Постанова № 26367378, 20.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 вересня 2012 р. № 2-а- 7585/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Волкова Л.М., розглянув у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент ЛТД" до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, третя особа - Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.12 р. за № 0001111540.

Позивач в позові в обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи, та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 20.09.2012 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 143).

Представник відповідача в судове засідання на 20.09.2012 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 144). У запереченнях наданих до суду проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі. (а.с. 16)

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на приписи ч. 6 ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінструмент ЛТД" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.04.2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 88) та перебуває на обліку як платник податків у Західній МДПІ м .Харкова Харківської області ДПС з 25.04.2008 року, що підтверджується довідкою від 19.05.2008 року № 321029/28770 (а.с. 87), є платником ПДВ.

Фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будінструмент ЛТД»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 227/15-214/35858918 від 21.02.2012 року (а.с. 19-25).

Відповідно до Акту перевірки № 227/15-214/35858918 від 21.02.2012 відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, п.198.1 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ у частині віднесення до складу податкового кредиту у період червень -вересень 2011 року сум ПДВ на загальну суму 10598,0 грн. (за червень 2011р. на суму -2224,30 грн., за липень 2011р. на суму -2971,70 грн., за серпень 2011 року р. на суму -4028,12 грн., за вересень 2011р. на суму -4028,12 грн.), які виникли від виконання угод з ТОВ «Промтехноопт», які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим самим в порушення п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено суму податку, що підлягаю сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі занижено ПДВ до слати на загальну суму 10598,0 грн. (за червень 2011 року на суму -2224,30 грн., за липень 2011 року на суму -2971,70грн., за серпень 2011 року на суму -4028,12 грн., за вересень 2011 року на суму -4028,12грн.)

На підставі Акту перевірки № 227/15-214/35858918 від 21.02.2012 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001111540 від 05.03.2012р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12692,33 грн., з яких: 10597,92 грн. за основним платежем, та 2094,41 грн. за штрафними санкціями (а.с. 9).

З дослідженого судом Акту перевірки № 227/15-214/35858918 від 21.02.2012 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Промтехноопт».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Будінструмент ЛТД» (покупець) та ТОВ «Промтехноопт»(продавець) був укладений Договір поставки № 51 від 24.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити переданий товар (а.с. 26).

З досліджених судом доказів встановлено, що на адресу позивача ТОВ «Будінструмент ЛТД»було поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується копіями видаткових накладних № 503 від 01.06.2011 року, № 751 від 04.07.2011 року, № 966 від 01.08.2011 року,№ 966 від 05.09.2011 року (а.с. 28,33,38,43 т. 1).

Вказані товари було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується договором оренди легкового автомобіля (а.с. 197). Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 103-106, т. 2).

Судом встановлено, що вказані товари були доставлені на склад позивача, який перебуває в користуванні останнього на підставі договору оренди № 2998 від 15.04.2011 року (а.с. 126-129).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехноопт», що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 30-31,35-36,40-41,45 т. 1, а.с. 91,93-102 т. 2).

ТОВ «Промтехноопт»було виписано на адресу позивача податкові накладні № 63 від 01.06.2011 року, № 122 від 01.07.2011 року, № 36 від 01.08.2011 року, № 105 від 05.09.2011 року (а.с. 29,34,39,44 т. 1).

Зазначені товари, які були отримані від ТОВ «Промтехноопт», позивачем в подальшому були реалізовані, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарино-матеріальних цінностей (а.с. 47-175, т. 1, а.с.1-60 т. 2).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт»було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності використані останнім у власній господарській діяльності -торгівлі.

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актах перевірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «Промтехноопт»на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебув зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Промтехноопт».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001111540 від 05.03.12 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент ЛТД" до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, третя особа - Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.12 р. за №0001111540.

3. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Волкова Л.М.