Рішення № 2635798, 03.06.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 15/639-21/14

03.06.08

За позовом

Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро»

До

Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про

стягнення 2 995 506,05 грн.

Суддя Шевченко Е.О.

Представники:

Від позивача

Від відповідача

Ткаченко В.В.

Висотенко І.М.

- представник

- представник

(дов. №А-2/71 від 10.06.07р.)

(дов. №2/7850 від 05.12.07р.)

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства сільськогосподарської виробничної фірми «Агро»(далі по тексту позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі по тексу відповідач) про стягнення з останнього суми основного боргу в розмірі 2 087 460,67 грн. за період серпень 2004р. –01 червня 2007р., суми пені в розмірі 761 923,14 грн., суми штрафних санкцій у розмірі 7% згідно пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, що складає 146 122,24 грн., через неналежне виконання відповідача умов Договору №юр-2зб/304-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 12.08.2004р., а також про стягнення з відповідача державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено Договір №юр-2зб/304-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 12.08.2004р., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов»язання по відповідальному зберіганню цінностей відповідача у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16. При цьому відповідач зобов»язався відшкодовувати витрати позивача пов»язанні із зберіганням матеріальних цінностей. У зв»язку з невиконанням відповідачем умов Договору у нього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 2 087 460,67 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. З огляду на прострочення виконання зобов»язання відповідачем, позивачем нараховано на суму боргу та заявлено до стягнення штрафні санкції.

До прийняття рішення по суті позивач надав до суду заяву, згідно якої просить суд прийняти відмову від частини позовних вимог, а саме в частині стягнення пені та штрафних санкцій, та на підставі ст.ст. 1, 12 ГПК України, ст.ст. 526, 509, 530, 947 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 2 174 703,55 грн.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, вказуючи на те, що ним не було допущено прострочення виконання зобов»язання, так як Договором не визначено строк його виконання. Крім того, відповідач зазначає, що його дані стосовно кількості зерна, що знаходиться на зберіганні у позивача та суми заборгованості перед позивачем не співпадають з даними, наведеними позивачем в позовній заяві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. позовні вимоги Приватного підприємства сільськогосподарської виробничної фірми «Агро»задоволені повністю та стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву 2 174 703,55 грн. суми основного боргу, 21 747,04 грн. суми державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого Господарського суду України від 31.01.2008р. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи позивач в судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої збільшує позовні вимоги на 105 976,82 грн., тобто суму боргу, яка утворилася у період з червня 2007р. по березень 2008р., та просить стягнути з відповідача загальну суму боргу, яка складає 2 280 663,42 грн. та утворилася з серпня 2004р. по березень 2008р.

Відповідач при новому розгляді справи письмових пояснень не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2008р. розгляд справи судом відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 18.04.2008р. та 20.05.2008р. перерваними на підставі ст. 77 ГПК України.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2004р. між Приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою «Агро»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву укладено Договір №юр-2зб/304-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Відповідно до умов цього Договору відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16. В свою чергу за умовами Договору відповідач зобов»язується відшкодувати витрати позивача на утримання матеріальних цінностей, виходячи з розрахунку 2,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць.

Таким чином, за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором зберігання, положення якого регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов»язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв»відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідач у 2004р. передав позивачеві на відповідальне зберігання 28 565 770,00 кг пшениці, з них пшениці 3 класу –23 249 786,00 кг та пшениці 4 класу –5 315 984,00 кг, що підтверджується наявними в матеріалах справи приймальними актами форми №Р-16.

На підтвердження отримання від відповідача на відповідальне зберігання 6 521 881,00 кг пшениці 3 класу позивач не надав суду приймальних актів форми №Р-16, або інших доказів, які б доводили його аргументи в цій частині.

Як свідчать матеріали справи, обов»язки зберігача виконувалися позивачем починаючи з серпня 2004р., і, як вбачається з матеріалів справи, до березня 2008р. Залишок пшениці, яка не була вибрана відповідачем та залишилась на зберіганні у позивача на початок березня 2008р. склала 122 072,00 кг.

У відповідності до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Стаття 947 Цивільного кодексу України встановлює, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов»язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов»язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»від 12.04.2002р. №532 передбачено Державному комітету з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 7 вказаної вище Постанови відшкодування витрат, пов»язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно з п. 4.1. Договору №юр-2зб/304-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 12.08.2004р. комітет (відповідач по справі) відшкодовує витрати зберігача (позивача по справі) на утримання матеріальних цінностей, виходячи із розрахунку 2,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зберігача.

Виходячи з аналізу наданих до матеріалів справи документів, суд приходиться до висновку про часткове виконання відповідачем своїх зобов»язань по відшкодуванню витрат позивача на утримання переданих на зберігання матеріальних цінностей та утворення у зв»язку з цим заборгованості перед позивачем.

На адресу відповідача позивачем направлялися претензії (від 19.09.2006р. б/н, від 18.12.2006р. б/н, від 14.05.2007р. №А-3/61) з вимогою погасити заборгованість, що утворилася на підставі Договору.

В строк, передбачений ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач заборгованість не погасив, тому у нього перед позивачем існує заборгованість, яка відповідно до розрахунку суду складає суму 1 612 170,72 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на спростування наявності вказаної заборгованості.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на підставі наведеного підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основної заборгованості в розмірі 1 612 170,72 грн.

Стосовно нарахованої позивачем суми пені в розмірі 761 923,14 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 7% згідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, що становить 146 122,24 грн., суд зазначає наступне.

В матеріалах справи знаходиться заява позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача суми пені та суми штрафних санкцій.

Згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження в частині заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 761 923,14 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 7% згідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, що становить 146 122,24 грн.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35225016003272 в ОПЕРУ Держказначейства України, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 2005532) на користь Приватного підприємства сільськогосподарської виробничної фірми «Агро»(91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 107, п/р 261256 в СПКБ м. Луганськ, МФО 304706, Код ЄДРПОУ 30877035) 761 923,14 (сімсот шістдесят одна тисяча дев»ятсот двадцять три грн. 14 коп.) грн. суми пені; 146 122,24 (сто сорок шість тисяч сто двадцять дві грн. 24 коп.) грн. суми штрафних санкцій згідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України

3. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35225016003272 в ОПЕРУ Держказначейства України, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 2005532) на користь Приватного підприємства сільськогосподарської виробничної фірми «Агро»(91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 107, п/р 261256 в СПКБ м. Луганськ, МФО 304706, Код ЄДРПОУ 30877035) 1 612 170,72 (один мільйон шістсот дванадцять тисяч сто сімдесят грн. 72 коп.) грн. суми основного боргу; 16 121,71 (шістнадцять тисячі сто двадцять одна грн. 71 коп.) грн. суми державного мита; 118,00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Прийняти наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Шевченко Е.О.