Постанова № 26352886, 02.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. 16 год. 55 хв.Справа № 2а-3281/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Кузьоми В.В., Дем'яненко І.В.,

представників відповідача - Мірошніченка О.В., Геращенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Птахівник"

до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Птахівник" (далі - СТОВ "Птахівник", позивач) звернулось з адміністративним позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції (Нововоронцовське відділення) (далі - Бериславська МДПІ, відповідач), у якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 25.07.2012 р. №№ 0000021600, 0000011600, якими позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 127 361,00 грн. та збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 282 284,16 грн., у тому числі за основним платежем на 225 827,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 56 456,83 грн.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, пояснили, що спірні рішення прийнятті на підставі акту перевірки, відповідно до якого податковий орган дійшов висновків, що позивач для декларування бюджетного відшкодування із скороченої декларації з ПДВ переніс податковий кредит, який не пов'язаний із експортом сільськогосподарської продукції, а також у квітні 2012 року сформував податковий кредит за нікчемними правочинами з ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК".

Позивач з такими висновками не погоджується, на його думку, він має право на бюджетне відшкодування з ПДВ при експорті сільськогосподарської продукції, оскільки воно передбачене статтею 209 ПК України. Щодо господарських операцій з ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК" стверджує, що вони виконані, фактичне отримання міндобрив від цього контрагента має документальне підтвердження, а дійсність правочинів з придбання товарів не спростоване відповідачем у судовому порядку.

Представники відповідача проти позову заперечували, наполягали на тому, що позивач для декларування бюджетного відшкодування із скороченої декларації з ПДВ переніс до загальної декларації податковий кредит, який не пов'язаний із експортом сільськогосподарської продукції. Крім того, позивач у квітні 2012 року сформував податковий кредит за нікчемними правочинами, які здійснені без мети настання реальних наслідків та які не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Тому відповідач вважає висновку акту перевірки обґрунтованими, а спірні рішення - правомірними.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 16.07.2012 р. № 01/16/05445758, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень-квітень 2012 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що позивач у 2011-2012 рр. для оподаткування ПДВ поряд із звичайним режимом оподаткування застосовував спеціальний режим оподаткування доходів, отриманих від ведення сільськогосподарського виду діяльності, передбачений положеннями ст. 209 ПК України.

Правомірність застосування статусу сільськогосподарського виробника під час декларування ПДВ податковим органом під час перевірки та розгляду справи не заперечувалась.

У листопаді та грудні 2011 року частину власно виробленої сільськогосподарської продукції (насіння гарбузове) позивач реалізував у митному режимі експорту. Скориставшись правом, передбаченим п. 209.4 ст. 209 ПК України, у листопаді та грудні 2011 р. частину податкового кредиту, отриманого від сільськогосподарського виду діяльності, переніс до декларації з ПДВ, за якою визначались розрахунки позивача з бюджетом. За даними позивача частина податкового кредиту, яка відповідає обсягу експортованої сільськогосподарської продукції, складає 399 141,00 грн., у тому числі визначена в листопаді 2011 року - 173 212,00 грн., у грудні 2011 року - 225 929,00 грн.

Відповідач, посилаючись на ст.198 та 209 ПК України, вважає, що позивач при перенесенні податкового кредиту мав визначити суму ПДВ, яка пов'язана з виробництвом експортованої сільськогосподарської продукції. За змістом акта перевірки позивач у листопаді та грудні 2011 року із сільськогосподарської (скороченої) декларації з ПДВ переніс податковий кредит поточних податкових періодів, який не приймав участь у здійснені експорту позивачем гарбузового насіння. У зв'язку з неправомірним перенесенням частини податкового кредиту позивач неправомірно задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ та занизив належні до сплати грошові зобов'язання з цього податку.

Під час розгляду справи відповідач зробив та надав суду умовний розрахунок ПДВ до п. 209.4 ст. 209 ПК України на підставі фактичних, прямих затрат за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. на виробництво гарбузового насіння, що було експортовано позивачем у листопаді-грудні 2011 року. За цим розрахунком податковий кредит, що пов'язаний з виробництвом експортованого насіння складає 56 595,50 грн.

Отже, відповідач не заперечує проти можливого існування у позивача податкового кредиту, який пов'язаний з виробництвом експортованого насіння, і лише за 4 місяці 2011 року його розрахунковий рівень складає 56 595,50 грн., тобто в тих періодах, коли позивач не ніс значних витрат на виробництво гарбузового насіння.

За наданими позивачем документами за 2011 рік у деклараціях з ПДВ ним було задекларовано податковий кредит у сумі 1 461 089,74 грн., загальний обсяг продажу товарної сільськогосподарської продукції склав 14 644 318,08 грн., у тому числі в режимі експорту 2 431 462,00 грн., або 16,6% від загального продажу. Розрахунковий середній розмір податкового кредиту на обсяг експорту складає 242 540,0 грн. (без врахування специфіки цього виду діяльності позивача).

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне взяти до уваги такі обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 209.4 ст. 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

За приписами пп. 209.15.1 п. 209.1 ст. 209 ПК України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит є: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

На думку суду, визначення розміру податкового кредиту та перенесення його до загальної декларації з ПДВ сільськогосподарським виробником має проводитись у тих податкових періодах, які припадають на здійснення експорту сільськогосподарської продукції. У зв'язку з тим, що виробничі фактори (витрати на господарську діяльність) поділяються на прямі та загальні, платник податків відповідно до цього має розподіляти і податковий кредит, враховуючи участь цього кредиту у напрямках господарської діяльності.

За актом перевірки відповідач зменшив податковий кредит позивача загальної декларації з ПДВ на всю суму податкового кредиту, перенесеного із скороченої (сільськогосподарської) декларації з ПДВ, у зв'язку із експортом гарбузового насіння. Тим самим відповідач вважає, що позивач у 2011 році не ніс витрати на сплату (нарахування) ПДВ для виробництва експортованого гарбузового насіння, що не відповідає фактичним обставинам здійснення господарської діяльності позивача.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Тому суд вважає, що податковий орган під час складання висновків акту перевірки про невідповідність фактичним задекларованих грошових зобов'язань платника податків, зобов'язаний використовувати лише документально підтверджені дані про таке відхилення, а при проведенні перевірки враховувати всі обставини, які впливають на розмір грошових зобов'язань з податків і зборів цього платника податків. Без врахування цих обставин висновок акту перевірки не може бути обгрунтованим.

Як вбачається з акту перевірки, висновки про неправомірність перенесення податкового кредиту із скороченої до загальної декларації з ПДВ відповідач зробив на підставі неповного вивчення всіх обставин оподаткування позивача, при цьому не пояснюючи причини ігнорування права позивача на податковий кредит у зв'язку із експортом сільськогосподарської продукції та права на бюджетне відшкодування від такого експорту товарів.

Висновки відповідача про неправомірне перенесення частини податкового кредиту у листопаді-грудні 2011 року не підтверджені фактичними даними про господарські операції позивача, а тому ці висновки протиправно використані відповідачем для зменшення бюджетного відшкодування та збільшення грошових зобов'язань позивача з ПДВ.

За актом перевірки, крім неналежного відображення експортних операцій, на думку відповідача, позивач занизив грошові зобов'язання з ПДВ на 115 133,33 грн. у зв'язку неправомірним включенням до складу податкового кредиту квітня 2012 року операцій з придбання міндобрив у ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК".

За даними відповідача сума податкового кредиту була визначена на підставі договору на поставку міндобрив від 01.04.2012р. № 01/04 та податкових накладних, які підтверджують нарахування ПДВ постачальником з цих операцій.

Відповідач визнав неправомірним формування податкового кредиту позивачем по цій операції на підставі пояснень посадових осіб позивача та висновку ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка від 02.07.2012 р.

Відповідач стверджує, що керівник СТОВ "Птахівник" Гладиш А.А. повідомив, що безпосередньо службові особи підприємства не брали участь в укладенні зазначеної угоди.

За висновком ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка постачальник ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК" має ознаки фіктивності, тобто створене з метою прикриття протиправної діяльності у сфері оподаткування.

З цих підстав відповідач вважає, що позивач у декларації з ПДВ (скороченої) за квітень 2012 року задекларував придбання товарів від контрагента-постачальника, по якому встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності та порушення ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відсутність фактичної поставки товарів, на думку відповідача, позбавляє права позивача у відповідності зі ст.198 ПК України формувати податковий кредит по цій операції.

Натомість, позивач, посилаючись на первинні бухгалтерські та податкові документи, наполягає на фактичному отриманні міндобрив від ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК" та використання їх у власній господарській діяльності. Фактичне отримання міндобрив позивач підтверджує належним чином складеними товарно-транспортними накладними, які є підтвердженням перевезення цього товару.

Оцінюючи докази у справі по цій операції суд зазначає, договір про поставку міндобрив (від 01.04.2012 р. № 01/04), укладений між ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК" та СТОВ "Птахівник", має всі ознаки договору, які передбачені ЦК України.

Придбання міндобрив та фактичне їх використання у виробничій діяльності відповідає напрямам статутної діяльності позивача. Здійснення операції з поставки-придбання товарів належним чином задокументоване сторонами, а нарахування ПДВ з цієї операції підтверджене податковими накладними.

Таким чином, позивачем виконано всі вимоги для формування податкового кредиту з операцій по придбанню міндобрив у квітні 2012 року у постачальника ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК".

Пояснень посадових осіб щодо не прийняття особистої участі в укладенні договору, які спростовуються договором поставки та документами, що підтверджують його виконання, та висновку податкової міліції не достатньо для того, щоб вважати спірні господарські операції безтоварними.

Статтями 15-16 ПК України передбачено відповідальність платника податків за виконання саме власних податкових обов'язків, а контроль за виконанням цих обов'язків постачальниками товарів (робіт, послуг) статтею 61 ПК України покладено на податковий орган, який є відповідачем у даній справі. Головним обов'язком відповідача є контроль за повною та своєчасною сплатною податкових зобов'язань платниками податків, а для виконання своїх обов'язків відповідач має користуватись виключно легітимною, документально підтвердженою інформацією про обставини оподаткування всіх сторін господарських правовідносин.

Суд звертає увагу, що висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів ґрунтуються на твердженні про порушення позивачем та його контрагентами вимог ЦК України, проте такі висновки зроблені з перевищеннями компетенції податкових органів, оскільки ні ПК України, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не визначають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення суб'єктами господарювання норм цивільного або господарського законодавства.

За змістом акту перевірки податковий орган зробив висновок про нікчемність правочину між названими контрагентами, оскільки цей правочин, на думку контролюючого органу, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлений ним.

Суд звертає увагу, за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, зазначений правочин є оспорюваним і він може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Отже, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність правочину, чи судових рішень про визнання його недійсним, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є протиправними.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд повністю задовольняє позовні вимоги та скасовує податкові повідомлення-рішення Бериславської МДПІ (Нововоронцовське відділення) від 25 липня 2012 р. №№ 0000011600 та 0000021600.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Птахівник" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції (Нововоронцовське відділення) від 25 липня 2012 р. №№ 0000011600 та 0000021600.

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Птахівник" (ідентифікаційний код 05445758) судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 жовтня 2012 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1