Рішення № 2636417, 18.11.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.08 Справа№ 18/92

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат”, м.Львів;

Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів;

Товариства з обмеженою відповідальністю “Модус”, м.Львів

до відповідача 1 Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів

До відповідача 2 : Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів

Про: відновленння кабельної лінії ЛЕП-6кВ від районної підстанції Л-4 та відшкодуванння збитків нанесених вимушеним простоєм виробництва

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Мільчук І.Л.

За участю представників сторін:

від позивача – Максимонько Л.В. –представник ( довіреність № 21 від 31.01.08)

від КЕВ М.Львова – Максимонько Л.В. –представник (довіреність № 1235 від 20.06.08 р)

від ТзОВ “Модус” –Максимонько Л.В. –представник ( довіреність № 77 від 28.03.2008

від відповідача 1 – не з”явився

від відповідача 2 –не з”явився

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов від позивачів : Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат”, м.Львів; в якому вказано позивачами : Квартирно-експлуатаційний відділ ,м.Львів; Товариство з обмеженою відповідальністю “МОДУС”, м.Львів, до відповідача 1 : Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів, відповідача 2 : Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів, про відновлення кабельної лінії ЛЕП-6кВ від районної підстанції Л-4 та відшкодування збитків нанесених вимушеним простоєм виробництва.

Ухвалою від 21.03.2008 року ( суддя Мартинюк В.Я.) позовні матеріали прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.04.2008 року

З підстав, зазначених в ухвалі від 08.04.2008 року розгляд справи відкладався на 22.04.2008 року.

У зв”язку із призначенням судді Мартинюка В.Я. в межах п”ятирічного строку на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду, справа № 18/92, призначена до розгляду на 22.04.2008 року, розпорядженням від 18.04.2008 року Голови господарського суду Львівської області передана для розгляду судді Кітаєвій С.Б.

Розгляд справи неодноразово, з підстав, зазначених в ухвалах від 22.04.08 р, 29.05.08 р, 20.06.08 р, 05.08.08 р, 03.09.08 р , 16.10.08 р , відкладався; строки вирішення спору продовжувались; в ході розгляду справи до справи надходили Уточнення позовних вимог та додаткові документи від сторін.

Так, 05 серпня 2008 року в канцелярію господарського суду від Державного підприємства “Львівський лісокомбінат” поступило Уточнення позовних вимог за вих № 173 від 04.08.2008 року, у якому ДП “Львівський лісокомбінат” просить зобов”язати відповідача 2, Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради відновити кабельну лінію від районної підстанції Л-4, відповідно до проекту, та відшкодувати завдані збитки, нанесені вимушеним простоєм виробництва позивачам, відповідно до розрахунків, а саме :

Позивачу : ДП МОУ “Львівський лісокомбінат” –633,7 тис.грн.;

Позивачу: ТзОВ “Модус” - 407584,1 грн

Позивачу : МПП “Еталон” - 35,7 тис.грн..

Уточнення позовних вимог підписано директором ДП МОУ “Львівський лісокомбінат” І.С.Милько., поступило і зареєстроване в канцелярії суду 05.08.08 р за вхідним номером 17586.

06 серпня 2008 року в канцелярію господарського суду Львівської області від Державного підприємства “Львівський лісокомбінат” поступило Уточнення позовних вимог за вих. № 174 від 04.08.2008 року, у якому ДП “Львівський лісокомбінат” просить зобов”язати відповідача “, Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, відновити кабельну лінію від районної підстанції Л-4, відповідно до проекту, та відшкодувати завдані збитки нанесені вимушеним простоєм виробництва позивачам, відповідно до розрахунків, а саме :

Позивачу : ДП МОУ “Львівський лісокомбінат” –682900 грн;

Позивачу : ТзОВ “Модус” - 407584,1 грн

Позивачу : МПП “Еталон” -35700 грн.

Уточнення позовних вимог підписано директором ДП МОУ “Львівський лісокомбінат” І.С.Милько, поступило і зареєстроване в канцелярії суду 06.08.08 року.

В засідання 18.11.2008 року відповідачі не забезпечили явку повноважних представників , додаткові документи, пояснення від них станом на час розгляду справи і прийняття рішення по справі –не поступали.

Відповідно до ст..75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В засіданні 18.11.08 року, відповідно до ст..85 ГПК, за згодою представника ДП “Львівський лісокомбінат” оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Повний текст рішення, виготовлено відповідно до вимог ст..82 ГПК України, 08.12.2008 року.

В судових засіданнях представник позивачів позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві. Із врахуванням Уточнення позовних вимог № 174 від 04.08.2008 року просить зобов”язати відповідача “. Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради, відновити кабельну лінію від районної підстанції Л-4 ,відповідно до проекту, та відшкодувати завдані збитки, нанесені вимушеним простоєм виробництва позивачам, відповідно до розрахунків, а саме : ДП МОУ “Львівський лісокомбінат” –682900 грн; ТзОВ “Модус” –407584,1 грн, МПП “Еталон” –35700 грн.

