Постанова № 2636109, 17.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.12.2008 р. № 6/44

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Державна податкова адміністрація у м.Києві

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Нью Форс Груп" Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНС-Сервіс"

про визнання недійсним договору на виконання ремонтно-будівельних робіт №03/12-06 від 16.12.2006р.

За участю представників сторін

позивач: Хібен Ю.Г. (довіреність від 26.10.2006 р. № 3324/9/10-314), Кравченко О.М. (довіреність від 28.03.08 №728/9/26-378)

позивач: (прокуратура): Бондарева А.М.

відповідач-1: Вайнер О.Л. (довіреність від 16.01.08р. №16/01), Уланович Ю.М. (довіреність від 03.06.2008р.), Муконіна Н.Ю. (довіреність від 17.09.2008р. №б/н),

відповідача -2 : не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 17.12.2008р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Нью Форс Груп»та Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС-Сервіс» визнання недійсним договору на виконання ремонтно-будівельних робіт №03/12-06 від 16.12.2006р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що вказаний договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому він є недійсним, бо генеральний директор та власник/учасник ТОВ «ТНС-Сервіс»не мали будь-якого відношення до діяльності даного господарюючого субєкта та будь-яких дій повязаних з його реєстрацією у державних установах та подальшою господарською діяльністю вони не вчиняли, даний оспарюваний правочин не укладали та не виконували. Тому,на думку позивача господарські правовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 є такими, що укладені з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що спірний договір не суперечить чинному законодавству, оскільки він був укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, крім того контрагент на час здійснення правочину, а саме, 16.12.2006 р. був включений до Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій України, а діючим законодавством не передбачено обовязок сторони здійснювати перевірку установчих документів сторони за договором. Також, на думку відповідача 1, при укладенні та виконанні договору № 03/12-06 від 16.12.2006р. жодного порушення чинного законодавства України не вчинило.

Відповідач 2 заперечень на позовну заяву не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період першого півріччя 2007 року Управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві (надалі-позивач) була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Нью Форс Груп»(надалі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС-Сервіс».

В ході перевірки були отримані документи по фінансово-господарських відносинах між відповідачем 1 та відповідачем 2, відповідно до яких вбачається, що між сторонами у четвертому кварталі 2006р. було укладено договір підряду №03/12-06 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 16.12.2006р. В оплату отриманих виконаних підрядних робіт відповідач 1 перерахував на поточний рахунок відповідача 2 грошові кошти в сумі 271600,00 грн. що підтверджується актом №1 приймання виконання робіт за грудень 2006р. на суму 271600,00 грн., довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2006 р. на суму 271600,00 грн. та банківськими виписками по поточних рахунках відповідача 2.

Позивач зазначає, згідно статуту відповідача -2 його власником/учасником є ОСОБА_1. Згідно протоколу №3/06 установчих зборів учасників від 28.03.2006р. на посаду генерального директора призначено ОСОБА_2. Однак, як встановлено з матеріалів кримінальної справи №05-1182 ні громадянин ОСОБА_2, ні громадянка ОСОБА_1, не мають будь-якого відношення до діяльності даного господарюючого субєкта та будь-яких дій повязаних з його реєстрацією у державних установах та подальшою господарською діяльністю вони не вчиняли, даний оспарюваний правочин не укладали та не виконували.

Таким чином, не дотримання вимог законодавства надає право позивачу вважати укладений правочин між контрагентами таким, що укладений відповідно з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач 1 проти позову заперечує, зазначаючи, що сприймав договір та всі документи як підписані належним представником відповідача -2, оскільки на договорі стояла печатка відповідача 2 , відповідачу -1 були предявлені будівельна ліцензія та свідоцтво платника податку на додану вартість відповідача 2 .

Виконання зобовязань сторонами спірного договору підтверджується підписаним актом виконаних робіт та здійсненими платежами за виконані роботи.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Таким чином, всі супутні документи які свідчать про вчинення правочину буди предявлені сторонами, тому, відповідач 1 вважає, що позовні вимога є таким що не відповідають нормам чинного законодавства.

Суд із твердженням позивача щодо неправомірності даної угоди не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 22 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»(із змінами та доповненнями), саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та /або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності, не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.

Судом встановлено, що на момент укладення договору шляхом обміну документами Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНС-Сервіс»перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, код ЄДРПОУ 32909970, було зареєстровано Соломянською у м. Києві державною адміністрацією 01.04.2004р. за №1073120 0000 009270.

У відповідності до вимог ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, якщо угода укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, то вона є недійсною.

При наявності умислу на укладення такої угоди у обох сторін в разі виконання угоди обома сторонами в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного , стягується в доход держави.

Цивільний кодекс України, який набрав чинність 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобовязання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Компанія Нью Форс Груп»та ТОВ «ТНС-Сервіс»було укладено договір підряду № 03/12-06 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 16.12.2006р. Відповідно до умов якого, відповідач 1 перерахував відповідачу 2 грошові кошти в сумі 271600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по поточному рахунку відповідача 2, наявними у матеріалах справи, актом 31 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року на суму 271600,00 грн., лист договірної ціни від 15 грудня 2006 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року на суму 271600,00 грн.

Згідно ст.92 ЦК України, юридична особа набуває права та обовязки і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, одним з яких є:

-особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч 1 ст. 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 1 ст.55 ЦК України встановлено, що субєктами господарювання визначаються учасники господарський відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в м. Києві від 27.08.2008р. №135/тдд встановлено дослідження підпису генерального директора ОСОБА_2 який співпадає у графі «Субпідрядник (підпис) ОСОБА_2»договору підряду №03/12-06 на виконання ремонтно будівельних робіт від 06.12.2006 року укладеного між ТОВ «Компанія Нью Форс Груп»та ТОВ «ТНС сервіс».

Згідно з вищевикладеним вбачається, що позивач не надав належно допустимих доказів щодо визнання недійсним та таким, що не відповідає вищій юридичній силі договору укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам позивач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності заявлених ним позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.