Постанова № 26367004, 04.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. № 2а-5902/12/1370

10 год. 58 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю:

представника позивача -Мельничук В.А.

представника відповідача - Ортинська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Експерт Львівмаркетбуд»до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Експерт Львівмаркетбуд»звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011р.: № 0002062321, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57982,50 грн. (в т.ч. 38655,00 грн. за основним платежем та 19327,50 грн. за штрафними санкціями) та № 0002072321, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44578,50 грн. (в т.ч. 29719,00 грн. за основним платежем та 14859,50 грн. за штрафними санкціями).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено на підставі висновків акту перевірки, що не ґрунтується на фактичних обставинах господарської діяльності позивача у перевірених податкових періодах та неправильному застосуванні податкового і цивільного законодавства. Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченні проти позову. Заперечення полягають у доведенні правильності та правомірності висновків акту перевірки нормам чинного в перевірений період законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Експерт Львівмаркетбуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31. 03.2011р. За результатами перевірки складено акт від 05.08.2011р. за № 3003/23-209/35563037 (далі -акт перевірки), на підставі якого ДПІ у Сихівському районі м. Львова видано та вручено ПП «Експерт Львівмаркетбуд»податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011р., а саме: № 0002062321, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57982,50 грн. (в т.ч. 38655,00 грн. за основним платежем та 19327,50 грн. за штрафними санкціями); № 0002072321, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44578,50 грн. (в т.ч. 29719,00 грн. за основним платежем та 14859,50 грн. за штрафними санкціями).

Як вбачається з акта перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань стали наступні висновки податкового органу:

позивачем порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено валовий дохід за 3 квартали 2009 року. Даний висновок ґрунтується на тому, що сума задекларованого позивачем валового доходу за вказаний податковий період складає 6678536 грн., а згідно із представленими до перевірки первинними документами -9771081 грн., тому сума заниженого валового доходу за вказаний податковий період складає 92545 грн.;

позивачем порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу за 3 квартали 2010 року на 11968 грн. внаслідок не включення до такого суми кредиторської заборгованості перед ПП «Вілмат-Електрик», державна реєстрація якого скасована 21.07.2010 року;

позивачем завищено валові витрати за 3 квартали 2010 року на 28803,17 грн. у зв'язку із тим, що, на думку ОДПС, до складу ціни продукції реалізованої Свято-Успенській Почаївській Лаврі включено вартість послуг ТзОВ «Віктор Ко», реальність надання яких позивачу в ході перевірки не підтверджено;

позивачем порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки до перевірки не надано первинних документів, які б підтверджували підстави формування в 3-му кварталі 2010 року валових витрат в сумі 20000,44 грн.;

Щодо податкового обліку ПДВ, то зазначені висновки полягають в наступному:

позивачем завищено податковий кредит липня 2010 року на 5760,63 грн. у зв'язку із тим, що, на думку ОДПС, до складу ціни продукції реалізованої Свято-Успенській Почаївській Лаврі включено ПДВ з вартості послуг ТзОВ «Віктор Ко», реальність надання яких позивачу в ході перевірки не підтверджено;

позивачем порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки до перевірки не надано податкову накладну № 1424 від 19.07.2010 року на суму ПДВ 4000,09 грн.;

позивачем порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не включено до податкових зобов'язань ПДВ за податковими накладними: № 37 від 07.09.2009 року виписана на Представництво «Азеркорпу Аутобан»на суму ПДВ 9269 грн. та № 38 від 07.09.2009 року виписана на ТзОВ «Балтом Україна»на суму ПДВ 9240 грн.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Наведених вимог чинного законодавства відповідачем не враховано. Зокрема, відповідачем в акті перевірки вказано, що позивачем порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки сума задекларованого позивачем валового доходу за 3 квартали 2009 року складає 6678536 грн., а згідно із представленими до перевірки первинними документами -6771081 грн., тому сума заниженого валового доходу за вказаний податковий період становить 92545 грн.

