Рішення № 26356664, 04.10.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2012 р.Справа № 14/5025/1955/11

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Димбовський В.В., судді Розізнана І.В., Муха М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ

до виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі", м. Хмельницький

про стягнення 17 436 226,89 грн. -основного боргу, 2 576 501,56 грн. -пені, 3 607 365,13 грн. -інфляційних втрат, 1 334 013,69 грн. -3% річних

За участю представників сторін:

позивача: Романюк В.В. - за довіреністю №125/10 від 26.12.2011р.

відповідача: Вагін Д.С. -за довіреністю №22/06/12 від 22.06.2012р.

Чулкова Н.К. -за довіреністю №02/07/12 від 02.07.2012р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) оголошено 04.10.2012р., оскільки в судовому засіданні 24.09.2012р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 24 954 107,27 грн., з яких 17 436 226,89 грн. -основного боргу, 2 576 501,56 грн. -пені, 3 607 365,13 грн. -інфляційних втрат, 1 334 013,69 грн. -3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору комісії №06/08-167 БО-34 від 25.03.2008р. стосовно оплати делькредере поставленого газу.

В письмових поясненнях позивач зазначає, що відповідач має заборгованість перед ДК „Газ України" в сумі 17 436 226,89 грн. не за спожитий природний газ, а стосовно оплати делькредере, що є порукою, якою забезпечується виконання споживачами зобов'язань по угодам на поставку природного газу, укладеним між ВО „Хмельницькі теплові мережі" та споживачами. Тому, на думку позивача, така заборгованість не підпадає під критерії списання, передбачені Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Як вважає позивач, списання пені, 3% річних та інфляційних відповідно до п. 2.2. Закону можливе за наявності одночасно двох умов: 1) нараховані на заборгованість за природний газ, спожитий з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року 2) штрафні санкції нараховані і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом. Зауважуючи на тому, що відповідач має заборгованість перед ДК „Газ України" не за спожитий природний газ, а за сплату делькредере, в той же час як пеня, три відсотки річних, інфляційні втрати нараховані після набрання чинності ЗУ „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". З огляду на викладене, як вважає позивач, пеня, три відсотки річних, інфляційні втрати не підлягають списанню, оскільки умови, передбачені п.2.2 Закону, за яких можливе списання штрафних санкцій, відсутні.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обгрунтовані та підтверджені належними доказами.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та просить суд в позові відмовити. В обгрунтування своїх заперечень посилається на те, що зобов'язання ВО „Хмельницькі теплові мережі" щодо сплати суми боргу та зобов'язання щодо сплати заборгованості з нарахованої пені, штрафних і фінансових санкцій були припинені, внаслідок правомірного, на його думку, списання заборгованості на підставі ст. 2 п.п. 2.1., 2.2. Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Тому, вважає, що є всі підстави для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Як вважає відповідач, безпідставним є посилання позивача на пункт 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011р. №894, відповідно до якого передбачена інша спеціальна процедура списання-шляхом укладення відповідного договору між учасниками процедури списання відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки, як вважає відповідач, такий договір відповідно до вищевказаного пункту Порядку укладається за умови розпочатої процедури судового врегулювання спору щодо стягнення такої заборгованості до моменту набрання чинності Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", тоді як позов у даній справі було подано вже у жовтні 2011 року.

На посилання позивача про те, що списана ВО „Хмельницькі теплові мережі" заборгованість не підпадає під дію Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", відповідач вказує на те, що акти приймання-передачі природного газу за період з березня 2008 року по грудень 2010 року та звіти комісіонера по договору комісії, прийняті ДК „Газ України" без зауважень, за період з березня 2008 року по грудень 2010 року; в кожному звіті чітко визначений обсяг газу реалізованого споживачам за поточний місяць, та сума коштів сплачених саме за обсяг природного газу, спожитого у відповідний поточний місяць, а не за попередні періоди.

Вважає, що позивачем не враховані положення ст. 1022 Цивільного кодексу України, згідно якої після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Зауважує, що якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим. В обгрунтування своїх тверджень відповідач також посилається на висновок експертного економічного дослідження №2259 від 16.12.2011р. Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Щодо стягнення основного боргу відповідач також зауважує, що за своєю правовою природою порука (делькредере), яка була передбачена договором комісії №06/08-166ТЕ-34 від 25 березня 2008 року є одним із видів забезпечення виконання споживачами зобов'язання щодо проведення оплати за отриманий природний газ. Зазначає, що за договором комісії природний газ передавався відповідачем суб'єктам господарської діяльності, які виробляють теплову енергію (споживачам). Відповідно споживачі є самостійними суб'єктами, на який також поширюється дія Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Споживачі, яким ВО „Хмельницькі теплові мережі" постачало природний газ, отриманий за договором комісії від ДК „Газ України" (Волочиське КПТМ «Тепловик», КПТМ Дудаєвецької МР, КП «Ізяславтепломережа», Полонське ПТМ, КП «Тепловик»м. Старокостянтингів, КП «Славутське ЖКО», Чемеровецьке ПТМ, Шепетівське ПТМ, Старосинявське ПТМ) також проводили списання своєї заборгованості за природний газ ДК „Газ України" згідно Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 року №3319-УІ та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011р. №894.

Як вважає відповідач, оскільки споживачі не повністю розрахувались з ВО „Хмельницькі теплові мережі" за природний газ спожитий з 2008 року по 01 січня 2010 року, у ВО „Хмельницькі теплові мережі" виникла заборгованість перед ДК „Газ України", джерела погашення якої відсутні взагалі внаслідок застосування споживачами Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та списання заборгованості. На думку відповідача, було припинено основне зобов'язання споживачів щодо проведення оплати за отриманий та спожитий природний газ, а тому є припиненою і порука (делькредере), оскільки забезпечення зобов'язання є похідним від основного зобов'язання, та припиняється у випадку припинення основного зобов'язання.

В судовому засіданні повноважні представники відповідача підтримали подані раніше заперечення та наполягали на відмові в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

25.03.2008р. між дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ (комітент) та виробничим об'єднанням „Хмельницькі теплові мережі", м. Хмельницький (комісіонер) укладено договір комісії №06/08 -167 БО -34, згідно умов якого комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання здійснити за плату від свого імені та за рахунок комітента реалізацію природного газу для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, зокрема, блочних (модульних) котелень Хмельницької області, які виробляють теплову енергію для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів (споживачам) (п.1.1.).

В розділі 2 вказаного вище договору сторонами передбачено кількість та якість газу.

В розділі 3 сторонами погоджено порядок та умови передачі газу на комісію, порядок обліку газу, зокрема, згідно п.п. 3.3.-3.5. кількість газу, переданого комісіонеру, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються комітентом та комісіонером на підставі показань комерційного вузла обліку газу облікової організації. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем передачі газу, комісіонер зобов'язується надати комітенту два примірники акту приймання - передачі газу скріплені печаткою комісіонера та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією. Комітент самостійно укладає договори на транспортування газу по території України.

Згідно п. 4.4. договору комісії загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Порядок розрахунків визначено в розділі 5 договору комісії, а саме: комісіонер в день надходження коштів від споживачів перераховує їх на консолідований розподільчий рахунок комітента. Кошти зараховуються комітентом пропорційно вартості газу та компенсації затрат на транспортування газу територією України. В платіжних дорученнях комісіонер повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у комісіонера за даним договором комітент зараховує кошти, що надійшли від комісіонера, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від комісіонера, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору. Звірка взаєморозрахунків здійснюється щоквартально, або протягом десяти днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформлюється актом звірки.

Згідно розділу 6 договору комісіонер надає комітенту поруку (делькредере) за виконання зобов'язань по угодам, укладеним на виконання даного договору, між комісіонером та споживачами. В разі невиконання або неповного виконання споживачами зобов'язань, передбачених умовами укладених договорів на постачання природного газу між комісіонером та споживачами, з урахуванням п. 4.5. даного договору, комісіонер протягом 2-х днів перераховує суму заборгованості споживачів на рахунок комітента. Остаточний розрахунок - до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. Остаточний розрахунок за обсяги газу спожиті і протранспортовані споживачам в січні-лютому 2008 року, комісіонер здійснює до 31 березня 2008 року.

