Постанова № 26352976, 27.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 вересня 2012 р. Справа № 2-а-6328/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Пізіній К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Архангельського М.Ю.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК "Енергобуд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСК Енергобуд" (надалі за текстом - ТОВ "ПСК Енергобуд") з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № 000001041503 від 01.02.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем при веденні господарської діяльності було дотримано всіх вимог чинного законодавства України. Про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та первинні документи, що виписані відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4 ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Посилання податкового органу в акті перевірки позивача на дані з сайту ДПА України про відсутність у контрагента свідоцтва платника ПДВ є необґрунтованим та незаконним, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року по адміністративній справі № 2-а-14158/11/2070 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) щодо анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд-монтажінвест" (надалі за текстом - ТОВ "Промбуд-монтажінвест").

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені уточненні позовні вимоги посилаючись на зміст адміністративного позову і матеріали адміністративної справи та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався. Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В запереченнях на адміністративний позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши про його безпідставність.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України зазначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на відсутність інформації про причини відсутності представника відповідача суд приходить до висновку, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено: "Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, за переліком згідно і додатками 1 - 3. Установити, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою."

В ході розгляду адміністративної справи судом здійснено заміну первинного відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на належного відповідача ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року № 981 та керуючись положеннями ст. 52, 55, 160, 165 КАС України.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова) на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), в порядку ст. 76 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 19.01.2012 року № 135/15-207/36191288 (надалі за текстом - акт від 19.01.2012 року № 135/15-207/36191288), яким встановлено порушення з боку позивача п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та завищено суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2011 року на 345923,36 грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за листопад 2011 року на 345923,00 грн..

За результатами розгляду акту від 19.01.2012 року № 135/15-207/36191288 податковою установою винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 001041503.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є встановлення податковим органом під час проведення перевірки факту анулювання 14.10.2011 року свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Промбуд-монтажінсвест".

Суд не погоджується з наведеною позицією податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України зазначено, що 180.1. Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Окремо суд звертає увагу, що податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведену норму законодавства суд констатує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року по справі № 2-а-14158/11/2070 повністю задоволено адміністративний позов ТОВ "Промбуд-монтажінвест" до ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-036 від 14.10.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промбуд-монтажінвест".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі № 2-а-14158/11/2070 за результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року ухвалено: апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року по справі № 2-а-14158/11/2070 залишити без змін.

В контексті наведених судових рішень та враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України з цього питання, що викладена в листі від 02.08.2010 року № 1172/11/13-10, в якому зазначено, що у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог щодо скасування свідоцтва платника податку на додану вартість та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Відповідно до п. 184.5 ст. 184 ПК України зазначено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

З наведеного факту випливає, що посилання податкового органу на п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України, у якому вказано, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на вiднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних є безпiдставним.

Таким чином, на момент вчинення господарських операцiй позивач мав право згiдно п. 201.8 ст. 208 ПК України на нарахування податку та складання податкових накладних, адже мав свiдоцтво про реєстрацiю платника податку на додану вартiсть.

Відповідно до п. 201.8., п. 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2012 року за № 1401/18696, визначено, що податкову накладну складає лише особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згiдно з визначенням ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України (надалі за текстом ГК України), зазначено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостiйно здiйснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. За наслiдками здiйснення такої дiяльності суб'єкт господарювання отримує дохiд, з якого провадиться сплата податкiв.

На пiдставi викладеного, суд зазначає, що укладенi правочини виконані сторонами в обсягу документації, що надана до суду, без претензiй та зауважень, не оскаржені та у судовому порядку не визнанi недiйсними.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України). Це означає, що здійснення господарських операцій суб'єктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому розуміється отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що інформація щодо платників податку на додану вартість є доступною інформацією.

Тобто, відображення в податковому обліку факту отримання товару від підприємства яке не є платником податку на додану вартість свідчить про намір позивача отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ, зменшення своїх податкових зобов'язань.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті від 19.01.2012 року № 135/15-207/36191288 на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, суд вважає не правомірним застосування до позивача санкцій згідно з приписами Податкового Кодексу України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001041503 від 01.02.2012 року.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновків, які містяться в акті перевірки позивача та як наслідок підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001041503 від 01.02.2012 року.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК "Енергобуд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0001041503 від 01.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК "Енергобуд" (61002, м. Харків, вул. Артема, 4, оф. 12, код ЄДРПОУ 36191288) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) гривень 00 копійок..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03.10.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун