Постанова № 2635724, 18.09.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2007 № 31/247

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Губенко Н.М.

суддів: Ропій Л.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - СтрижакІ.Ю. – директор;

ТюрінА.В. – юрист, дов. № 79 від 10.05.2007,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросіті"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2007

у справі № 31/247

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу „Львівська дирекція залізничних перевезень”

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросіті"

про стягнення 12 160 грн. штрафу

На підставі ст.69 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 31/247 продовжено.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 17.07.2007 розгляд справи відкладався.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2007 у справі №31/247 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 12 160 грн., 121,60 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що після прибуття вагону № 95796157 на станцію Стрий на підставі ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України було проведено його зважування для перевірки правильності відомостей про масу вантажу, зазначених у накладній, за результатами якого встановлено невідповідність маси вантажу у вагоні з даними, зазначеними в накладній № 32379525, а саме: маса в накладній: брутто – 87 900 кг, тара – 22 000 кг, нетто – 65 900 кг, маса, встановлена при переважуванні: брутто – 87 400 кг, тара – 22 600 кг, нетто – 64 800 кг, тобто менше на 1 100 кг; факт невірного зазначення маси вантажу у перевізному документі засвідчується комерційним актом станції Стрий АЧ № 834944 від 06.06.2006; відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України позивач нарахував штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати, а саме: 12 160 грн.

В апеляційній скарзі та додатковому поясненні відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2007 у справі № 31/247 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що відповідач не отримував ухвали суду першої інстанції про призначення справи до розгляду, у зв’язку з чим був порушений принцип змагальності сторін, встановлений ст. 43 ГПК України.

Відповідач зазначає, що факт відвантаження всієї кількості придбаного за договором купівлі-продажу від 30.05.2006 № 30/05-2, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю „А.Т.К.” на умовах FCA „Інкотермс-2000” на ЗАТ „Печанівський комбінат хлібопродуктів” зерна кукурудзи одержувачам та визначення маси вантажу на справній вазі є підтвердженням зазначення відповідачем у залізничній накладній № 32379525 маси нетто кукурудзи (65 900 кг), яку фактично було завантажено в залізничний вагон № 95796157, а факт виявлення на станції призначення Стрий нестачі кукурудзи у кількості 1 100 кг проти вказаної в залізничній накладній № 32379525 не виключає втрати зерна при його транспортуванні позивачем, підтвердженням чого може слугувати складений комерційний акт АЧ № 834944 від 06.06.2006.

Заявник вказує, що зважування вантажу здійснювалось не на власних вагах відправника, а на вагах ЗАТ „Печанівський комбінат хлібопродуктів”, справність яких підтверджується технічним паспортом з відміткою залізниці.

На думку відповідача, комерційний акт АЧ № 834944 від 06.06.2006 було складено з порушенням п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, адже у разі здачі вантажу у вагоні № 95796157 одержувачу 04.06.2006 комерційний акт про встановлення факту невідповідності маси вантажу, вказаній в накладній № 32379525, повинен бути складений не пізніше 05.06.2006. Крім того, зазначений комерційний акт не містить відомостей щодо забезпечення охорони вантажу 05.06.2006 від доступу сторонніх осіб.

Заявник вказує, що підставою для подання позову у даній справі є встановлення позивачем невідповідності маси вантажу у вагоні № 95796157 при його вивантаженні 04.06.2006, тому строк позовної давності сплив 05.12.2006, а позов подано 06.12.2006, тобто за межами 6-ти місячного строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

У додаткових поясненнях відповідач стверджує, що шестимісячний строк для позовної вимоги сплив 07.12.2006, а позов поданий 13.12.2006 поза межами строку давності.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, зазначаючи те, що відповідач безпідставно посилається на порушення норм процесуального права; та обставина, що, як стверджує відповідач, загальна кількість зерна кукурудзи, придбаної відповідачем за договором купівлі-продажу від 30.05.2006 № 30/05-2, співпадає з кількістю зерна, відвантаженого ним 3 та 7 червня 2006 р., не спростовує факту неправильного зазначення маси вантажу у накладній № 32379585, тим більше, що після прибуття вагону на станцію Стрий зважування вагону здійснювалось в присутності представника одержувача; позивач не ставить під сумнів справність вагонних ваг № 3683 на станції Печанівка та вважає, що їх технічний стан не має відношення до предмету спору, оскільки згідно з письмовими доказами зважування вантажу у вагоні № 95796157 при його відправленні проводилося на 150-тонних вагонних вагах відправника; як вбачається із залізничної накладної № 32379525 маса вантажу визначалась на вагонних вагах відправника, а правильність внесених відомостей підтвердив представник відповідача; подаючи нові докази, відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції, що є порушенням ч. 1 ст. 101 ГПК України; твердження відповідача щодо втрати зерна при перевезенні є безпідставним, оскільки в комерційному акті № 834944 від 06.06.2006 зазначено, що вагон прибув справний, течії зерна не було, при відкриванні завантажувальних люків виїмок на поверхні вантажу не було, а вантаж поміститися міг, пломби ознак відкривання і пошкоджень не мають, вагон в технічному відношенні справний; при складанні комерційного акту № 834944 не було допущено порушень Правил складання актів, адже вагон передано від вивантаження 05.06.2006, а комерційний акт складено 06.06.2006; Правилами складання актів не передбачено необхідності внесення до комерційного акту відомостей щодо забезпечення охорони вантажу, крім того вагон з 05.06.2006 по 06.06.2006 перебував у вантажоодержувача, який здійснював його вивантаження власними засобами; відповідач не звертався до суду першої інстанції з вимогою про застосування позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України; перебіг строку позовної давності розпочався не раніше 07.06.2006.

Розглянувши апеляційну скаргу і додаткові пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та враховуючи доводи заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 12 160,00 грн. штрафу та судових витрат.

Згідно з накладною № 32379525 відповідачем, за накладною відправником, у вагоні № 95796157 було відвантажено Д.П.Угерський спирт-завод, за накладною одержувачу, вантаж вагою брутто 87 900 кг, тара 22 000 кг, нетто 65 900 кг, провізна плата – 2 432,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N 457, накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

Як вбачається з накладної № 32379525, навантаження здійснювалося засобами відправника, маса вантажу визначалася на 150-тонних вагонних вагах відправника.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованим Міністерством юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, встановлено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

06.06.2006 на станції Стрий був складений комерційний акт АЧ № 834944, в якому зазначено, що згідно з договором № 102 від 30.01.2005 на необов’язкові послуги проводилось переважування вагону № 95796157 на 150-тонних вагонних вагах ст. Стрий, при цьому виявилась маса: брутто 87 400 кг, тара 22 600 кг, нетто 64 800 кг, тобто нестача становить 1 100 кг; вагон прибув справний, за справними пломбами на завантажувальних та вивантажувальних люках, течії зерна не було, при відкритті завантажувальних люків виїмок на поверхні вантажу не було, вантаж, якого не вистачає, у вагоні вміститися міг.

Згідно зі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір штрафу становить 12 160,00 грн. (2 432,00 грн. х 5).

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи і чинному законодавству.

Апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 29.03.2007 у справі № 31/247 про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 18.04.2007 була надіслана сторонам 29.03.2007, що підтверджується відповідною відміткою відділу діловодства суду на зворотному боці ухвали.

Одержання відповідачем зазначеної ухвали підтверджується також тим, що в листі за № 66 від 06.04.2007 відповідач просить відкласти розгляд справи з 18.04.2007 на травень у зв’язку з відрядженням директора відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2007 у справі № 31/247, надісланою сторонам 19.04.2007, сторони були повідомлені про відкладення розгляду справи на 14.05.2007.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про місце і дату розгляду справи.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідність кількості зерна, придбаного за договором купівлі-продажу, даним вантажовідправника у залізничних накладних та документи, що підтверджують справність вагонних ваг, на яких проводилось зважування вантажу, не є належними доказами, що підтверджують факт правильності відомостей маси вантажу, зазначених у залізничній накладній.

Пунктом 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, передбачено, що комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу, при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього; у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; у разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Як вбачається з вагонного листа на вагонну відправку, вагон № 95796157 був поданий від вивантаження 05.06.2006 о 2 год. 00 хв., а вивантажений 06.06.2006 о 16 год. 00 хв., як вбачається із даних комерційного акту, тара вагону перевірена, зазначено, що тара вагона переважувалась 06.06.2006, що також відповідає даним витягу із книги переважування вантажів на вагонних вагах по станції Стрий, отже підстави для твердження, що комерційний акт АЧ № 834944 від 06.06.2006 був складений з порушенням п. 4 Правил складання актів, відсутні.

Правила складання актів не містять вимог щодо зазначення в комерційному акті відомостей про забезпечення охорони вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтями 256, 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з комерційного акту АЧ № 834944 від 06.06.2006 позивач дізнався про порушення 06.06.2006, у зв’язку з чим перебіг строку позовної давності почався 07.06.2006 та закінчився 07.12.2007, а позовна заява № ДНЮ-256/75/НЮ від 06.12.2006, як вбачається із матеріалів справи, була пред’явлена 18.12.2006, тобто після закінчення шестимісячного строку.

Однак, згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів того, що до прийняття судом першої інстанції рішення була зроблена заява сторони у спорі про застосування позовної давності.

Отже судом першої інстанції не було застосовано позовну давність правомірно.

Твердження заявника про неможливість подання заяви про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції не підтверджено матеріалами справи, оскільки, як вже було зазначено, відповідачеві було відомо про розгляд справи № 31/247 Господарським судом міста Києва та судом розгляд справи відкладався саме на клопотання відповідача.

Крім того, заява про застосування позовної давності не є доказом, а відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки нормою ст. 267 ЦК України закріплено дату закінчення періоду подання стороною заяви про застосування позовної давності датою винесення судом рішення, то немає підстав для розгляду заяви, поданої після винесення рішення, та застосування позовної давності в апеляційній інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2007 у справі №31/247 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 31/247 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді Ропій Л.М.