пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у невіднесені позивачем до складу податкових зобов'язань операцій з реалізації лимонної кислоти (моногідрат) на загальну суму 37 250,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено факт відвантаження позивачем фізичній особі ОСОБА_7 лимонної кислоти (моногідрат) у кількості 7055 кг на загальну суму 37 250,00 грн., що підтверджено накладними на відвантаження товару від 17.01.2008 р. № 69, від 24.01.2008 р. № 70, від 30.01.2008 р. № 102.

Станом на 01.07.2007 р. зазначений товар обліковувався у залишках ТМЦ ТОВ ВКФ «Вітус»на рахунку 28 за № серії 120509228 у кількості 7 055 кг.

Згідно наданих до перевірки документів термін придатності товару сплив 01.09.2007 р., фактична реалізація товару здійснена у січні 2008 року.

З огляду на викладене, податковий орган вважає, що ТОВ ВКФ «Вітус»у порушення приписів підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»відобразив відвантаження згаданого товару у складі операцій, звільнених від оподаткування.

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 «Про податок на додану вартість», від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 01 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 400 від 29.03.2006 р. «Про затвердження Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення», кислота лимонна, тринатрію цитрат, калію гідрокарбонат внесений до переліку лікарських засобів та виробів медичного призначення операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, під час судового розгляду, відповідач не навів правових норм, які б забороняли звільняти операції платника податку на додану вартість з поставки товару, строк реалізації якого закінчився, від оподаткування згідно приписів підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 «Про податок на додану вартість».

Отже, твердження відповідача щодо вказаного епізоду також спростовано наявними у справі доказами.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо порушення товариством приписів пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, а саме у частині несвоєчасного оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій № 1553003598/7 на підставі фіскальних звітних чеків.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 10.01.2011 р. № 0000062310/0, № 0000052310/0.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. у справі № 2-а-1570/495/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.