Постанова № 26356757, 02.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 № 02/5026/1072/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Кириченко М. О. - представник за довіреністю № 155 від 12.06.2012

від відповідача: Ярмак Г. М. - представник за довіреністю № 17 від 07.08.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління»

на рішення господарського суду Черкаської області від 16.08.2012

у справі № 02/5026/1072/2012 (суддя Пащенко А. Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод»

до Приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління»

про стягнення 281 824,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 204 155,38 грн., перерахованих позивачем на виконання умов договору підряду № 467/01 від 26.09.2011, пені в сумі 57 441,96 грн., збитків від інфляції в сумі 9 041,56 грн. та 3 % річних в сумі 11 185,78 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.08.2012, повний текст якого підписаний 20.08.2012, у справі № 02/5026/1072/2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 104 155,38 грн. основного боргу, 57 304,75 грн. пені, 9 041,56 грн. збитків від інфляції та 11 160,40 грн. 3 % річних, провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн. припинено, в задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по поверненню перерахованих на виконання умов договору підряду № 467/01 від 26.09.2011 коштів.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних обґрунтовано помилками у розрахунку позивача, а саме тим, що позивачем у розрахунках зазначених вимог не враховано фактичної кількості днів у 2011 та 2012 роках (365 та 366).

Припинення провадження щодо позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. ґрунтується на тому, що вказану суму відповідач позивачу перерахував 20.07.2012, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне виробниче підприємство «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі № 02/5026/1072/2012 в частині стягнення з відповідача пені, 3 % річних та збитків від інфляції.

В апеляційній скарзі Приватне виробниче підприємство «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме той факт, що позивач відповідно до п. 6.1.1 спірного договору мав передати відповідачу проекти на реконструкцію об'єктів, чого ним зроблено не було, а отже, несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором відбулось саме внаслідок дії позивача.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

26.09.2011 позивач та відповідач уклали договір підряду № 467/01 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач як субпідрядник зобов'язався виконати роботи з реконструкції доріг м. Черкаси (знімання асфальтобетонних покриттів доріг за допомогою машин для холодного фрезерування, улаштування вирівнюючого шару з асфальтобетонної суміші) згідно з переліком об'єктів, перелічених у п. 1.1 Договору, за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, наведені в додатках №1-4 до Договору (далі Об'єкти), які є невід'ємними його частинами, а також згідно проектно-кошторисної документації на виконання цих робіт.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що позивач діє згідно Договору № 467 від 15.09.2011. Замовником всього комплексу робіт є Департамент житлово-комунального комплексу виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору становить 10 463 675 грн.

Пунктом 4.1 Договору, зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 14.11.2011 до Договору, встановлено, що протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами Договору, за умови виконання відповідачем умов п. 6.3.5 Договору, згідно постанови КМУ від 09.10.2006 № 1404 позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 30% від ціни Договору, які відповідач зобов'язується використати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів до 13.12.2011. По закінченню вищевказаного терміну, протягом одного робочого дня невикористана сума авансу має бути повернута позивачу.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору позивач перерахував відповідачеві 3 100 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача (а. с. 15) та не заперечується сторонами.

Згідно з п. 5.1 Договору, зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 14.11.2011 до Договору, відповідач зобов'язаний розпочати роботи за Договором протягом трьох календарних днів з моменту отримання ним на свій розрахунковий рахунок авансу згідно п. 4.1 Договору (при умові виконання позивачем п. 6.1.1 Договору) і завершити виконання робіт з реконструкції Об'єктів в термін до 14.12.2011. Термін виконання робіт за Договором не може бути переглянутий сторонами за умови порушення позивачем умов п. 4.1 Договору в разі, коли таке порушення сталось з вини невиконання відповідачем умов п. 6.3.5 Договору.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору відповідач виконав роботи на загальну суму 1 895 844,62 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) № 3 за грудень 2011 року на суму 188 308,27 грн., №2 за січень 2012 року (в акті помилково вказано за січень 2011) на суму 1 182 519,91 грн. та № 1 за січень 2012 року на суму 525 016,44 грн. (а.с. 16-28). Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками. Відповідач проти обсягів спірних робіт не заперечив.