В розділі 8 договору комісії передбачена відповідальність сторін. Між іншим, згідно п.п. 8.2., 8.4. за несвоєчасне перерахування коштів за газ у строки, зазначені у п.п. 5.1., 6.2. цього договору, комісіонер сплачує на користь комітента, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується комітентом протягом одного року, що передує моменту звернення з позовом.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині передачі газу до 31 березня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного здійснення (п. 12.1).

В подальшому, згідно додаткових угод №№1-17 від 27.03.2008р., 25.04.2008р., 26.05.2008р., 09.06.2008р., 20.06.2008р., 27.08.2008р., 29.09.2008р., 26.11.2008р., 30.01.2009р., 14.04.2009р., 28.04.2009р., 30.04.2009р., 23.09.2009р., 21.12.2009р., 09.04.2010р., 30.04.2010р., 29.07.2010р., 05.08.2010р. сторони змінювали обсяг газу, що надається, його ціну та продовжували строки дії основного договору. Згідно останніх змін строк дії договору, в частині поставки газу, встановлено до 31 грудня 2010 року, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти передачі-приймання природного газу, позивач в період березень 2008 року - грудень 2010 року передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 94 767 140,26 грн.

Зазначений обсяг газу відповідач реалізував споживачам згідно укладених з ними договорів на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Внаслідок проведення споживачами оплати за поставлений газ лише частково, відповідач, згідно договору №06/08-167 БО-34 здійснив перерахунок грошей позивачу не в повному обсязі, а саме:

- протягом березня 2008 року - грудня 2009 року позивач передав відповідачу для реалізації природний газ загальною вартістю 56 889 621,22 грн., який останнім оплачено частково в сумі 34 963 443,88 грн. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 02.02.2010р., підписаним між сторонами, станом на 1 січня 2010 року заборгованість відповідача становила 21 926 177,34 грн.;

- протягом січня 2010 року - грудня 2010 року позивач передав відповідачу для реалізації природний газ загальною вартістю 37 877 519,04 грн., який було оплачено станом на квітень 2011 року в сумі 42 367 471,17 грн.

Вказані обставини призвели до виникнення заборгованості за поставлений газ, яку відповідач, відповідно до п. 8.4. (делькредере) має сплатити позивачу.

Згідно наявних у справі актів звірки розрахунків від 13.05.2011р. та 17.10.2011р., сторони, станом на 30.09.2011р., погодили наявність заборгованості відповідача за договором №06/08 -167 БО -34 у розмірі 17 436 226, 89 грн.

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується також поданими до справи звітами комісіонера за період з березня 2008 року та платіжними документами за цей же період, що відображають обсяги спожитого газу та суму здійснених оплат.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач, на підставі п.п. 8.2., 8.4. договору комісії №06/08 -167 БО -34, а також згідно ст. 625 ЦК України, нарахував 2 576 501,56 грн. -пені (за період з 28.10.2010р. по 28.10.2011р.), 3 607 365,13 грн. -інфляційних втрат (за період листопад 2008 року - вересень 2011 року), 1 334 013,69 грн. -3% річних (за період з 28.10.2008р. по 28.10.2011р.).

Згідно з наказом №56 від 21.11.2011р. (за підписом генерального директора виробничого об'єднання "Хмельницькі теплові мережі" Шаповала М.К.), зокрема, було створено на підприємстві комісію з питань списання заборгованості в складі: голова комісії - генеральний директор Шаповал М.К.; члени комісії -головний бухгалтер Романець Л.П., провідний спеціаліст Скора І.С.

21.11.2011р. комісією з питань списання заборгованості складено протокол №3, згідно з яким вирішено, зокрема, списати наявну заборгованість виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" перед ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" за природний газ, яка виникла у період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. та не сплачена станом на 04.06.2011р., зокрема, по договору №06/08-167-БО34 від 25.03.2008р. списана заборгованість на суму 17436226,86 грн.

22.11.2011р. комісією з питань списання заборгованості складено протокол №5, згідно з яким вирішено списати з виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 01.01.2008р. по 01.01.2011р. по договору №06/08-167 БО-34 від 25.03.2008р. на загальну суму 7517880,38 грн., у тому числі заборгованість: з пені - 2576501,56 грн., з інфляційних витрат - 3607365,13 грн., з 3 % річних -1334013,69 грн.

Листом № 108 від 24.11.2011р. виробниче об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" поінформувало ДК „Газ України" про суми списаної заборгованості (вказаний лист отриманий ДК „Газ України" 28.11.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення та поштовою квитанцією).

В матеріалах справи також наявний висновок експертного економічного дослідження №2259, складений 16.12.2011р. Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору комісії №06/08-167 БО-34 від 25.03.2008р. з приводу постачання та використання газу.

Як встановлено судом, позивач в період березень 2008 року - грудень 2010 року передав, а відповідач прийняв природний газ, який реалізував споживачам. Внаслідок проведення споживачами оплати за поставлений газ лише частково, відповідач, здійснив перерахунок грошей позивачу не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості, яку відповідач, відповідно до п. 8.4. договору (делькредере) має сплатити позивачу.

Необхідно зазначити, що делькредере, на яке посилається відповідач, не можна відносити до поруки, врегульованої параграфом 3 (ст. ст. 553-559) ЦК України, оскільки дана порука не випливає з окремого договору поруки, позивач не є кредитором боржника (ст. 553 ЦК України), відносини щодо делькредере врегульовано не параграфом 3 ЦК України, а главою 69 - „Комісія". Комісіонер, боржник і поручитель збігаються в одній особі.

Згідно з приписами ст. ст. 1, 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК „Газ України", ДК „Укртрансгаз", ДК „Укргазвидобування", ДАТ „Чорноморнафтогаз" та ДП „Енергоринок".

На умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню:

- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК „Газ України", ДК „Укртрансгаз", ДК „Укргазвидобування", ДАТ „Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (п. 2.1.1., ст. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" останній набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30.06.2012 року.

Зазначений Закон набрав чинності 04.06.2011р. після його опублікування в газеті „Голос України" від 04.06.2011р. №101.

Виходячи з викладеного, під дію вказаного закону підпадає заборгованість, яка обліковувалась станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на 04 червня 2011 року.

Наявні в матеріалах справи акти передачі-приймання природного газу, звіти комісіонера та платіжні документи свідчать, що протягом періоду березень 2008 року - грудень 2009 року позивач передав відповідачу для реалізації природний газ загальною вартістю 56 889 621,22 грн., який останнім оплачено частково в сумі 34963443,88 грн.

Отже, станом на 01 січня 2010 року заборгованість відповідача становила 21926177,34 грн. Зазначена заборгованість, крім іншого, також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 02.02.2010р.

В той же час необхідно відмітити, що в пункті 5.3 договору комісії №06/08-167 БО-34 сторонами було узгоджено, що за наявності заборгованості у комісіонера за даним договором комітент зараховує кошти, що надійшли від комісіонера, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від комісіонера, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору.

Протягом січня 2010 року - грудня 2010 року позивач передав відповідачу для реалізації природний газ загальною вартістю 37877519,04 грн. Оплата, здійснена відповідачем станом на квітень 2011 року, склала 42 367 471,17 грн. Отже, з травня 2011 року у відповідача наявний борг в розмірі 17 436 226,89 грн.

Приймаючи до уваги положення п. 5.3 договору, зокрема те, що зарахування коштів за договором здійснюється шляхом погашення боргу за газ, поставлений в минулі періоди, заборгованість в розмірі 21 926 177,34 грн., яка існувала станом на 01 січня 2010 року, була оплачена відповідачем протягом 2010 року.

Тобто, заборгованість відповідача, яка існувала станом на 01.01.2010р., є погашеною на момент набрання чинності Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", і наявний борг відповідача в розмірі 17436226,89 грн. є боргом за поставлений природний газ у січні-грудні 2010 року.

Отже, норми ст. 2 п. 2.1.1. Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" не поширюються на борг за спожитий газ в розмірі 17436226,89 грн.

