Рішення № 26356252, 02.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/10898-2012 02.10.12

За позовомпублічного акціонерного товариства «Київспецтранс»доприватного підприємства «А-Транс»простягнення 146 467, 52 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Шевченко В.В. (довіреність № 35 від 22.06.2012 року)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Київспецтранс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «А-Транс»про стягнення 146 467, 52 грн., (у тому числі: 98 506, 27 грн. - основного боргу, 21 471, 71 грн. -пеня, 19 701, 28 грн. -штраф, 2 610, 93 грн. -інфляційні втрати та 4 177, 36 грн. -3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/10898-2012 та призначено її розгляд на 11.09.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвали про про порушення провадження та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем у січні 2010 року та грудні 2010 року укладено два договори на приймання і захоронення твердих відходів: договір № 601179/1 від 25.01.2010 року та № 601179/11 від 29.12.2010 року, за умовами яких Позивач зобов'язався приймати і здійснювати захоронення твердих відходів, які надає Відповідач, а останній здійснювати оплату наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 601179/1 від 25.01.2010 року тариф на приймання і захоронення однієї тонни відходів становить 85, 26 грн., тариф на приймання і захоронення одного кубічного метру за договором та № 601179/11 від 29.12.2010 року великогабаритних відходів склав 10, 39 грн., будівельних відходів 45, 00 грн., промислових відходів 68, 40 грн.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Виконання робіт Позивачем у період з лютого 2010 року по травень 2011 року підтверджено наданими суду актами виконаних робіт (копії залучені до матеріалів справи), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань за договорами № 601179/1 від 25.01.2010 року та № 601179/11 від 29.12.2010 року на суму 373 233, 16 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору № 601179/1 від 25.01.2010 року та пункту 3.5 договору № 601179/11 від 29.12.2010 року Відповідач зобов'язаний здійснювати 100 % попередню оплату послуг до 25 числа поточного місяця за послуги, які будуть надаватись в наступному місяці, кварталі.

Відповідач, в порушення умов договорів № 601179/1 від 25.01.2010 року та № 601179/11 від 29.12.2010 року повністю не виконав свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 98 506, 27 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, 07.02.2012 року звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.

Оскільки факт надання послуг захоронення твердих побутових відходів підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 98 506, 27 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору № 601179/1 від 25.01.2010 року та пунктом 7.2 договору № 601179/11 від 29.12.2010 року встановлено, що в разі порушення строків оплати послуг Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу. А за прострочення платежу понад тридцять днів Відповідач додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості сплачує Позивачу штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення з Відповідача 19 701, 28 грн. штрафу є обґрунтованою, отже такою, що підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, правомірним буде нарахування пені по кожному окремому акту за період шість місяців, тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 7 361, 39 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 4 177, 36 грн. (за період з 31.05.2010 року по 01.08.2012 року) підлягає задоволенню у повному обсязі, а позовна вимога про відшкодування інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 423, 36 грн., оскільки Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійснення розрахунку, зокрема, за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року. Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Київспецтранс»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 132 169, 66 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «А-Транс»(03150, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Горького, будинок 97, ідентифікаційний код 31900672) на користь публічного акціонерного товариства «Київспецтранс»(04208, м. Київ, проспект Правди, будинок 85, ідентифікаційний код 02772037) 98 506 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 27 коп. -основного боргу, 7 361 (сім тисяч триста шістдесят одна) грн. 39 коп. -пеня, 19 701 (дев'ятнадцять тисяч сімсот одна) грн. 28 коп. -штраф, 4 177 (чотири тисячі сто сімдесят сім) грн. 36 коп. -3 % річних, 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 36 коп. -інфляційні втрати, 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 39 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 03.10.2012 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.