Постанова № 26367594, 03.10.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1591/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Дембіцького П.Д.,

при секретарі -Граматович М.І.

за участю представників :

позивача - Мешака М.М., Шановської Ю.М. (за довіреністю) ;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італавтоцентр»про повернення коштів.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складання постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167, п.2 ч.2 ст. 186 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася з адміністративним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Італавтоцентр» заборгованості по сплаті страхових внесків та штрафних санкцій з тимчасової втрати працездатності в сумі 4602,68 грн.

Судом встановлено, що відповідач, зареєстрований як стахувальник Чернівецької міської виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Італавтоцентр» рахується заборгованість по сплаті страхових внесків з тимчасової втрати працездатності в сумі 4602,68 грн.

За реультатами превірки правильності нарахування страхових внесків з тимчасової втрати працездатності, проведеної 26 березня 2012 року, директора виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду прийнято рішення №36 від 06.04.2012 року про повернення коштів фонду та № 9 від 10.05.2012 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та зарахування до бюджету Фонду, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Відповідач рішення № 36 від 06.04.2012 року отримав 09 квітня 2012 року, а рішення № 9 від 10.05.2012 року, однак заборгованість по страховим внескам не сплатив, вказане рішення не оскаржив.

У судове засідання відповідач не з'явився, явку представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно ст. 128 КАС України не з'явлення у судове засідання відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами. У зв'язку з цим справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами. Письмові заперечення відповідач на позов не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування » № 2464 - VI від 08.07.2010 року.

У відповідності з п.7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування » № 2464 - VI від 08.07.2010 року стягнення заборгованасті зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій нарахованих та /або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк платити які на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

У відповідності до положень ч.1 ст.23 та п.2 ч.2 с т.27 Закону України від 18.01.2001 року

№ 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та від 11.01.2001 року № 2213-Ш «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Правомірність дій позивачем доведена, відповідач не надав суду аргументовані заперечення на позовну заяву та письмові докази, які свідчать про правомірність своїх дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття (вчинення дії). В даному випадку відповідачем прийнято рішення у відповідності до вимог законів у встановлені законом строки.

Згідно ст. 8 Кодекс адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши вимоги Закону, нормативно правових актів, письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На день пред'явлення позову до суду заборгованість відповідачем добровільно погашена не була.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити повністю. Проаналізувавши вимоги Закону, нормативно правових актів, письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Італавтоцентр» (вул.Руська, 238-А, м.Чернівці, 58000, ід.код.34574006) на користь Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість у сумі 4602,68 коп. (чотири тисячі шістсот дві грн. шістдесят вісім коп.).

Порядок та строки набрання судовим рішенням законної сили передбачено ст. 254 КАС України.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 185-186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову виготовлено в повному обсязі 08 жовтня 2012 року.

Суддя П.Д. Дембіцький