Однак, всупереч вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України та Порядку № 984 від 22.12.2010 року, акт перевірки не містить посилання на жоден первинний документ, не відображення відомостей якого у податковому обліку позивачем призвела б до заниження валового доходу. Натомість, аналізуючи інші висновки акту, зокрема, наведені на аркуші 62 акта перевірки, щодо невключення до податкових зобов'язань ПДВ за податковими накладними № 37 від 07.09.2009 року на суму ПДВ 9269 грн. та № 38 від 07.09.2009 року на суму ПДВ 9240 грн., суд дійшов висновку, що доводи акту перевірки щодо заниження валового доходу за 3 квартали 2009 року ґрунтуються саме на фактах не відображення у складі податкового обліку податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними податковими накладними. Сума валового доходу, яка мала б бути задекларована позивачем у 3-му кварталі 2009 року за вказаними податковими накладними складає 92545 грн.

В свою чергу, в ході судового розгляду судом досліджено Декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, яка подана позивачем 18.10.2009 року до ДПІ у Сихівському районі м. Львова та Додаток № 5 до Декларації (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів). За результатами такого дослідження, судом встановлено, що сума ПДВ вказана у колонці Б рядка 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів», сума ПДВ рядка «Усього за місяць (квартал) (рядок 1 декларації, в тому числі:»Додатку № 5 до цієї ж Декларації та сума ПДВ за податковими накладними виписаними позивачем у вересні 2009 року (в тому числі № 37 від 07.09.2009 року на суму ПДВ 9269 грн. та № 38 від 07.09.2009 року на суму ПДВ 9240 грн.) є рівними і складають 164723 грн.

При цьому, судом також встановлено, що позивачем при заповненні Додатку № 5 до Декларації допущено арифметичні помилки, зокрема, неправильно вказано суми податкових зобов'язань, які відображені у податковій декларації в розрізі контрагентів. Так, сума податкових зобов'язань за податковими накладними № 36, № 41 та № 42, які виписані контрагенту Представництво «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.»склала 71887,48 грн., а в Додатку № 5 вказана сума 90396,48 грн.; сума податкових зобов'язань за податковими накладними № 37 та № 39, які виписані контрагенту Представництво «Азеркорпу Аутобан»склала 53625,01 грн., а в Додатку № 5 вказана сума 53625,01 грн.; сума податкових зобов'язань за податковими накладними № 38, № 40 та № 43, які виписані контрагенту ТзОВ «Балтом Україна»склала 29492 грн., а в Додатку № 5 вказана сума 20252 грн.

Таким чином, різниця між відомостями щодо сум податкових зобов'язань з ПДВ вказаними в додатку № 5 до Декларації та відомостями податкових накладних склала: по Представництву «Азеркорпу Аутобан»- 9269 грн. та по ТзОВ «Балтом Україна»- 9240 грн. Однак, зазначені помилки не привели до заниження позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2009 року, оскільки суми ПДВ за податковими накладними № 37 від 07.09.2009 року на суму ПДВ 9269 грн. та № 38 від 07.09.2009 року на суму ПДВ 9240 грн. належним чином відображені у складі податкових зобов'язань. З огляду на це, протиправними слід вважати висновки акту перевірки про заниження позивачем і валового доходу за 3-й квартал 2009 року на 92545 грн.

Щодо висновків акта про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу за 3 квартали 2010 року на 11968 грн. внаслідок невключення до такого суми кредиторської заборгованості перед ПП «Вілмат-Електрик», державна реєстрація якого скасована 21.07.2010 року.

Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з вимогами п.1.25 ст.1 Закону, безнадійна заборгованість -це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності та заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Кредиторська заборгованість позивача перед ПП «Вілмат-Електрик»виникла на підставі договору від 01.09.2008 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

В даному випадку як підставу донарахування валового доходу орган державної податкової служби визначив лише одну обставину -скасування державної реєстрації ПП «Вілмат-Електрик», а тому, на думку відповідача, строк позовної давності припинився на підставі ст.609 ЦК України. Однак, таке застосування вказаної норми ЦК України є неправильним, оскільки ЦК України не містить правового інституту припинення строку позовної давності.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що відповідач у акті перевірки не посилається на ознаку безнадійної заборгованості, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Однак, навіть і за наявності такого посилання, висновки органу державної податкової служби не можуть вважатись правомірними, виходячи з наступного. Як передбачено абзацом 1 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 згаданого Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається статтею 12 цього ж Закону. Згідно з п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 згаданого Закону, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Положеннями зазначеної статті цього Закону визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме:

- підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса);

- настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах "а", "б" підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 зазначеного Закону.

