Рішення № 26356241, 02.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/9659-2012 02.10.12За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 356 010, 61 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача -Кашканова Н.Г. за довіреністю №2-15 від 27.12.2011;

від відповідача -Яковенко П.А. за довіреністю №110/10 від 26.12.2011

Суть спору: Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 356 010, 61 грн. заборгованості за договором про транспортування природного газу для потреб населення №119-703Н від 28.12.2009 з протоколом розбіжностей до нього, з яких: 189 617,32 грн. основний борг, 13 553,44 грн. сума інфляційних втрат, 21 018,71 грн. 3% річних, 101 447,53 грн. пеня, 30 373,61 грн. 7% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг в повному обсязі не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій з пропуском строку позовної давності, а сума штрафу заявлена до стягнення необґрунтована, оскільки одночасне застосування пені та штрафу суперечить змісту ч. 2 ст. 231 ГК України, а також, що акти за березень 2010, за вересень 2010 та за жовтень 2010 не підписані відповідачем.

Позивач у запереченнях на відзив зазначив, що умовами п. 10.6 договору сторони визначили, що до вимог, які випливають з даного договору строк позовної давності складає 3 роки; що акт за березень 2010 підписаний відповідачем, а акти за вересень-жовтень 2010 хоч і не підписані відповідачем, втім оплачені ним в повному обсязі; що нарахування пені, 3% річних та інфляції здійснювалось з урахуванням вимог п. 6.2 договору, а також, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а тому 7% штрафу правомірно нараховано за умовами ч. 2 ст. 231 ГК України, яка має імперативний характер.

Відповідач у запереченнях від 10.09.2012 зазначив, що сама лише обставина, що сторони встановили строк позовної давності за договором три роки не підтверджує збільшення строку позовної давності саме до вимог про стягнення пені.

В судових засіданнях 09.08.2012, 20.08.2012, 10.09.2012 та 01.10.2012 оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2012 в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 02.10.2012

В судовому засіданні 02.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (наказ Мінпаливенерго України № 141/1 від 13.04.2010) (замовник, відповідач) укладено договір про транспортування природного газу для потреб населення №119-703Н з протоколом розбіжностей до нього (договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати послуги замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій, надалі -ГРС, а замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Газ замовника, транспортування якого за даним договором здійснює виконавець, призначений для забезпечення потреб населення Чернівецької та Вінницької областей (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1 договору загальний обсяг природного газу, який виконавець протягом 2010 року транспортує трубопровідним транспортом для забезпечення потреб населення замовника складає 908 491,270 тис. м3, а саме: для Чернівецької області в об'ємі 310429,000 тис. м3, в тому числі по УМГ «Прикарпаттрансгаз»в об'ємі 310429,000 тис.м3, для Вінницької області в об'ємі 598062,270 тим.м3, в тому числі по УМГ «Київтрансгаз»в об'ємі 314596,254 тис.м3, по УМГ «Прикарпаттрансгаз»в об'ємі 10632,402 тис.м3, по УМГ «Черкаситрансгаз»в об'ємі 272833,614 тис.м3.

Послуги по транспортуванню газу щомісячно оформлюються виконавцем і замовником актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу. Виконавець до 15-го числа, наступного за звітним місяця, направляє замовнику два примірники акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця. Замовник протягом 2-х (двох) днів з моменту одержання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зобов'язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акту здачі-прийомки послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу. Акти здачі-прийомки послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків (п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу по магістральних трубопроводах виконавця встановлюється в розмірі 22,30 грн., крім того ПДВ - 4,46 грн., всього в розмірі 26,76 грн.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що тариф на послуги, зазначений в п.5.1. даного договору, змінюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін з моменту введення його в дію. Зміна тарифу оформлюється додатковою угодою до даного договору.

Як визначено п. 6.2 договору замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок виконавця в порядку встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим постановою від 25 грудня 2008 року №1529 Національної комісії регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані виконавцем послуги по транспортуванню газу у звітному місяці здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з 01.01.2010 і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2010, а в частині проведення розрахунків за послуги -до повного їх здійснення.

26.08.2010 сторонами підписано додаткову угоду № 2/1 до договору щодо внесення змін до п. 5.1 договору, а саме: «5.1. Тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу по магістральних трубопроводах виконавця відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 липня 2010 № 1007 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу»з 01 серпня 2010 встановлюється в розмірі 31,60 грн., крім того ПДВ -6,32 грн., всього в розмірі 37,92 грн.»

Позивач належним чином виконав умови даного договору та надав відповідачу послуги з транспортування природного газу загальним обсягом 637 329,45 тис.м3, а саме: в січні-березні 2010 територією Вінницької області протранспортував природний газ в обсязі 316 926,927 тис. куб.м на суму 6 321 434,03 грн., в січні-грудні 2010 територією Чернівецької області протранспортував природний газ в обсязі 320 402,522 тис. куб.м на суму 8 157 930,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, а саме від 31.01.2010 -на суму 5 186 794,51 грн., від 28.02.2010 - на суму 4 119 457,12 грн.; від 31.03.2010 - на суму 87 420,23 грн.; від 30.04.2010 на суму 38 090,90 грн.; від 31.05.2010 - на суму 9454,45 грн., від 30.06.2010 - на суму 7551,43 грн., від 15.07.2010 -на суму 189 617,32 грн., від 31.07.2010 - на суму 6282,00 грн., від 31.08.2010 -на суму 204 186,54 грн., від 30.09.2010 -на суму 335 677,02 грн. та від 31.10.2010 - на суму 1 140 098,32 грн., від 30.11.2010 -на суму 1 019 142,20 грн. та від 31.12.2010 -на суму 2 135 592,02 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання спірних послуг.