Стверджує, що при будівництві транспортної розв”язки на перетині вулиці Луганської та пр.Червоної Калини у 2003-2004 роках була пошкоджена основна кабельна лінія 6кВ з умовою перевлаштування нової лінії згідно проекту; що енергопостачання військового містечка № 288 , за адресою : вул..Луганська,3 в якому знаходиться ряд організацій Міністерства оборони України та орендарів, в тому числі і позивачі, здійснювалось з двох джерел енергоживлення: перший напрямок енергопостачання споживачам електроенергії –здійснювався від районної підстанції Л-4 основним кабелем, другий –через підстанцію ВАТ “Львівського меблевого комбінату” резервним кабелем. Через пошкодження основного кабелю вказані об”єкти залишились заживлені тільки одним, ненадійним резервним кабелем.

26.12.2003 року заступник командувача Західного оперативного командування з будівництва та розквартирування військ проінформував Управління капітального будівництва Львівської міської ради про пошкодження кабельної лінії та загрозу зупинки об”єктів Західного оперативного командування. Реагування не відбулось з боку Управління.

Наступне звернення за № 306 від 15.03.2004 р на ім.”я начальника Управління капітального будівництва було направлене начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова з вимогою “... терміново вирішити питання перекладки КЛ по новій проектній трасі і включення під напругу основного електроживлення”. Відповіді не отримано.

Листами № 101 від 08.04.2004 р , № 105 від 12.04.2004 р державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат” звернулось до начальника Управління капітального будівництва Львівської міської ради з проханням прискорити перенесення вказаної кабельної лінії згідно розробленого проекту і повідомило, що в результаті виходу із ладу резервного кабелю 12.03.2004 р , лісокомбінат простояв п”ять днів, втративши при цьому, 14,0 тис.грн. по обсягу товарної продукції.

Не отримавши відповіді, державне підприємство черговий раз звернулось з листом за № 301 від 06.12.04 р до начальника Управління капітального будівництва Львівської міської ради з проханням прискорення перекладки кабельної лінії та проінформувало, що в результаті виходу з ладу резервного кабелю підприємство простояло п”ять днів, втративши при цьому 38 тис. товарної продукції. У відповідь, Управління капітального будівництва Львівської міської ради листом за № 21/06 від 05.01.2005 року повідомило, що “проектом плану на 2005 рік у міському бюджеті передбачено кошти на завершення робіт з реконструкції інженерних комунікацій ( в тому числі кабельних ЛЕП) та даного будівництва в цілому “. Листом за № 319 від 10.10.2005 року державне підприємство в черговий раз звертається до начальника Управління капітального будівництва з аналогічними вимогами щодо прискорення виконання робіт.

ДП “Львівський лісокомбінат” вказує , що з 29.03.2006 р по 30.03.2006 року була зупинена подача електроенергії із-за замикання масляних вимикачів на вводі резервного кабелю від Львівського меблевого комбінату , що підтверджує довідкою від 30.03.2006 р № 103/1 та повідомляє, що очікування виконання робіт затягнулося до 2007 р з частини зупинками виробництва споживачів електроенергії. Вказує, що ВАТ “Львівобленерго” листом від 19.09.2007 р № 30/2058 попередило підприємства, які є споживачами еклоектроенергії на вул..Луганській,3, що постачання електричної енергії через підстанцію ВАТ “Львівського меблевого комбінату” буде припинено і що за таких обставин, лісокомбінат звертається в Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з листом № 202 від 04.10.2007 року, у якому повідомляє, що шляхопровід прийнято в експлуатацію, а роботи по відновленню кабелю живлення не здійснено. Департамент (вих номер листа 4-13792-4502/1988-03 від 04.12.07 р) просить начальника Управління капітального будівництва “відновити кабельну лінію, зруйновану при будівництві Сихівського шляхопроводу”. Листом від 26.12.07 р за № 2504/2875 відповідач 2 інформує лісокомбінат, що даних про те, ким і коли була пошкоджена кабельна ЛЕП Управлінню не відомо і лісокомбінатом не надано акту чи протоколу на пошкодження даного кабелю.;що в Управлінні відсутні будь-які документи, що підтверджували б необхідну якість та відповідність виконаних Львівською залізницею робіт державним будівельним нормам по об”єкту “Будівництво транспортної розв”язки на перетині вул..Луганської та проспекту Черв.Калини в м.Львові”.. Управління пропонує лісокомбінату звернутись з питанням про відновлення кабельної лінії ЛЕП-6 кВ до ДТГО “Львівська залізниця”; повідомляє у зазначеному листі лісокомбінат також і про те, що ніяких угод між Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради та Львівською залізницею на виконання робіт на зазначеному об”єкті укладено не було.

Відповідач 1 відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в засідання не забезпечив.