З врахуванням викладеного у платника податків -покупця (позивача) відсутній обов'язок збільшувати валовий дохід за обставин скасування державної реєстрації кредитора.

Натомість, ст.256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України загальну позовну давність встановлює тривалістю у три роки.

Стаття 609 ЦК України, встановлює, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Однак, зазначена норма стосується швидше дебіторської заборгованості та в даному випадку не врегульовує порядку дій позивача щодо кредиторської заборгованості перед ПП «Вілмат-Електрик». Більше того, відповідач з її змісту дійшов повністю хибного висновку про те, що «відповідно і припиняється строк позовної давності за відсутністю позивача або відповідача», оскільки ЦК України не містить правового інституту припинення строку позовної давності.

Крім того, слід зазначити, що перевіркою не встановлено, що право вимоги до позивача Підприємством «Вілмат-Електрик»не передавалось будь-яким іншим особам в порядку ст.512 ЦК України шляхом відступлення права вимоги, яке відповідно до ст.516 ЦК України, може здійснюватись без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на наведене вище, відповідачем неправильно застосовано норми ст.609 ЦК України та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до протиправного збільшення позивачу валового доходу 3-го кварталу 2011 року на 11968 грн.

Щодо зменшення позивачу валових витрат на 20000,44 грн. та податкового кредиту на 4000,09 грн. у зв'язку із ненаданням до перевірки первинних документів та податкової накладної № 1424 від 19.07.2010 року, суд виходив з наступного. Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

До матеріалів справи позивачем додано копію податкової накладної № 1424 від 19.07.2010 року та накладної № 1424 від 19.07.2010 року на придбання цементу на загальну суму 24000,53 грн., в тому числі ПДВ 4000,09 грн. Перевіркою підтверджено факт відображення вказаної податкової накладної в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2010 року, крім того, органом державної податкової служби не встановлено факту невикористання позивачем придбаного цементу в господарській діяльності. З огляду на це, валові витрати та податковий кредит позивача в цій частині слід вважати підтвердженими.

Необґрунтованим слід вважати і зменшення позивачу валових витрат за 3-го кварталу 2010 року на 28803,07 грн. та податкового кредиту липня 2010 року на 5760,63 грн. із посиланням на операції із реалізації щебеню Свято-Успенській Почаївській Лаврі.

При зменшенні валових витрат та податкового кредиту в цій частині відповідач виходив з того, що, на думку ОДПС, до складу ціни продукції реалізованої Свято-Успенській Почаївській Лаврі позивачем включено вартість послуг ТзОВ «Віктор Ко», реальність отримання позивачем яких в ході перевірки не підтверджено.

Однак, у відповідності до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки не містить жодних обґрунтованих на первинних документах відомостей та доводів щодо того, що ціна реалізованої Свято-Успенській Почаївській Лаврі продукції включає в себе вартість послуг зазначеного контрагента. Первинні документи, оформлені за операціями з реалізації позивачем щебеню Свято-Успенській Почаївській Лаврі не містять відомостей про включення до складу ціни продукції вартості послуг будь-яких третіх осіб.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності із п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлював, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених норм чинного у спірних податкових періодах законодавства вбачається, що валові витрати та податковий кредит формуються за відповідні податкові періоди сумарно за результатами всіх господарських операцій з придбання товарів, робіт, послуг в процесі господарської діяльності, з урахуванням обмежень встановлених законодавством. З огляду на це, валові витрати та податковий кредит не підлягають визначенню виходячи із операцій, які є підставою для формування валового доходу та податкових зобов'язань, а тим-більше по кожній операції окремо.

Тому, вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що доводи відповідача в цій частині не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача та не можуть бути підставою для зменшення валових витрат і податкового кредиту та збільшення, відповідно, грошових зобов'язань позивачу.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Докази, надані позивачем, підтвердили підставність позовних вимог.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 08.08.2011 року № 0002062321 та № 0002072321 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (540 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 08.08.2011 року №0002062321 та №0002072321.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Експерт Львівмаркетбуд» (адреса:79070, м. Львів, пр. Ч.Калини, 113/35, ЄДРПОУ 35563037) 1025 (одну тисячу двадцять п'ять) грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя -підпис, з оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя Карп'як О.О.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 09.10.2012 року.