Постанова № 2636597, 11.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.12.2008 р.                                                                                                     № 6/469

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ "Союзмаркет"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

Представники: від позивачаПопов О.Ю. від відповідачаГорбатенко А.О. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ «Союзмаркет»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень –рішень від 06.09.2007 р. № 0006962304/0 та № 0006972304/0, за якими позивачу були визначені суми основного платежу та штрафних (фінансових санкцій) по податку на додану вартість та по податку на прибуток. В ході судового розгляду позивач подав уточнення позовних вимог від 10.06.2008 р. та просив скасувати податкові-повідомлення-рішення:

-          № 0006962304/0 від 06.09.2007 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 291 144, 00 грн. (в тому числі: 194 096, 00 грн. основний платіж, 97 048,00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

-          № 0006972304/0 від 06.09.2007 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 813, 00 грн. (в тому числі: 542, 00 грн. основний платіж, 271,00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

-          № 0006962304/3 від 15.04.2008 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 290 769, 00 грн. (в тому числі: 193 846, 00 грн. основний платіж, 96 923, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

-          № 0006972304/3 від 15.04.2008 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 813,00 грн. (в тому числі: 542,00 грн. основний платіж, 271,00 грн. штрафні (фінансові) санкції). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні перевірки відповідач –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, дійшов до помилкового висновку про порушення ТОВ «НВФ «Союзмаркет»п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України № 168/97-ВР) та п.п. 5.2.2, п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України № 283/97-ВР), що призвело до неправомірного донарахування податку на додану вартість в розмірі 542,00 грн. основного платежу, 271,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та донарахування податку на прибуток на суму 194096,00 грн. основного платежу та 97048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вказує на те, що ним були надані до перевірки всі первинні документи, які підтверджують правомірність включення до валових витрат у ІУ кварталі 2004 р., у 2005 р. та у І кварталі 2006 р. витрати по оренді приміщення, яке використовувалося для виготовлення розчинника, а також податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини та матеріалів здійснював відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому, висновки відповідача про порушення товариством вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування чого зазначає, що позивачем в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було занижено податок на додану вартість на суму 542,00 грн. та п.п. 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 194096,00 грн.

Таким чином, застосування до підприємства штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ є правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач) було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Союзмаркет»(надалі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.10.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої було складено акт № 2831/23-04/33193497 від 31.08.2007 року, яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (занижено податок на додану вартість на загальну суму 542, 00 грн.), підпунктів 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (занижено податок на прибуток на загальну суму 194096,00 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

-          № 0006962304/0 від 06.09.2007 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 291 144, 00 грн. (в тому числі: 194 096, 00 грн. основний платіж, 97 048,00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

-          № 0006972304/0 від 06.09.2007 року, яким Позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 813, 00 грн. (в тому числі: 542, 00 грн. основний платіж, 271,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив їх в адміністративному порядку до податкових органів.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2007 року № 6200/10/25-007 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга директора ТОВ "НВФ "Союзмаркет" - без задоволення.

Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 31.01.2008 року №333/10/25-114 скарга директора ТОВ "НВФ "Союзмаркет" задоволена частково: податкове повідомлення-рішення № 0006972304/0 від 06.09.2007 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0006962304/0 від 06.09.2007 року скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 250, 00 грн. та в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 125,00 грн.

Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 07.04.2008 року №3107/6/25-0515 оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 31.01.2008 року № 333/10/25-114, залишені без змін, а скарга директора ТОВ "НВФ "Союзмаркет" - без задоволення.

Позивач вважає, що сума податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями відповідача визначена невірно, а рішення контролюючих органів підлягають скасуванню.

Відповідачу були надані всі передбачені законом документи щодо господарської діяльності позивача, яка перевірялася. Однак, відповідачем не були взяті до уваги надані документи.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у перевіреному періоді з 19 жовтня 2004 року по 31 березня 2007 року здійснювало діяльність, пов'язану з виробництвом та реалізацією лакофарбної продукції - розчинника «Р-709». Необхідним компонентом для виготовлення розчинника є ефіро-альдегідна фракція (ЕАФ), яка придбавалася на спиртових заводах.

В акті перевірки вказано, що згідно з пояснювальною запискою директора ТОВ «НВФ «Союзмаркет», виробництво розчинника марки «Р-709»відбувалося згідно з технологічним регламентом товариства на даний вид продукції по ТУ У 24.3-2330401251-001-2003 року з використанням сировини ЕАФ та пропил-бутило-ацетат (ПБА). В процесі виробництва розчинника «Р-709»та для зберігання ЕАФ використовувались тарові місткості № 1, № 2, місткості № 3, № 4 використовувались при зберіганні готової продукції, в місткостях № 5, № 6, № 7 зберігалися компоненти для виробництва розчинника. В ході процесу розвантаження сировини, дозування компонентів та їх змішування необхідна участь 1-2 осіб. Для змішування, завантажувально-розвантажувальних робіт використовувалось насосне обладнання, яке зберігалось в закритому приміщенні площею 20 кв. м.

Відповідач стверджує, що інших підтверджуючих документів чи інших фактів того, що позивач дійсно здійснював або займався виробництвом розчинника «Р-709»для перевірки не було надано.

Як свідчать обставини справи, згідно з довідкою регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Полтавській області від 11.05.2006 року №1201/8/21-717, існуючі виробничі потужності позивача не відповідають схемі відповідно до технологічного регламенту для виробництва розчинника „Р-709", розробленого по ТУ У 24.3-2230401251-001-2003р. Умови зберігання та випуску фракції головної спирту етилового не відповідають вимогам Інструкції по прийманню, зберіганню, випуску, транспортуванню і обліку спирту етилового, затвердженої Міністерством харчової промисловості.

Як вбачається з акта перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил від 06.05.2006 р. № 15, складеного Державним підприємством «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», в зв’язку з відсутністю продукції, яка підлягає контролю, відбір зразків та випробування не проводилися (копія в матеріалах справи) через відсутність сировини.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Судом встановлено, що в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 283/97-ВР, позивачем у IV кварталі 2004 року, у 2005 році та у І кварталі 2006 року до складу валових витрат включено витрати, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто відсутня господарська діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки не було надано документів, згідно з якими можна було б встановити, що території складу площею 20 кв. м, яка належить ПММ ВАТ «Полтавамаш»(договори оренди від 01.10.2004 року, від 10.01.2005 року, від 10.01.2006 року) достатньо для здійснення виробничого процесу по виготовленню розчинника „Р-709" та встановити наявність необхідних ємкостей для виготовлення розчинника „Р-709". Також, підприємством не було надано актів списання матеріалів, калькуляції виробництва та підтверджень, що для виробництва розчинника „Р-709" потрібно зусилля 2-ох осіб.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

В порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України № 283/97-ВР, позивач здійснював податковий облік приросту(убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів та відповідно до заниження валового доходу за 2004 рік на 26500,00 грн., за 2005 рік на 585900,00 грн., за І квартал 2006 року на 162983,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, у лютому та у квітні 2005 року включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 541 грн. 66 коп. на підставі податкових накладних від 14.02.2005 року № 12 і від 22.04.2005 року № 31, отриманих від ТОВ „Парадіз" не вказано опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг), їх кількість (обсяг, об'єм) та ціну поставки без урахування податку на додану вартість.

Позивач не надав належно допустимих доказів, які б підтверджували виготовлення продукції та правомірність включення до валових витрат, витрати, які не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність донарахування відповідачем суми податку на додану вартість ТОВ «НВФ «Союзмаркет»та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність донарахування податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в позовних вимогах. Позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.