Відповідач 2 , Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури позовні вимоги заперечує, з підстав наведених у відзиві. Стверджує, зокрема, що правовідносини між особами, що виникають з деліктів ( неправомірних дій),виникають з моменту заподіяння шкоди майну або особі потерпілого..Згідно ст..1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, а згідно з ч.2 ст.1172 саме замовник відшкодовує шкоду завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Пояснює, що правовідносини, які виникли з продовженням незавершеного будівництва об”єкту розпочались у вересні 2003 року. Юридичним фактом, який спричинив виникнення останніх, стало прийняття спільною колегією Міністерства транспорту України та Львівською облдержадміністрацією Рішення про продовження незавершеного будівництва шляхопроводу та транспортної розв”язки на перетині вул.Луганської та проспекту Червоної Калини у м.Львові; що згідно Протоколу вказаної комісії відповідач 2 набув статусу замовника і відповідно підписував договори підряду, та ніс повний обсяг прав та обов”язків згідно чинного законодавства. Однак, в грудні 2003 року ДТГО “Львівська залізниця” добровільно взяла на себе обов”язки замовника по забезпеченню завершення будівництва, що підтверджується листом-вказівкою від 08.12.2003 року № п-6/486 “Про організацію контролю керівництва Львівської залізниці за завершенням будівництва 1-ї черги авто шляхопроводу по ст..Персенківка”. Відповідач 2 вказує, що прийняття даного рішення є юридичним фактом, який припинив правовідносини, що випливали з договорів підряду по виконанню робіт на об”єкті між відповідачем 2 і підрядниками і породив аналогічні правовідносини між державним територіальним галузевим об”єднанням “Львівська залізниця” ( наділивши його статусом замовника) та підрядниками. В подальшому договори підряду укладались виключно вищевказою організацією, тобто даний факт підтверджує статус замовника вчиненням цивільно-правової дії. Стверджує, що саме в цьому проміжку часу і було пошкоджено кабель , та як наслідок в подальшому спричинило збитки вимушеним простоєм виробництва. Жодної волі на укладення договорів підряду по проведенню робіт в тому часовому проміжку , коли відбулось пошкодження кабелю, відповідачем 2 виявлено не було. Відповідач 2 посилається і на ч.1 ст.837 ЦК України та стверджує, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов”язується виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника)., що саме наявність договору підряду і визначає статус замовника як суб”єкта правовідносин.

Окрім того відповідач 2 наголошує на тому, що позивач не вказав, в який саме час було пошкоджено кабель і не представив будь-яких підтверджуючих документів ( акт енергонагляду, тощо), не підтвердив що стало причиною пошкодження і при яких обставинах це сталося. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Однак, через неподання відповідачем 2 доказів в підтвердження обставин, наведених у відзиві, неподанням позивачем доказів коли саме було пошкоджено основний кабель, з яких причин та при яких обставинах, суд не вбачав за можливе здійснити процесуальні дії відповідно до ст..24 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд при прийнятті рішенння виходив з наступного.

17 березня 2008 року до господарського суду Львівської області поступила позовна заява за вих. № 39 від 22.02.2008 року щодо відновлення кабельної лінії ЛЕП-6кВ від районної підстанції Л-4 та відшкодування збитків нанесених вимушеним простоєм виробництва. Позовна заява виготовлена на банку Державного підприємства “Львівський лісокомбінат”, м.Львів,. та підписана директором ДП МОУ “Львівський лісокомбінат” І.С.Милько. У зазначеній заяві вказано позивачів : Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат”, м.Львів, вул..Луганська,3 ; Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, м.Львів, вул..Шевченка,3 а; Товариство з обмеженою відповідальністю “МОДУС”, м.Львів, вул..Луганська,3

Відповідно до ст..54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій форму і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб”єктом підприємницької діяльності або його представником.

Юридична особа, відповідно до ст..92 ЦК України, набуває цивільних прав та обов”язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої грунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Питання про повноваження на підписання позовної заяви від імені юридичної особи вирішується на підставі установчих документів юридичної особи.

Відповідно до ст.23 ГПК позов може бути подано спільно кількома позивачами. У такому випадку позовна заява повинна бути підписана від імені кожного позивача або ним самим, або його повноважним представником.

Як вбачається, позовна заява № 39 від 22.02.2008 року видрукувана на бланку ДП “Львівський лісокомбінат” і підписана лише директором зазначеного підприємства. Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, м.Львів, ТзОВ “Модус”, м.Львів, у даній позовній заяві не є позивачами поряд з ДП “Львівський лісокомбінат, і позовних вимог не заявляли.

Отже, відсутні правові підстави для розгляду включених у даний позов вимог про стягнення збитків, понесених вимушеним простоєм виробництва , у зв”язку із пошкодженням кабельної лінії, понесених КЕВ м.Львова, ТзОВ “Модус”, м.Львів, оскільки, як вказано вище, такі вимоги вказаними особами у даній позовній заяві не заявлялись.

