Рішення № 26356663, 08.10.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2012 р.Справа № 20/5025/940/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ЛТД" м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область

до Фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватної компанії "Eurotraders Ltd." Sollar House.C/o Freemans 282.Hase Road London 314 6 NZ England

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача громадянина ОСОБА_2 м. Кам'янець-Подільський

про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному фонді ВК ТзОВ "Антей ЛТД"

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_3 - за довіреністю від 01.06.12р.

ОСОБА_4 - за довіреністю від 26.04.2012р

відповідач: ОСОБА_5 - за довіреністю від 21.05.2012р. (присутній в судовому засіданні 18.09.2012 р.)

від третьої особи (приватної компанії): ОСОБА_6 - представник за довіреністю

від третьої особи (громадянина): ОСОБА_6

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суть спору: 20 серпня 2012 року суддею Гладієм С.В. було порушено провадження у справі за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД" м. Кам'янець-Подільський до Фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному фонді ВК ТзОВ "Антей ЛТД". До початку розгляду справи по суті суддею Гладієм С.В. було заявлено самовідвід, який ним був прийнятий, про що винесена відповідна ухвала від 04.09.12р.

У зв'язку із самовідводом судді Гладія С.В., розпорядженням №451/12 керівника апарату господарського суду Хмельницької області Комарніцьким В.В. було повторно призначено автоматичний розподіл даної справи. За результатами автоматичного розподілу суддею по справі №20/5025/940/12 справу було передано судді С.В. Заверусі, який ухвалою від 05.09.12 р. прийняв її до свого провадження.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням загальних зборів учасників ВК ТзОВ "Антей ЛТД" від 03 лютого 2009 року визначено, що товариство викупає частку відповідача в сумі 68 590, 0 дол. США або 528 143, 0 грн. по курсу НБУ станом на 03.02.09 р. Того ж дня було складено та підписано директором ВК ТзОВ "Антей ЛТД" ОСОБА_6 договір купівлі-продажу частки в статутному фонді товариства. Іншим рішенням загальних зборів від 12 лютого 2009 року ОСОБА_1 було виключено із числа учасників товариства у зв'язку із тим, що вона не приймає участі у діяльності товариства. Водночас, цим рішенням було підтверджено викуп у ОСОБА_1 її частки у статутному фонді товариства та внесені відповідні зміни у Статут товариства.

Всі належні документи, що стосуються купівлі-продажу цієї частки, були підготовлені та передані представнику ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_8 через брата відповідача ОСОБА_9, який через деякий час їх повернув із потрібними підписами ОСОБА_8 Розрахунки із ОСОБА_1 планувалося проводити по мірі надходження коштів на банківські рахунки товариства.

У березні 2011 року ОСОБА_8 звернулася до ВПМ Кам'янець-Подільської ОДПІ зі скаргою на дії посадових осіб ВК ТзОВ "Антей ЛТД", які, на її думку, незаконно заволоділи коштами, що мали бути сплачені ОСОБА_1 за договором. Окрім цього, у заяві ОСОБА_8 зазначила, що жодних документів про викуп частки не підписувала та на цю тему із посадовими особами Товариства не спілкувалася.

В ході проведеної за заявою ОСОБА_8 перевірки було встановлено, що протягом 2009-2011 років рух коштів по касі товариства в розмірі, обумовленому в договорі купівлі-продажу частки від 03 лютого 2009 року, відсутній, а підписи ОСОБА_8 на документах про викуп частки відповідача, за висновком спеціаліста НДЕКЦ УМВСУ в Хмельницькій області від 27.01.12 р. №111, виконані іншою особою. Також було встановлено, що громадянин ОСОБА_9 дійсно отримував оригінали документів про викуп частки ОСОБА_1 для передачі їх ОСОБА_8, але де ці оригінали та касові ордера, які йому були вручені посадовими особами Товариства, він не пам'ятає.