Аналогічні висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України по даній справі від 14.05.2012р., згідно якої касаційна інстанція зазначила, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 17 436 226,89 грн. станом на 01 січня 2010 року не обліковувалась, тому положення Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини сторін.

З огляду на викладене, судом не приймається до уваги протокол №3 від 21.11.2011р. та доводи відповідача про відсутність заборгованості зі сплати суми основного боргу внаслідок її списання на підставі ст. 2 п.п. 2.1.1. Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Судом враховується, що позивачем за договором комісії №06/08-167 БО-34 від 25.03.2008р. виконані зобов'язання щодо передачі відповідачу для реалізації природного газу. Між тим, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання стосовно перерахунку в повному обсязі коштів позивачу за поставлений газ. Зазначені обставини призвели до виникнення заборгованості за поставлений газ, яку відповідач, відповідно до п. 8.4. (делькредере), має сплатити позивачу.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17 436 226,89 грн. основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка нарахована за період з 28.10.2010р. по 28.10.2011р. і складає 2 576 501,56 грн., а також 3 607 365,13 грн. -інфляційних втрат, нарахованих за період листопад 2008 року -вересень 2011 року та 1 334 013,69 грн. -3% річних, які нараховано за період з 28.10.2008р. по 28.10.2011р.

Нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

Зі змісту п.п. 8.2., 8.4. договору комісії №06/08-167 БО-34 від 25.03.2008р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне перерахування коштів за газ у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується протягом одного року, що передує моменту звернення з позовом.

Таким чином, у даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, нарахування позивачем пені за період більший ніж шість місяців є правомірним.

Однак, в даному випадку, як передбачено п. 2.2. ст. 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Списання передбаченої Законом заборгованості відбувається відповідно до „Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. №894 (Порядок).

Згідно п.п. 6, 8 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу. Учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Наявний в матеріалах справи протокол №5 від 22.11.2011р. свідчить про те, що комісією з питань списання заборгованості вирішено списати з виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 01.01.2008р. по 01.01.2011р. по договору №06/08-167 БО-34 від 25.03.2008р. на загальну суму 7517880,38 грн., у тому числі заборгованість: з пені - 2576501,56 грн., з інфляційних витрат - 3607365,13 грн., з 3 % річних -1334013,69 грн.

Зазначена в протоколі №5 заборгованість виникла у передбачений Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" період, а отже, підлягає списанню. Здійснена відповідачем процедура такого списання відповідає вимогам „Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. №894 (здійснена комісією у складі трьох осіб, наявний протокол засідання та повідомлення позивача про списання).

З огляду на викладене, сума заборгованості зі сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних, визначена у зазначеному протоколі, є списаною з моменту затвердження даного протоколу, тобто 22.11.2011р. Крім того, сума списаної заборгованості з нарахованої пені, інфляційних та 3% річних та її документальна відповідність підтверджується також висновком експертного економічного дослідження №2259, складеним 16.12.2011р. Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Приймаючи до уваги той факт, що списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснено після подання позову, а звернення з таким позовом відбулось у період існування заявленої до стягнення суми зі сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає за необхідне припинити провадження в частині стягнення 2 576 501,56 грн. -пені, 3 607 365,13 грн. -інфляційних втрат, 1 334 013,69 грн. -3% річних на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2012р. по справі №8/5025/2001/11.

Отже, виходячи із вищенаведеного, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 17 436 226,89 грн. -основного боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ до виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі", м. Хмельницький про стягнення 17 436 226,89 грн. -основного боргу, 2 576 501,56 грн. -пені, 3 607 365,13 грн. -інфляційних втрат, 1 334 013,69 грн. -3% річних задовольнити частково.

Стягнути з виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5; код 22767096) на користь дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 17 436 226,89 грн. (сімнадцять мільйонів чотириста тридцять шість тисяч двісті двадцять шість гривень 89 коп.) - основного боргу, 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) -витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 2 576 501,56 грн. -пені, 3 607 365,13 грн. -інфляційних втрат, 1 334 013,69 грн. -3% річних провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 08 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя В.В. Димбовський

Суддя І.В. Розізнана

Суддя М.Є.Муха

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 -позивачу,

3 - відповідачу.