КЕВ м.Львова, ТзОВ “Модус” , які являються самостійними юридичними особами, за умови порушення їх права чи законного інтересу, чи існування спору щодо них вправі звернутись до господарського суду із позовами за умови дотримання загальних правил подання позовів. При цьому, суд звертає увагу, що передання права на пред”явлення позову іншій особі не допускається, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Розглянувши клопотання без номера і дати представника МПП “Еталон” Л.В.Максимонько ( вхідний реєстраційний номер клопотання в канцелярії суду 8227) про визнання МПП “Еталон” у даній справі позивачем з самостійними вимогами, враховуючи інтереси та понесені збитки МПП “Еталон” в результаті відключення енергопостачання у вказаний в розрахунках період та залучення останнього до участі у справі , суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання та відхиляє його, оскільки відповідно до вимог ст..ст..23,54 ГПК України даний позов МПП “Еталон” не поданий спільно з ДП “Львівський лісокомбінат “ ; нормами ГПК України не передбачено залучення до участі у справі позивачів; МПП “Еталон” мало можливість в порядку ст..26 ГПК України звернутись до суду до прийняття рішення господарським судом у даній справі , із позовною заявою про залучення його до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору , однак , така позовна заява до прийняття рішення по справі від МПП “Еталон” не поступала.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. За змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначено в ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх та переконливості.

Відповідно до ст..34 ГПК суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів –спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугують аргументами (посилками) у процесі встановлення об”єктивної істини.

Виходячи зі змісту ст..32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Допустимість доказів означає , що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов”язки виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Як вбачається, заявлені у позовній заяві № 39 від 22.02.2008 року вимоги про зобов”язання відповідача 2 відновити кабельну лінію та відшкодувати завдані збитки вимушеним простоєм виробництва ДП “Львівський лісокомбінат” не містять посилання на завконодавство, на підставі якого подано позов, в т.ч. і вимогу про відшкодування збитків..

Разом з тим, ст.22 Цивільного кодексу України використовує як поняття “збитки” так і “шкода”. Зазначена стаття є загальною для інституту відшкодування майнової відповідальності у контексті відшкодування шкоди /збитків. До спеціальних норм, зокрема, відноситься ст..623 ЦКУ –відшкодування збитків, завданих порушенням зобов”язання, ст..1166 ЦКУ –загальні підстави відповідальності за майнову шкоду у позадоговірних зобов”язаннях (делікти).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України , збитками є витрати, яких особа зазнала у зв”язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено ( упущена вигода).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання)

Порушення зобов”язання є підставою виникнення цивільного охоронюваного правовідношення, в межах якого реалізується цивільно-правова відповідальність. Цивільне правопорушення має певний склад, елементами якого є: протиправна поведінка; наявність шкоди ( збитків); причинний зв”язок між протиправною поведінкою та шкодою (збитками), які були завдані; вина правопорушника..

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : відшкодування збитків .

Особливістю застосування мір відповідальності, до яких належить і відшкодування збитків , є те, що для їх покладання на правопорушника потрібно, щоб його поведінка з суб”єктивної сторони характеризувалась виною.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності) , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати завдані кредиторові цим збитки. Розмір збитків , завданих порушенням зобов”язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру збитків; причинного зв”язку між протиправною поведінкою особи та збитками.; вина особи .

Зі змісту статті 22 Цивільного кодексу України випливає, що збитками є втрати особи, яких вона зазнала у результаті порушення її цивільного права.

Відповідно до статті 218Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов”язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб”єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов”язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.54 ГПК тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов”язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв”язку між першим та другим лежить на позивачеві. Крім того, при визначенні неодержавних доходів ( упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В ході розгляду справи встановлено.

Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат”, є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ, місцезнаходженням підприємства є адреса : м.Львів, вул..Луганська, будинок,3; ідентифікаційний код –07361304, що підтверджується довідкою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, що видана станом на 10.06.2008 року Державним реєстратором Біленькою Б.Ф.

Як вбачається з матеріалів , наявних у справі, зокрема довідки № 2314 від 08.10.2008 р Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, інвентарної картки № б/н обліку основних засобів в бюджетних установах , - кабельна лінія 6кВ. від підстанції 35/6 кВ № 4 до ТП –600, довжиною 1800 м, знаходиться на балансі КЕВ м.Львова.

Відповідно до інформації, наданої ДП МО України “Львівський лісокомбінат” у листі № 225 від 24.09.08 р, трансформаторна підстанція Л-4 знаходиться на балансі лісокомбінату.

ДП “Львівський лісокомбінат” у даній справі просить зобов”язати відповідача 2 відновити кабельну лінію ЛЕП –6 кВ від , від підстанції –35/6 кВ № 4, відповідно до проекту.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість погіршення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової або мовальної шкоди.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування або розпорядження своїм майном.

Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна, а власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

КЕВ м.Львова, який є самостійною юридичною особою, має на балансі кабельну лінію, про зобов”язання до відновлення якої заявив вимогу до відповідача 2 ДП “Львівський лісокомбінат”. Перебування на балансі, звичайно, не є ознакою права власності. Однак, , ні балансоутримувач, ні власник кабельної лінії не звертається в даному випадку до суду із вимогою про усунення перешкод у здійсненні ними права користування або розпорядження своїм майном, та про відшкодування збитків, понесених у зв”язку із пошкодженням цього майна третьою особою, зокрема відповідачем 2. Як вже вказано вище, даний позов не заявлено спільно ДП “Львівський лісокомбінат” та КЕВ м.Львова як позивачами, а лише ДП “Львівський лісокомбінат. Передання права на пред”явлення позову іншій особі не допускається. Відтак, ДП “Львівський лісокомбінат не є належним позивачем за вимогою про зобов”язання відповідача 2 відновити кабельну лінію, яка знаходиться на балансі КЕВ м.Львова.

ДП “Львівський лісокомбінат” , що вбачається зі статуту підприємства, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України ( орган управління майном)

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, що вбачається з Положення КЕВ м.Львова , є державною установою, яка заснована на базі Львівської КЕЧ району згідно директиви Міністра оборони України ( засновник) і підпорядковано Західному Територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню.

Майно підприємства “Львівський лісокомбінат” становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та Статуту. Джерелами формування майна підприємства є майно, передане йому органами державного управління; доходи, одержані від реалізації продукції а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджету; придбання майна іншого підприємства, організації; тощо. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції підприємства і є державною власністю.

Відповідно до Положення КЕВ м.Львова майно установи складають основні та оборотні фонди, а також цінності вартість яких відображається у самостійному балансі. Майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління.. Джерелом формування майна і фінансових ресурсів установи є : майно, передане їй засновником; фінансування з державного бюджету; доходи, одержані з Державного бюджету.

Відчуження засобів виробництва і основних фондів , що є державною власністю і закріплені за установою, здійснюється за погодженням з засновником ( Міністерством оборони України) у порядку , що встановлений чинним законодавством. Кошти, одержані внаслідок відчуження зазначеного майна є державною власністю.

Право на звернення до господарського суду мають особи, зазначені в ст..1 ГПК України. Разом з тим, господарський процесуальний кодекс України не надає органу управління права подавати до господарського суду позов в інтересах підпорядкованих йому підприємств і організацій, як і не надає право одній юридичній особі заявляти позов в інтересах іншої, лише з тих підстав що такі особи мають спільних засновників чи орган управління, а також не наділяє господарський суд правом порушувати справу з власної ініціативи.

Як вже зазначалось судом вище в рішенні, в даному випадку КЕВ м.Львова не є позивачем, відтак вимогу про відновлення кабельної лінії, яка знаходиться в нього на балансі та про відшкодування збитків не заявляє.

ДП “Львівський лісокомбінат” стверджує, що основна кабельна лінія 6кВ була пошкоджена при будівництві транспортної розв”язки на перетині вулиці Луганської та пр.Червоної Калини у 2003-2004 роках з умовою перевлаштування нової лінії згідно проекту.

При цьому, належних і допустимих доказів в обгрунтування наведеної обставини в тому числі : виконавця будівельних робіт; точної дати пошкодження основної кабельної лінії у періоді 2003-2004 рр; причин, які спричинили це пошкодження,- позивач суду не надав. Як і не обґрунтував та не підтвердив ким ( якими конкретно особами) при будівництві транспортної розв”язки була пошкоджена основна кабельна лінія з умовою ( тобто, при яких саме умовах і між ким) перевлаштування в подальшому нової лінії згідно проекту..

Як стверджує позивач, пошкодження кабельної лінії, пов”язане з будівництвом транспортної розв”язки на перетині вулиці Луганської та пр.Червоної Калини.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов”язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника) , а замовник зобов”язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст..838 підрядник має право , якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб ( субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Відповідно до ст..875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов”язується збудувати і здати у встановлений строк об”єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов”язується надати підрядникові будівельний майданчик ( фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов”язок не покладається на підрядника, прийняти об”єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст..880 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об”єкта будівництва до його прийняття замовником несе підрядник, крім випадків, коли це сталося внаслідок обставин, що залежали від замовника. Зазначена стаття відтворює загальні положення підрядних договорів щодо ризику підрядника, який він несе за відсутності вини замовника в настанні обставин, що спричинили таке знищення чи пошкодження.

Що стосується передання та приймання робіт (об”єктів), то ст..882 ЦКУ вказує на те, що у прийнятті робіт (об”єктів) мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Передання об”єкта підрядником і відповідне прийняття державною комісією, замовником оформляється актом, підписаним усіма учасниками цієї процедури. Форма цього акта встановлена наказом Держкомбуду від 27.01.2005 р № 21, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України, тобто є нормативно-правовим документом.

Відповідно до ч.1 ст.323 ГКУ договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених КМУ відповідно до закону. Постановою КМУ від 01.08.2005 р № 668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Ці загальну умови є обов”язковими для врахування під час укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядника).

