Рішення № 26356571, 26.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року справа № 5020-888/2012За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед Фудс",

ідентифікаційний код 36993630

(04209, м. Київ, вул. Полярна, 14)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 18 326,67 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Юнайтед Фудс") -явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) -не прибула, явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

31.07.2012 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю „Юнайтед Фудс" (далі -позивач, ТОВ „Юнайтед Фудс") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення 18 326,67 грн, з яких: 16 046,47 грн -основний борг; 1 424,80 грн -25% річних; 855,40 грн -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором дистрибуції на території України № 58 від 05.07.2010 в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 10.08.2012 порушено провадження у справі № 5020-888/2012; розгляд справи призначено на 27.08.2012.

До початку судового засідання на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 21.08.2012 про розгляд справи без участі його представника, в якому позивач також заявив про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу з 16 046,47 грн до 14 546,47 грн через погашення відповідачем 1 500,00 грн боргу під час розгляду справи /том 1, арк. с. 66-68/.

З урахуванням зазначеної заяви позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 14 546,47 грн основного боргу; 1 424,80 грн -25% річних та 855,40 грн пені, тобто разом -16 826,67 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке може бути ним використано до прийняття рішення у справі. Зважаючи на те, що рішення у справі ще не ухвалено, суд прийняв зменшення розміру позовних вимог.

Через неявку відповідача у судове засідання, призначене на 27.08.2012, та невиконання сторонами у повному обсязі вимог суду щодо надання необхідних документів розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України був відкладений на 26.09.2012.

Відповідач у судове засідання 26.09.2012 знову не з'явилась, явку свого повноважного представника не забезпечила, відзив на позов та витребувані судом документи не надала, про причини неявки суду не сповістила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином, в тому числі за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 1, арк. с. 54-56/.

Позивач у засідання суду явку свого повноважного представника також не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі /том 2, арк. с. 1/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду від 10.08.2012 про порушення провадження у справі та ухвала від 27.08.2012 про відкладення розгляду справи, які надсилались за місцезнаходженням відповідача та адресою, повідомленою позивачем, повернулись до суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання" /том 1, арк. с. 57-60, 61-65; том 2, арк. с. 4-7, 8-11/.

За таких обставин суд вважає відповідача такою, що повідомлена про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а подальше відкладення розгляду справи суперечить міжнародному принципу вирішення спору протягом розумного строку та порушує відповідне право позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець/Дистриб'ютор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Юнайтед Фудс" (Постачальник) укладено Договір дистрибуції на території України № 58 (далі -Договір) /том 1, арк. с. 10-16/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язався на підставі замовлення Дистриб'ютора передати у власність останнього, в узгоджені строки, продукти харчування (далі -Товар) а Дистриб'ютор (Покупець) -прийняти та оплатити за нього грошову суму, згідно з ціною прайс-листа та яка підтверджена видатковими накладними.

Пунктом 2.1 Договору встановлений обов'язок оплати Покупцем кожної придбаної за Договором партії продукції з відстроченням платежу на 21 календарний день від дати поставки. Підставою для оплати є видаткові (товаротранспортні) накладні.

Згідно із пунктом 2.4 Договору, датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Сторони домовились, що Договір набирає чинності в день його підписання Сторонами і укладається на строк шість місяців (пункт 13.1 Договору). Утім, за правилами пункту 13.3 Договору, після спливу 6-місячного строку Договір є автоматично пролонгованим, якщо жодна зі Сторін не повідомила іншу Сторону про припинення/розірвання Договору за 30 календарних днів до дати закінчення строку його дії.

Як убачається з матеріалів справи, Договір підписаний Сторонами 05.07.2010, тобто строк його дії мав закінчитися 05.01.2011. Проте, за відсутності повідомлень однієї зі Сторін про його припинення/розірвання, Договір продовжив свою дію на наступні періоди.

Судом установлено, що позивач виконував свої зобов'язання за Договором належним чином, а саме поставив відповідачеві товар на загальну суму 486 050,47 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РНЮ-000188 від 14.07.2010 на суму 6 586,08 грн /том 1, арк. с. 71/;

- № РНЮ-000320 від 06.08.2010 на суму 21 601,92 грн /том 1, арк. с. 72/;

- № РНЮ-000656 від 23.09.2010 на суму 19 989,90 грн /том 1, арк. с. 73-74/;

- № РНЮ-000708 від 30.09.2010 на суму 20 137,20 грн /том 1, арк. с. 75/;

- № РНЮ-000714 від 30.09.2010 на суму 1 216,86 грн /том 1, арк. с. 76/;

- № РНЮ-001087 від 29.10.2010 на суму 25 818,12 грн /том 1, арк. с. 77/;

- № РНЮ-001264 від 17.11.2010 на суму 22 233,00 грн /том 1, арк. с. 78/;

- № РНЮ-001265 від 17.11.2010 на суму 1 679,10 грн /том 1, арк. с. 79/;

- № РНЮ-001545 від 03.12.2010 на суму 22 526,46 грн /том 1, арк. с. 80/;

- № РНЮ-001774 від 15.12.2010 на суму 28 428,06 грн /том 1, арк. с. 81/;

- № РНЮ-001782 від 15.12.2010 на суму 3 202,56 грн /том 1, арк. с. 82/;

- № РНЮ-001785 від 15.12.2010 на суму 26 588,94 грн /том 1, арк. с. 83/;

- № РНЮ-000246 від 26.01.2011 на суму 20 389,08 грн /том 1, арк. с. 84-85/;

- № РНЮ-000703 від 23.02.2011 на суму 24 065,34 грн /том 1, арк. с. 86-87/;

- № РНЮ-001231 від 23.03.2011 на суму 20 071,80 грн /том 1, арк. с. 88-89/;

- № РНЮ-002976 від 08.06.2011 на суму 26 235,30 грн /том 1, арк. с. 90/;

- № РНЮ-003334 від 22.06.2011 на суму 12 369,00 грн /том 1, арк. с. 91-92/;

- № РНЮ-003911 від 12.07.2011 на суму 30 977,88 грн /том 1, арк. с. 93-95/;

- № РНЮ-004298 від 26.07.2011 на суму 13 065,72 грн /том 1, арк. с. 96-97/;

- № РНЮ-005343 від 30.08.2011 на суму 24 666,48 грн /том 1, арк. с. 98-99/;

- № РНЮ-006198 від 27.09.2011 на суму 9 845,76 грн /том 1, арк. с. 100/;

- № РНЮ-006844 від 25.10.2011 на суму 43 781,88 грн /том 1, арк. с. 101-102/;

- № РНЮ-007068 від 25.10.2011 на суму 2 028,24 грн /том 1, арк. с. 103/;

- № РНЮ-007954 від 22.11.2011 на суму 20 139,30 грн /том 1, арк. с. 104-105/;

- № РНЮ-001792 від 02.03.2012 на суму 38 406,49 грн /том 1, арк. с. 17-18/.

Відповідач прийняла товар, зазначений у вказаних накладних, про що свідчать підписи повноважних осіб відповідача на цих накладних, які скріплені печаткою та штампом ФОП ОСОБА_1

На виконання умов Договору відповідач сплатила позивачеві 463 883,16 грн, в тому числі: 04.08.2010 -6 586,08 грн; 15.09.2010 -21 602,00 грн; 19.10.2010 -20 000,00 грн; 26.10.2010 -21 343,00 грн; 23.11.2010 -15 000,00 грн; 26.11.2010 -10 000,00 грн; 10.12.2010 -10 800,00 грн; 14.12.2010 -13 930,00 грн; 28.12.2010 -22 833,00 грн; 01.02.2011 -35 000,00 грн; 09.03.2011 -20 389,08 грн; 21.03.2011 -10 000,00 грн; 05.05.2011 -14 000,00 грн; 24.05.2011 -30 000,00 грн; 30.05.2011 -13 000,00 грн; 12.07.2011 -12 400,00 грн; 25.07.2011 -8 000,00 грн; 29.08.2011 -18 000,00 грн; 31.08.2011 -35 000,00 грн; 24.10.2011 -12 000,00 грн; 27.10.2011 -6 500,00 грн; 02.11.2011 -6 000,00 грн; 01.12.2011 -4 500,00 грн; 23.12.2011 -15 000,00 грн; 24.01.2012 -5 000,00 грн; 24.02.2012 -25 000,00 грн; 29.02.2012 -24 000,00 грн; 26.04.2012 - 4 000,00 грн; 27.04.2012 -2 000,00 грн; 10.05.2012 -5 000,00 грн; 16.05.2012 -3 000,00 грн; 21.05.2012 -2 500,00 грн; 28.05.2012 -2 000,00 грн; 05.06.2012 -1 500,00 грн; 22.06.2012 -2 000,00 грн; 02.07.2012 -2 000,00 грн; 06.07.2012 -2 000,00 грн; 17.07.2012 -2 000,00 грн /том 1, арк. с. 108-145/.

Також, ФОП ОСОБА_1 повернула частину товару ТОВ „Юнайтед Фудс" на загальну суму 6 120,84 грн, що підтверджується наступними накладними на повернення:

- № ВН-0000574 від 11.08.2011 на суму 5 681,34 грн /том 2, арк. с. 2/;

- № ВН-0001128 від 26.10.2011 на суму 385,98 /том 1, арк. с. 106/;

- № ВН-0001133 від 26.10.2011 на суму 53,52грн /том 1, арк. с. 107/.

Таким чином, відповідач умови Договору в частині своєчасної і у повному обсязі оплати отриманого товару порушила, внаслідок чого у неї перед позивачем станом на 01.08.2012 утворилась заборгованість у сумі 16 046,47 грн (486 050,47-463 883,16-6120,84), що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Після подачі цього позову відповідач сплатила ще 1 500,00 грн, а саме: 06.08.2012 -1 000,00 грн /том 1, арк. с. 146-148/; 14.08.2012 -500,00 грн /том 1, арк. с. 149-151/, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 14 546,47 грн (16 046,47-1 500,00).

Отже, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ „Юнайтед Фудс" основного боргу в сумі 14 546,47 грн (за видатковою накладною № РНЮ-001792 від 02.03.2012); а також 1 424,80 грн 25% річних та 855,40 грн пені, що разом становить 16 826,67 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 05.07.2010 між сторонами був укладений Договір дистрибуції № 58 /том 1, арк. с. 10-16/, який за своєю правовою природою та ознаками є змішаним договором, що, серед іншого, містить елементи договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 265 Господарського кодексу України, згідно із якою, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме договір № 58 від 05.07.2010 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 2.1 Договору встановлений строк виконання Покупцем (відповідачем) зобов'язання щодо оплати отриманого Товару на умовах відстрочки платежу на 21 календарний день від дати його поставки.

Отже, поставлена позивачем партія Товару за видатковою накладною № РНЮ-001792 від 02.03.2012 на суму 38 406,49 грн підлягала оплаті відповідачем в строк по 23.03.2012 включно.

Натомість, зіставивши дані, вказані в Акті звірення взаємних розрахунків станом на 19.04.2012 /том 1, арк. с. 23/, накладних № РНЮ-007954 від 22.11.2011 на суму 20 139,30 грн /том 1, арк. с. 104-105/, № РНЮ-001792 від 02.03.2012 на суму 38 406,49 грн /том 1, арк. с. 17-18/, банківських виписках: БВ-0000114 від 26.04.2012 на суму 4 000,00 грн; БВ-0000116 від 27.04.2012 на суму 2 000,00 грн; БВ-0000123 від 10.05.2012 на суму 5 000,00 грн; БВ-0000129 від 16.05.2012 на суму 3 000,00 грн; БВ-0000134 від 21.05.2012 на суму 2 500,00 грн; БВ-0000139 від 28.05.2012 на суму 2 000,00 грн; БВ-0000146 від 05.06.2012 на суму 1 500,00 грн; БВ-0000168 від 22.06.2012 на суму 2 000,00 грн; БВ-0000174 від 02.07.2012 на суму 2 000,00 грн; БВ-0000179 від 06.07.2012 на суму 2 000,00 грн; БВ-0000190 від 17.07.2012 на суму 2 000,00 грн; БВ-0000212 від 06.08.2012 на суму 1 000,00 грн; БВ-0000221 від 14.08.2012 на суму 500,00 грн /том 1, арк. с. 135-151/, суд дійшов висновку про те, що сплачені 26.04.2012 та 27.04.2012 кошти в сумі 6 000,00 грн віднесені позивачем на погашення заборгованості в сумі 5 639,98 грн, яка виникла на підставі видаткової накладної РНЮ-007954 від 22.11.2011 на суму 20 139,30 грн та зазначена в Акті звірення взаємних розрахунків станом на 19.04.2012 як сальдо на 01.03.2012.

Таким чином, переплата в сумі 360,02 грн (5 639,98 -6 000,00 = -360,02) зарахована на погашення заборгованості в сумі 38 406,49 грн за видатковою накладною № РНЮ-001792 від 02.03.2012.

З наведеного убачається, що станом на 27.04.2012 (дата сплати 2 000,00 грн) боржник (відповідач) прострочила виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача за вказаною накладною Товару в сумі 38 406,49 грн на 35 днів, а далі -більше, наростаючим підсумком.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що станом на день ухвалення судового рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 546,47 грн.

Доказів зворотного в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано. Більше того, зі змісту Акта звірення взаємних розрахунків станом 19.04.2012, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками /том 1, арк. с. 23/ убачається, що відповідач не заперечує ані факту існування заборгованості в сумі 5 639,98 грн станом на 01.03.2012, ані факту поставки позивачем товару за спірною накладною.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що оплата Постачальнику отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14 546,47 грн, у зв'язку з чим ця вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення 25% річних в сумі 1 424,80 грн суд дійшов наступного.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9.2 Договору сторони передбачили, що за порушення грошових зобов'язань по Договору, Дистриб'ютор відшкодовує Постачальнику дебіторську заборгованість з урахуванням 25% річних.