Окрім того, під час проведеної додаткової перевірки обставин укладення спірного договору виявлено, що довіреність на право підписувати всі документи для продажу частки в статутному фонді товариства від імені ОСОБА_1, ОСОБА_8 була видана 27.11.08 р. у м. Торонто, Канада, тому, як документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, потребувала легалізації в Україні, як того вимагає ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", а оскільки такої процедури не пройшла, то, на думку позивача, довіреність не може вважатися дійсною.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу частки в статутному фонді ВК ТзОВ "Антей ЛТД" від 03 лютого 2009 року, а також інші відповідні документи стосовно передачі частки не підписані повноважною стороною, то їх, на думку позивача, слід визнати недійсними. В обґрунтування позову посилається на норми ст.ст. 203,207,208,229 ЦК України.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні 18.09.2012 р. проти пред'явлених позовних вимог заперечує. При цьому пояснює, що твердження позивача про те, що договір є недійсним, оскільки був укладеним внаслідок помилки та вчинений представником з перевищенням своїх повноважень, є необґрунтованими, оскільки суперечить ст. 229 ЦК України та Постанові Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним". Відповідач зазначає, що, як вбачається із матеріалів справи, позивач проявив своє волевиявлення укласти договір ще до його підписання, приймаючи рішення на загальних зборах учасників, тому договір повинен був бути вчинений за будь-яких обставин, таким чином, порушення будь-яких прав та інтересів позивача не могло бути. В підтвердження своєї позиції відповідач посилається на ст. 241 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст.ст. 10,53,59 Закону України "Про господарські товариства". Відповідач звертає увагу суду, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Представником відповідача в судовому засіданні 18.09.2012 р. було заявлено усне клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення розгляду справи №20/5025/697/12 про визнання договору купівлі-продажу частки в статутному фонді товариства від 03.02.09р. недійсним (20.09.2012 р. письмове клопотання) та письмове клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №20/5025/466/12, оскільки висновки по даним справам можуть вплинути на рішення по справі №20/5025/940/12, що розглядається.

В задоволенні даних клопотань належить відмовити, оскільки відповідачем не обґрунтовано у чому саме полягає неможливість вирішення даної справи до вирішення вказаних справ, та чому дані справи є пов'язаними. Так, справа №20/5025/466/12 пов'язана із стягненням боргу за невиконання спірного договору та його недійсність не є предметом розгляду останньої. У справі №20/5025/697/12 підставою для відмови у задоволенні позову слугувало те, що спірним договором не порушені корпоративні права приватної компанії "Eurotraders Ltd." Sollar House.C/o Freemans 282.Hase Road London 314 6 NZ England, отже по суті не розглядалося питання дійсності договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному фонді ВК ТзОВ "Антей ЛТД". Звертається увага, що під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, а пов'язаною справою є така справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

05.10.2012 р. надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні. Вимоги ухвали суду від 18.09.2012 р. не виконав, причини суду не повідомив.

Представники позивача категорично заперечили проти відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.). У зв'язку з наведеним, з огляду на своєчасне повідомлення відповідача щодо проведення судового засідання (розписка у справі від 18.09.2012 р.), суд вважає, що у останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні. При цьому судом враховується, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підтверджено жодними доказами, а явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.

Представники третіх осіб в судовому засіданні усно підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позові, письмових пояснень не надали.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно із статутом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД", затвердженого Зборами Засновників 01 березня 1996 року та зареєстрованого виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради, засновниками ВКТ з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД" є:

ОСОБА_6, який проживає за адресою : АДРЕСА_5, (п. 1.1. Статуту) та володіє 20, 1% Статутного фонду Товариства, що дорівнює 137 868 дол. США або 3 297 884 000 карбованців (п.5.2.1. Статуту);

ОСОБА_11, який проживає за адресою: АДРЕСА_6, (п.1.2. Статуту) та володіє 20,1% Статутного фонду Товариства, що дорівнює 137 868 дол. США або 3 297 884 000 карбованців (п. 5.2.2. Статуту);

ОСОБА_12, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7, (п. 1.3. Статуту) та володіє 19,6% Статутного фонду Товариства, що дорівнює 134 940 дол. США або 3 215 033 499 карбованців (п. 5.2.3. Статуту);

ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_8, (п. 1.4. Статуту) та володіє 10 % Статутного фонду Товариства, що дорівнює 68 590 дол. США або 1 640 738 499 карбованців (п. 5.2.4. Статуту);

Фірма "Balsa Trading Overseas Limited", Nafpliou 14, Lidia apts, off. 002 P.O. Box 3347, Limassol, Cyprus, ( п. 1.5. Статуту) та володіє 30,2% Статутного фонду Товариства, що дорівнює 206 631 дол. США або 4 955 841 295 карбованців (п. 5.2.5. Статуту).

