Ухвала суду № 26356958, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/107/12 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»звернувся до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000682301 від 29.12.2011 року в частині 52 144 грн. основного платежу та 26072 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення -рішення № 0000702301 від 29.12.2011 року від 29.12.2011 року визнати протиправним та скасувати в частині 52 144 грн. основного платежу та 13 036 грн. штрафних санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг -Агро»підтверджуються наявними у справі податковими та видатковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства; товарно-транспортними накладними, актами на різницю в вазі зерна і продукції, завезеної автотранспортом, розрахунки між контрагентами підтверджуються наявними у справі та завіреними належним чином банківськими виписками; реальність укладеного договору також підтверджується тим, що поставлені соняшникова макуха, соняшникова олія використана позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», як суб'єкт господарювання, ідентифікаційний код 32580463, зареєстрований 30.06.2004 р., взятий на облік в органах державної податкової служби 12.07.2004 р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27.08.2004 р. № 32392796, індивідуальний податковий номер 325804623171, на час розгляду справи перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області.

За результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2011 року, складено акт від 15.12.2011 р. за № 417/23-017/32580463.

Цим актом встановлено, що в ході проведення перевірки заявленого бюджетного відшкодування за червень 2011 року, результати якої оформлено актом від 23.09.2011 р. № 221/23-017/32580463, встановлено взаємовідносини між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ «Трейдінг-Агро»(код 37104987, м. Миколаїв) відповідно до укладеної угоди від 14.04.2011 р. за № 509/к на поставку макухи соняшникової на загальну суму 330433 грн. 20 коп. у т.ч. ПДВ 55072 грн. 20 коп. у червні 2011 року та на загальну суму 312864 грн. 76 коп. у т.ч. ПДВ 52144 грн. 13 коп. у липні 2011 року. Дані взаємовідносини відповідно до акту від 05.09.2011 р. № 1084/23-300/37104987, який складений державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва, визнано такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку.

В акті перевірки від 15.12.2011 р. за № 417/23-017/32580463 зазначено про порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 315783 грн. (-304689 (-620472)) та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року з урахуванням акту камеральної перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року від 12.10.2011 р. № 232/15-130/32580463 в сумі 252545 грн. (304689 52144); пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 271114 грн.

На підставі акту перевірки від 15.12.2011 р. за № 417/23-017/32580463 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000682301 від 29.12.2011 р. та № 0000702301 від 29.12.2011 р.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000682301 від 29.12.2011 р. позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 271114 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 135557 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000702301 від 29.12.2011 р. позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 315783 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 78946 грн.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі -ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Трейдинг Агро»було укладено договір № 509/к на поставку макухи соєвої, олії соєвої, макухи соняшникової високопротеїнової.

Відповідно до пункту 2.1 договору кількість, ціна і загальна вартість товару встановлюється при кожній поставці товару згідно з виписаними накладними. Пунктом 2.4 договору передбачено, що постачальник вважається таким, що виконав поставку після доставки товару і надання покупцю оригіналів видаткової та податкової накладних на кожну поставлену партію товару.

Суд звертає увагу, що на виконання умов договору № 509/к згідно видаткової накладної № РН-0000367 від 24.06.2011 р. ТОВ «Трейдинг Агро»продало, а ТОВ «Катеринопільський елеватор»купило макуху соняшникову у кількості 118,96 тонн, загальною вартістю 312864 грн. 80 коп. в тому числі ПДВ 52144 грн. 13 коп.

У зв'язку з поставкою цього товару продавцем видано покупцю податкову накладну № 68 від 24.06.2011 р. із зазначенням у ній загальної вартості товару в розмірі 312864 грн. 80 коп. та суми податку на додану вартість в розмірі 52144 грн. 13 коп. В свою чергу ТОВ «Катеринопільський елеватор»здійснило оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента ТОВ «Трейдинг Агро», що також підтверджено відповідачем в акті перевірки від 23.09.2011 р. № 221/23-017/32580463 та визнано представником відповідача в судовому засіданні.

На підтвердження реальності укладення вищевказаного договору позивачем було надано видаткову накладну № РН -0000367 від 24.06.2011 року, товарно-транспортні накладні 01 АА від 22.06.2011 року, № 01 АА від 21.07.2011 року,№ 01АА від 22.06.2011 року на автомобіль МАН ВЕ 9382 АР тощо, акти на різницю в вазі зерна і продукції ввезеної автотранспортом, журнали реєстрації зважування на автомобільних вагах журнали надходження сировини, звіти про рух ТМЦ тощо.

В матеріалах справи наявна податкова накладна № 68 від 24.06.2011 р. на суму 312864,80.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаної податкової накладної, остання заповнена у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення»(чинної на момент виникнення спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджена судом податкова накладна виписана контрагентом позивача та скріплена печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Факт оплати позивачем придбаного у ТОВ «Трейдинг Агро»макухи та олії підтверджується наявними в матеріалах справи, завіреними належним чином банківськими виписками.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст.. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.