Відповідач же свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості послуг з транспортування природного газу належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за надані в грудні 2010 послуги в розмірі 189 617,32 грн., який підтверджений матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань по транспортуванню природного газу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті наданих послуг доведений матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 189 617,32 грн. основного боргу, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо того, що акти за березень 2010, за вересень 2010 та за жовтень 2010 не підписані відповідачем, судом не приймаються до уваги, оскільки акт за березень 2010 підписаний сторонами без заперечень, а акти за вересень-жовтень 2010, хоч і не підписані замовником, але оплачені ним в повному обсязі.

До того ж, за умовами п. 4.3 договору замовник протягом 2-х (двох) днів з моменту одержання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зобов'язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акту здачі-прийомки послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався у встановлений договором строк до замовника з листами № 11767/12 від 13.10.2010 та № 13213/12 від 15.11.2010, якими просив відповідача підписати та повернути позивачу по одному примірнику акта за надані позивачем послуги з транспортування природного газу за вересень-жовтень 2010, однак відповідач залишив листи без відповіді та задоволення, як і не надав будь-якої письмової мотивованої відмови від підписання зазначених актів, що свідчить про їх прийняття.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані йому послуги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.3 договору, позивачем нараховано за кожною з поставок природного газу, що відбулись в січні-грудні 2010 року та заявлено до стягнення пеню за період з 01.04.2010 по 31.07.2011, з урахуванням часткових оплат, в сумі 101447,53 грн.

Згідно ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

При цьому, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення пені, судом не приймаються, оскільки відповідно до статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 10.6 договору сторони погодили, що до вимог, які випливають з даного договору, застосовується позовна давність у 3 (три) роки. В даному випадку, умовами п. 7.3 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати послуг по транспортуванню газу замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню, відтак суд приходить до висновку, що вимоги по стягненню пені випливають саме з укладеного сторонами договору і тому строк позовної давності застосовується 3 роки, а не рік, як визначено п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України на яку посилається відповідач заявляючи про пропуск строку позовної давності.

Окрім того, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись в січні-грудні 2010 року у загальному розмірі 13553 грн. 44 коп. (за період з квітня 2010 по травень 2012) та три відсотка річних у розмірі 21018 грн. 71 коп. (за період з 01.04.2010 по 11.06.2012), які нараховані з врахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 21011,77 грн., оскільки позивачем при їх розрахунку за період з 18.02.2011 по 11.06.2012 на суму 189617,32 грн. не було враховано, що у 2012 році 366 днів, а не 365, як враховував позивач у розрахунку (189617,32 грн. *3/100/365*317 (з 18.02.2011 по 31.12.2011) = 4940,44 грн.; 189617,32 грн. *3/100/366*163 (з 01.01.2012 по 11.06.2012) = 2533,41 грн.)

Частковому задоволенню підлягають і вимоги позивача в частині інфляційних нарахувань, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін") (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2011 №11/233/10).

Однак, позивач при розрахунку інфляційних втрат вказані вимоги не врахував та здійснив нарахування за виключенням дефляції та за не повний місяць.

Згідно розрахунку суду сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період складає 8126,36 грн., виходячи з такого розрахунку: за березень 2010: 142071,97 грн.* 99,8 *101,2 (індекси за липень, серпень 2010) = 143489,28 грн. -142071,97 грн. = 1417,31 грн.; за квітень 2010: 38090,90 грн. *99,6*99,8*101,2 (індекси за червень-серпень 2010) = 38317,01 грн. -38 090,90 грн. = 226,11 грн.; за травень 2010: 9454,45 грн.*99,8*101,2 (індекси за липень-серпень 2010) = 9548,77 грн. -9454,45 грн. = 94,32 грн.; за червень 2010: 7551,43 грн. *101,2 (індекс за серпень 2010) = 7642,05 грн. -7551, 43 грн. = 90,62 грн.; за грудень 2010: 189617,32 грн.*101,4*101,3*100,8*100,4*98,7*99,6*100,1*100*100,1*100,2*100,2*100,2*100,3*100 (індекси за березень 2011- квітень 2012) = 195915,32 грн. -189617,32 грн. = 6298 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 7% штрафу то слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливо при сукупності відповідних умов, зокрема, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, а не за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225.

Таким чином, оскільки в даному випадку нарахування здійснено за прострочення саме грошового зобов'язання (оплата за протранспортований газ) позовна вимога про стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 30 373,61 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає,

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 189617 (сто вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 32 коп. основного боргу, 101447 (сто одна тисяча чотириста сорок сім) грн. 53 коп. пені, 21011 (двадцять одна тисяча одинадцять) грн. 77 коп. 3% річних, 8126 (вісім тисяч сто двадцять шість) грн. 36 коп. втрат від інфляції та 6404 (шість тисяч чотириста чотири) грн. 07 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2012.

Суддя Т.В. Васильченко