Таким чином, сторони відступили від положень цивільного законодавства та передбачили в Договорі збільшений розмір процентів річних порівняно із тим, який встановлено статтею 625 Цивільного кодексу України, що є їх правом та проявом принципу свободи договору (статті 3, 6, 627-628 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому зобов'язаний сплатити позивачеві 25% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 25% річних /том 1, арк. с. 4/ суд зазначає, що позивач здійснив його, виходячи із залишкової суми боргу станом на 01.08.2012 (16 046,47 грн), але правильним буде розраховувати 25% річних, починаючи з суми останньої поставки (38 406,49 грн) та поступово зменшуючи суму боргу, враховуючи здійснені відповідачем оплати.

З огляду на наведене, суд здійснив власний розрахунок 25% річних (але в межах визначеного позивачем періоду прострочення: з 24.03.2012 по 31.07.2012), що наведений нижче, за такою формулою:

Сз * 25% / 366 * Д, де: Сз -сума заборгованості;

366 -кількість днів у 2012 році;

Д -кількість днів прострочення.

Сума боргу, грнСума оплати, грнПеріод простроченняКількість днівСума 25% річних, грн зпо 38406,49360,0224.03.201227.04.201235918,1938046,475000,0024.03.201210.05.2012481247,4333046,473000,0024.03.201216.05.2012541218,9330046,472500,0024.03.201221.05.2012591210,8927546,472000,0024.03.201228.05.2012661241,8525546,471500,0024.03.201205.06.2012741291,2824046,472000,0024.03.201222.06.2012911494,6922046,472000,0024.03.201202.07.20121011520,9720046,472000,0024.03.201206.07.20121051437,7618046,472000,0024.03.201217.07.20121161429,9116046,47-24.03.201231.07.20121301424,89РАЗОМ:14 436,79Отже, за розрахунком суду сума 25% річних становить 14 436,79 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Обчислена судом сума 25% річних (14 436,79 грн) виходить за межі заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 25% річних (1 428,80 грн). Утім, клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог в матеріалах справи відсутнє.

За таких обставин, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25% річних у визначеній судом сумі 14 436,79 грн, а тому задовольняє їх у заявленій позивачем сумі -1 424,80 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 855,40 грн за прострочку виконання грошового зобов'язання суд зауважує на наступному.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони домовились, що за порушення строків оплати, встановлених пунктом 2.1 Договору, Дистриб'ютор (відповідач) сплачує на користь Постачальника (позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 9.1 Договору).

Убачається, що дане положення Договору не суперечить імперативній нормі чинного законодавства стосовно граничного розміру пені. При цьому максимальний період прострочення за розрахунком позивача становить 130 днів, що відповідає положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України стосовно обмеження періоду нарахування пені 6-місячним строком.

Водночас, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем /том 1, арк. с. 4/, суд встановив, що позивач так само, як і у випадку з процентами річних, розрахував пеню, виходячи із залишкової суми боргу станом на 01.08.2012 (16 046,47 грн), що є помилковим.

Зважаючи на викладене, судом здійснений власний розрахунок пені за такою формулою:

Сз * 2 * 7,5% / 366 * Д, де: Сз -сума заборгованості;

7,5 % -облікова ставка НБУ, яка діє з 23.03.2012;

366 -кількість днів у 2012 році;

Д -кількість днів прострочення.

Сума боргу, грнСума оплати, грнПеріод простроченняКількість днівСума пені, грн зпо 38406,49360,0224.03.201227.04.201235550,9138046,475000,0024.03.201210.05.201248748,4633046,473000,0024.03.201216.05.201254731,3630046,472500,0024.03.201221.05.201259726,5327546,472000,0024.03.201228.05.201266745,1125546,471500,0024.03.201205.06.201274774,7724046,472000,0024.03.201222.06.201291896,8222046,472000,0024.03.201202.07.2012101912,5820046,472000,0024.03.201206.07.2012105862,6618046,472000,0024.03.201217.07.2012116857,9516046,47-24.03.201231.07.2012130854,93РАЗОМ:8 662,08Таким чином, за розрахунком суду пеня становить 8 662,08 грн, що значно перевищує суму, нараховану позивачем та заявлену до стягнення (855,40 грн).

Враховуючи відсутність клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у заявленій позивачем сумі 855,40 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 16 826,67 грн, з яких: 14 546,47 грн -основний борг; 1 424,80 грн -25% річних; 855,40 грн -пеня.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останньої на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; п/р НОМЕР_2 в ПАТ „Ощадбанк", м. Севастополь, МФО 384027, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед Фудс" (ідентифікаційний код 36993630; 04209, м. Київ, вул. Полярна, 14; п/р 26004241487 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 16 826,67 грн (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять шість грн 67 коп.), з яких: 14 546,47 грн -основний борг; 1 424,80 грн -25% річних; 855,40 грн -пеня, а також судовий збір у сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.10.2012.

Суддя підпис В.О. Головко