Окрім того, відповідно до ч.4 ст.853 ЦКУ в разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Отже, саме наявність договору підряду (чи одного із його різновидів) і визначає статус замовника, підрядника ( субпідрядника), тощо і саме на підставі договору, документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт , прийняття об”єкту або закінчених будівельних робіт, тощо є можливим реально встановити статус задіяних до будівництва осіб, при наявності - склад цивільного правопорушення., тощо.

Позивач не надав суду таких доказів, відтак не підтвердив , що відповідач 2 виступав в якості генпідрядника, чи підрядника, замовника при будівництві транспортної розв”язки.

ДП “Львівський лісокомбінат” не надав суду належних і допустимих доказів в підтвердження тих обставин, на яких грунтуються заявлені вимоги, зокрема : про конкретну дату пошкодження основної кабельної лінії та зупинення ( простою, як вказує позивач) виробництва саме через пошкодження основної кабельної лінії під час виконання будівельних робіт відповідачем 2 ; вину останнього тощо.

Як вбачається з матеріалів справи пошкодження кабельної лінії 6 кВ від п/станції Л-4 до ТП-600 з посиланням на причини : будівництво транспортної розв”язки на перетині вулиці Луганської та пр. Червоної Калини; заживлення підприємства позивача резервним кабелем; вихід останнього з ладу та причини цього; простій підприємства лісокомбінату , у зв”язку із виходом резервного кабелю протягом певних періодів, що вказані у розрахунку збитків, - ДП “Львівський лісокомбінат” підтверджує листами, підписаними керівником підприємства , однак в яких відсутнє посилання на документальні докази в підтвердження причин пошкодження основного кабелю та обставин при яких це сталось, причин виходу з ладу резервного кабелю; причин простою виробництва на підприємстві позивача, тощо.

Форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів. Йдеться про документи, що підтверджують вчинення юридично значущих дій. Під юридично значущими діями розуміються такі дії суб”єктів, які породжують певні юридичні наслідки. Позивач не вказав, в який саме час було пошкоджено основний кабель і не надав підтверджуючих документів ( наприклад, акту енергонагляду, складеного за участю балансоутримувача зазначеного кабелю та інших осіб, тощо) , що стало причиною пошкодження і при яких обставинах . Обставини, наведені в листах носять одноособовий характер і не підтверджені спеціалістами, висновками незалежних експертів, які уповноважені в таких випадках ( відключення електроенергії в даному випадку) підтверджувати такі обставини та встановлювати їх причини, винних осіб.

Слід відзначити, що КЕВ м.Львова, як балансоутримувач кабельної лінії 6 кВ від підстанції Л-4 до ТП-600 теж не засвідчило обставини зруйнування кабельної лінії, відключення електроенергії та не брало участі у встановленні причин, які обумовили такі обставини та винних осіб. В матеріалах справи є лист КЕВ м.Львова за № 306 від 15.03.04 р, який не містить посилання на додаткові документи ( акти, тощо) про визначення причин знеструмлення і руйнування кабельної лінії.

За загальним правилом листи не є належними і допустимими доказами в підтвердження зазначених обставин, оскільки не мають обов”язкової сили.

ДП “Львівський лісокомбінат” стверджує , що з 29.03.2006 р по 30.03.2006 року була зупинена подача електроенергії із-за замикання масляних вимикачів на вводі резервного кабелю від Львівського меблевого комбінату ( довідка від 30.03.06 р № 103/1). Позивач пов”язує замикання масляних вимикачів на вводі резервного кабелю від Львівського меблевого комбінату з навантаженням на резервний кабель, до якого спричинило пошкодження основного кабелю під час будівництва транспортної розв”язки на перетині вулиць Луганської та пр.Червоної Калини. Однак, знову ж таки, належних і допустимих доказів, які б підтверджували пов”язаність причин короткого замикання ( як вказано у довідці № 103/1 від 30.03.06 р Львівського меблевого комбінату та не зазначено позивачем у позовній заяві) з завантаженістю на резервний кабель через вихід із ладу основної кабельної лінії, доказів які б підтверджували вказаний у розрахунках час відсутності електроенергії, дату усунення замикання та осіб які здійснили це усунення та відновили подачу електроенергії на ТП-600 , - позивач суду не надав. Суд не оцінює як належний і допустимий доказ долучені позивачем до справи документи, як наприклад Акт , затверджений директором ДП МОУ “Львівський лісокомбінат” 21.04.2008 року, складений про те, що з 16.04.08 р по 18.04.08 р “із-за виходу із ладу резервного кабелю, було припинено енергопостачання енергоспоживачів за адресою: вул..Луганська,3”, оскільки даний акт складено суто працівниками лісокомбінату, без участі представників енергонагляду , інших ( окрім позивача) енергоспоживачів за адресою вул Луганська.3. що споживали електроенергію від резервного кабелю; в даному документі відсутнє обгрунтування причин, які обумовили вихід із ладу резервного кабелю з 16.04.08 р по 18.04.2008 р.

Відсутнє належне обґрунтування інших, вказаних позивачем періодів простою виробництва із-за неполадок резервного кабелю.

