Ухвала суду № 26368146, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К-3385/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 2а-4645/09/0570

за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля»

до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2009 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Єнакіївської ОДПІ в Донецькій області від 16.01.2009 № 0000022300/0 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 17983,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 скасовано постанову суду першої інстанції. Позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Єнакіївської ОДПІ в Донецькій області від 16.01.2009 № 0000042300/0, від 16.01.2009 № 0000022300/0, рішення від 15.01.2009 № 0000032343/0 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 48095,97 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,20 грн.

Єнакіївська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 31798,5 грн., податку на прибуток у загальній сумі 33343,13 грн. та для застосування спірним рішенням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 52268,93 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 31.12.2008 № 3551/23/26391908, про порушення позивачем вимог:

п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, яке полягало у тому, що до складу валового доходу 3 кварталу 2008 року не включено кредиторську заборгованість на суму 17983,00 грн. перед ЗАТ «Промисловий Союз», за якою минув строк позовної давності та яка вважається сумою безповоротної фінансової допомоги; до складу валового доходу 3 кварталу 2007 року не включено кредиторську заборгованість на суму 70932 грн., яка виникла у жовтні 1999 року перед ВКФ «Машвугдепром», що ліквідовано за рішенням господарського суду від 01.07.2005;

п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у віднесенні до складу податкового кредиту липня, жовтня, листопада 2007 року, березня, квітня 2008 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, в яких відсутні відомості щодо місцезнаходження юридичної особи (продавця);

п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, яке полягало у видачі відповідним особам готівкових коштів під звіт без звітування ними у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми (відсутні документи, що підтверджують здійснені витрати).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини у справі та надав їм правову оцінку на підставі норм законів, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Як достовірно встановлено судом апеляційної інстанції, кредиторська заборгованість на суму 70932,00 грн. перед ВКФ «Машвуглепром»включена позивачем до складу валового доходу у 2 кварталі 2005 року, а перед ЗАТ «Промисловий Союз»на суму 17983,00 грн. -у 2 кварталі 2007 року, що виключає висновок про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий орган не наводить у касаційній скарзі доводів на спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин, безпідставно посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позиція суду апеляційної інстанції про те, що будь-яке недотримання продавцем вимог п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при складанні податкової накладної не є підставою для позбавлення покупця права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), є правильною.

Окремий недолік податкової накладної, зокрема відсутність такого реквізиту як місцезнаходження покупця, не може бути підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентуються приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Аналіз п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»дає підстави для висновку, що, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведене, а також з огляду на встановлену судом апеляційної інстанції обставину щодо дійсного вчинення позивачем господарських операцій з придбання товару, за наслідками яких виписано спірні податкові накладні, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції також знаходить обґрунтованим висновок суду про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до вимог абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95 на суму 48095,97 грн. з огляду на встановлену судом апеляційної інстанції обставину щодо фактичного своєчасного звітування підзвітними особами, що зазначені в акті перевірки, за раніше отримані під звіт кошти.

При цьому судом правильно враховано факт застосування до позивача податковим органом штрафних санкцій на підставі абз. 6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів).

Таке порушення як проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, не може ототожнюватись з таким порушенням як видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло