Постанова № 26356748, 02.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 № 5011-71/8552-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача 1: Новіцкий О. А. - представник за довіреністю від 20.12.2011

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012

у справі № 5011-71/8552-2012 (суддя Капцова Т. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна»

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу, в розмірі 11 580,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення в порядку регресу витрат в сумі 11 580,58 грн., які позивачем як страховою організацією було виплачено за проведення ремонту належного гр. Куліді С.А. автомобіля «Тойота», державний номерний знак АА 1082 ВС, пошкодженого внаслідок ДПТ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2012, повний текст якого підписаний 17.08.2012, у справі № 5011-71/8552-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 682,05 грн., в іншій частині позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які становлять суму податку на додану вартість, ґрунтується на тому, що страхове відшкодування в розмірі 11 464,30 грн. було перераховано на картковий рахунок фізичної особи, яка не визначена платником податку на додану вартість відповідно до переліку платників податку на додану вартість.

Покладення судових витрат на позивача суд першої інстанції мотивував тим, що строк для виплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування в порядку регресу станом на дату подання позивачем до суду позовної заяви не сплив.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 по справі № 5011-71/8552-2012 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не врахував при прийнятті рішення той факт, що згідно з положеннями чинного законодавства, не оподатковується податком на додану вартість страховий платіж (сума, за яку страхова компанія погоджується надати послуги із сфери страхування), в той час як в межах даної справи до стягнення заявлено страхове відшкодування (страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку).

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 11 580,58 грн., яке складається з:

- суми страхового відшкодування в сумі 11 464,30 грн., яку позивачем як страховою організацією було виплачено за проведення ремонту автомобіля «Тойота», державний номерний знак АА 1082 ВС, який належить гр. Куліді С. А., пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. Максимчука В. М - водія автомобіля ЛАЗ, державний номерний знак 05185 КА, який належить КП «Київпастранс» Автобусний парк № 5, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача;

- витрат на дефектування автомобіля в сумі 116,28 грн.

27.05.2008 позивач як Страховик та гр. Куліда С.А. як Страхувальник уклали поліс добровільного страхування наземного транспорту № 0062744 (далі Договір 1) (а.с. 13), предметом якого є страхування автотранспортного засобу - автомобіля марки Тойота, державний реєстраційний номер АА1082ВС (далі Автомобіль).

Договір 1 набуває чинності з 27.05.2008 і діє по 27.05.2009 (п. 7).

08.05.2009 о 09 год. 00 хв. в місті Києві (виїзд з площі Героїв Бресту на пр-т Перемоги) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Автомобіля, що належить Куліді С.А., під керуванням Оврах Ю.В., та автомобіля марки ЛАЗ, державний реєстраційний номер 05185КА (далі Автомобіль 1), що належить КП «Київпастранс» Автобусний парк № 5, під керуванням Максимчука В. М.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, ТОВ Експертно-асистуюча компанія «Довіра» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 7481/08 від 23.07.2008) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобілю внаслідок спірного ДТП, за результатам якого 19.05.2009 ТОВ Експертно-асистуюча компанія «Довіра» складено згідно Звіт про оцінку майна №1906 (далі Звіт) (а.с. 20-31), якого вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 11 618,46 грн.

За замовлення Куліди С.А., ТОВ «Автосаміт ЛТД» здійснено дефектування Автомобіля, вартість проведення якого становить 116,28 грн.

Вказану суму згідно платіжного доручення № 7375 від 26.06.2009 позивачем сплачено Куліді С.А.

Згідно складеного позивачем Страхового акту № 206-8025-0 від 22.06.2009, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 34) та акту розбіжностей (а.с. 35), призначено до виплати в якості страхового відшкодування 11 580,58 грн.

Зі змісту вказаного акту слідує, що вартість відновлювального ремонту Автомобіля становить 12 474,30 грн., яку позивачем зменшено на суму франшизи (1 010 грн.) та до якої додано вартість дефектування Автомобіля (116,28 грн.), з огляду на що до виплати належить 11 580,58 грн., з яких, 116,28 грн. позивачем Куліді С. А. вже було виплачено.

Тобто позивач мав сплатити в якості страхового відшкодування 11 464,30 грн. (11 580,58-116,28).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (тут і далі по тексту - в редакції на дату укладення Договору 1) страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Пунктом 9 Договору 1 встановлено, що вигодонабувачем за Договором 1 є АКБ «Укрсоцбанк».

Позивач сплатив АКБ «Укрсоцбанк» як вигодонабувачу за Договором 1 страхове відшкодування в сумі 11 464,30 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення №7362 від 26.06.2009 (а.с. 37).

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнаний Максимчук В.М., що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2009 у справі № 3-3512/09 та довідкою Управління Державної автомобільної інспекції МВС України Головного управління в місті Києві (а.с. 17, 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що Автомобіль 1, яким керував Максимчук В.М. під час скоєння ДТП, належить КП «Київпастранс» Автобусний парк № 5.

З листа Моторного (транспортного) страхового бюро України № 19542/7-3-11 від 08.08.2012 слідує, що станом на 08.05.2009 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність КП «Київпастранс» Автобусний парк № 5 застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВС № 3305191.

Отже, до позивача, який є страховиком, що виплатив страхове відшкодування за Договором 1, перейшло право вимоги, яке страхувальник за Договором 1 мав до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності КП «Київпастранс» Автобусний парк № 5.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону (тут і далі в редакції на дату настання страхового випадку (ДТП) страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 3305191, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 25 500 грн., розмір франшизи становить 0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування шкоди в сумі 11 580,58 грн. № Н-622/05 від 03.05.2012 (а.с. 11), з яких 11 464,30 грн. - страхове відшкодування, 116,28 грн. - витрати на дефектування автомобіля.

На вказаний лист відповідач відповів листом № 927/0/17-12 від 24.05.2012, в якому повідомив позивача про те, що з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що Максимчук В. М. на законних підставах керував Автомобілем 1, у відповідача відсутні підстави для визнання спірного ДТП страховим випадком та, відповідно, виплати страхового відшкодування, проте відповідач зазначив, що після того, як КП «Київпастанс» будуть надані відповідні документи, відповідач у строки, визначені законом, прийме рішення щодо виплати позивачу страхового відшкодування.

Суд першої інстанції не погодився з даною позицією відповідача, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:

а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;

б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;

ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;

д) розмір шкоди;

е) підпис заявника і дата подання заяви.

Згідно п. 35.2 ст. 35 Закону до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Зі змісту регресної вимоги № н-622/05 від 03.05.2012 слідує, що позивачем не порушено вимоги п.п. 35.1 та 35.2 Закону і надано всі необхідні документи для визнання відповідачем вищевказаної ДТП страховим випадком та виплати страхового відшкодування.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування і протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення (п. 36.2).

Враховуючи той факт, що позивач надав відповідачу всі документи, надання яких передбачено Законом, з урахуванням змісту листа відповідача № 927/0/17-12 від 24.05.2012, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем безпідставно не визнано спірне ДТП страховим випадком та прийнято рішення про відмову у виплаті спірного страхового відшкодування.

При цьому, посилання відповідача на відсутність доказів того, що гр. Максимчук В. М. на законних підставах керував Автомобілем 1 як на підставу для відмови визнати спірне ДТП страховим випадком та, відповідно, виплати страхового відшкодування, є безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, для з'ясування правомірності керування водієм Максимчуком В. М. Автомобілем 1 КП «Київпастранс» Автобусний парк № 5 судом першої інстанції направлено на адресу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві судовий запит № 06-37.1/5011-71/8552-2012 про надання суду інформації про те, чи складався 08.05.2009 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП на водія Максимчука Володимира Миколайовича за керування транспортним засобом марки «ЛАЗ», державний номерний знак 051-85КА без належних правових підстав, та чи було накладено на нього адміністративне стягнення (а.с. 47).

18.07.2012 на адресу господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, з якого вбачається, що 08.05.2009 відносно гр. Максимчука В.М. протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126 КУпАП, не складався (а.с. 58).

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що, виходячи з приписів статей 33, 34 ГПК України, він не надав ані місцевому господарському суду ані апеляційній інстанції доказів того, що під час скоєння ДТП водій Максимчук В. М. протиправно заволодів Автомобілем 1 КП «Київпастранс» Автобусний парк № 5.

З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у суду відсутні підстави вважати, що 08.05.2009 (дата скоєння ДТП) гр. Максимчук В.М. керував Автомобілем 1 не на законних підставах.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Регресна вимога позивача № н-622/05 датована 03.05.2012, доказів направлення її відповідачу матеріли справи не містять, проте зі змісту листа відповідача № 927/0/17-12 від 24.05.2012 яким він відповів на зазначену регресну вимогу слідує, що остання були відповідачем отримана 08.05.2012, а отже, страхове відшкодування він мав позивачу виплати в строк до 08.06.2012, чого відповідачем зроблено не було.

Позивач до суду з даним позовом звернувся 21.06.2012, тобто після спливу встановленого Законом строку для розгляду відповідачем заяви та виплати страхового відшкодування.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що строк добровільного виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем станом на дату звернення останнього з даним позовом не сплив.

Щодо розміру заявленого позивачем до стягнення з відповідача страхового відшкодування слід зазначити таке.

Звітом про оцінку майна № 1906 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого Автомобілю внаслідок спірного ДТП, становить 11 618,46 грн., проте позивач у Страховому акті № 206-8025-0 визначив вартість відновлювального ремонту Автомобілю в сумі 12 474,30 грн., до якої входить вартість дефектування Автомобіля (116,28 грн.).

Відповідно до розділу 1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, дефектування - технологічний процес оцінювання технічного стану об'єкта дослідження після часткового чи повного розбирання колісного транспортного засобу (складової) з контролем параметрів (характеристик) та сортуванням складників на групи відповідно до ступеня їх придатності.

Згідно п. 8.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092 до вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника КТЗ, пов'язані з транспортуванням, зберіганням КТЗ, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, з викликом сторін для технічного огляду КТЗ та іншими витратами.

З огляду на вказані обставини та враховуючи той факт, що витрати на дефектування автомобіля не відносяться до вартості матеріального збитку, позивач неправомірно включив зазначену суму до заявленої до стягнення суми.

Колегія суддів вважає також безпідставним визначення позивачем вартості відновлювального ремонту Автомобілю в сумі 12 474,30 грн., оскільки зазначена сума є більшою, ніж встановлена суб'єктом оціночної діяльності у Звіті (11 618,46 грн.), а будь-яких обґрунтувань її збільшення матеріали справи не містять.

За таких обставин та враховуючи те, що у відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (в даному випадку 1010 грн), вартість матеріального збитку, завданого власникові Автомобіляю та право на стягнення якої з винної особи згідно чинного законодавства перейшло до позивача, становить 10 608,46 грн. (11 618,46-1 010).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання), згідно зі ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 10 608,46 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

При цьому, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму податку на додану вартість.

Згідно ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом глави 82 Цивільного кодексу України з урахуванням статті 29 Закону відшкодування шкоди, яка виникла з деліктних відносин, спрямовано на виплату коштів необхідних для виправлення пошкодженої речі.

Аналіз положень Закону не ставить в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом статті 319 ЦК України (Здійснення права власності) є його правом, а не обов'язком. Тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (як платника податку на додану вартість, так і не платника цього податку).

Таким чином, підстави для визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (вартість робіт та матеріалів) без урахування податку на додану вартість у суду відсутні.

Водночас колегія суддів вважає помилковим покладення судом першої інстанції судових витрат за подачу позову на позивача з огляду на таке.

При вирішенні цього питання суд першої інстанції виходив з норми ч. 2 ст. 36 Закону в редакції на дату звернення позивача до відповідача з регресною вимогою.

Проте, зі змісту листа Верхового Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» слідує, що:

- відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди потерпілому можливе у двох випадках: 1) внаслідок невиконання контрагентом потерпілого своїх договірних зобов'язань; 2) внаслідок дій особи, що не пов'язана з потерпілим будь-якими договірними відносинами (деліктна відповідальність).

- якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

- перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

- і регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Наприклад, право регресної вимоги встановлено для страховика за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до особи, яка заподіяла шкоду, у разі, коли ця шкода заподіяна життю та здоров'ю умисно, а також внаслідок вчинення ДТП у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо. Суброгація також виникає на підставі закону - ст. 993 ЦК та ст. 27 Закону України «Про страхування».

- проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

- ці інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК встановлений особливий правовий режим.

- регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

Отже, фактично, перехід права вимоги від потерпілої особи (Куліда С. А.) до страховика (позивача) щодо виплаченого останнім страхового відшкодування є суброгацією, при якій нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, з огляду на що правовідносини сторін у цьому спорі слід оцінювати виходячи з норм законодавства, яке існувало на дату скоєння ДТП.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 у справі № 5011-71/8552-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 10 608,46 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється, витрати позивача за звернення до суду з даним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна» підлягає частковому задоволенню. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна» за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 11 580,58 грн.

Рішенням від 15.08.2012 у справі №5011-71/8552-2012 позов задоволено частково, загальна сума задоволених майнових вимог становить 9 682,05 грн.

Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач про зверненні до суду з позов мав сплатити 1 609,50 грн. судового збору, а при зверненні з апеляційною скаргою - мав сплатити 804,75 грн. судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 1 641 грн. (платіжне доручення № 6373 від 05.06.2012), що на 31,50 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

Позивачем при зверненні до суду при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 820,50 грн. (платіжне доручення № 5423 від 08.05.2012), що на 15,75 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 31,50 грн. (1 641-1 609,50) та судовий збір в сумі 15,75 грн. (820,50-804,75) підлягає поверненню заявникові.

В той же час, слід зазначити, що даною постановою позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено страхове відшкодування в сумі 10 608,46 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в сумі 926,41 (10 608,46-9 682,05), витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які вираховуються пропорційно розміру оскаржених майнових вимог (9 682,05) та задоволених з них, та становлять 70,28 грн., слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 у справі №5011-71/8552-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 у справі №5011-71/8552-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 у справі №5011-71/8552-2012 в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, ідентифікаційний код 32253696) страхове відшкодування в розмірі 10 608 (десять тисяч шістсот вісім) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 39 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, ідентифікаційний код 32253696) судовий збір в сумі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп., перехований платіжним дорученням № 6373 від 05 червня 2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Видати наказ.»

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, ідентифікаційний код 32253696) страхове відшкодування в розмірі витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 70 (сімдесят) грн. 28 коп.

5. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, ідентифікаційний код 32253696) судовий збір в сумі 15 (п'ятнадцять) грн..75 коп., перехований платіжним дорученням № 5423 від 08 травня 2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-71/8552-2012 .

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Ропій Л.М.

Дата складання та підписання

повного тексту постанови: 08.10.2012