Отже, невикористаним залишився аванс в сумі 1 204 155,38 (3 100 000-1 895 844,62), який відповідач згідно п. 4.1 Договору мав повернути позивачеві в строк до 14.12.2011 включно, чого відповідачем зроблено не було.

21.03.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 52 від 21.03.2012 про повернення авансу (а.с. 30), в якій просив повернути позивачеві суму одержаного авансового платежу за Договором в сумі 1 204 155,38 грн. (а.с. 30). На доказ направлення вказаної вимоги позивачем до матеріалів справи долучено копії фіскального чеку № 1472 від 21.03.2012, опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800105537565 з відміткою відповідача про отримання 23.03.2012 (а.с. 31).

Проте, як слідує з наявної в матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача, відповідач частину з зазначених коштів, в сумі 1 000 000 грн., позивачу перерахував 14.03.2012 (а.с. 32).

Отже, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду неповернутими залишились кошти в сумі 204 155,38 грн., що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту звірки взаєморозрахунків за період: липень 2011 - травень 2012 (а.с. 33). Зазначений акт підписано сторонами без зауважень.

Відносно 100 000 грн. з зазначеної суми судом першої інстанції провадження у справі припинено з посиланням на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині станом на дату прийняття рішення, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

З відмітки відділу документального забезпечення суду першої інстанції слідує, що з позовом до суду позивач звернувся 20.05.2012.

Ухвалою суду від 23.07.2012 порушене провадження у цій справі.

16.08.2012 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання, в якому, серед іншого, позивач зазначив, що 20.07.2012 відповідач частину з заявленої до стягнення суми (100 000 грн.) перерахував, що останнім підтверджено в апеляційній скарзі.

Згідно з ч. 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

За обставин, що склалися, є підстави вважати, що кошти в сумі 100 000, стягнення яких є предметом позову, фактично сплачені відповідачем позивачу після звернення останнього до суду, а отже, фактично, станом на дату винесення рішення в даній справі предмет спору в частині стягнення 100 000 був відсутній.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та обставини справи, а саме наявність спору між сторонами щодо стягнення 100 000 грн. на дату звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем авансу за Договором, окрім 100 000 грн., неповернутими позивачу залишились кошти в сумі 104 155,38 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором субпідряду, який, за правилами глави 33. Капітальне будівництво ГК України, відноситься до договорів будівельного підряду, а відтак, взаємовідносини сторін за цим Договором регулюються спеціальними нормами законодавства, що регулюють правовідносини в галузі будівництва, і лише в частині, що не врегульована цими спеціальними нормами, - загальними нормами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За умовами Договору, позивач зобов'язався перерахувати відповідачеві аванс у обсязі та в строки, встановлені Договором, що ним і було зроблено, а відповідач зобов'язався використати зазначений аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів до 13.12.2011, і, по закінченню вищевказаного терміну, протягом одного робочого дня повернути невикористану сума авансу позивачу, чого відповідачем зроблено не було.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з повернення позивачу авансу в сумі 104 155,38 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 104 155,38 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивач в порушення умов Договору не передав йому проектів на реконструкцію Об'єктів, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки відповідачем на підтвердження зазначених обставин не надано суду жодного доказу.

Як вбачається з умов Договору, починаючи з 14.12.2011, відповідач зобов'язаний повернути позивачу невикористану суму авансу, тобто в нього виникає договірне грошове зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 9 041,56 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно п. 7.3 Договору у разі невиконання відповідачем робіт за Договором останній повертає позивачу перерахований ним аванс в повному обсязі з урахуванням індексу інфляції, встановленого Державним комітетом статистики України за період, який обчислюється з моменту перерахування відповідачу авансу до дати його повернення позивачу.

Враховуючи п. 7.3 Договору, колегія суддів вважає правомірним нарахування збитків від інфляції на суму авансу саме з дати його отримання.

Водночас слід зазначити, що за уточненим розрахунком суду збитки від інфляції за заявлений у позові період дорівнюють 12 088,61 грн.

Проте, з огляду на правила ч. 2 ст. 83 ГПК України, згідно якій господарський суд не наділений правом самостійно виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 9 041,56 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 11 185,78 грн. слід зазначити наступне.

