Рішення № 26356593, 26.07.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2012 р.Справа № 6/34/5022-362/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом - Коропецької селищної ради (вул. М. Каганця, 10, смт. Коропець, Монастириський район, Тернопільська область, 48370)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Монастириське районне бюро технічної інвентаризації (вул. С.Стрільців, 8 м. Монастириська, Тернопільська область)

про розірвання договору купівлі-продажу від 12.06.2009 року.

За участю представників сторін:

Позивача -Гушпіт Н.М.

Відповідача -ОСОБА_1

Третьої особи - не з'явився

Суть справи:

Коропецька селищна рада звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі - продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2 від 12.06.2009 року зареєстрованого в реєстрі під №1207 та анулювання права власності на зазначене нерухоме майно.

Ухвалою суду від 11 травня 2012 року до участі в справі якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Монастириське районне бюро технічної інвентаризації.

У відзиві на позов, усних поясненнях ОСОБА_1, його представника, відповідач проти позову заперечив посилаючись на його передчасність та відсутність правових підстав для розірвання договору. Крім того, вказав на ту обставину, що спірне приміщення фактично не передавалось і він, як власник позбавлений права володіти, користуватись та розпоряджатись ним.

Відповідач також подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи підприємця ОСОБА_4

Клопотання відповідача мотивовано наявністю невирішених спірних відносин щодо придбаного майна, між ОСОБА_4 та селищною радою.

Судом з'ясовано, що судових справ між сільською радою та колишнім орендарем СПДФОП ОСОБА_4 не було та не має, а тому, заяву відповідача відхилено.

Розгляд справи, призначений вперше на 24 травня 2012 року неодноразово відкладався, востаннє на 26 липня 2012 року.

За заявою відповідача, термін розгляду справи було продовжено.

В листі №172 від 21 травня 2012 року, Монастириським районним бюро технічної інвентаризації надано пояснення щодо предмету спору та долучено витребувані документи. В подальшому третьою особою подано клопотання №203 від 01 червня 2012 року про можливість розгляду справи без участі представника за наявними матеріалами.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,27,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, у т.ч. дані у попередніх судових засіданнях, судом встановлено:

30 грудня 2008 року філією "Тернопільський аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" проведено аукціон з реалізації будинку (банно-прального комбінату) літера "А", що перебуває в комунальній власності, належить Коропецькій селищній раді та знаходиться за адресою АДРЕСА_2, про що складено протокол №14.

За змістом протоколу №14 від 30 грудня 2008 року переможцем аукціону став СПД ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

12 червня 2009 року між Коропецькою селищною радою та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець (позивач) передає покупцю нежитловий будинок загальною площею 322 кв.м. позначений на плані під літерою "А", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов'язання перерахувати на користь продавця суму визначену на аукціоні із відстроченням платежу до 31 липня 2009 року.

Договір посвідчено нотаріально та внесено до Державного реєстру правочинів за №1207(витяг з реєстру наявний у матеріалах справи).

На підставі договору, 15 червня 2009 року Монастириським районним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/1 нежитлового будинку за адресою АДРЕСА_2 (копія витягу наявна у матеріалах справи).

На замовлення №595, 17 червня 2009 року Монастериським РБТІ видано ОСОБА_1 витяг про реєстрацію права власності та технічний паспорт приміщення.

Однак, в порушення умов договору, відповідач за придбане майно не розрахувався, направлений на його адресу лист №351/2-19 від 30 грудня 2010 року з вимогою провести розрахунок, залишив без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали підставою для звернення Коропецької селищної ради до суду з позовом про розірвання договору та анулювання права власності на нерухоме майно.

Відповідач, в свою чергу зазначає, що спірне майно йому фактично не передавалось, акт прийому передачі нежитлової будівлі не складався, доступу до приміщення у відповідача немає.

Наведені обставини, на думку відповідача можуть слугувати підставою для внесення змін до договору, а питання його розірвання є передчасним.