Статутний фонд Товариства складає 685 897 дол. США або 16 407 380 794 карбованців.

Відповідно до Протоколу Загальних Зборів засновників Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД" від 15 листопада 2004 року, зі складу товариства згідно поданих заяв були виведені ОСОБА_12 та ОСОБА_11 Їм було передано частку майна, пропорційну їх часткам у Статутному фонді Товариства, внаслідок чого Статутний фонд товариства змінився та склав 98 944, 64 грн. або 413 089, 00 дол. США. Частки засновників Товариства розподілилися наступним чином:

ОСОБА_6 - 33,4% Статутного фонду Товариства, що дорівнює 32 978, 84 грн. або 137 868, 00 дол. США;

ОСОБА_1 - 16,6% Статутного фонду Товариства, що дорівнює 16 407, 38 грн. або 68 590,00 дол. США;

Фірма "Balsa Trading Overseas LTD" - 50% Статутного фонду Товариства, що дорівнює 49 558, 42 грн. або 206 631, 00 дол. США.

Відповідні зміни та доповнення до Статуту були зареєстровані 25 листопада 2004 року під номером 16761200000000223.

Згідно Протоколу Загальних Зборів засновників Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД" від 09 квітня 2007 року, зі складу товариства було виведено фірму "Balsa Trading Overseas LTD" та введено приватну компанію "Eurotraders LTD", якій і передано частку "Balsa Trading Overseas LTD" у Статутному фонді Товариства. Зміни та доповнення до Статуту були зареєстровані 24 квітня 2007 року під номером 16761050001000223.

Рішенням Загальних Зборів засновників ВКТ з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД" від 15 січня 2008 року було збільшено Статутний фонд Товариства за рахунок внеску приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Eurotraders LTD" в розмірі 1 000 000 дол. США, що мали надходити траншами на протязі 3-х років. Протоколом від 11 квітня 2008 року, у зв'язку із надходженням двох траншів грошових коштів від "Eurotraders LTD", було перерозподілено Статутний фонд Товариства:

ОСОБА_6 - 31, 68% Статутного фонду Товариства, що становить 32 978,84 грн. або 137 868,00 дол. США;

ОСОБА_1 - 15, 76% Статутного фонду Товариства, що становить 16 407, 38 грн. або 68 590, 00 дол. США;

Приватна компанія "Eurotraders LTD" - 52,56% Статутного фонду Товариства, що становить 160 934, 05 грн. або 228 685, 58 дол. США.

Розмір Статутного фонду було встановлено в розмірі 210 320, 27 грн. або 435 143, 58 дол. США.

Відповідні зміни до Статуту були зареєстровані 16 травня 2008 року під номером 16761050009000223.

Згідно із Протоколом Загальних Зборів учасників ВК ТзОВ "Антей ЛТД" від 03 лютого 2009 року, було прийнято рішення про викуп частки ОСОБА_14 у розмірі 68 590,00 дол. США або 528 143, 00 грн. та розподілення її між учасниками.

Довіреністю від 27.11.2008 р. ОСОБА_1, громадянка Канади уповноважила ОСОБА_8 (АДРЕСА_1) підписувати усі документи необхідні для продажу частки та отримувати грошову суму за продану частку.

03.02.2009 р. між ОСОБА_15 в особі ОСОБА_8, яка діяла на підставі доручення від 27.11.2008р. та ВКТ "Антей ЛТД" в особі директора ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту укладено Договір купівлі-продажу частки в Статутному фонді. 11 лютого 2009 року було складено акт приймання-передачі частки, яка належить ОСОБА_1, в Статутному фонді ВКТ "Антей ЛТД".

Рішенням Загальних Зборів від 12 лютого 2009 року ОСОБА_1 виключено зі складу Товариства на підставі ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" у зв'язку з тим, що вона не приймає участі в його діяльності, а також вирішено п. 1 статуту товариства (учасники товариства) та п.5.2 (внески учасників в статутний фонд) викласти в іншій редакції. Відповідні зміни до Статуту зареєстровані 25 лютого 2009 року під номером 16761050013000223.

09 березня 2011 року від ОСОБА_8 надійшла заява у ВПМ Кам'янець-Подільської ОДПІ про вчинення злочину посадовими особами ВК ТзОВ "Антей ЛТД", в якій вона зазначає, що жодні документи стосовно продажу частки ОСОБА_1 у Статутному фонді Товариства вона не підписувала та кошти від Товариства не отримувала, у тому числі не підписувала договір купівлі-продажу частки в Статутному фонді від 03 лютого 2009 року.

За результатами проведеної по заяві ОСОБА_8 перевірки винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб ВК ТОВ "Антей ЛТД" у зв'язку із відсутністю в їхніх діях складу злочину та встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в договорі купівлі-продажу частки в статутному фонді ВК ТОВ "Антей ЛТД" від 03 лютого 2009 року, акті прийому-передачі частки, яка належала ОСОБА_1 в статутному фонді ВК ТОВ "Антей ЛТД" від 11 лютого 2009 року, виконані не ОСОБА_8, а іншою особою. Підписи, розташовані в копії протоколу загальних зборів учасників ВК ТОВ "Антей ЛТД" від 03 лютого 2009 року та в графі "Підпис" в копіях видаткових касових ордерів, є зображеннями (копіями) підписів, а проведення почеркознавчого дослідження по ксерокопії документа являється не можливим (відповідно до висновку спеціаліста №1П від 27.01.2012 року). Оригінали ж касових ордерів залишив в себе ОСОБА_9 до моменту видачі коштів, але на даний час він не пам'ятає, чи повертав їх службовим особам ВК ТОВ "Антей ЛТД". Перевірити відображення ВК ТОВ "Антей ЛТД" операцій по видачі готівки в касовій книзі немає можливості, оскільки бухгалтерський облік вівся в електронному вигляді.

Згідно чинного висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Хмельницькій області від 27.01.2012 р. підписи від імені ОСОБА_8 в договорі купівлі-продажу частки в статутному фонді ВК ТОВ "Антей ЛДТ" від 03.02.2009 р., акті прийому-передачі частки яка належала гр. ОСОБА_16 в статутному фонді ВК ТОВ "Антей ЛТД" від 11.02.2009 р. виконані не гр. ОСОБА_8, а іншою особою.

Вважаючи, що зміст договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному фонді ВК ТзОВ "Антей ЛТД" суперечить вимогам Цивільного кодексу України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, волевиявлення учасників правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, (ст. 203 ЦК України на яку позивач посилається у позовній заяві), та особа яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення (ст. 229 ЦК України), позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Згідно зі ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно п. "д" ст.10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Пунктом "б" ч.1 ст.59 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вирішення питання про придбання товариством частки учасника входить до компетенції загальних зборів товариства.

Відповідно до ст. 54 даного Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону (ч. 2 ст. 64 Закону).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і, відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, є предметом його регулювання.

Статтею 215 ЦКУ встановлено підстави недійсності правочину, зокрема такими є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ст. 203 ЦКУ, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо ж недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільним кодексом України також врегульовано питання представництва. Зокрема, ст. 238 зазначає, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 658 Цивільного кодексу України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному фонді, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси позивача, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

В даному випадку судом встановлено, що позивач є стороною спірного правочину, а тому умови вказаного договору порушують права та обов'язки позивача. Враховується наявність спору між відповідачем та позивачем про стягнення з останнього 693596,46 грн. боргу з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат на підставі спірного договору. При цьому, посилання відповідача на зміст протоколу загальних зборів від 12.02.2009 р., про виключення ОСОБА_1 із складу учасників, не є свідченням не порушення прав позивача, оскільки процедура виплати вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці у статутному капіталі, у разі виключення учасника з товариства інша (зміст Закону України "Про господарські товариства") ніж порядок оплати вартості частки визначений договором купівлі-продажу від 03.02.2009 р. Тобто, строк виконання зобов'язання щодо сплати вартості частки на підставі протоколу загальних зборів про виключення відповідача зі складу учасників настає значно пізніше, ніж строк передбачений спірним договором.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ані відповідач - фізична особа ОСОБА_1, ані його представник - ОСОБА_8 (зміст заяви ОСОБА_8 про вчинення злочину та чинного висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Хмельницькій області від 27.01.2012 р.) та будь-яка інша повноважна особа відповідача, не підписували договір купівлі-продажу частки в статутному фонді від 03.02.2009 р. При цьому у даному договорі зазначається, що останній підписується ОСОБА_1 в особі ОСОБА_8 на підставі доручення від 27.11.2008 р.