Як слідує з розрахунку позивача (а.с. 5), він виконаний з помилками, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 11 098,18 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 57 441,96 грн. слід зазначити наступне.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня) сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що п. 7.2 Договору, на якій він посилається в обґрунтування вимоги про стягнення пені,, встановлює відповідальність відповідача у вигляді пені за несвоєчасне виконання робіт за Договором, в той час як починаючи з 14.12.2011 за умовами Договору відповідач має перед позивачем обов'язок по поверненню авансу, а не обов'язок по виконанню робіт.

Отже, як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне повернення відповідачем позивачу авансу сторони не досягли, а тому вимоги позивача стягнути з відповідача 57 441,96 грн. пені за несвоєчасне повернення авансу визнаються колегією суддів безпідставними. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі № 02/5026/1072/2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 104 155,38 грн., 3 % річних в сумі 11 098,18 грн., збитки від інфляції в сумі 9 041,56 грн., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. припиняється, в решті позову відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі слід зазначити наступне.

Як слідує зі спірного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в сумі 2 000 грн., який позивачем було сплачено за звернення до суду з вимогами про стягнення авансу в сумі 100 000 грн., провадження щодо яких припинено з посиланням на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступні обставини.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Отже, в зазначеному Законі не передбачено повернення судового збору у випадку припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з частиною 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір в даній справи в частині стягнення 100 000 грн. виник як наслідок неправомірних дій відповідача, колегія суддів вважає, що судові витрати у справі щодо вимог про стягнення 100 000 грн. авансу (судовий збір в сумі 2 000) грн. слід покласти саме на відповідача.

Решта судових витрат, які сплачені позивачем за звернення до суду першої інстанції розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат Приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 281 824,68 грн.

Рішенням від 16.08.2012 у справі № 02/5026/1072/2012 позов задоволено частково, загальна сума задоволених майнових вимог становить 181 662,09 грн.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в частині задоволення майнових вимог про стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції, загальна сума оскаржених майнових вимог становить 77 506,71 грн.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідач мав сплатити 804,75 грн. судового збору.

Проте, відповідачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 775,07 грн. (платіжне доручення № 606 від 30.08.2012), що на 29,68 грн. менше за встановлений законодавством розмір.

Водночас слід зазначити, що цією постановою позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 104 155,38 грн., 3 % річних в сумі 11 098,18 грн., збитки від інфляції в сумі 9 041,56 грн., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. припинено, в решті позову відмовлено.

Отже, загальна сума пені, 3 % річних та збитків від інфляції, яка присуджена до стягнення становить 20 139,74 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 57 366,97 грн., які становлять суму пені та частину з заявленої до стягнення суми 3 % річних, витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які вираховуються пропорційно розміру оскаржених майнових вимог та задоволених з них, та становлять 595,08 грн., слід покласти на позивача.

Проте, враховуючи той факт, що відповідачем при зверненні до суду з апеляційною інстанцією недоплачено 29,68 грн. судового збору, з загальної суми судового збору, яка підлягає стягненню з позивача, 29,68 грн. стягується в доход Державного бюджету України, а 565,40 грн. стягується на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі № 02/5026/1072/2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі № 02/5026/1072/2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі № 02/5026/1072/2012 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» (18000, м. Черкаси, вул. Східна, 4, ідентифікаційний код 03333363) на користь Публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» (18036, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, ідентифікаційний код 03327552) основний борг в сумі 104 155 (сто чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп., 3 % річних в сумі 11 098 (одинадцять тисяч дев'яносто вісім) грн. 18 коп., збитки від інфляції в сумі 9 041 (дев'ять тисяч сорок одна) грн. 56 коп. та судовій збір в сумі 2 485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 90 коп.

3. Провадження у справі частині стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ.»

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» (18036, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, ідентифікаційний код 03327552) на користь Приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» (18000, м. Черкаси, вул. Східна, 4, ідентифікаційний код 03333363) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 40 коп.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» (18036, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, ідентифікаційний код 03327552) в доход Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 29 (двадцять дев'ять) грн. 68 коп.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Черкаської області.

7. Повернути до господарського суду Черкаської області матеріали справи № 02/5026/1072/2012.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Ропій Л.М.

Дата складання та підписання

повного тексту постанови: 08.10.2012