Відповідач також звертає увагу суду на ту обставину, що виключним переліком ст. 346 ЦК України, не передбачено такої підстави для припинення права власності, як несплата вартості придбаного майна, а тому, просить в задоволенні позову відмовити.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачем, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

У відповідності до змісту ст.22 ГПК України, право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу. Змінити їх заявник може лише до початку розгляду справи по суті, шляхом подання відповідної письмової заяви.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому в статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання згідно з ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що наслідком порушення зобов'язання є зокрема розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст. 638,655,692 ЦК України, не проведення покупцем у встановлені строки оплати за майно (товар) є істотним порушенням договору купівлі-продажу.

Враховуючи приписи перелічених норм, не спростований відповідачем факт невиконання ОСОБА_1 свого обов'язку по оплаті придбаного майна, позовні вимоги про розірвання договору від 12 червня 2009 року купівлі - продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2, зареєстрованого в реєстрі під №1207, слід задовольнити.

При цьому, безпідставним є посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку сплатити кошти за придбаний товар через непередачу йому купленого майна.

Так, у відповідності до ч.3,4 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

В силу вимог ст.ст. 181,656,657 ЦК України, укладений між сторонами по справі договір від 12 червня 2009 року був нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію.

Його умовами не було передбачено складання акта прийому-передачі приміщення.

Право власності на придбане нежитлове приміщення АДРЕСА_2 зареєстровано за відповідачем Монастириським БТІ.

З цього моменту підприємець ОСОБА_1 став власником будівлі АДРЕСА_2 (п.6.1 договору, ст.ст. 182,331,334 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року).

У зв'язку з чим, у разі вчинення селищною радою та іншими особами перешкод у здійсненні власником права користування і розпорядження своїм майном, підприємець ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізували своє право на захист в порядку ст.ст.386,391,655 ЦК України.

Щодо вимог позивача про анулювання права власності, то стаття 41 Конституції України, гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Приписи ч.1 ст. 182, ч.2 п.2 ст. 331, ч. 4 ст. 334 ЦК України, п.1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року встановлюють правило, згідно з яким право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації і виникає таке право з моменту проведення реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації у т.ч. права власності на об'єкти нерухомого майна, визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (далі -Положення №7/5).

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.1 додатку 2 до Положення N 7/5, визначено, що договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема купівлі-продажу, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Записи до Державного реєстру прав, згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

А скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними (ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

В свою чергу, за змістом п. 3.13 Положення N 7/5, на правовстановлювальних документів робиться відмітка "Анульовано" лише у разі подання власником у встановленому порядку заяви про відмову від права власності на нерухоме майно.

Інших підстав анулювання права власності нормами чинного законодавства не передбачено.

Як зазначалось вище, право власності на 1/1 нежитлового будинку за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 15 червня 2009 року.

Поряд з цим, враховуючи приписи перелічених норм, беручи до уваги спосіб захисту обраний позивачем, а також те, що від свого права на спірне нерухоме майно ОСОБА_1 не відмовляється, підстав для задоволення позову в частині анулювання права власності у суду немає.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судовий збір по справі відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Розірвати договір купівлі - продажу нежитлового будинку АДРЕСА_2 укладеного 12 червня 2009 року між Коропецькою селищною радою та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та посвідченого Монастириською державною нотаріальною конторою 12 червня 2009 року зареєстрованого в реєстрі за №1207.

2. В задоволенні вимог про анулювання права власності на нерухоме майно - нежитловий будинок АДРЕСА_2, зареєстрованого в Монастириському районному бюро технічної інвентаризації від 15.06.2009 року - відмовити.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Коропецької селищної ради (вул. М. Каганця, 10, смт.Коропець, Монастириський район, Тернопільська область, код 04396242) 536,50 грн. судового збору.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання:01 серпня 2012 року.

Суддя І.П. Шумський