Ухвала суду № 26357276, 04.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3566/12

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Грищук С.Д.

за участю представників сторін:

представників позивача: Нагинайла Владислава Валентиновича, Цибулька Андрія Миколайовича,

представника відповідача: Щура Андрія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ОСОБА_5" до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ОСОБА_5" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000242300/0 від 10 грудня 2010 року та №0000242300/1 від 04 січня 2011 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2011 року залишеною без змін відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року № 0000242300/0 та від 04 січня 2011 року № 0000242300/1 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 786540,00 грн.

Вищий адміністративний суд України, розглянувши справу за касаційними скаргами ТОВ "Агрофірма ОСОБА_5" та Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року касаційні скарги задовольнив частково, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для прийняття ухвали касаційним судом стало те, що Вищий адміністративний суд України не погодився із висновком суду апеляційної інстанції, що господарська операція позивача із ТОВ "БФ Універсал Консалт" не носить реального характеру.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 07 серпня 2012 року позов задовольнив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що ТОВ "Агрофірма ОСОБА_5", код ЄДРПОУ 35353973, зареєстроване як юридична особа відповідно до свідоцтва серії АОО № 783337 від 26.07.2010 року за адресою Вінницька область, Мурованокуриловецький район, смт. Муровані Кирилівці, вул. Леніна 151, взято на облік в органах ДПС 18.03.2008 року. Позивач є платником податку на додану вартість.

У період з 22.10.2010 року по 25.11.2010 року головними державними податковим ревізорами-інспекторами відділу податкового контролю юридичних осіб Шкільнюк Л.В. та Бондар С.М. відповідно до наказу Барської МДПІ № 176 від 21.10.2010 року проведена документальна виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 00015300/35353973 від 01.12.2010 р., на підставі якого Барською МДПІ (Мурованокуриловецьке відділення) винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242300/0 від 10.12.2010 року.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу, оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Вінницькій області та ДПА України. Проте зазначені скарги позивача відповідними податковим органами були залишені без задоволення, а рішення - без змін. Натомість Барською МДПІ за результатами перегляду скарги позивача, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242300/1 від 04.01.2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями органів ДПС та результатами розгляду своїх скарг, позивач звернувся до адміністративного суду з їх оскарженням та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Барської МДПІ № 0000242300/0 від 10.12.2010 року та № 0000242300/1 від 04.01.2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено Вінницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" було укладено договір № 02/12-04-10 від 13.04.10 р. про поставку мінеральних добрив (том 1, а. с. 208). На виконання умов договору ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" було поставлено позивачу 384 тони аміачної селітри в біг-бегах по 1000 кг. Позивач здійснив оплату за поставлений товар, в т.ч. ПДВ в ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями (том 1, а. с. 235-240) та відповідними банківськими виписками (том 1, а. с. 34-35). Відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору ціна товару складає 2207,00 грн./т в т.ч. ПДВ. Ціна визначена на умовах поставки СРТ ст. Котюжани. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Передача товару здійснюється у пункті поставки.

Дані операції відображені в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують відповідні видаткові накладні та податкові накладні. Всі первинні документи по даній господарській операції були надані відповідачу та досліджені ним під час перевірки, про що є посилання у акті (том 1, а. с 33-35). Копії вищезазначених документів були долучені до матеріалів справи.

Крім того, для перевірки позивачем було надано накладні на перевезення залізницею вищевказаного вантажу за формою УЗ 22 (том 1, а. с. 215-234).

Факт транспортування товару на власні склади, підтверджується подорожніми листами вантажних автомобілів позивача, які здійснювали доставку товару з залізничної станції Котюжани, куди його поставляв перевізник.

Що стосується вказаних в залізничних накладних як відправників ВАТ "Черкасиазот" та ВАТ "Рівнеазот", що на думку податкового органу свідчить про фактичне не здійснення господарської операції з поставки товару між ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" та позивачем, колегія суддів зауважує, що дані накладні не є правовстановлюючими документами та не підтверджують перехід права власності на товар, а свідчать лише про транспортування залізничним транспортом певного товару.

01.03.2010 р. між позивачем та ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт" укладено договір № 46 про поставку пально-мастильних матеріалів (дизельного пального).

На виконання умов договору ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт" поставило позивачу 113745 л дизельного палива, за яке останній сплатив 696078,60 грн., у т.ч. 116013,10 грн. податку на додану вартість.

Дані операції відображені в бухгалтерському та податковому обліках, що підтверджено відповідними видатковими та податковими накладними.

Факт отримання позивачем нафтопродуктів підтверджено товарно-транспортними накладними та записами у книзі складського обліку паливно-мастильних матеріалів.

Судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено посилання податкового органу на положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, оскільки її норми регулюють порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, які займаються торгівлею нафтопродуктами, до яких позивач не належить.

Крім того, судом першої інстанції було обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо безтоварності операцій у зв'язку із встановленим відхилення між сумами податкового кредиту, задекларованими ТОВ «Агрофірма ОСОБА_5» та податковими зобов'язаннями, задекларованими ТОВ «НСК Торговий дім «Євростандарт».

Так, на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентом.

Що стосується умовного продажу та нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при списанні матеріалів та сировини, які використані на посів озимого ріпаку.

