Постанова № 26366583, 27.09.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4241/12

категорія 8.2.1

27 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства " Житомирський бронетанковий завод"

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень від 28.03.2012 р. №0000312301, 0000302301,-

встановив:

Державне підприємство " Житомирський бронетанковий завод" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 28.03.2012 р. № 0000312301, 0000302301.

В ході судового розгляд справи представником позивача було уточнено позовні вимоги, а саме представник позивача просив визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.03.2012 р. №0000302301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 р. в розмірі 101332,00 грн. та нарахованим штрафним санкціям у розмірі 25333,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 28.03.2012 р. № 0000312301 в частині зменшення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень в розмірі 102131,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в адміністративному позові та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав зазначених в письмових запереченнях та акті перевірки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Житомирському районі з 02.12.2011 року по 08.12.2011 року з продовженням терміну з 08.12.2011 року по 14.12.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" правонаступником якого є Державне підприємство " Житомирський бронетанковий завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт від 21.12.2011 року за №3111/23-0/07620094 (далі - акт перевірки від 21.12.2011 року).

Актом перевірки від 21.12.2011 року зафіксовано порушення підприємством вимог ч.1, 2, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.1. ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; п.185.1 ст.185, п.201, абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в наслідок чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на 951211 грн.; п.102.5 ст.102, п.198.6 ст.198, абз "г" п.201.1 ст.201, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України в наслідок чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумую податкового кредиту за вересень 2011 року на 717060,00 грн.

28 березня 2012 року Державною податковою інспекцією у Житомирському районі на підставі акта перевірки від 22.12.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 року №0000312301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 335447,00 грн. та №0000302301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 221838,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 55460,00 грн.

Зі змісту акта перевірки від 21.12.2011 року №3111/23-0/07620094 випливає, що його висновки, які слугували для винесення податкових повідомлень - рішень в спірній частині ґрунтуються на висновках актів перевірки: №2091/23-0/07620094/0110 від 23.11.2011 року (далі - акт перевірки від 23.11.2011 року) та №2176/23-0/07620094 від 02.12.2011 року (далі акт перевірки від 02.12.2011 року).

Відповідно до акта перевірки від 23.11.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Житомирський ремонтно - механічний завод" (правонаступником якого є Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "НВФ "Екопроф" зафіксовано порушення вимог ч.1, 2, 5, ст. 203, ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбанні робіт, порушення вимог абз. "г" п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в наслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму податку на додану вартість 101332,00 грн.

Відповідно до акта перевірки від 02.12.2011 року про результати виїзної планової документальної перевірки Державного підприємства "Житомирський ремонтно - механічний завод" (правонаступником якого є Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року зафіксовано порушення вимог п.102.1, п.102.5 ст.102, ст. 185, абз "г", "е", "и" п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 або 26 декларації по ПДВ) на суму 151607 грн., в т.ч. червень 2008 року - 150808,00 грн., липень 2010 року - 377,00 грн., січень 2011 року 422,00 грн.

На думку податкового органу позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 або 26 декларації по ПДВ) за липень 2010 року в сумі 377,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "СКБ "Темп" на суму ПДВ 73333,50 грн., за січень 2011 року в сумі 422,00 грн. по взаємовідносинах з ПП "Колдвей" на суму ПДВ 2014,24 грн. та з ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 11868,97 грн.

Щодо взаємовідносин ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" (правонаступником якого є Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") та ТОВ "НВФ "Екопроф" в серпні 2011 року, суд зазначає наступне.

Між ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" та ТОВ "НВФ "Екопроф" 15 червня 2010 року був укладений договір №61510/2, на виконання якого в ТОВ "НВФ "Екопроф" були виконані, а ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" прийнято та оплачено роботи по розробці комплекту РКД корпусу на загальну суму 607992,00 грн., у т.ч. ПДВ - 101332,00 грн., що підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт №300911/1 від 30.09.2011 року (а.с.40), податковими накладними (а.с. 37-39), платіжними дорученнями (а.с.33, 35-36).

