Постанова № 2636301, 11.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.09.2008 р.                                                                                                     № 10/124

За позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

доПовного товариства «Ломбард «Софія»Чернявського і компанія»

прозобов’язання вчинити дії

Суддя Ковзель П.О.

Секретар Сулім А.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов’язати відповідача допустити працівників ДПІ у Дніпровському районі м. Києва до проведення планової виїзної перевірки ПТ «Ломбард «Софія»Чернявського і компанія»та надати первинні документи, пов’язані зі здійсненням господарської діяльності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем здійснюються перешкоди в реалізації покладених на позивача функцій та завдань, зокрема, щодо проведення планових перевірок, які полягають у відмові в допуску працівників податкового органу до проведення перевірки та ненаданні документів, необхідних для здійснення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав заперечення на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на порушення позивачем вимог ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою встановлено, що право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, оскільки повідомлення про проведення планової виїзної перевірки у період з 29.12.2007 по 30.01.2008 відповідачем отримано лише 25.12.2007.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.09.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.09.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2008 о 15-00 посадові особи ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прибули на фактичну адресу відповідача для проведення планової виїзної перевірки на підставі направлення від 29.12.2007 №2330.

Керівником ПТ «Ломбард «Софія»Чернявського і компанія»в зв’язку з порушенням позивачем вимог ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»відмовлено посадовим особам позивача в допуску до проведення перевірки та наданні документів, необхідних для здійснення перевірки, про що працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було складено відповідний акт від 09.01.2008 №23/22-24595950.

Як видно з матеріалів справи, повідомлення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.12.2007 №20021/10/22-107 від 06.12.07 про проведення у період з 29.12.2007 по 30.01.2008 виїзної планової перевірки ПТ «Ломбард «Софія»Чернявського і компанія»отримано представником відповідача 25.12.2007, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Статтями 8 - 10 Закону України «Про державну податкову службу»визначені функції органів державної податкової служби.

Згідно з п. 1- 4, 9 ст.10 цього ж закону Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом.

З метою реалізації завдань та функцій, покладених на органи державної податкової служби, останні, згідно зі ст.11 цього ж закону наділені певною сукупністю прав, що кореспондуються з такими завданнями та функціями.

Згідно з п.1 ст.11 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, адміністративна юрисдикція поширюється саме на ті адміністративні спори, що виникають внаслідок вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі порушення прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено певне виключення із загального правила, згідно з яким (виключенням) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом.

Тобто, суб’єкт владних повноважень може виступати як позивач в адміністративному процесі лише у випадках, передбачених законом.

Таким законом, зокрема, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», яким передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами: 1) до підприємств, установ, громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; 2) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Права на звернення податкових органів до суду, зокрема, адміністративного, з позовами про зобов’язання посадових осіб суб’єктів господарювання надати достатній обсяг документів, необхідних для проведення перевірки закон не передбачає.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Отже, позивач, як орган державної влади, має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом.

Чинне законодавство України передбачає адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог податкових органів (ст.163-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Таким чином, позивач має право вжити необхідні заходи реагування на поведінку відповідача та застосувати до його посадових осіб адміністративно-правову відповідальність.

Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено будь-яких інших заходів усунення перешкод для проведення перевірки платників податків, зокрема, і права на звернення до суду з вимогою про зобов’язання надати достатній обсяг документів, необхідних для проведення перевірки.

Враховуючи принцип законності, за яким позивач як суб’єкт владних повноважень має діяти в межах та у спосіб, встановлені законом, будь-які його дії, спрямовані на примушення відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень виконати прямо не передбачені законом вимоги, можуть бути кваліфіковані як свавілля, оскільки учинятимуться всупереч закріплених законом принципів поза межами компетенції суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяП.О. Ковзель