Львівські міські електромережі ВАТ “Львівобленерго” у листі за № 30/2058 від 19.09.2007 року повідомили в тому числі і позивача, що у відповідності з умовами договору на постачання електричної енергії ( укладеного між ВАТ “Львівобленерго” та МПП “Еталон”, Львівським Управлінням начальника робіт”, ДП “МОУ “Львівський лісокомбінат”) постачання електричної енергії здійснюється через мережі ВАТ “Львівського меблевого комбінату”. Живляча кабельна лінія від Л-4 до ТП-600 ( перебуває на обслуговуванні КЕВ м.Львова) і є пошкодженою.

Постачання електричної енергії через мережі ВАТ “Львівського меблевого комбінату” регулюється договором на спільне використання технологічних мереж основного споживача, в тому числі їх взаємна відповідальність, який укладається між субспоживачем та основним споживачем у відповідності з Додатком № 2 до “Правил користування електричної енергії”, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.08.1996 року із змінами та доповненнями.( такий договір вимагався судом від позивача в ході розгляду справи, однак не був поданий) . В листі також вказувалось і на те, що у зв”язку з порушенням ВАТ “Львівським меблевим комбінатом” умов договору на постачання електричної енергії в частині оплати за спожиту електроенергію , постачання електричної енергії ВАТ “Львівського меблевого комбінату” буде припинено. Разом з тим, доказів ( акту ЛМЕ ВАТ “Львівобленерго”) чи відбулось припинення постачання електричної енергії ВАТ “Львівський меблевий комбінат” через зазначені причини та коли саме, позивач суду не надав, хоч енергопостачальна організація зазначеним листом поставила до відома про припинення постачання електроенергії товариству “Львівський меблевий комбінат” і ДП “Львівський лісокомбінат”, оскільки останній отримував енергопостачання через резервний кабель від ВАТ “Львівський меблевий комбінат”. Доказів звернення позивача до ЛМЕ ВАТ “Львівобленерго” про отримання такої інформації позивач суду не подав. Як вбачається, у позовній заяві позивач при посиланні на зазначений лист ВАТ “Обленерго” не вказує на те, що причиною попередження ДП “Львівський лісокомбінат” про припинення постачання електроенергії , як споживача електроенергії на вул..Луганській,3 через підстанцію ВАТ “Львівського меблевого комбінату” є заборгованість останнього за спожиту електроенергію. Разом з тим. доказів звернення позивача до ВАТ “Львівський меблевий комбінат” про відшкодування збитків позивач як і належних та допустимих доказів в обґрунтування причин відключення резервного кабелю в кожному конкретному ( вказаному в розрахунку збитків) періоді, позивач не надавав.

Відповідно до ЦКУ договори про постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу розглядаються як окремий вид договорів ( ст..714 ЦКУ). У ГКУ подібні договори розглядаються як договори енергопостачання ( статті 275-277 ГКУ). Для правового регулювання зазначених договорів характерна велика кількість галузевих законів і підзаконних нормативно-правових актів, що містять спеціальні правові норми. До базових спеціальних правових актів з питань електроенергетики віднесено ЗУ “Про електроенергетику” і Правила користування електричною енергією.

Спеціальні законодавчі акти з питань енергопостачання дещо конкретизують загальні положення ЦКУ і ГКУ про відшкодування збитків і встановлюють певні процедури їх застосування. Так, відповідно до п.1.2 Правил збитки ( з вини споживача) –витрати, недоотримана вигода ( за винятком доходу від реалізації недорахованої електричної енергії) постачальника електричної енергії або електропередавальної організації ( основного споживача) , яких вони зазнали внаслідок пошкодження електроустановок через зловмисну чи недбалу діяльність споживача ( субспоживача) або інших осіб, та вартість робіт і послуг, необхідних для відновлення електроустановок та електропостачання. Збитки споживача - вартість пошкодженого устаткування, недоотримана вигода від реалізації недовиробленої продукції, втрати від екологічних наслідків і травматизму та втрати здоров”я, які виникли внаслідок обмеження чи припинення постачання електричної енергії з вини постачальника електричної енергії або електропередавальної організації, та вартість робіт, необхідних для відновлення устаткування та технологічних процесів. При цьому, передбачені спеціальні процедури для фіксації порушень умов договору енергопостачання, що надалі стають підставою для вимог про стягнення збитків. Так, відповідно до п.6.5 Правил у разі порушення цих Правил або умов договору постачальником електричної енергії та / або електропередавальною організацією споживач, у якого укладені із зазначеними суб”єктами господарювання відповідні договори, викликає представника постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації для складання двостороннього акта порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається постачальнику електричної енергії або передавальній організації. Представник постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови представника постачальника електричної енергії або електропередавальної організації від підпису або неприбуття у визначений споживачем термін в акті робиться відповідний запис. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками споживача. Отже, вищенаведене означає, що чинним законодавством обмежується коло доказів, якими можна доводити факт порушення договору енергопостачання. Це має бути акт, складений сторонами договору відповідно до вимог п.6.45 Правил. Надання суду інших доказів оцінюється з урахуванням вимог ст..34 ГПК ( належність і допустимість доказів). Разом з тим, відсутність документального обґрунтування фактичних (реальних) причин відключення резервного кабелю в періоди, зазначені в розрахунку; відсутність інформації та доказів щодо відключення енергопостачання через борги товариства “Меблевий комбінат”, - не спростовують те, що збитки реально могли мати інше, ніж вказує ДП “Львівський лісокомбінат” причини виникнення, не пов”язані з відновленням основної кабельної лінії ( тим паче, що як вбачається із розрахунку простій виробництва вказується впродовж з 2003-2007 років), а такі що виникли з певних договірних зобов”язань , зокрема по енергопостачанню.