На думку відповідача сировина та матеріали, які були використані при обробленні площ на посівах, що загинули, не були використані в оподатковуваних операціях, а тому, необхідно було здійснити умовний продаж та нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно акту обстеження посівів озимого ріпаку від 04.04.2010 року комісія у складі головного агронома TOB "Агрофірма ОСОБА_5" ОСОБА_8., агронома "Агрофірма ОСОБА_5" ОСОБА_9, агронома TOB "Промінь-Aгpo" ОСОБА_10 провели обстеження площ, які засіяні озимим ріпаком. Обстеження проводиться вдруге, так як під час першого обстеження стан посівів був визначений частково через весняну вегетацію. В результаті обстеження встановлено та пропонується пересіяти 651 га. озимого ріпаку, залишити під паром 10 га. озимого ріпаку. Враховуючи вищевикладене, комісія рекомендує залишити у виробництв зайняті падалицею озимої пшениці. Посіви озимого ріпаку в розмірі 297 га. На наданих площах списати. Акт затверджено генеральним директором TOB "Агрофірма ОСОБА_5" ОСОБА_5

Проте, на думку відповідача, оскільки сировина та матеріали які були використані при посівах та обробітку площ, що загинули, не були використані в оподатковуваних операціях, необхідно здійснити умовний продаж та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ. Відповідач вказує на заниження податкових зобов'язань з ПДВ щодо операції умовного продажу сировини та матеріалів, використаних на посів озимого ріпаку, що загинув та списаний товариством: у квітні 2010 року - ПДВ з умовного продажу 369 810,99 грн.; у липні 2010 року - ПДВ з умовного продажу 27 021,68 грн.

Таким чином, посіви, про які йде мова, фактично по бухгалтерському обліку було списано 31.03.10р., що підтверджується наданими у справу відповідними актами. Крім того, факт загибелі озимого ріпаку був встановлений і фізично відбувся раніше квітня 2010 року, тобто вказана операція не підпадає під період перевірки - з квітня 2010 року по вересень 2010 року.

Як встановлено із матеріалів справи, зокрема з акту обстеження полів від 25.03.2010 року, факт загибелі озимого ріпаку встановлено і підтверджено документально в березні 2010 року. Зазначене також підтверджується витягом з протоколу комісії ТЕБ та HC № 5 від 01.06.2010, яка затвердила акт на списання озимого ріпаку від 25.03.2010 року.

Позивач при списанні озимого ріпаку проводив списання лише насіння та палива (том 2, а. с.73-96). При цьому, всі витрати пов'язані з поліпшенням та обробкою землі (тобто добрива, НПК, ґрунтові гербіциди) являються невід'ємною частиною технологічних карт зернових культур, які були засіяні на площах, де загинув озимий ріпак - яровий ріпак, соняшник, кукурудза. За таких обставин, при посіві вказаних ярих культур внесення добрив, гербіцидів та інших засобів захисту рослин було скориговано з урахуванням витрат понесених ними при посіві озимого ріпаку, адже вказані сировина та матеріали мають довготривалу дію на якість ґрунту. Виходячи з цього, у відповідача відсутні підстави для застосування норм п.4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3 т. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, позивачем правомірно не було списано витрати, пов'язані з поліпшенням та обробкою земель, так як вони дійсно були використані у подальшій господарській діяльності товариства.

Між позивачем (замовник по договору) та TOB "БФ Універсал Консалт" (виконавець по договору) було укладено Договір № 3/дзк у якому вказано дату 15.04.2012 року (том 1, а. с. 241). Згідно п. 1.1. вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених договором, від імені замовника вчиняти юридичні дії, спрямовані на державну реєстрацію договорів (прав) оренди земельних ділянок, укладених замовником із третіми особами.

Пунктом 2.3.2 Договору № 3/дзк передбачено обов'язок замовника своєчасно сплатити винагороду виконавця, відповідно до умов даного договору, тобто вказаний договір за своєю природою є оплатним.

П. 4.1 Договору визначено, що передача-приймання послуг здійснюється на підставі Акта приймання-передачі послуг, який складається та підписується сторонами у двох примірниках.

Позивачем до матеріалів справи долучено Акти № 1, 2, 3, 4 передачі-приймання послуг від 20.04.2010 року, від 20.04.2010 року, від 22.04.2010 року та від 16.06.2010 року відповідно (том 1, а. с. 243"а"-250), відповідно до яких замовнику передано ряд оригіналів зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок.

Фактичне виконання умов договору підтверджується також податковими накладними та платіжними дорученнями (том 1, а. с. 183, 188, 189, 190; том 2, а. с. 1-5).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача про те, що надані послуги по часу передують моменту укладення Договору доручення № 3/дзк від 15.04.2010 року, оскільки встановлено, що вказана дата договору є помилкою у його оформленні, яка не спростовує факту реального надання послуг позивачу.

Судом першої інстанції було запропоновано позивачу та відповідачу надати інші докази, які б підтверджували реальність здійснення вказаної господарської операції, однак такі докази виявились у сторін відсутніми.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено первинні документи, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання товарів та послуг, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, їх придбання пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 жовтня 2012 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.