Постанова № 26356889, 01.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 5019/692/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Мельник О.В. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дяденчук Анатолій Іванович

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.12 р. у справі № 5019/692/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс", м.Рівне

до ОСОБА_2, м.Рівне

про визнання попереднього договору міни недійсним

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.08.2012р. у справі №5019/692/12 (суддя Павленко Є.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс»до ОСОБА_2 про визнання попереднього договору міни недійсним.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 16.08.2012р. у справі №5019/692/12 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.2012р. у справі №5019/692/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс»до ОСОБА_2 про визнання попереднього договору міни недійсним скасувати та припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що господарський суд Рівненської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі №5019/692/12 прийнято до провадження, справу призначено до слухання

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 18.09.2012р. у справі №5019/692/12 змінено склад колегії, окрім заміни голову-ючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Мельник О.В.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду 18.09.2012р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс»надійшов відзив, у якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.2012р. у справі №5019/692/12 відмовити повністю, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3. у судове засідання з'явилася та підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.12 р. у справі №5019/692/12 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" Дяденчук А.І. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.12 р. у справі №5019/692/12 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 6 від 14 квітня 2009 року ОСОБА_2 було вирішено включити до складу учасників вказаного товариства з часткою у статутному фонді в розмірі 20 %, що в грошовому виразі становить 20 000 грн. 00 коп. 27 квітня 2009 року між учасниками Товариства ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному фонді позивача. 30 квітня 2009 року було внесено зміни до статуту Товариства та включено ОСОБА_2 до складу його учасників. Тобто, з огляду на зазначене вбачається, що відповідач набув прав та обов'язків учасника товариства з 27 квітня 2009 року, тобто з "моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі товариства (пункт 31 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

29.04.2009 року між ТзОВ "Фірма Амур Сервіс" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено попередній договір міни, за умовами якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця об'єкт нерухомого майна, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт нерухомого майна в обмін на частку в статутному фонді товариства.

Відповідно до п. 1.1. договору, частка в статутному фонді товариства - це уся належна покупцю частка у статутному фонді ТзОВ "Фірма Амур Сервіс" (код ЄДРПОУ 33276845) в розмірі 20%, що складає 20000,00 гривень; об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу (а саме: № 1 - зал, № 2 - санвузол, площею 70,9 кв.м.) та нежитлові приміщення першого поверху (а саме: № 24 - зал, № 25 - тамбур, № 26 - коридор, № 27 - туалет, № 28 - туалет, № 29 - комора, площею 135,4 кв.м.) загальною площею 206,3 кв.м. що знаходяться в м.Рівне, АДРЕСА_1, та належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 01.09.2008 року на підставі розпорядження міського голови від 22.08.2008 року № 1495-р та зареєстрованого 01.09.2008 року в Комунальному підприємстві Рівненського міському бюро технічної інвентаризації в книзі 6, номер запису 82-570, реєстраційний номер 288310. Договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 29.04.2009 року за № 872.

Строк укладення договору міни протягом десяти днів з дати зняття обтяжень, накладених на об'єкт нерухомого майна, вказаних у п.1.1. Продовження строку укладення основного договору міни допускається за додатковим погодженням між сторонами, яке має бути оформлено відповідним нотаріально посвідченим договором. (п.2.2 договору)

Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що сторони зобов'язані укласти основний договір, згідно з яким відповідач набуває право власності на об'єкт нерухомого майна позивача в обмін на свою частку в статутному фонді Товариства за ціною та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 6.3 Статуту ТОВ "Фірма Амур Сервіс", в редакції на час укладення спірного попереднього договору міни передбачено, що учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам товариства, або третім особам (за згодою решти учасників товариства). Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, яки її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги учасника товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним попереднього договору міни, укладеного між господарським товариством та учасником фізичною особою, у зв'язку з порушенням його корпоративних прав, оскільки спірна угода була укладена за відсутності рішення загальних зборів господарського товариства про придбання частки учасника в статутному фонді товариства та рішення загальних зборів товариства про відчуження нерухомого майна і в порушення його переважного права купівлі частки учасника в статутному фонді товариства.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на предмет судового спору слід врахувати, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Таким чином, попередній договір є правочином, який спрямований на виникнення цивільних прав і обов'язків сторін щодо укладення основного договору (частина 1 статті 635 ЦК України).

Односчасно, предмет оспорюваного договору стосується частки у статутному капіталі господарського товариства, тобто корпоративних прав .

Згідно з частиною 1 статті 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом позову є вимога товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним попереднього договору міни, згідно якого сторони зобов'язалися укласти основний договір міни, за яким учасник товариства передає у власність товариства свою частку в статутному фонді в обмін на нерухоме майно, яке перебуває у власності товариства. Позов обгрунтовано посиланням на порушення при укладенні договору положень статей 147,148 ЦК України.

За вимогами абзацу другого частини другої ст. 147 ЦК України учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Відповідне положення міститься у розділі 12 п.п.12.1.3 Статуту товариства в редакції Статуту від 14.04.2009р.

Частинами другою та третьою ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Частиною 1 статті 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства,повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу , якщо інший строк не встановлений статутом. Положеннями п.6.1 статуту передбачено аналогічний трьохмісячний строк попередження товариства про вихід учасника.

Оскільки дослідженням наявних у матеріалах справи доказів достовірно встановлено, що указані положення закону не було дотримано при укладенні оспорюваного договору, апеляційний суд погоджується із застосуванням судом першої інстанції положень частини 1 ст.203, частини 1 статті 215 ЦК України до спірних правових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину , відповідно до частини 1 статті 215ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів враховує роз"яснення, що міститься у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" , зокрема стосовно того, що з огляду на статті 4,10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, актам Презхидента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих у відповідності до Конституції України ( статті 1,8 Конституції України).

Крім того, у п. 3.2.4 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 року № 04-5/14 надано роз'яснення, що частина друга статті 147 ЦК України та частина друга статті 53 Закону України "Про господарські товариства" надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження. Недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про визнання недійсним спірного попереднього договору міни з підстав порушення переважного права позивача на придбання відчужуваної учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки в статутному фонді та недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки в статутному фонді товариства без згоди іншого учасника, ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

З урахування вищевикладеного, доводи апеляційної скарги відповідача суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє, з огляду на викладене вище.

Як наголошено у постанові пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рівшення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.2012 р. у справі № 5019/692/12 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №5019/692/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Саврій В.А.