Постанова № 26353231, 17.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. справа № 2а/0470/623/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Малиш Н.І. Туркіної Л.П.

за участю секретаря: Рябоченко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2011р. у справі № 2а/0470/623/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до про Дніпропетровської митниці Державної митної служби України скасування податкових повідомлень,- ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»(далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (далі по тексту -відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення форми «Р»від 29.09.2010р. за № 89 та за № 90. (а.с.3-6)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/0470/623/11 (а.с. 1).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідачем стосовно їх підприємства були винесені податкові повідомлення форми «Р»від 29.09.2010р. за № 89 та за № 90. Оскаржувані податкові рішення були прийняті відповідачем на підставі матеріалів перевірки, згідно яких платником податків - ВАТ «Павлоградвугілля»була допущена методологічна помилка, яка полягала у неправильному визначенні податкового зобов'язання, що виникло у платника податків за ВМД № 110020000/10/000197 від 15.02.2010р. при ввезенні на митну територію України ланцюгових зірочок приводного валу розвантажувальної/зворотної станції. Через допущену методологічну помилку відшкодуванню до бюджету підлягають недобрані митні платежі (мито та ПДВ) у розмірі 25088,24 грн. Позивач вважає, що відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій та винесення оскаржуваних податкових рішень. Товар, що надавався до митного оформлення, придбавався позивачем в іноземного контрагента і позивач скористався послугами митно-брокерського обслуговування по зовнішньоекономічній діяльності, наданими TOB фірма «Брокер-Плюс»(договір доручення № 8/2010/10-20/731-У від 04.01.2010р.). У ВМД № 110020000/10/000197 від 15.02.2010р. в графі «26»у якості декларанта зазначено TOB фірма «Брокер-Плюс», тобто декларування товару здійснило саме TOB фірма «Брокер-Плюс»в межах укладеного договору із ВАТ «Павлоградвугілля». Таким чином, відповідальність за порушення, встановлене митним органом, якщо воно є, взагалі має нести не позивач, а декларант - TOB фірма «Брокер-Плюс». Позивач вважає, що висновок митного органу стосовно технології застосованої при виробництві продукції, відмінної від звичайного лиття є необ'єктивним, оскільки відсутнє будь-яке обґрунтування такого висновку. Посилання відповідача на той факт, що вироби є технічно-складними та складаються з двох частин, не дають підстав стверджувати, що при виробництві застосовувалась технологія відмінна від звичайного лиття.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. у справі №2а/0470/623/11 у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень відмовлено. (суддя -Ільков В.В.) (а.с. 140-144)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що під час проведення перевірки була встановлена допущена платником податків - ВАТ «Павлоградвугілля»методологічна помилка, яка полягала у неправильному визначенні податкового зобов'язання. ВАТ «Павлоградвугілля»були порушені вимоги Закону України «Про Митний тариф України»у частині правильності класифікації товарів. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що в даному випадку платником податків є саме позивач, і як власник товару та платник податків, зобов'язаний перевірити дані, що надавалися до митного оформлення, оскільки декларування товарів повноваженими посередниками здійснюється на підставі документів, отриманих від власника товару та за його рахунок.

Позивач -Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду ґрунтується на припущеннях, має місце відсутність доказової бази відповідача, невірне встановлення обставин справи, а також невірне застосування норм права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №2а/0470/623/11 від 16.05.2011р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»в повному обсязі. (а.с.151-156)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що стаття 179 Митного кодексу України визначає, що митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом. У ВМД № 110020000/10/000197 від 15.02.10р. в графі «26»у якості декларанта визначено ТОВ фірма «Брокер-Плюс». Тобто, декларування товару здійснило саме ТОВ фірма «Брокер-Плюс»в межах укладеного договору із ВАТ «Павлоградвугілля». Крім того, позивач зазначає, що посилання митного органу на той факт, що вироби є технічно-складними та складаються з двох частин, не дають підстав стверджувати, що при виробництві застосовувалась технологія відмінна від звичайного лиття.

14 травня 2012 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх. №103033/12 надійшли письмові заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що відповідно до ст.. 11 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України. Крім того відповідач зазначає, що інформація документів, наданих позивачем, дає можливість стверджувати, що товар - «зірочки», є технічно складним виробом, що складається з двох частин, з'єднаних різьбовим способом, конфігурація яких свідчить про застосування при їх виробництві технологій, відмінних від звичайного лиття. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції у справі №2а/0470/1258/11 -без змін.

Представник позивача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими а тому просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції як законне та вмотивоване -залишити без змін.

У судовому засіданні заслухавши представників сторін, кожного окремо, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з огляду на такі підстави.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ВАТ «Павлоградвугілля»(код ЄДРПОУ 00178353) - зареєстроване як юридична особа рішенням Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 02.04.1997р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (А00 № 396177), яка міститься в матеріалах справи.

22.04.2011р. відбулась зміна найменування юридичної особи позивача з ВАТ «Павлоградвугілля»на ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (А01 № 577868), яка надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

07.09.2009р. між Т. Machinery a.s. (м.Ратішковіце, Чеська Республіка) - продавцем, та ВАТ «Павлоградвугілля»- покупцем, укладено контракт № 20090827, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити у власність покупця запасні частини до гірничошахтного устаткування в кількості, асортименті та за ціною, узгодженою сторонами у Додатку № 1 до контракту (п. 1.1. контракту), зокрема, ланцюгові зірочки приводного валу розвантажувальної/зворотної станції.

15.02.2010р. на митному посту «Павлоград»Дніпропетровської митниці, згідно графи 31 ВМД № 110020000/10/000197 були заявлені до митного оформлення товар - ланцюгові зірочки приводного валу розвантажувальної/зворотної станції.

