Постанова № 2636594, 11.11.2008, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2008 р. Справа № 6/125

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Балух М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом

Державного підприємства Міністерства оборони України “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат”

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача –Чмола І. І.;

від відповідача –Криган В. В.,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Міністерства оборони України “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат”, м. Івано-Франківськ, звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2008 № 327056151/0 на суму 22895,60 грн. та № 327055151/0 від того ж числа на суму 625,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами перевірки, проведеної працівниками ДПІ у м. Чернівці, було складено Акт № 797/15-1/21417690 від 19.02.2007, на підставі якого структурному підрозділу позивача –Чернівецькому військовому лісгоспу були направлені податкові повідомлення-рішення від 13.03.08 № 327056151/0 та № 327055151/0, відповідно на суму 22895,60 грн. та 625,60 грн., за несвоєчасну сплату збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Позивач вважає, що вказані рішення є незаконними та підлягають скасуванню з наступних підстав:

1. Оскільки Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181-ІІІ) не встановлює строків давності для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, які правильно визначені самим платником податків, то штрафні санкції, згідно статті 17 вказаного закону можна застосовувати до платника податків виключно у межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. Отже, вказаними рішеннями відносно структурного підрозділу позивача штрафні санкції застосовано з порушенням терміну, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

2. Навіть, якби штраф був застосований відповідачем у межах термінів, встановлених статтею 250 вказаного кодексу, то рішення все одно підлягали б скасуванню, оскільки згідно пункту 2.1 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої спільним наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року N 91/241/129/236/565, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 р. за N 785/4078, (далі –Інструкція), платниками збору є виключно юридичні та фізичні особи. А оскільки структурний підрозділ позивача не є юридичною особою, то і застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору є неправомірним.

Відповідач проти позову заперечує зазначаючи у своїх письмових запереченнях, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно, відповідно до Закону № 2181-ІІІ, а стаття 250 Господарського кодексу України не поширюється на строки застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань. Щодо твердження позивача про те, що його структурний підрозділ не є юридичною особою –відповідач посилається на статтю 1 вказаного закону де чітко визначено, що платники податків –юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на те, що оскільки Чернівецький військовий лісгосп, відносно якого були прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення, юридичною особою не являється, він не є і платником зазначеного збору.

Представник відповідача, в свою чергу, висловився проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях ДПІ у м. Чернівці.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.

З акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету ДП «Чернівецький військовий лісгосп»Івано-Франківського лісокомбінату від 19.02.2008 № 797/15-1/21417690 вбачається, що в порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, вказаний структурний підрозділ позивача, в числі інших 7 податків та зборів несвоєчасно сплачував узгоджені суми збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

За результатами розгляду зазначеного акту ДПІ у м. Чернівці були прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 13.03.2008 № 327056151/0 та № 327055151/0, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ відносно Чернівецького військлісгоспу були застосовані штрафні санкції відповідно на суму 22895,60 грн. та 625,60 грн.

В преамбулі Закону № 2181-III вказано, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Згідно пункту 1.11 статті 1 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Із названого вище акту перевірки вбачається, що Чернівецький військлісгосп в лютому, травні, серпні та листопаді 2007 року самостійно подавав до ДПІ у м. Чернівці розрахунки збору на спеціальне використання лісових ресурсів.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Однак, в порушення зазначеної вище норми закону, платник цього збору несвоєчасно сплачував вказані в його розрахунках, тобто, узгоджені суми. При цьому сплата збору здійснювалася з порушенням граничних строків від 1 до 90 календарних днів.

У відповідності до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищезазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, –у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми і податкового зобов'язання, –у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, –у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

При цьому платник податку сплачує лише один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки.

В цьому контексті суд зазначає, що оскільки зазначені рішення відповідачем прийняті у зв’язку з несвоєчасною сплатою структурним підрозділом позивача узгодженої суми податкового зобов’язання, письмове та усне посилання позивача на порушення відповідачем ст. 250 Господарського кодексу України є безпідставними.

Виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 2 ГК України, поряд з суб'єктами господарювання учасниками відносин у сфері господарювання, є також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Утім органи державної податкової служби не є суб'єктами, наділеними господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснюють організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Частиною 1 статті 4 ГК України встановлено, що адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, не є предметом регулювання цього Кодексу.

Щодо посилання позивача на пункт 2.1 Інструкції, яким передбачено, що платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є юридичні і фізичні особи, яким надані в постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду, а оскільки Чернівецький військлісгосп не є юридичною особою, то прийняте відносно нього оскаржуване рішення є незаконним, судом визнається хибним з наступних підстав.

1. Підпунктом 1.1 статті 1 Закону № 2181 чітко визначено, що платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

2. У відповідності до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. Ураховуючи, що Чернівецький військлісгосп є постійними лісокористувачем, то згідно пункту 7 частини 2 статті 19 ЛК України, він, у числі інших обов’язків, зобов’язаний своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів.

3. Згідно пункту 1.5 Інструкції спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є платними. Порядок сплати зборів за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду регулюється розділом 6 Інструкції. Абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції встановлено, що лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду накопичувальним підсумком з початку року за встановленою формою (додаток 3), що є підставою для взяття їх на облік в органах державної податкової служби та нарахування суми збору в особовому рахунку платника.

Розрахунок лісокористувачами подається органам державної податкової служби за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за винятком громадян, які отримали ордери на дрібний відпуск деревини чи лісові квитки; підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, релігійних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб, якщо сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; лісокористувачів з іншої області (абзац 3 пункту 6.1 Інструкції).

4. Текстуальний аналіз вказаних абзаців пункту 6.1 Інструкції безперечно свідчить про те, що лісокористувачами являються не тільки юридичні та фізичні особи, а всі ті, які фактично користуються лісами, тобто, у тому числі і структурні підрозділи підприємств, установ, організацій без права юридичної особи.

5. Відповідно до пункту 7.2 Інструкції, контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати до бюджетів збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду здійснюється органами державної податкової служби за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду. Пунктами 8.1, 8.2 Інструкції визначено, що лісокористувачі несуть відповідальність за порушення механізму справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду згідно з чинним законодавством України. Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

6. З акту перевірки вбачається, що Чернівецький військлісгосп, як лісокористувач, у порядку, встановленого пунктом 5.9 Інструкції, в 2007 році надавав ДПІ у м. Чернівці розрахунки збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Дана обставина підтверджує викладений в акті перевірки факт узгодження збору за спеціальне використання лісових ресурсів та несвоєчасну його сплату вказаним структурним підрозділом позивача.

7. Згідно статті 4 Закону України «Про систему оподаткування», платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Як вже було зазначено вище, перелік платників податків вказаний в пункті 1.1 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, пунктом 19.6 статті 19 якого передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить йому. Всі обставини справи без сумнівів доводять, що Чернівецький військлісгосп, являючись постійним лісокористувачем, а відтак, і платником збору за спеціальне використання лісових ресурсів, несвоєчасно сплачував узгоджений зазначений збір.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідачем прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо та своєчасно.

Приймаючи рішення (постанову), суд розцінює факт пред’явлення даного позову як спробу ДП «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат»уникнути відповідальності його структурного підрозділу, тобто, Чернівецького військлісгоспу, за несвоєчасну сплату узгодженого зазначеного збору, так як відповідальність самого позивача, який не є у даній справі лісокористувачем та який відповідно не порушив та не міг порушити строк сплати згаданого збору, виключено.

Тим самим, задоволення необґрунтованого позову призведе до того, що спеціальний лісокористувач, яким є Чернівецький військлісгосп, уникне відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, а державний бюджет не отримає штрафні санкції, які ДПІ у м. Чернівці були накладені у відповідності до чинного законодавства.

У зв’язку з наведеним, відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, у відповідності до частини 3 статті 94 КАС України здійснені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 89, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо протягом цього строку не подано заяву про її апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя А. Паскарь