Постанова № 26356884, 25.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5/5025/395/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "НАДРА" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.06.12 р. у справі № 5/5025/395/12

за позовом Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4- ОСОБА_3" м. Красилів

до Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "НАДРА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання недійсним договору поруки від 06.12.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.06.2012 року у справі № 5/5025/395/12 (суддя Грамчук І.В.) позов задоволено. Визнано недійсним укладений між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" м. Київ та спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 & ОСОБА_3" м. Красилів Хмельницької області договір поруки від 06.12.2007 року.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" м. Київ, вул. Артема, 15 (код ЄДРПОУ 20025456) на користь спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 & ОСОБА_3" м. Красилів, Хмельницької області, вул. Грушевського, 146 (код ЄДРПОУ 21349824) судовий збір в сумі 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з викладених в апеляційній скарзі підстав. Зокрема зазначає, що при укладенні договору поруки були дотримані всі вимоги чинного законодавства та Статуту підприємства, а саме Згідно п. 7.1 Статуту підприємство має право брати кредити на фінансування капітальних вкладень і оборотних коштів. З цією метою Загальні збори засновників підприємства делегують виконання функцій взяття зобов'язань перед третіми особами, видання порук і укладення кредитних договорів, також передання у заставу і передання кредиторові права власності на права і майно будь якого роду дирекції підприємства.

Статутом підприємства передбачено, що від імені товариства діє директор товариства, який обирається загальними зборами він їм же підзвітний.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апелянта не погоджуються та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим а, доводи апеляційної скарги необґрунтованими. Посилаючись на статті 204, 205, 207 ЦК України зазначає, що обов'язковою ознакою письмової форми та волевиявлення сторони є те, що особи, уповноважені установчими документами на підписання угод від імені юридичної особи, власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину. Зазначає, що в договорі поруки від 26 лютого 2008 року не передбачена можливість використання при вчиненні правочину факсимільного відтворення підпису, між сторонами заздалегідь не було досягнуто такої згоди. Отже, з огляду на ст.215, 203, 207 ЦК України вважає, що форма оскаржуваного договору не є дотриманою, а особа яка вчинила правочин від імені позивача не мала на це повноважень. Просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

В судові засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги без участі представника відповідача - за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 18.06.2012 року у справі № 5/5025/395/12 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2007р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (Кредитор) та спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 & ОСОБА_3" м. Красилів (Поручитель) укладено договір поруки, з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2, взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору №73/МК/840-2007 від 6 грудня 2007 р..

У відповідності до п.1.1. Договору поруки, поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 73/Мк/840-2007 від 06.12.2007р., в тому числі :

- повернути до 06.12.12р. кредит у сумі 142000 доларів США,

- сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4 % річних,

- сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Згідно п.1.2 Договору поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі.

Згідно 7.1 Статуту спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 & ОСОБА_3", тобто поручителя, що діяв на момент укладення договору поруки, затвердженого протоколом загальних зборів № 70 від 04.05.06р. передбачено, що підприємство має право брати кредити на фінансування капітальних вкладень і оборотних коштів. З цією метою загальні збори засновників підприємства делегують виконання функцій взяття зобов'язань перед третіми особами, видання порук і укладення кредитних договорів, а також передання у заставу і передання кредиторові права власності на права і майно будь-якого роду дирекції підприємства.

Статутом підприємства передбачено, що від імені товариства діє директор товариства, який обирається загальними зборами і їм підзвітний.

Позивач, вважаючи спірний договір поруки укладеним всупереч вимогам чинного законодавства Статуту товариства, так як в договорі поруки стоїть лише відбиток кліше підпису генерального директора ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним.

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно за договором поруки поручитель відповідає за виконання зобов'язання перед кредитором в разі його невиконання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1 ст. 79 Господарського кодексу України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Згідно ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", та п.10.1-10.5 статуту ТОВ "ОСОБА_4 & ОСОБА_3" в чинній на дату підписання спірного правочину редакції, Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

Статтею 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства поряд з іншими віднесено свобода договору, тоді як статтею 627 Кодексу гарантовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось раніше, п. 7.1 Статуту СП ТзОВ "ОСОБА_4 & ОСОБА_3" визначено, що підприємство має право брати кредити на фінансування капітальних вкладень і оборотних коштів. З цією метою Загальні збори засновників підприємства делегують виконання функцій взяття зобов'язань перед третіми особами, видання порук і укладення кредитних договорів, а також передання у заставу і передання кредиторові права власності на права і майно будь-якого роду дирекції підприємства.

Тобто в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання недійсним договору поруки від 06.12.2007р., позивач посилається, на вимоги розділу 7."Кредитування" Статуту СП ТзОВ "ОСОБА_4 & ОСОБА_3" відповідно до якого загальні збори засновників підприємства делегують виконання функцій взяття зобов'язання перед третіми особами, видання порук дирекції підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язковою передумовою на укладення договору поруки мало бути рішення загальних зборів учасників товариства, що є виключною компетенцією загальних зборів, яким би делегувались відповідні повноваження на укладення такої угоди директору товариства.

Разом з тим, як вбачається із наявних в матеріалах справи примірника протоколу № 87 від 06.12.2007р. загальних зборів учасників товариства про надання фінансової поруки по кредитних зобов'язаннях ОСОБА_2, прийняття зобов'язань по погашенню кредиту та надання повноважень генеральному директору ОСОБА_4 на підписання договору фінансової поруки, останній, як і оспорюваний договір поруки від 06.12.2007р., скріплені не оригіналом підпису ОСОБА_4, а відтиском факсиміле.

При цьому судом першої інстанції з усних пояснень учасників спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 & ОСОБА_3", взято до уваги те, що загальні збори учасників товариства стосовно надання фінансової поруки по зобов'язаннях ОСОБА_2 не проводилися і генеральному директору ОСОБА_4 повноваження на підписання цього договору не надавалися. Закордонні учасники товариства, а саме громадяни Німеччини ОСОБА_5 та ОСОБА_3, на дату підписання оспорюваного правочину та протоколу № 87 від 06.12.2007р. загальних зборів учасників товариства, на території України не перебували, докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні.

Пунктами. 10.7, 10.9 Статуту СП ТОВ "ОСОБА_4 & ОСОБА_3" регламентовано, що вищим органом управління підприємства є загальні збори підприємства. Вони складаються з учасників товариства або з призначених ними представників. Рішення прийняті на засіданні загальних зборів учасників підприємства, оформляються протоколом, що підписується головою зборів і секретарем зборів.

Якщо в договорі поруки вказано протокол, яким надається повноваження директору на підписання договору поруки, то такий протокол є обов'язковим для уточнення повноважень директора підприємства.

У відповідності до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, тоді як наведене не відповідає фактичним обставинам справи.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України.

Зокрема за ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено в разі, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочини між юридичними особами, згідно з вимогами ст. 208 ЦК України, належить вчиняти в письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими нормативними актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 18.06.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "НАДРА" №54/07/2-5674 від 27.06.2012 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.06.2012 року у справі № 5/5025/395/12 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.