Відповідно до ст. 41, 69 Митного кодексу України та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»згідно наказу в.о. начальника Дніпропетровської митниці Державної митної служби України «Про проведення камеральної перевірки»за № 634 від 06.08.2010р., на підставі доповідної записки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи від 04.08.2010р. за № 12505/6-10, доручено відділу контрольно-перевірочної роботи провести у період з 16.08.2010р. по 16.09.2010р. камеральну перевірку стану дотримання законодавства України ВАТ «Павлоградвугілля»(код ЄДРПОУ 00178353) при митному оформленні ланцюгових зірочок у 2010 році.

Як вбачається з матеріалів справи 06.09.2010р. уповноваженими особами Дніпропетровської митниці Державної митної служба України на підставі наказу Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 06.08.2010р. за № 634 проведено камеральну перевірку ВАТ «Павлоградвугілля»законодавства України з питань митної справи та оподаткування при ввезенні на територію України товарів «ланцюгових зірочок приводного валу розвантажувальної/зворотної станції». За результатами перевірки було складено Акт № К38/10/110020000/0000178353 від 06.09.2010 року.

Згідно наданої суду ксерокопії вказаного Акту, платником податків - ВАТ «Павлоградвугілля»була допущена методологічна помилка, яка полягала у неправильному визначенні податкового зобов'язання, що виникло у платника податків за ВМД № 110020000/10/000197 від 15.02.2010р. при ввезенні на митну територію України ланцюгових зірочок приводного валу розвантажувальної/зворотної станції.

На підставі Акту № К38/10/110020000/0000178353 від 06.09.2010 року, відповідачем по даній адміністративній справі стосовно позивача були винесені податкові повідомлення форми «Р»від 29.09.2010р. за № 89 та за № 90.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Митним кодексом України; Законом України «Про Митний тариф України»; Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними кільовими фондами»; Законом України «Про податок на додану вартість»; Указом Президента України «Про Державну митну службу України»; Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. № 1730; Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»від 12.12.2002р. за № 1863

Відповідно до положень ст.41 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Згідно до п. 2 Указу Президента України «Про Державну митну службу України»за № 1145/96 від 29.11.1996р. основними завданнями Держмитслужби є, зокрема, контроль за додержанням вимог митного законодавства України.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм Митного кодексу України.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюється митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної вартості, міжнародних договорів України, укладених в установленому порядку (п. 15 ст. 1 Митного кодексу України).

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України (п. 5 ст. 41 Митного кодексу України).

Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України (ст. 60 Митного кодексу України).

Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. № 1730 встановлено, що у позаплановому порядку перевірки можуть проводитися у разі: виявлення фактів, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи (абз. 2 п. 4).

Згідно із Законом України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001р. за № 2371 -III митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічною діяльністю перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до основних правил інтерпретації класифікації товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»від 12.12.2002р. за № 1863, зазначено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

Статтею 69 Митного кодексу України встановлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушенні законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Відповідно до статті 312 Митного кодексу України ведення УКТЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів УКТЗЕД.

Згідно із статтею 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних груп, зазначених в УКТЗЕД та їх рішення щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Судом першої інстанції встановлено, що в рамках процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань, позивач звернувся до Державної митної служби України зі скаргою від 11.11.2010р. і за № 8/10968 на зазначені податкові повідомлення.

Відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІП контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

За результатами розгляду скарги позивача від 11.11.2010р. за № 8/10968 Державною митною службою України було прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги, яким податкові повідомлення форми «Р»від 29.09.2010р. за № 89 та за № 90 залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що під час проведення перевірки була встановлена допущена платником податків - ВАТ «Павлоградвугілля»методологічна помилка, яка полягала у неправильному визначенні податкового зобов'язання, що виникло у платника податків за ВМД № 110020000/10/000197 від 15.02.2010р. при ввезенні на митну територію України ланцюгових зірочок приводного валу розвантажувальної/зворотної станції. ВАТ «Павлоградвугілля»були порушені вимоги Закону України «Про Митний тариф України»у частині правильності класифікації товарів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. за № 2181-Ш (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 2181-Ш) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до ст.2 Закону України № 2181-ПІ контролюючими органами є: митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Підпунктом абз. 2 пп. в) 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181-Ш камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що базовою категорією в системі митного оподаткування є митна вартість.

Відповідно до ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів.

Згідно ст. 262 Митного Кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 265 Митного кодексу України митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості.

На виконання законодавчих норм про зазначення коду об»єкта, що підлягав митному оформленню, позивач здійснив його за відповідним кодом та сплатив в повному об»ємі митні тарифи.

Під час пропуску зазначеного об»єкта на митну територію України на митному посту «Павлоград»Дніпропетровської митниці ніяких зауважень до декларанта пред»явлено не було. Даний факт було підтверджено, в тому числі й представником відповідача по справі, в ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006 № 1766 визначено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до МК України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На підставі зазначеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку про те, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури та своїм рішення затверджували такий код, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товару.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.41 Митного Кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції є нормами прямої дії. Положення ст. 67 Конституції України, за яким кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори і порядку і розмірах, встановлених законом слід розглядати у контексті з нормами ст. 19 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Крім того, приймаючи рішення, колегія суддів безумовно керується, в тому числі, й вимогами п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, згідно яких платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Узагальнюючи практику розгляду судами адміністративних справ, Верховний суд України встановив: якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України №168/97-ВР Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 16 травня 2011р.р. необхідно скасувати, а позовні вимоги -задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» -задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі №2а\0470\623\11 -скасувати.

Позовні вимоги -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р»від 29.09.2010р. за № 89 та за № 90 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст складено -28 серпня 2012р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Л.П. Туркіна