Як вбачається з матеріалів справи, з 2003 року позивач веде переписку про відновлення кабельної лінії, позов про відшкодування збитків у зв”язку із вимушеним простоєм виробництва подано лише в 2008 році.

У відповідності до ч.4 ст.623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів ( упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Однак, доказів вжиття реальних заходів для отримання вказаного позивачем прибутку, суду не надано, а подані позивачем розрахунки відображають лише розрахункові, планові за певних вихідних даних суми. Саме лише листування не свідчить про вжиття реальних заходів для отримання вказаного позивачем прибутку. Не доведено суду також факт отримання позивачем зазначених коштів за умови відновлення основної кабельної лінії чи безперебійної роботи резервного кабелю. Позивачем не доведено розміру збитків та причинно-наслідкового зв”язку між збитками, пошкодженням основної кабельної лінії саме з причин будівельних робіт, виходом із ладу резервного кабелю та діями відповідача 2. До складу збитків, згідно з абз.4 п.1 ст.225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка припустилася господарського правопорушення, включаються : неодержаний прибуток ( втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати При цьому, при визначенні розміру неодержаного доходу за період вимушеного простою виробництва є необхідним вказівка на необхідність відрахування можливих витрат позивача, які не були здійснені у зв”язку із зупинкою виробництва. Проте, як вбачається із розрахунків позивача, такі обставини останнім у розрахунках не враховувались.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи, при з”ясуванні наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв”язку між протиправними діями та збитками позивача, суду не доведено, що такий зв”язок є прямим та безпосереднім. Тобто, що відповідачі, зокрема відповідач 2 по справі, є заподіювачем збитків і що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків ( яким позивач вважає відповідача 2) є причиною, а збитки позивача ( потерпілої особи) –наслідком такої поведінки. Самі по собі дії відповідача 2 ( навіть . і протиправні), за відсутності їх прямого причинного зв”язку зі збитками позивача, не можуть бути підставою для відшкодування збитків.

Як зазначалось вище в рішенні позовні вимоги ДП “Львівський лісокомбінат” не містять посилання на законодавство, на підставі якого цей позов подано до суду.

Відповідно до ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зобов”язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов”язаннями. Деліктні зобов”язанння є позадоговірними Деліктна відповідальність виникає в момент заподіяння шкоди майну або собі потерпілого ( кредитора) Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме :протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки ( шкоди);причинного зв”язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

За результатами розгляду справи судом не встановлено наявності складу правопорушення, необхідного для застосування деліктної відповідальності до відповідача 2. .

Суд розглядає справу у межах позовних вимог. Статтею 24 ГПК України передбачено механізм вирішення питання про можливість розгляду справи у випадках, коли відповідач. Що зазначений позивачем у позові, не повинен відповідати за цим позовом або повинен відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач. Однак, наявність передбачених законом достатніх та переконливих підстав для залучення до участі у справі іншого відповідача, чи здійснення заміни неналежного відповідача належним не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами до прийняття рішення у справі. Суду не було надано належних і допустимих доказів, які б з урахуванням усіх обставин та матеріалів справи, усього кола обставин, що входять в предмет доказування у справі, сприяли встановленню наявності чи відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо сплати державного мита, господарський суд виходив, зокрема, з такого : якщо державне мито сплачено у встановленому порядку і розмірі за позивача (заявника) іншою особою, господарський суд виходить з того, що державне мито фактично надійшло до державного бюджету , і отже, немає підстав для повернення позовної заяви ( чи залишення позову без розгляду) за мотивом несплати державного мита неналежною особою

Державне мито по даній справі сплачено в сумі 11 363,84 грн.

Судові витрати покладаються на позивача в розмірі 6 829,00 грн. , виходячи із заявленої суми збитків по ДП МОУ “Львівський лісокомбінат”, та 85,00 грн., виходячи із заявленої вимоги немайнового характеру про зобов”язання відновити кабельну лінію. В Загальному : 6 914,00 грн. На позивача покладаються також витрати по технічному забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

В решті державне мито, в сумі 4 449,84 грн ,підлягає поверненню , оскільки внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст. ст. 32,33,34,36, 43,46,47,49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

Вирішив:

У первісному позові відмовити повністю.

Видати довідку на повернення зайво сплаченого за подання позову до суду держмита у сумі 4 449,84 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.