Суд критично відноситься до усних доводів відповідача, викладених в судовому засіданні 18.09.2012р., про те, що спірний правочин підписаний саме ОСОБА_8, з огляду те, що останні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та враховуючи наявність заяви ОСОБА_8 про вчинення злочину та чинного висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Хмельницькій області від 27.01.2012 р. Вищевказані доводи відповідача розцінюються як спроба стягнення з позивача коштів, які є предметом розгляду у справі №22/5025/466/12.

Статтею 241 Цивільного кодексу України „Вчинення правочинів з перевищенням повноважень" визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частинами 1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Зі змісту вищенаведених норм закону випливає, що схвалення правочину шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання, може мати місце лише у разі наявності відносин представництва. Відсутність останніх виключає можливість перевищення повноважень при вчиненні правочину та, як наслідок, виключає можливість схвалення правочину.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б засвідчувати той факт, що спірний правочин підписаний відповідачем - фізичною особою, або будь-яким його належним представником в даному випадку не може йти мова про наявність відносин представництва і, відповідно, не може йтися про перевищення невстановленою особою повноважень при укладенні договору з огляду на відсутність таких повноважень. Вказане спростовує твердження відповідача з посиланням на норми ст. 241 ЦК України.

Окрім того, звертається увага, що право продажу частки у статутному фонді належить лише власникові майна (ст. 658 ЦК України), а не будь-якій іншій не уповноваженій на дані дії особі, останнє в свою чергу виключає можливість у разі продажу товару (частки) невстановленими особами, за наявності заперечення покупця, подальше схвалення такого відчуження власником майна.

Приймається до уваги, що позивач також в свою чергу не схвалив умови спірного правочину, про що свідчить наявність спору по справі 20/5025/466/12. Крім того, внесення змін в п.5.2 статуту позивача щодо внесків учасників в статутний фонд, відбувалося загальними зборами товариства, а не самою юридичною особою, на підставі протоколу від 12.02.2009 р., після підписання спірного договору, з врахуванням необізнаності того, що волевиявлення одного із учасників правочину (відповідача) не було вільним і не відповідало його внутрішній волів, а також необізнаності того, що договір від 03.02.2009 р. суперечить главі 54 ЦК України (купівля-продаж), а саме щодо особи яка має право продажу частки у статутному фонді.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позов, щодо застосування ст. 229 ЦК України з посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки підставою для визнання правочину недійсним позивач зазначає окрім ст. 229 ЦК України, також статтю 203 ЦК України, в тому числі те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (зміст позовної заяви).

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що судом в процесі розгляду справи було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 в договорі купівлі-продажу частки в статутному фонді ВК ТОВ "Антей ЛТД" від 03.02.2009 р. виконані не громадянкою ОСОБА_8 та не самим відповідачем, суд керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, вважає за необхідним визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному фонді ВК ТзОВ "Антей ЛТД" укладений між ОСОБА_15 в особі ОСОБА_8 яка діяла на підставі доручення від 27.11.2008 р. та ВКТ "Антей ЛТД" в особі директора ОСОБА_2 який діяв на підставі статуту.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ЛТД" м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область до Фізичної особи ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватної компанії "Eurotraders Ltd." Sollar House.C/o Freemans 282.Hase Road London 314 6 NZ England за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадянина ОСОБА_2 м. Кам'янець-Подільський про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному фонді ВК ТзОВ "Антей ЛТД" задовольнити.

Визнати недійсним договір від 03.02.2009 р. купівлі-продажу частки в статутному фонді укладений між ОСОБА_15 в особі ОСОБА_8, що проживає в АДРЕСА_1 яка діяла від імені ОСОБА_1 громадянки Канади на підставі доручення від 27.11.2008 р. (продавець) та виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ЛТД" м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область в особі директора ОСОБА_2 який діяв на підставі статуту та протоколу загальних зборів від 03.02.2009 р. (покупець).

Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_3 на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ЛТД" (АДРЕСА_4, код 14144174) 1073,00 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 примірників:

1-до справи;

2 - позивачу ( АДРЕСА_4) ,

3 - відповідачу реком. з повід. ( АДРЕСА_2)

4-третій особі ОСОБА_2 (АДРЕСА_4)

5- третій особі ПП "Eurotraders LTD" (представнику ОСОБА_6 АДРЕСА_4) .