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Щодо взаємовідносин ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" (правонаступником якого є Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") та ТОВ "СКБ "Темп" в серпні 2011 року, суд зазначає наступне.

Між ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" та ТОВ "СКБ "Темп" 01 липня 2010 року був укладений договір №01/06-10 на виконання якого в ТОВ СКБ "Темп" передав, а ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" прийняв та оплатив комплект КД на складові частини "Катран-М1" на загальну суму 440001,00 грн., у т.ч. ПДВ - 73333,50 грн., що підтверджується актом прийому передачі від 24.12.2010 року (а.с.56), податковою накладною від 13.07.2010 року №3 (а.с. 57), платіжним дорученням від 13.07.2010 року №138 (а.с. 58).

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст. 70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Щодо взаємовідносин ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" (правонаступником якого є Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") з ПП "Колдвей" та ФОП "ОСОБА_1 в січні 2011 року, суд зазначає наступне.

Між ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" та ПП "Колдвей" 27 липня 2010 року був укладений договір куплі-продажу №94/1 на виконання якого ПП "Колдвей" поставив в січні 2011 року, а ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" прийняв та оплатив ТМЦ в на загальну суму 12103,44 грн., у т.ч. ПДВ - 2017,24 грн., що підтверджується податковою накладною від 24.01.2011 року №2401 (а.с. 109), видатковою накладною від 24.01.2011 року №2401/24 (а.с.110), рахунком - фактурою від 24.01.2011 року №2401 (а.с.111), платіжним дорученням від 02.02.2011 року №176 (а.с.112), товарно - транспортною накладною (а.с. 113) та накладною (а.с. 114).

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст. 70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Між ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" та ФОП ОСОБА_1 16 квітня 2010 року був укладений договір куплі-продажу №43/1 на виконання якого ФОП ОСОБА_1 поставив в січні 2011 року, а ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" прийняв та оплатив продукцію на загальну суму 71213,82 грн., у т.ч. ПДВ - 11868,97 грн., що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями, товарно - транспортними накладними та картками складського обліку матеріалів (а.с.119-133).

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст. 70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що всі вищезазначені податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагентів відповідно до договорів на всю кількість товару.

Відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

На підставі п.п.54.3.2 п.54 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.18 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно зі абз. а) п.200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Доводи відповідача про неможливість отримання документального підтвердження господарських відносин позивача з контрагентами по ланцюгу контрагентів та підтвердження відносин, виду обсягу і якості операцій, розрахунків, що здійснювались між ними у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням контрагента - постачальника та відсутністю у його основних фондів є безпідставними з огляду на наступне.

Контрагенти Державного підприємства "Житомирський ремонтно - механічний завод" на момент спірних взаємовідносин були платниками податку на прибуток на загальних підставах та зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Податковий кодекс не ставить право платника податку на одержання бюджетного відшкодування в залежність від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді. Платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та його контрагенти окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом сприймаються критично, оскільки укладені з позивачем договори схвалені з боку контрагентів шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем, виписані зазначеними підприємствами по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до від'ємного значення з податку на додану вартість сум податку на додану вартість та не визнає обгрунтованим заявлене бюджетне відшкодування, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Доказів зазначеної обізнаності позивача щодо свої контрагентів відповідачем до суду не надано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, а також висновків акта перевірки Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.03.2012 р. № 000302301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 р. в розмірі 101 332 грн. та нарахованим штрафним санкціям у розмірі 25 333 грн.

Визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.03.2012 р. № 000312301 в частині зменшення залишкувід'ємногоо значення суми податку на додану вартість за вересень в розмірі 102081 грн.

Відшкодувати Державному підприємству " Житомирський бронетанковий завод" з Державного бюджету України судові витрати у вигляді 2146 грн. 00 коп. судового збору шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби з рахунків Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 05 жовтня 2012 р.